Рішення

від 21.09.2023 по справі 335/3060/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3060/23 2/335/1505/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Деркач А.А., за участі представника позивача адвоката Гришко І.І., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Запоріжжя, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Житлово-Будівельний кооператив №1 Дніпровського алюмінієвого заводу, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2023 ОСОБА_2 в особі представника адвоката Гришка І.І. звернулась до суду з позовом до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, зазначивши наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був чоловіком позивачки ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . За життя заповіт ОСОБА_3 не складався, інші спадкоємці, які прийняли спадщину у встановленому законодавством порядку відсутні. 28.07.2022 позивачем ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кияниці О.В., було подано заяву про прийняття спадщини за законом, за результатами розгляду якої нотаріусом було заведено спадкову справу № 16/2022. 08.02.2023 позивач звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Запорізької області Кияниці О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Запорізької області Кияниці О.В. № 48/02-31 від 08.02.2023 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із неможливістю встановити факт належності спадкового майна померлого ОСОБА_3 через відсутність документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Також зазначено, що відповідно до виписки з протоколу загальних зборів житлово-будівельного кооперативу № 1 Дніпровського алюмінієвого заводу від 10.04.1982, 09 квітня 1982 року на загальних зборах членів вищезазначеного кооперативу було прийнято рішення про прийняття ОСОБА_3 до членів кооперативу та закріплення за ним 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів Запорізької області № 91 від 15.04.1982 було затверджено рішення ЖБК № 1 Дніпровського алюмінієвого заводу від 09.04.1982. У серпні 2022 року житлово-будівельний кооператив № 1 Дніпровського алюмінієвого заводу у своєму листі повідомив про те, що пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 були сплачені ОСОБА_3 у повному обсязі, що підтверджується фактом прийняття ОСОБА_3 у члени кооперативу та передачі йому квартири АДРЕСА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів Запорізької області № 91 від 15.04.1982.

На підставі викладеного, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі, а тому змушена звернутися до суду з вказаним позовом про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.

11.04.2023 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, у порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Житлово-будівельний кооператив №1 Дніпровського алюмінієвого заводу (м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 78, код юридичної особи 20518294). Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кияниці Оксани Володимирівни, засвідчену належним чином копію спадкової справи № 16/2022 після померлого ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.05.2023 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, витребувано у Запорізького обласного державного нотаріального архіву засвідчену належним чином копію спадкової справи №16/2022 після померлого ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведеної приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Оксаною Володимирівною.

08.06.2023 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, закрито підготовче провадження та призначено вказану цивільну справу до судового розгляду.

03 травня 2023 року на виконання ухвали суду від 11 квітня 2023 року від приватного нотаріуса ЗМНО Кияниці О.В. надійшла інформація про те, що спадкова справа № 16/2022 після померлого ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться у Запорізькому обласному державному нотаріальному архіві.

24 травня 2023 року на виконання ухвали суду від 10 травня 2023 року від завідувача Запорізького обласного державного нотаріального архіву надійшла архівна довідка та копія Спадкової справи № 16/2022, заведена 28 липня 2022 року та закінчена 08 лютого 2023 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею О.В.

28.07.2023 від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Гришко І.І. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

31.07.2023 від голови правління ЖБК 1 ДАЗ Кріштоп Г.А. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 та має право на спадкування квартири, цими письмовими поясненнями повідомляє про те, що проти задоволення позову не заперечує, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гришко І.І. просив суд позовні вимоги задовольнити та визнати право власності у порядку спадкування за законом, на підставі доводів та обґрунтувань викладених у позовній заяві. Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, просив вказану вимогу залишити без розгляду.

У судовому засідання представник відповідача територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Малюк С.М. не заперечувала проти задоволення позовних вимог. Заперечувала проти стягнення судових витрат з відповідача.

Третя особа: представник Житлово-Будівельного кооперативу №1 Дніпровського алюмінієвого заводу у судове засідання не з`явився, згідно його письмових пояснень, які знаходяться у матеріалах даної цивільної справи, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебували у шлюбі, зареєстрованому 06.11.1976 будинком одруження м. Запоріжжя, актовий запис № 2677, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.11.1976 (а.с. 67).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 21 лютого 2022 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 524 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.07.2023 за №337877757, відомості з державного реєстру речових прав та відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №16/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , встановлено, що 28 липня 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці О.В. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , за результатом розгляду якої нотаріусом було заведено спадкову справу № 16/2022 (а.с. 61-128).

08 лютого 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спадкового майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . (а.с.123).

08.02.2023 за № 48/02-31 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею О.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що не можливо встановити факт належності спадкового майна померлому ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 127).

Крім того, встановлено інших спадкоємців (згідно матеріалів спадкової справи), передбачених ст.1261 ЦК України: донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_5 , які відповідно до заяв від 10.08.2022 (а.с.83) та 28.07.2022 (а.с.68) відповідно, відмовилися від прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_3 на користь спадкоємця за законом ОСОБА_2 , дружини спадкоємця.

Судом встановлено, що на підставі копії витягу з протоколу загальних зборів житлово-будівельного кооперативу № 1 ДАЗ від 10.04.1982, на загальних зборах членів вищезазначеного кооперативу 09.04.1982 було прийнято рішення про прийняття ОСОБА_3 до членів кооперативу та закріплення за ним 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради народних депутатів Запорізької області № 91 від 15.04.1982 було затверджено рішення ЖБК № 1 Дніпровського алюмінієвого заводу від 09.04.1982. (а.с. 10).

Вказані обставини, факт сплати ОСОБА_3 у повному обсязі пайових внесків за вказане житлове приміщення, факт членства останнього у ЖБК, користування вказаною квартирою та сплату житлово-комунальних послуг та інших витрат у період з моменту передачі квартири у користування до дати смерті, підтверджено головою правління ЖБК-1 ДАЗ Криштоп Г.А., відповідно до письмових пояснень наданих суду.

Отже, пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 були сплачені ОСОБА_3 у повному обсязі, що свідчить про набуття ним права власності на вказану квартиру.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

За приписами ч. 1 ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Правова позиція щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

Відповідно до положень п. 4 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 1 статті 43 Закону СРСР № 5150-Х від 24.06.1981 «Основи житлового законодавства Союзу РСР та і союзних республік» (який діяв на час набуття права власності на квартиру) передбачено, що особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кілька кімнат, відповідно до кількості членів сім`ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбаченого примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону СРСР № 1305-1 від 06.03.1990 «Про власність в СРСР» член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надане йому в користування, набуває право власності на це майно.

Згідно з п. 3 Постанови Верховної ради СРСР від 06.03.1990 «Про введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР» положення пункту 2 статті 7 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникли як до, так і після 1 липня 1990 року, (дата введення Закону в дію), тобто таке право у члена ЖБК виникало при повній сплаті пайового внеску як до, так і після цієї дати.

Пунктом 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» визначено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

У пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 зазначається, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності зокрема за умови, що на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Враховуючи те, що сума пайового внеску за вищевказану квартиру була сплачена ОСОБА_3 у повному обсязі, та ним набуто право власності на це житло, відповідно до положень чинного на той момент законодавства, яке не передбачало обов`язкової реєстрації, а також те, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, у позивача виникає законне право на вказане спадкове майно.

Відтак, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_2 , у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 29 вересня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 );

Відповідач: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (код 04053915, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206);

Третя особа: Житлово-будівельний кооператив №1 Дніпровського алюмінієвого заводу (код 20518294, адреса: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 78).

Суддя: І.А. Крамаренко