Постанова

від 11.10.2023 по справі 400/654/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/654/23

Головуючий І інстанції: Бульба Н.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря - Голобородько Д.В. та представника позивача - адвоката Третьякової Яни Юріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 26.05.2023р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01.02.2023р. ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2022р. №00011491807 та №0001481807 на загальну суму штрафних санкцій - 2110040,95 грн;

- визнати протиправними дії ГУ ДПС в Миколаївській області щодо зарахування сплачених ним грошових коштів з електронного рахунку: №UA438999980385199000000055362 за період з 24.01.2019р. по січень-грудень 2020р., за січень-грудень 2021р., за січень-грудень 2022р., починаючи з платіжного доручення від 24.01.2019р. за №91170577 на погашення податкового боргу, який виник на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. у справі №814/1162/17, податкових повідомлень-рішень від 04.02.2022р. №00011491807, №0001481807;

- зобов`язати ГУ ДПС в Миколаївській області зарахувати сплачені ним за період з 24.01.2019р. по грудень 2019р., за січень-грудень 2020р., за січень-грудень 2021р., за січень-грудень 2022р., починаючи з платіжного доручення від 24.01.2019р. за №91170577, грошові кошти в погашення податкових зобов`язань за податковими деклараціями ПДВ за січень-грудень 2019р., за січень-грудень 2020р., січень-грудень 2021р., січень-грудень 2022р., починаючи з податкової декларації з ПДВ від 20.01.2019р. за №9307907069, провести відповідні коригування в інтегрованій картці обліку ПДВ на суму оплати цього податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018р. у справі №814/1162/17 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2017р. на суму податкового зобов`язання у розмірі - 1334517 грн. та штрафні санкції на суму - 333629,25 грн. Далі, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. вказане судове рішення було скасовано. Відповідно до даних ІКП 15.01.2019р., ГУ ДПС в Миколаївській області, на виконання вказаної вище постанови 5ААС, нарахувало позивачу загальну суму основного зобов`язання та застосованих відповідачем штрафних санкцій у розмірі - 2787590,98 грн., з яких основне податкове зобов`язання - 1347318 грн., штрафні санкції - 336829,50 грн. та пеня - 1104782,55 грн., яка була нарахована в період оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 29.03.2017р. за №0003751410 в суді першої інстанції.

В подальшому, як зазначає представник позивача, в період 2019-2022р. підприємство декларувало і сплачувало грошові кошти за поточними податковими зобов`язаннями з ПДВ у встановлені законодавством строки, що підтверджується платіжними дорученнями. Проте, сплачені ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» грошові кошти на поточні зобов`язання за поданими податковими деклараціями з ПДВ за січень 2019р. по лютий 2020р. включно, відповідач фактично стягував на рахунок спірного податкового боргу, що виник на підставі постанови суду апеляційної інстанції від 19.12.2018р.

Потім, т.б. 19.01.2021р., позивач отримав акт перевірки від 11.01.2022р. №12/14-29-18-07-07/31096536, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2022р. №00011491807, №00011481807. Однак, оскільки в подальшому постановою Верховного Суду від 13.09.2022р. постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. у справі №814/1162/17 було скасовано, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018р. - залишено в силі, то позивач, відповідно, вважає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати податковий борг у розмірі - 1334517 грн., штрафні санкції на суму - 333629,25 грн. та пеню у розмірі - 1104782,55 грн.

Відповідач надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) позов ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 04.02.2022р. №00011481807 та №00011491807. Визнано протиправними дії відповідача щодо зарахування сплачених позивачем з електронного рахунку №UA4389999803851990000000553652 за період з 24.01.2019р. по січень - грудень 2020р., за січень - грудень 2021р., за січень - грудень 2022р., починаючи з платіжного доручення від 24.01.2019р. №91170577 на погашення податкового боргу, що виник на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. у справі №814/1162/17, податкових повідомлень-рішень від 29.03.2017р. №0003751410, а також від 04.02.2022р. №00011491807, №0001481807. Зобов`язано ГУ ДПС у Миколаївській області зарахувати сплачені ТОВ МЖК «МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» за період з 24.01.2019р. по грудень 2019р., за січень - грудень 2020р., за січень - грудень 2021р., за січень - грудень 2022р., починаючи з платіжного доручення від 24.01.2019р. за №91170577, грошові кошти на погашення податкових зобов`язань за податковими деклараціями ПДВ за січень - грудень 2019р., за січень - грудень 2020р., січень- грудень 2021р., січень - грудень 2022р., починаючи з податкової декларації з ПДВ від 20.01.2019р. за №9307907069, провести відповідні коригування в інтегрованій картці обліку ПДВ на суму оплати цього податку, зменшивши суму податкового боргу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь позивача судові витрати в розмірі 29524 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 07.07.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2023р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03.08.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився без поважних причин, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області категорично не визнав та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, а також виступ представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

19.03.2018р. рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду (справа №814/1162/17) позов ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» до ГУ ДФС у Миколаївській області - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2017р. №0003751410 частково на суму податкового зобов`язання - 1334517 грн. та штрафні санкції на суму - 333629,25 грн.

