Постанова

від 17.10.2023 по справі 420/7715/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/7715/23

Категорія: 10600000

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної митної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, треті особи: Одеська митниця ДФС, Державна митна служба України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, треті особи: Одеська митниця ДФС, Державна митна служба України, в якому просить суд стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.11.2021р. по 03.10.2022р. у сумі 137192,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач вважає дії Відповідача незаконними в частині поновлення позивача лише 03.10.2022р., а, як слідство, вважає незаконними дії відповідача по не виплаті заробітної плати за період з 23.11.2021р. по 03.10.2022р., яку і просить стягнути.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, треті особи: Одеська митниця ДФС, Державна митна служба України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.11.2021р. по 29.09.2022р. у сумі 132293,52 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна митна служба України подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що для призначення на посаду потребується обов`язкова згода особи, яку призначають. При цьому вказує, що Державною митною службою України були вчинені дії щодо призначення (переведення) позивача, після подання ним згоди.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №540/3228/21 вирішено:

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби №840-о від 02.06.2021р. про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС Державної фіскальної служби України.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 03.06.2021р. по 23.11.2021 року в сумі 72 489,60 грн. (сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять грн. 60 коп.) з вирахуванням податків та зборів.

Зобов`язати Державну митну службу України вчинити дії щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до органів Державної митної служби України з урахуванням висновків суду у цій справі.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС Державної фіскальної служби України.

Рішенням суду встановлено, що Згідно з довідкою Одеської митниці Держмитслужби №84 від 13.08.2021 року середній заробіток ОСОБА_1 , обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 становить 12 383,66 грн. З урахуванням останніх двох місяців роботи (квітень, травень - 41 робочий день) середньоденна заробітна плата позивача становить 604,08 грн..

Рішення від 23.11.2021 р. ухвалено в порядку письмового провадження та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.12.2021 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 року апеляційні скарги Державної митної служби України, Одеської митниці Держмитслужби залишено без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року по справі №540/3228/21 залишено без змін.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2021, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №540/3228/21 Держмитслужбою видано наказ від 29.09.2022 №934-0 Про виконання рішення суду, яким:

поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС з 03 червня 2021 року;

призначено в порядку переведення з 04 жовтня 2022 року ОСОБА_2 на посаду начальника митного поста Кельменці Чернівецької митниці, шляхом укладання контракту про проходження державної служби, звільнивши 03 жовтня 2022 року з посади начальника митного поста Чорноморський Одеської митниці ДФС.

03.10.2022 року Чернівецькою митницею Державної митної служби України видано наказ №335-о Про оголошення наказу Державної митної служби України від 29.09.2022 №934-о в частині призначення ОСОБА_1 .

Вважаючи, що відповідачем порушено його право на неотримання заробітної плати з 23.11.2021 року по 03.10.2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Державна митна служба України повинна була виконати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року, яким допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, протягом трьох робочих днів 06.12.2021 р., 07.12.2021 р., 08.12.2021 р., оскільки 03.12.2021 р. (п`ятниця), наступні дні 04.12.2021 та 05.12.2021 р. (субота та неділя), а тому прийшов до висновку про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.11.2021р. по 29.09.2022р. у сумі 132293,52 грн.

При цьому вказав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню саме з 24.11.2021 року (рішенням суду у справі №540/3228/21 стягнуто такий заробіток по 23.11.2021 р., а тому обов`язок ДМС України щодо виплати останнього виникає з 24.11.2021 року) по 29.09.2022 р (наказ про поновлення на посаді)

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП), який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною 7 статті 235 КЗпП передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За приписами ст. 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, у разі несвоєчасного поновлення незаконно звільненого працівника, роботодавець зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки.

Зазначена стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, або надання згоди що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання.

Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 року у справі № 823/1715/16, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання, та звертав увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення суду про поновлення ОСОБА_1 виконано 29.09.2022 року шляхом прийняття наказу №934-0 Про виконання рішення суду, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС з 03 червня 2021 року.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: середньоденна заробітна плата позивача становить 604,08 грн. (встановлено рішенням суду у справі №540/3228/21) Х 219 днів (з 24.11.2021 року по 29.09.2022 р.) = 132293,52 грн., про що вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, щодо безпідставності посилання представника ДМС України, що наказ Держмитслужби видано у максимально короткий строк після подання ОСОБА_3 заяви від 27.09.2022, в якій позивач надав згоду щодо переведення на посаду начальника митного поста Кельменці Чернівецької митниці, оскільки вирішення питання щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до органів Державної митної служби України є похідною вимогою від поновлення його на посаді.

Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 17 жовтня 2023 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова