Постанова

від 30.11.2023 по справі 615/623/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 615/623/23

Номер провадження 22-ц/818/2375/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2023 року в складі судді Токмакової А.П. у справі № 642/1690/23 за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради Харківської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Валківської міської ради Харківської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що рішенням Сидоренківської сільської ради, правонаступником якої є Валківська міська рада, від 10 серпня 2010 року йому відмовлено у видачі нового свідоцтва на майновий пай.

Вважає, що сільська рада не забезпечила посвідчення його права власності на майновий пай члена КСП «Заповіти Ілліча», реорганізованого в СВК «Надія» с. Сидоренкове, на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв з 36 продавцями, які надали оригінали свідоцтва, що є правовстановлюючими документами та не потребують нотаріального посвідчення, та видачу йому, як набувачу права, нового свідоцтва на право власності на майновий пай.

Загальна вартість придбаних ним майнових паїв становить 579 722 грн., що складає 5,589 % пайового фонду.

Оскаржуване рішення сільської ради, правонаступником якої є відповідач, не відповідає вимогам закону, а саме положенням п.13 постанови Кабінету міністрів України № 177 від 28 лютого 2001 року «Про врегулювання питання щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки».

Прийняття сільською радою оскаржуваного рішення призвело до невизнання майнового права, нездійснення якого, не може бути підставою для його припинення, оскільки продавці скористалися визначеним ст.12 ЦК України правом самостійно розпоряджатися паєм, продати, подарувати, тощо.

При прийнятті оскаржуваного рішення, сільська рада вийшла за межі повноважень та виходила з не достовірних відомостей, що продавці паю отримали майно в натурі згідно з рішенням загальних зборів пайовиків від 16 травня 2009 року. Проте він фактично виділене майно не отримував, договір про спільне користування цим майном відсутній та головою сільської ради не затверджувався.

Сільська рада не правильно розтлумачила Наказ Мінагрополітики № 79 від 23 березня 2001 року, що має право вилучати свідоцтва продавців майнового паю.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати рішення Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V незаконним.

12 травня 2023 року Валківська міська рада Харківської області подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги просила залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що рішенням Сидоренківської сільської ради Банківського району Харківської області від 10 серпня 2010 року за № 326-V вже було предметом судового розгляду та відповідність якого вимогам діючого на час його ухвалення законодавства встановлено судовими рішеннями.

У грудні 2012 року позивач ОСОБА_1 звертався до суду з аналогічним позовом, посилаючись на те, що він викупив у інших співвласників майнових паїв колишнього колгоспу «Заповіти Ілліча» майнові паї на суму 579722 грн.

Рішенням Банківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2013 року, позов ОСОБА_1 до Сидоренківської сільської ради Банківського району Харківської області про скасування рішення від 10 серпня 2010 року № 326-V, про відмову видати нове свідоцтво на право на майновий пай та стягнення з місцевого бюджету Сидоренківської сільської ради Банківського району Харківської області на його користь вартості майнової шкоди в сумі 579722 грн. - залишено без задоволення.

Судом вже були досліджені і оцінені усі обставини справи, надано оцінку доводам позивача та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення ХХХV сесії сільської ради V скликання № 326-У від 10 серпня 2010 року про відмову у видачі нового свідоцтва на майновий пай у зв`язку із виділенням майна в натурі групі осіб, уповноважених ОСОБА_1 , ухвалено відповідно до вимог закону, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Правомірність оскаржуваного рішення вже неодноразово була предметом судового розгляду та судом, в тому числі й касаційної інстанції, не встановлено протиправності дій сільської ради під час ухвалення рішення № 326-У від 10 серпня 2010 року.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сільською радою не дотримано положення постанови Кабінету міністрів України № 177 від 28 лютого 2001 року «Про врегулювання питання щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», що не враховано судом першої інстанції.

Відмова сільською радою видати нове майнове Свідоцтво на підставі цивільно правового договору, є свавільним втручанням в майнові права державним органам місцевого самоврядування, що є незаконним, а тому наявні підстави для поновлення його майнових прав.

При ухваленні оскаржуваного рішення Сидоренківська сільська рада незаконно керувалася рішенням загальних зборів пайовиків колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Заповіти Ілліча» від 16 травня 2009 року, а тому не мала права вилучати свідоцтва та анулювати їх.

Судом не встановлено факт отримання майна пайовиками на підставі Свідоцтва на право на майновий пай члена КСП «Заповіти Ілліча» з пайового фонду СВП «Пайовик», а тому висновки про законність рішення сільської ради є необгрунтованими.

13 листопада 2023 року Валківська міська рада Харківської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що обставини, на які посилається позивач, неодноразово були предметом судового розгляду та судовими рішеннями було встановлено, що співвласники майнових паїв, з якими ОСОБА_1 уклав договори купівлі-продажу паїв, отримали майно з пайового фонду в натурі і розпорядилися їм на свій розсуд, а тому у сільської ради не було підстав для його включення до списку осіб, що мають майнові права підприємства та для видачі йому нового свідоцтва про право власності на майновий пай.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України вказані обставини обґрунтовано враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 30 листопада 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 21 листопада 2023 року (том 1, а.с.83);

Валківська міська рада отримано 20 листопада 2023 року (том 1, а.с.82).

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення судового засідання 30 листопада 2023 року без його участі (том 1, а.с. 84-85).

Від міського голови Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області Валерія Скрипниченка надійшло клопотання про проведення судового засідання 30 листопада 2023 року без участі представника Валківської міської ради (том 1, а.с. 86-87).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Із позову вбачається, що 10 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та 36 власниками майнових паїв КСП «Заповіти Ілліча» були укладені договори купівлі-продажу майнового паю на загальну суму 579 722,00 грн, розмір загальної частки 5,589 %.

Рішенням Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V ОСОБА_1 відмовлено у видачі нового свідоцтва на майновий пай у зв`язку з виділенням майна в натурі групі осіб, уповноваженої ОСОБА_1 згідно із загальними зборами пайовиків від 16 травня 2009 року; анульовано свідоцтво на майновий пай згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 13 березня 2001 року № 79 «Про затвердження Порядку видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)» (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики від 05 червня 2001 року № 149,) відповідно до якого одночасно з підписанням акту приймання-передачі майна майнові свідоцтва вилучаються (а .с. 7).

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Сидоренківської сільської ради про скасування рішення Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V про відмову видати йому нове свідоцтво на майновий пай члена КСП «Заповіти Ілліча» на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв і зобов`язання видати йому нове свідоцтво на майновий пай на суму 577 722,00 грн, що відповідає 5,858 % загальної вартості пайового фонду КСП «Заповіти Ілліча», та стягнення з голови Сидоренківської сільської ради 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Валківського районного суду Харківської області від 18 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року постанову від 18 травня 2011 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/22053791).

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сидоренківської сільської ради про визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради та відшкодування шкоди.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2013 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради і відшкодування шкоди, а також про поновлення права на майновий пай та зобов`язання видати свідоцтво на майновий пай реформованого підприємства відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/30169875).

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V та зобов`язати Сидоренківську сільську раду видати нове свідоцтво про право на майновий пай члена КСП «Заповіт Ілліча», реорганізованого у СВК «Надія», на його ім`я на підставі договорів купівлі-продажу паїв на загальну суму 579 722,00 грн.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2015 року зазначене рішення суду залишено без змін (https://reyestr.court. gov.ua/Review/43983436)

Також рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сидоренківської сільської ради та голови Сидоренківської сільської ради Дригайла С. Ф. про визнання рішення зазначеної сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V недійсним та стягнення з голови Сидоренківської сільської ради ОСОБА_2 шкоди на суму 579 722,00 грн. відмовлено. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що співвласники майнових паїв, з якими ОСОБА_1 уклав договори купівлі-продажу паїв, отримали майно з пайового фонду в натурі і розпорядилися їм на свій розсуд, а тому підстав для видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї немає. При перегляді судових рішень від 13 червня 2016 року та від 27 листопада 2017 року суд касаційної інстанції погодився з висновками суду попередніх інстанцій про те, що позивач не довів протиправності дій сільської ради і того, що сільський голова Дригайло С. Ф. при прийнятті колегіальним органом Сидоренківською сільською радою рішення від 10 серпня 2010 року діяв з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» чи інших нормативно-правових актів, а також не надав доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79543582).

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернутася до суду з позовом, у якому просив стягнути з голови Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_2 на свою користь 579 722,00 грн на відшкодування шкоди.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року вказаний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вказане рішення залишено без змін постановами Харківського апеляційного суду від 13 травня 2020 року та Верховного Суду від 04 листопада 2020 року.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не надав доказів того, що рішення Сидоренківської сільської ради про відмову у видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї прийняте всупереч вимогам Постанови № 177 в частині неналежних повноважень органу, що видав рішення. При цьому суди виходили з того, що низкою судових рішень за позовами ОСОБА_1 встановлено, щовін не довів протиправності дій сільської ради та того, що сільський голова Дригайло С. Ф. при винесенні колегіальним органом Сидоренківською сільською радою рішення від 10 серпня 2010 року діяв з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» чи інших нормативно-правових актів, а також не надав доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92692093).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з статтею 74 ЗУ «Про місцеве самоврядування» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

За змістом частини другоїстатті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта». Тобто факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14 Верховний Суд наголосив на преюдиційних підставах звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Тож преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Зважаючи, що обставини, на які посилається позивач, були предметом судового розгляду та судовими рішеннями не встановлено порушення вимог закону Сидоренківською сільською радою при ухвалені оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.

Нових доказів та обставин, які спростовували висновки, викладені у вказаних судових рішеннях, позивачем не надано, доказів на спростування обставин виділу у натурі майнових паїв позивачем не надано, а тому судова колегія не вбачає підстав для відступу від цих висновків.

Щодо посилання позивача про невраховування вимог пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», яким передбачено, що у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво, то вказаний порядок регулює діяльність колективних сільськогосподарських підприємств у тому числі реорганізованих, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Проте, у справі, що розглядається, співвласникам було виділене майно в натурі, та вказаним обставинам вже була надана оцінка судовими рішеннями.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина