Ухвала

від 06.03.2024 по справі 400/654/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 400/654/23

адміністративне провадження № К/990/8274/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 4 лютого 2022 року №00011491807 та №0001481807 на загальну суму штрафних санкцій - 2 110 040,95 грн; визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо зарахування сплачених ним грошових коштів з електронного рахунку: НОМЕР_1 за період з 24 січня 2019 року по січень-грудень 2020 року, за січень-грудень 2021 року, за січень-грудень 2022 року, починаючи з платіжного доручення від 24 січня 2019 року №91170577 на погашення податкового боргу, який виник на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі №814/1162/17, податкових повідомлень-рішень від 4 лютого 2022 року №00011491807, №0001481807; зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області зарахувати сплачені ним за вказаний період грошові кошти в погашення податкових зобов`язань за податковими деклараціями ПДВ за січень-грудень 2019 року, за січень-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, починаючи з податкової декларації з ПДВ від 20 січня 2019 року №9307907069, провести відповідні коригування в інтегрованій картці обліку ПДВ на суму оплати цього податку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, позов задоволено.

4 березня 2024 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області, направлена до суду через підсистему "Електронний суд".

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 17 листопада 2023 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання з цих підстав.

Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, як і в попередньо поданій касаційній скарзі, скаржником не обґрунтовано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також не наведено подібності правовідносин, висновки щодо яких викладені у постановах Верховного Суду, що на думку скаржника, не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

В ухвалі від 17 листопада 2023 року у цій справі Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що у постановах, зазначених скаржником, Верховним Судом було застосовано норми права до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, судами попередніх інстанцій були досліджені певні докази, надано їх оцінку та застосовані відповідні норми податкового законодавства.

Суд також звертав увагу скаржника і на те, що у разі посилання як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

В ухвалі від 17 листопада 2023 року Суд вже звертав увагу скаржника на те, що частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів щодо порушення судами норм процесуального права виключно за умови попередньо зробленого Судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Однак як в попередньо поданій так і у цій касаційній скарзі доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Обов`язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено, а посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України не містить обґрунтувань, зокрема, скаржник чітко не зазначає, які саме зібрані у справі докази залишилися не дослідженими та яку саме обставину такі докази підтверджують.

Суд знову звертає увагу скаржника на те, що загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Отже, звертаючись з касаційною скаргою повторно, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд повторно акцентує й на тому, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська