Постанова

від 11.10.2023 по справі 420/5924/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5924/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представниці відповідача Копиці С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГРАНД" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКОР Ц") на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (суддя Бжассо Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 02.01.2020) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГРАНД" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

7 жовтня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГРАНД", яке 15.11.2021 змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКОР Ц" (далі ТОВ "ТАКОР Ц") звернулося до адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2019 року №0040631401, №0040661401, №0040671401.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "АСТЕКС ПРОМ" та ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Крім того, зауважило, що доводи контролюючого органу про завищення платником сум витрат спростовуються наданими до перевірки документами. Проте, відповідач не врахував такі документи та дійшов хибного висновку про їх дефектність. Також наголосив на необґрунтованості висновків податкового органу про відсутність факту реєстрації податкових накладних.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог товариства було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції платника з ТОВ "АСТЕКС ПРОМ" та ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" не носять реального характеру. Щодо завищення позивачем собівартості реалізованих товарів, то суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, надані платником, не можуть бути належними доказами з огляду на їх дефектність.

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

На думку апелянта, суд першої інстанції не враховав, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" та ТОВ "АСТЕКС ПРОМ", які може і містять певні недоліки з точки зору податківців, але в цілому повністю відображають реальність таких господарських операцій у перевіряємому періоді. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем подані до суду не всі первинні документи, відмовився задовольнити клопотання позивача про встановлення додаткового строку для надання доказів до матеріалів справи.

Апелянт стверджував, що не занижував податок на прибуток на суму 23 518 041 грн, не занижував податок на додану вартість в сумі 26 044 869 грн та відповідно вчасно формував та у повному обсязі реєстрував в ЄРПН всі податкові накладні. Обсяг реалізації відображено на рахунках фінансових результатів, розраховано та сплачено до бюджету податок на прибуток, податок на додану вартість, заборгованості з податків не має.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги товариства задоволені в повному обсязі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що платником/позивачем було дотримано порядок реєстрації податкових накладних, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2023 року постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення касаційного суду мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції були долучені первинні документи, надані платником на стадії апеляційного провадження, без з`ясування природи їх виникнення та причин неподання їх до контрольного заходу, а також до суду першої інстанції, що свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Під час нового апеляційного розгляду справи представник апелянта/позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився у судове засідання апеляційного суду 11 жовтня 2023 року. Про причини відсутності суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС Україна неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, справа розглянута апеляційним судом за відсутності представника апелянта/позивача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення на неї представниці відповідача Копиці С.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, з урахуванням висновків і мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у відповідності до частини п`ятої статті 353 КАС України, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 22.07.2019 по 30.07.2019 посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТАКОР Ц" (код ЄДРПОУ 41430400), за результатами якої складено акт від 06.08.2019 року №1580/15-32-14-01/41430400.

Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлені порушення платником:

- підпунктів 14.1.13, 14.1.31, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, розділу першого Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, пункту 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (далі П(С)БО 16 "Витрати"), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 (далі П(С)БО 9 "Запаси"), частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 23 518 401,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 26 044 869,00 грн;

- пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті встановлення нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковими накладними на загальну суму 26 044 869,00 грн.

Висновки акту перевірки гуртуються на непідтвердженні господарських операцій ТОВ "ТАКОР Ц" з ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" з поставки останньому у липні-серпні 2018 року власної продукції та з ТОВ "АСТЕКС ПРОМ" з покупки у останнього у вересні 2018 року - березні 2019 року ручок віконних. Також контролюючий орган дійшов висновку про списання на собівартість реалізованої продукції у кількості більше, ніж реалізовано, з огляду на непідтвердження належними первинними документами реалізації фізичним особам товару за позицією "конструкція полівінілхлорідна у комплекті" на загальну суму 129 677 002,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 22 серпня 2019 року прийняті оскаржені у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- №0040631401 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 29 398 001,00 грн, з яких за основним зобов`язанням 23 518 401,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5 879 600,00 грн;

- №0040661401, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 32 556 086,00 грн, з яких за основним зобов`язанням 26 044 869,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6 511 217,00 грн;

- №0040671401, яким, за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 967 700,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, який у цій постанові застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 5-7, 10 П(С)БО 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Собівартість реалізованих товарів визначається за П(С)БО 9 "Запаси".

Верховним Судом у подібних правовідносинах щодо застосування сукупності норм, а саме: підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14; пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248; частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пунктів 2.1, 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, які викладені у постановах Верховного Суду від 6 жовтня 2022 року по справі №260/1053/19, від 10 листопада 2020 року у справі №640/25738/19, від 24 травня 2019 року у справі №816/4537/14, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, сформовано висновок, що "Доведення відсутності реальності господарських операцій має здійснюватися шляхом дослідження та встановлення змісту господарських операцій, договірних умов, фактичного порядку надання робіт (послуг), обсягів і змісту господарських операцій, мети придбання, первинних бухгалтерських документів, складених щодо господарських операцій. Необхідно з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності".

У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: "При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин."

Як вбачається з матеріалами справи, висновки акту перевірки щодо заниження позивачем у перевіряємому періоді податку на прибуток ґрунтуються на висновках ГУ ДФС в Одеській області щодо нереальності господарських взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" та ТОВ "АСТЕКС ПРОМ".

Так, підставою для висновку про нереальність поставки позивачем виробів з ПВХ профілю на загальну суму 323 969 грн, в т.ч. ПДВ 53 995 грн, у липні - серпні 2018 року на адресу ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" стали дані про відсутність у контрагента-покупця основних засобів, трудових ресурсів, ТТН, довіреностей на отримання продукції, дефектності договору постачання.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, між позивачем та ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" укладено договір постачання, згідно з умовами якого ТОВ "ТАКОР Ц" зобов`язується за заявкою покупця виготовити і поставити Продукцію, а ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Найменування продукції: вироби з ПВХ профілю.

На підтвердження реальності поставки власної продукції на адресу ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ" позивачем до суду першої інстанції надані: видаткові накладні №61 від 17.07.2018, №1231 від 20.08.2018, платіжні доручення №109 від 17.07.2018, №120 від 20.08.2018 про повну передоплату за поставлений товар на суму 39387,00 грн. та 284 582,42 грн. відповідно, заявки ТОВ "Спецпромторг" від 17.07.2018 на поставку продукції на суму 39 387,00 грн, копію договору поставки від 17.07.2018 (т. XXIX а.с. 224-232).

Проте, з наданої позивачем копії згаданого Договору не можливо ідентифікувати його номер та дату укладення.

Також позивачем не було надано узгоджене сторонами замовлення на поставку товару на суму 284 582,42 грн. та Специфікації, як то передбачено пунктом 2.1 цього Договору (ціна кожної окремої одиниці продукції, яка підлягає поставці, відображається в узгодженому сторонами замовленні та видатковій накладній на відпуск згідно заявки Покупця, виходячи з ціни, сформованої постачальником на момент узгодження замовлення. Кількість товару: згідно специфікації).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами віднесення ним у перевіряємому періоді податку на прибуток за результатом господарських взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦПРОМТОРГ-ПРИМОРСЬКИЙ".

В ході перевірки також встановлено, що у період з вересня 2018 року по березень 2019 року позивач придбавав у ТОВ "АСТЕКС ПРОМ" ручки віконні на загальну суму 656 812 грн, в т.ч. ПДВ 109 469 грн.

На підтвердження реальності операцій по поставці від ТОВ "АСТЕКС ПРОМ" ручок віконних "Antey" WH003/37 позивачем як до перевірки, так і до заперечень на акт перевірки, надані: видаткові накладні №1619 від 28.09.2018, №1715 від 12.10.2018, №2243 від 18.12.2018, №254 від 21.02.2019, №367 від 13.03.2019, №419 від 22.03.2019, які підтверджують поставку ТМЦ в повному обсязі; платіжні доручення №17185 від 12.10.2018, №18424 від 18.12.2018, №18969 від 21.02.2019, №19157 від 13.03.2019, №19299 від 22.03.2019 про повну оплату за поставлений товар (т. XXIX а.с. 212-223).

Дослідивши надані видаткові накладні колегією суддів встановлено, що вони містяться загальне посилання на договір постави (без номеру і дати) та замовлення покупця. При цьому, зазначені замовлення покупця суду першої інстанції надано не було.

Зазначене унеможливлює з`ясувати чи розкрити зміст операцій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами віднесення ним у перевіряємому періоді податку на прибуток за результатом господарських взаємовідносин з ТОВ "АСТЕКС ПРОМ".

Відтак, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем не було спростовано висновки контролюючого органу про заниження ним доходів на суму 656 812 грн.

На спростування висновків контролюючого органу про завищення собівартості реалізованих товарів за 2018 рік та 1 квартал 2019 року всього на суму 12 967 7002 грн., позивач надав до суду першої інстанції договори поставки металопластикових виробів на адресу фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Дослідивши надані первинні документи суд встановив, що не спростовано апелянтом, що вони складені з істотними недоліками, зокрема:

договори не місять ідентифікаційних даних контрагентів позивача: реєстраційні номери облікових карток платників податків, адресу місцезнаходження, місця реєстрації, відомостей щодо розрахункових рахунків дат укладення договорів;

видаткові накладні не містять посилання на конкретний договір, за якими вони складені та не містять ідентифікаційних даних (РНОКПП, адреси) контрагентів позивача.

За таких обставин вірною є позиція суду першої інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, оскільки неможливо прослідити доставку товару по кожному контрагенту за послідовністю подій: укладання договору, виписка видаткової накладної, транспортування товару (ТТН) і т.д. Виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку.

Ураховуючи, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.08.2019 року №0040671401 є похідними від наявності порушення порядку визначення позивачем розміру оподатковуваного доходу, підстав для скасування згаданого ППР також не вбачається.

Колегія суддів відхиляє доводів апеляційної скарги позивача про те, що під час судового засідання представником позивача було заявлено клопотання про встановлення додаткового строку для надання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи, оскільки таке клопотання заявлене у судовому засіданні 24.12.2019 перед судовими дебатами у справі, без дотримання вимог частини четвертої статті 79 КАС України, якою встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Проте матеріали справи такого письмового повідомлення позивача не містять.

Також колегія суддів зауважує, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 308 КАС України, яка регламентує межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином законодавець імперативно визначив можливість прийняття апеляційним судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції, виключно за умови, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

25 червня 2020 року позивачем було надано до апеляційного суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на 8022 арк. (т. ХХХ а.с. 228).

Ураховуючи, що подане клопотання не містить аргументів з приводу об`єктивної неможливості подання їх до суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, та, відповідно, відсутність підстав для прийняття зазначених доказів.

Також варто зауважити, що вказані документи не були надані ГУ ДФС в Одеській області під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Між тим, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не містить належних, вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог товариства чи давали підстави вважати інакше. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКОР Ц" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяІ.П.Косцова

СуддяЮ.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2023 року.