Ухвала

від 13.12.2023 по справі 420/7715/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7715/23

УХВАЛА

13 грудня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 за вхід. №43023/23 від 04.12.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі №420/7715/23 в якій заявник просить:

- замінити боржника в адміністративній справі №420/7715/23 з Одеської митниці Держмитслужби на його правонаступника: Одеську митницю (ідентифікаційний код юридичної особи 44005631, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078).

В обґрунтування заяви зазначено, що 17.11.2023р. ОСОБА_1 на виконання Рішення подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області заяву про стягнення на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 132293,52 грн.

24.11.2023р. на офіційну електронну адресу представника Позивача - адвоката Вишнякова Д.О. надійшов лист від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому зазначено, що Одеська митниця Держмитслужби в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів у 2023 році, не значиться та рахунки цієї установи, з яких можливо було б здійснити безспірне списання відсутні. У разі заміни судом сторони виконавчого провадження по вищевказаній справі, безспірне списання суми сплаченого судового збору буде здійснюватися в межах видатків Одеської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи 44005631, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, Одеська обл., 65078)

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року по справі №420/7715/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, треті особи: Одеська митниця ДФС, Державна митна служба України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.11.2021 р. по 29.09.2022 р. у сумі 132293,52 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 17.10.2023 року.

На виконання вказаного рішення суду 02.11.2023 року Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

12.12.2022 року до суду за вхід. №ЕС/18451/23 від представника Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (код ЄДРПОУ 44005631) надійшли заперечення на заяву.

Розглянувши заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною 4 цієї статті визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі №2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі №815/1303/17, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 ркоу у справі №812/1408/16 зазначив таке:

«Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень».

Аналіз правових норм, які регулюють питання заміни сторони, дає підстави для висновку про те, що підставами для заміни сторони або сторони виконавчого провадження - суб`єкта владних повноважень правонаступником є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому, під час розгляду вказаного питання підлягають дослідженню докази, які підтверджують факт вибуття сторони, а також підстави для правонаступництва відповідної особи.

Таким чином, у межах розгляду даної справи, для вирішення питання щодо наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження, визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - Одеської митниці Держмитслужби (43333459), або переходу її функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (44005631).

Разом з тим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 затверджено Положення про Державну митну службу України, відповідно до якого Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» були утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Також були реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2.

Пунктом 3 вказаної постанови КМУ було установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Разом з тим, наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 року № 460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема Одеську митницю.

Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року № 489, відповідно до частини третьої статті 211 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади», частини другої статті 546 Митного кодексу України, пункту 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 569-р «Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та керуючись пунктом 9, підпунктами 15, 25 пункту 11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, пунктом 4 Плану заходів щодо реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання до Державної митної служби України, затвердженого наказом Держмитслужби від 16.10.2020 № 456, підпунктом 2.1 пункту 2 наказу Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів», затверджено Положення про Одеську митницю.

Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочинають з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року здійснення покладених на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, Положеннями, затвердженими наказом Держмитслужби від 29.10.2020 року № 489, функції і повноваження з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459), перебуває в стані припинення, а Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631) є відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

В свою чергу, станом на момент розгляду даної справи запис про припинення деська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній.

Таким чином, вищезазначене свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної митної служби України, тобто про перехід до Державної митної служби України і її відокремлених підрозділів функцій Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Однак, в даному випадку спір між сторонами у справі № 420/7715/23 виник з приводу звільнення позивача з публічної служби та вирішення у зв`язку з цим питання щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з з 24.11.2021 р. по 29.09.2022 р. у сумі 132293,52 грн. з вирахуванням податків та зборів, на підставі чого Одеським окружним адміністративним судом і був виданий виконавчий лист від 02.11.2023 року №420/7715/23.

Отже, спір у цій справі є трудовим спором, виник у відносинах публічної служби і стосувався, зокрема, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, обов`язок боржника, що випливає з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року у справі №420/7715/23, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані від Одеської митниці Держмитслужби (43333459) до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (44005631) відповідно до наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 року № 460.

У такому випадку заміна Одеської митниці Держмитслужби як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18 та від 26 травня 2022 року у справі № 807/3591/14.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року у справі №420/7715/23, не стосується публічно-владних функцій, що були передані Одеській митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (44005631), і на момент вирішення як судом питання про заміну сторони виконавчого провадження у справі №420/7715/23 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення Одеської митниці Держмитслужби (43333459) внесений не був, суд приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для заміни в даному випадку сторони виконавчого провадження з Одеської митниці Держмитслужби (43333459) на Одеську митницю як відокремлений підрозділ Держмитслужби (44005631).

В свою чергу суд звертає увагу на те, що у листі від 23.11.2023 року №16-11-11/10582 Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, дійсно, повідомило позивача про невиконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7715/23 через відсутність відповідних бюджетних призначень боржника.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, у разі неможливості виконати судове рішення протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у п. 6 цього порядку, таке рішення виконується за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою". Безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейства. Виконавчий лист №420/7715/23 відноситься до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми та буде виконаний у порядку черговості.

Таким чином, в даному випадку пред`явлений до виконання позивачем виконавчий лист підлягає виконанню органами Державної казначейської служби у порядку черговості.

До аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.05.2023 року по справі № 540/3228/21.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 248, 250, 379 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 за вхід. №43023/23 від 04.12.2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.

Головуючий суддяПотоцька Н.В.