19.12.2018р. постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ДФС у Миколаївській області - задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018р.у справі №814/1162/17 - скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» - відмовлено.

Далі, працівниками ГУ ДПС у Миколаївській області було проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати ПДВ ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД», результати якої було оформлено актом від 11.01.2022р. №12/14-29-18-07-07/31096536, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2022р. №00011491807 та №00011481807.

Разом з тим, 13.09.2022р. постановою Верховного Суду у справі №814/1162/17 касаційну скаргу ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» - задоволено. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. - скасовано, а рішення суду першої інстанції від 19.03.2018р. у справі №814/1162/17 - залишено в силі.

Не погоджуючись із спірними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, як наслідок, наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.14.1.39. пп.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 цього Кодексу).

У розумінні п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України, погашенням податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Як передбачено п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України закріплено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За п.54.1 ст.54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

За змістом п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового борту контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому порядку відбувається і зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як передбачено у ст.111 ПК України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності як, фінансова, адміністративна та- кримінальна.

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Відповідно, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Надаючи оцінку рішенню суду 1-ї інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п.112.1,112.2 ст.112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом була передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

Колегія суддів бере до уваги, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у п.п.112.1,112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що така особа мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Тобто, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України і передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Так, за змістом п.203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.203.2 ст.203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п.124.1 ст.124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (окрім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Діяння, передбачені п.124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п.124.2 ст.124 ПК України).

У відповідності до п.124.3 ст.124 ПК України, діяння, передбачені п.124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 124.2 та 124.3 ст.124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені п.124.1, але ті, що вчинені умисно.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення, колегія суддів дійшла висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п.124.2 та 124.3 ст.124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість, спірний акт камеральної перевірки від 11.01.2022р. №12/14-29-18-07-07/31096536 не містить жодних обґрунтувань умисного порушення позивачем норм ПК України.

У даному випадку, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, фактично зводяться лише до того, що позивачем було несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання, що призвело до нарахування штрафних санкцій.

Так, в акті перевірки від 11.01.2022р. №12/14-29-18-07-07/31096536 про результати камеральної перевірки зазначено, що платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, оскільки ним було самостійно визначено та подано декларації з ПДВ, в яких задекларовано суму податкового зобов`язання з ПДВ. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст.48 ПК України та подані у спосіб, визначений діючим законодавством. У той же час, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. було залишено донараховану суму грошового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2017р. №0003751410 - без змін, узгоджено податкові зобов`язання від 15.01.2019р.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, 13.09.2022р. постановою Верховного Суду у справі №814/1162/17 касаційну скаргу ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» - задоволено, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018р. - скасовано, а рішення суду першої інстанції від 19.03.2018р. про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2017р. №0003751410 (частково) на суму податкового зобов`язання - 1334517 грн. та штрафні санкції на суму - 333629,25 грн. - залишено в силі.

Тобто, правильним є висновок суду першої інстанції, що станом на день формування висновків в акті перевірки, зазначене податкове повідомлення-рішення фактично не було узгоджене, про що було відомо відповідачу, як учаснику судового процесу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням, на яке посилається податковий орган, однак дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого п.п.124.2 та 124.3 ст.124 ПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки штраф нараховувався виключно за несплату узгоджених грошових зобов`язань, а подальше скасування податкових повідомлень-рішень, не звільняють платника податків від сплати штрафу апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до п.57.4 ст.57 ПК України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або ж поверненню в порядку, що встановлений у ст.43 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинність податкового повідомлення-рішення у певному проміжку часу (до скасування або часткового скасування) жодним чином не легітимізує визначені ним податкові зобов`язання, оскільки визнання судом податкового повідомлення-рішення протиправним унеможливлює його дію з часу прийняття.

Отже, наявність факту скасування чи часткового скасування податкового повідомлення-рішення в рахунок погашення якого було зараховано суми своєчасно сплаченого податкових зобов`язань, свідчить про відсутність вини з боку позивача стосовно несвоєчасної сплати таких зобов`язань та виключає можливість притягнення його до відповідальності за таке порушення.

Посилання ж скаржника на обізнаність позивача з термінами сплати узгодженої суми грошового зобов`язання колегія суддів вважає такими, що не свідчать про наявність умислу в його діях. Судом було встановлено, що в спірний період ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» систематично та своєчасно сплачувало кошти для виконання податкових зобов`язань з ПДВ станом на граничні дати для їх сплати за податковими деклараціями, що підтверджується матеріалами справи та, фактично, не заперечується і самим відповідачем.

У той же час, з цього приводу суд першої інстанції вірно врахував, що на момент сплати ТОВ «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» коштів з ПДВ за податковими деклараціями, вказане податкове повідомлення-рішення від 29.03.2017р. №0003751410 перебувало в стадії судового оскарження, а отже грошові зобов`язання вважалися неузгодженими.

Колегія суддів зазначає, що ні акт перевірки, ні апеляційна скарга не містять доказів наявності умислу в діях позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає правильним висновок суду попередньої інстанції, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2022р. №00011491807 та №00011481807 підлягають скасуванню, як протиправні, а тому й не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з положеннями ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок стосовно доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 17.10.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко