Рішення

від 12.09.2023 по справі 615/623/23

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/623/23

Провадження № 2/615/113/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання Партола О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради Харківської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

встановив:

05.04.2023 позивач звернувся до суду із позовом до Валківської міської ради Харківської області, УДКСУ у Валківському районі Харківської області, зі змісту якого просив зобов`язати відповідача 2 стягнути з відповідача 1, як правонаступника Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області, на його користь вартість шкоди, заподіяної внаслідок прийняття сільською радою незаконного рішення від 10.08.2010, що складається із вартості проданих йому свідоцтв згідно договорів в розмірі 579722 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2023 позов залишено без руху, як такий, що не відповідає вимогам п.4 ч.3 ст.175, ч.4 ст.177 ЦПК України із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

В цей же день 10.04.2023 представник відповідача 1 - начальник УДКСУ у Валківському районі Харківської області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На виконання ухвали про усунення недоліків 21.04.2023 позивач подав позов в новій редакції з вимогами до Валківської міської ради Харківської області про визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - сільської ради) № 326-V від 10.08.2010.

В обґрунтування позову зазначає, що оскаржуване рішення сільської ради, правонаступником якої є відповідач, не відповідає вимогам закону, а саме положенням п.13 постанови КМУ № 177 від 28.02.2001 «Про врегулювання питання щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки». Тим самим, сільська рада не забезпечила посвідчення права власності позивача на майновий пай члена КСП «Заповіти Ілліча», реорганізованого в СВК «Надія» с. Сидоренкове, на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв з 36 продавцями, які надали оригінали свідоцтв, що є правовстановлюючими документами та не потребують нотаріального посвідчення, та видачу йому, як набувачу права, нового свідоцтва на право власності на майновий пай.

Згідно складеного позивачем списку 36 продавців майнового паю із зазначенням № свідоцтва (сертифікату), вартості майнового паю та % частки кожного в пайовому фонді, загальна вартість придбаних майнових паїв становить 579722 грн., що складає 5,589 % пайового фонду.

Вважає, що прийняття сільською радою оскаржуваного рішення призвело до невизнання майнового права, нездійснення якого, на думку позивача, враховуючи ч.2 ст.12, ч.2 ст.20, ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, не може бути підставою для його припинення. Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.268 ЦК України на цей випадок не поширюється позовна давність, позивач має право звернутися до суду з проханням визнати його незаконним на підставі ч.1 ст.5 ЦПК України.

Зауважив, що за рішенням сільської ради договори купівлі-продажу майнових паїв надійшли до сільської ради, але анульовані без видачі нового свідоцтва позивачу, як фізичній особі, що стало порушенням його майнових прав, оскільки продавці скористалися визначеним ст.12 ЦК України правом самостійно розпоряджатися паєм, продати, подарувати, тощо.

Разом з тим, на думку позивача, приймаючи рішення, сільська рада вийшла за межі повноважень, встановлених ст.19, 117 Конституції України, мотивуючи його неправдивими фактами, що продавці паю отримали майно в натурі згідно рішення загальних зборів пайовиків від 16.05.2009, хоча фактично виділене майно не отримували, договір про спільне користування цим майном відсутній та головою сільської ради не затверджувався. На думку позивача, сільська рада не правильно розтлумачила Наказ Мінагрополітики № 79 від 23.03.2001, що має право вилучати свідоцтва продавців майнового паю.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 26.04.2023 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

12.05.2023 представник відповідача міський голова Скрипніченко В.В. подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Наголосив, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у видачі нового свідоцтва на майновий пай у зв`язку із виділенням майна в натурі групі осіб та анульовано свідоцтва на майновий пай згідно доданого списку громадян відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №79 від 23.03.2001, який передбачає одночасне вилучення майнових свідоцтв з підписанням акту приймання-передачі майна.

Оскаржуване рішення, на думку представника відповідача, прийнято у відповідності до діючого законодавства, оскільки неодноразово було предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, зокрема у справі № 2006/1999/12. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з тими самими вимогами, обставини щодо яких вже досліджені та оцінені судом із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідач, як правонаступник сільської ради, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

18.05.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Вважає, що відповідачем не доведено, що сільська рада правомірно керувалася рішенням загальних зборів пайовиків від 16.05.2009, оскільки терміни майновий пай і майно, на його думку, є різними. Майновий пай обов`язково посвідчується сільською радою у Свідоцтві про право власності на частку у майні пайового фонду КСП, а право на майно Свідоцтвом, що видане Державним реєстраційним органом при отриманні майна. Але відповідач не довів, що виділене загальними зборами пайовиків від 16.05.2009 майно отримував позивач, як уповноважена особа від продавців паю на підставі акту передачі майна від 25.05.2009. Адже акт передачі майна, на його погляд, не набрав законної сили. До акта не додано договір про спільне володіння майном продавцями паїв, який не укладався, та свідоцтва продавців паїв, які відмовилися від отримання майна, продавши свої свідоцтва позивачу, який в свою чергу мав би отримати майно в натурі і провести державну реєстрацію виділеного майна.

Вважає, що сільська рада прийняла незаконне рішення, щоб позивач не міг отримати майно, тим самим діючи на користь підприємства, яке в 2009 році оформило право власності та користується майном на підставі рішення третейського суду м. Суми від 30.10.2008. Наполягає, що майно, яким користується ТОВ «Омбілік Агро», є безхазяйним, оскільки СВК «Надія» ліквідоване, акт передачі майна від СВК «Надія» до ТОВ «Омбілік Агро» підписаний фіктивною особою за дорученням, виданим на той час уже екс-головою СВК «Надія».

Окрім того, на думку позивача, після виділення майна у натурі свідоцтва підлягають погашенню із зазначенням, ким погашаються та за яких обставин, тобто правонаступником майна пайового фонду, яким не може бути сільська рада, як і розпорядником свідоцтв.

Підтвердив, що дійсно неодноразово звертався до суду з тими самими позовними вимогами, в задоволенні яких відмовлено, але судами не вирішено справу про суті, провадження, на його думку, не закрито, що надає йому право на звернення до суду за захистом не здійсненого права.

Правом щодо надання інших заяв згідно ст.178 ЦПК України сторони не скористалися.

В зв`язку з необхідністю здійснення сторонами процесуальної дії з надання особистих пояснень ухвалою суду від 19.06.2023 вирішено судовий розгляд проводити в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом).

Позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали вимоги позовної заяви, просять задовольнити, посилаючись на викладені в ній обставини. Зауважили, що в 2001 році співвласники пайового фонду КСП отримали свідоцтва на право власності на майновий пай із зазначенням виділеної кожному % частки майна, у відповідності до яких в цьому ж році розпаювали майно КСП. В подальшому, скориставшись своїм правом, продали свідоцтва на право власності на майновий пай позивачу, але сільська рада їх забрала, а нове в порушення вимог закону не видала.

Позивач підтвердив, що дійсно в 2010 році купив у співвласників пайового фонду лише свідоцтва на право власності на майновий пай, але на них не було передбаченої законом відмітки про виділення власникам майна в натурі, тому звернувся до сільської ради з метою отримання нового свідоцтва згідно закону на загальну вартість куплених. Доказів, які б підтверджували, що майно, яке було виділено після розпаювання, існувало на момент звернення до сільської ради і зараз, не має, його долею не цікавився.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, в його задоволенні просить відмовити, посилаючись на викладені у відзиві обставини. Звернув увагу, що згідно закону позивач мав право купувати свідоцтво на право власності на майновий пай, але тільки до розпаювання майна, а не після.

Представник відповідача ОСОБА_4 староста с. Сидоренкове повідомила, що весь час працювала в сільській раді, в тому числі під час розпаювання майна КСП. Будь-які документи з цього приводу до сільської ради для зберігання не надходили, згідно інструкції повинні бути передані підприємством до архіву райдержадміністрації. Після паювання майно було передано в натурі власникам свідоцтв, які розпорядилися ним на свій розсуд. Позивач вирішив повторно отримати свідоцтво на право власності на майнові паї, які на час пред`явлення свідоцтв до сільської ради уже були використані, тобто фактично майна уже не було, приміщення корівників розібрані, на даний час земельні ділянки, на яких вони знаходилися приватизовані. Через відсутність майна, яке вже було виділено власникам згідно свідоцтв, що надав позивач до сільської ради, депутати прийняти рішення про їх анулювання та відмову у видачі нового свідоцтва.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.10.2009 між ОСОБА_1 та 36 власниками майнових паїв КСП «Заповіти Ілліча» укладені договори купівлі-продажу майнового паю на загальну суму 579 722 грн., розмір загальної частки -5,589 %.

Рішенням сільської ради від 10.08.2010 № 326-V ОСОБА_1 відмовлено у видачі нового свідоцтва на майновий пайу зв`язку з виділенням майна в натурі групі осіб, уповноваженої позивача згідно із загальними зборами пайовиків від 16.05.2009; анульовано свідоцтво на майновий пай згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 13.03.2001 № 79 «Про затвердження Порядку видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)» (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики від 05.06.2001 № 149,) відповідно до якого одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна майнові свідоцтва вилучаються.

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до сільської ради про скасування рішення сільської ради від 10.08.2010 № 326-V про відмову видати йому нове свідоцтво на майновий пай члена КСП «Заповіти Ілліча» на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв і зобов`язання видати йому нове свідоцтво на майновий пай на суму 577722 грн., що відповідає 5,858 % загальної вартості пайового фонду КСП «Заповіти Ілліча», та стягнення з голови сільської ради 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ПостановоюВалківського районного суду Харківської області від 18.05.2011 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 постановувід 18.05.2011 скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільської ради про визнання незаконним рішення сільської ради та відшкодування шкоди.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01.02.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської областівід 20.03.2013, у задоволенні позовів ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення сільської ради і відшкодування шкоди,а також про поновлення права на майновий пай та зобов`язання видати свідоцтво на майновий пай реформованого підприємства відмовлено.

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення сільської ради від 10.08.2010№ 326-V та зобов`язати сільську раду видати нове свідоцтво про право на майновий пай члена КСП «Заповіт Ілліча», реорганізованого у СВК «Надія», на його ім`я на підставі договорів купівлі-продажу паїв на загальну суму 579 722 грн.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04.03.2015 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2015 рішення суду залишено без змін.

Також рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13.06.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської областівід 27.11.2017 та постановою Верховного Суду від 30.01.2019, в задоволенні позову ОСОБА_1 до сільської ради та її голови про визнання рішення сільської ради від 10.08.2010 № 326-V недійсним та стягнення з голови сільської ради шкоди на суму 579722 грн. відмовлено.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що співвласники майнових паїв, з якими ОСОБА_1 уклав договори купівлі-продажу паїв, отримали майно з пайового фонду в натурі і розпорядилися їм на свій розсуд, а тому підстав для видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї немає.

При перегляді судових рішень від 13.06.2016 та від 27.11.2017 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду попередніх інстанцій про те, що позивач не довів протиправності дій сільської ради і того, що сільський голова при прийнятті колегіальним органом - сільською радою рішення від 10.08.2010 діявз порушенням вимогЗУ «Про місцеве самоврядування»чи інших нормативно-правових актів, а також не надав доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди.

Викладені обставини встановлено Верховним Судом у постанові від 04.11.2020 у справі № 615/1170/19.

Ч.3ст.61 ЦПК України, в редакції 2004 року, встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Згідно зіст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Ст.55 Конституції Українипередбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ст.74 ЗУ «Про місцеве самоврядування»органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Указом Президента України від 29.01.2001 №62/2001 «Про заходи щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» врегульований порядок вчинення відчуження майнових свідоцтв і визначено, що власники майнових свідоцтв мають право продати чи подарувати своє майнове свідоцтво.

З метою забезпечення виконання Указу Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62 затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

П.8 Порядку встановлено, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Відповідно до п.13, 14 Порядку, у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Аналізуючи наведені правові норми, суд вважає, що такий порядок регулює правовідносини з відчуженням та реєстрації майнових прав, які знаходилися у колективній власності співвласників і не виділені в натурі.

Як встановлено рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04.03.2015 у справі №615/1158/14-ц,згідно акту приймання-передачі майна (додаток №3) всім членам КСП майно виділено в натурі із зазначенням його вартості та відсотка кожного із майна пайового фонду КСП. Кожній особі, в тому числі і тим, які продали свій майновий сертифікат, тобто частку майна, позивачеві, отримали грошові кошти за свою частку, що підтверджується копіями відомостей про отримання вартості майна і підписами осіб про вчинення такої дії.

Отже, станом на 18.07.2014 співвласникам майнових паїв вже виділено майно в натурі, і особи розпорядилися ними на свій розсуд, а відтак у відповідача не було підстав для його включення до списку осіб, що мають майнові права підприємства та для видачі йому нового свідоцтва про право власності на майновий пай.

За таких обставин рішення ХХХV сесії сільської ради V скликання № 326-У від 10.08.2010 про відмову у видачі нового свідоцтва на майновий пай у зв`язку із виділенням майна в натурі групі осіб, уповноважених ОСОБА_1 , ухвалено відповідно до вимог закону.

Ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

З огляду на приписи ст.15,16ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно із положеннями ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ст.81ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши надані сторонами докази в призмі наведених правових норм, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Валківської міської ради Харківської області про визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області №326-V від 10.08.2010 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова