Рішення

від 03.10.2023 по справі 461/4377/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/4377/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Хоміщак Н.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача

ЛНУ ім. І. Франка ОСОБА_3 , ОСОБА_4

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти України, Львівського національного університету імені Івана Франка, за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що вона спільно зі своїми повнолітніми дітьми (треті особи), є фактичними користувачами будинку АДРЕСА_1 , де вони проживають тривалий період часу. Зокрема, як позивач так і треті особи проживають у вказаному будинку з часу свого народження.

Згідно ордеру № 48 від 28 грудня 1960 року, виданого на ім`я ОСОБА_7 (батька позивача), на право проживання в будинку АДРЕСА_2 , яка складається з 2-х кімнат, постійно проживала сім`я ОСОБА_8 .

Позивач вказує, що починаючи з 1997 року, її матір ОСОБА_9 неодноразово, а фактично постійно зверталась, до органів приватизації Львівської міської ради, Львівського національного університету ім. Івана Франка, Міністерства освіти і науки України щодо надання їй дозволу на приватизацію житла за адресою АДРЕСА_2 . Проте отримувала відмову з посиланням на те, що дана квартира перебуває на території університету та є службовим приміщенням, а тому не може бути приватизована.

У 2017 році, після неодноразових звернень ОСОБА_9 до Львівської міської ради, виконавчим комітетом Львівської міської ради на адресу Міністерства освіти на науки України скеровано звернення щодо передачі будинку АДРЕСА_1 у власність територіальної громади та надання згоди на приватизацію квартири в якій вона проживає з 1964 року.

ОСОБА_1 зазначає, що після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона неодноразово зверталась, як до Львівського національного університету імені Івана Франка так і до Міністерства освіти на науки України щодо надання їй дозволу на приватизацію квартири. Проте отримувала відмови.

Так, на звернення позивача до Львівського НУ ім. І. Франка із заявою про надання відомостей та копій документів стосовно статусу будинку за адресою АДРЕСА_1 , нею було отримано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено, що власником житлового будинку, літ. Б-1, за площею 145,8 кв.м, житлова площа 55,7 кв.м. є Міністерство освіти та науки України.

Даний будинок перебуває у вкрай незадовільному стані, потребує капітального ремонту, проте коштів в університеті на його ремонт не має. Позивач неодноразово зверталась до керівництва університету з проханням провести капітальний ремонт будинку, проте дані заяви залишені без задоволення.

У зв`язку з постійними несправностями, які виникають у каналізаційному відведенні, позивач звернулась до «Львівводоканалу» щодо проведення ремонтних робіт, проте отримала відповідь, що університетом не укладено договору про надання та виконання робіт по ремонту каналізаційних систем по АДРЕСА_1 . Зазначає, що будинок піддається руйнуванню, вона не має іншого житла та все своє життя (від народження) проживала за вказаною адресою. Свого права на приватизацію житла не використала.

ОСОБА_1 також вказала, що у 2023 році повторно звернулась до Міністерства освіти та науки України щодо надання дозволу на приватизацію або передачу у власність територіальної громади даного будинку з можливістю подальшої приватизації, проте отримала відмову. Позивач вважає таку відмову безпідставною, у зв`язку з чим просить суд визнати її незаконною та зобов`язати Міністерство освіти та науки України надати їй дозвіл на приватизацію житлового будинку літ. Б-1 по АДРЕСА_1 .

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 05.06.2023р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено відповідачам строк для подання відзиву.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.07.2023р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція сторін по справі.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили такий задовольнити.

Представник відповідача Міністерства освіти і науки України в судове засідання не з`явилась, подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що у під час вирішення питання щодо передачі державного майна до комунальної власності застосовуються норми законів України «Про вищу освіту», «Про освіту». Також вказала, що житловий будинок (службове приміщення), за адресою АДРЕСА_1 є державною власністю, закріплений на праві оперативного управління за ЛНУ ім. Івана Франка, а відтак не може передаватись у власність юридичним та фізичним особам та крім цього, таке майно не може бути об`єктом приватизації. Вказала, що громадяни, які проживають у службових приміщеннях, не наділені правом на звернення до суду з позовами про передачу майна у особисту власність, оскільки їх право на приватизацію житлових приміщень у таких приміщеннях носить похідний характер й виникає лише після передачі вищевказаного майна у власність відповідної територіальної громади. Додатково наголосила, шо у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття державою в особі Міністерства освіти та науки України права власності на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , а тому позовні вимоги за своїми наслідками становлять втручання позивача у право держави на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,

Представники відповідача ЛНУ ім. І. Франка в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову. Крім того, від представника ЛНУ ім. І. Франка ОСОБА_4 до суду надійшов відзив, у якому останній зазначив, що відповідно до статуту ЛНУ ім. І. Франка, майно, передане в господарське відання університету не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім випадків, передбачених законодавством. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно університету не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об`єкти та майно університету, закріплені за ним Міністерством освіти і науки України, не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Додатково вказав,що уМіністерстві освітита наукиУкраїни діє майновакомісія,яка утворена зметою посиленняконтролю засписанням,відчуженням тарозпорядженням (користуванням)державним майномпідприємствами,установами таорганізаціями,які належатьдо сфериуправління Міністерства. Згідно з пунктом 3 Положення про Комісію з майнових питань підприємств завданням комісії є розгляд наданих документів, підготовка рекомендацій щодо списання, відчуження, розпорядження (користування) державним майном та здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства при списанні, відчуженні та розпорядженні (користуванні) майном. Вказав, що процес набуття позивачем у власність спірного житла повинен розпочатися за умови наявності позитивного рішення комісії з майнових питань Міністерства освіти та науки України, та за відсутності заборони на відчуження шляхом приватизації спірного майна.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідачі належним чином не утримують будинок АДРЕСА_4 , а тому він разом з позивачем змушені вкладати власні кошти в ремонт зазначеного будинку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату і час слухання справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ордером № 48 від 28 грудня 1960 року ОСОБА_7 , який є батьком позивача, було надано право на проживання в квартирі АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки з місця проживання від 16 травня 1979 року у вказаній квартирі були зареєстровані та проживали ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Згідно витягу з рішення спільного засідання ректорату та профкому викладачів та співробітників від 26 січня 1993 року задоволено заяву ОСОБА_9 про приєднання кімнати, що звільнилась до житлової площі її квартири.

ОСОБА_7 , який є батьком позивача та ОСОБА_9 , яка є матір`ю позивача померли ІНФОРМАЦІЯ_2 та 03.10.2020 року відповідно, що підтверджується свідоцтвами про смерть.

Відповідно до витягу із протоколу № 14 засідання ректорату ЛНУ ім. І. Франка від 05.12.2005р., копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_9 було відмовлено у приватизації житла за адресою АДРЕСА_2 , оскільки така квартира знаходиться на території університету та є службовим приміщенням.

Відповідно до витягу із протоколу № 21 засідання ректорату ЛНУ ім. І. Франка від 18.01.2010р., копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , було відмовлено у приватизації житла, оскільки квартири, у яких проживають заявники належать як державне майно університетові.

Відповідно до відповіді ЛНУ ім. І. Франка № 5354-С від 07.10.2011 року на звернення ОСОБА_9 , квартира за адресою: АДРЕСА_2 як державне майно знаходиться на балансі Львівського національного університету імені Івана Франка та перебуває у повному господарському віданні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а тому університет не вправі самостійно здійснювати функції розпорядника щодо цього житла.

З відповіді Міністерства освіти і науки України № 1/11-18337 від 19.11.2014 року. на звернення ОСОБА_9 , вбачається, що у Міністерства відсутні правові підстави для надання згоди на приватизацію будинку за адресою АДРЕСА_1 , оскільки об`єкти освіти приватизації не підлягають.

З листа виконавчого комітету Львівської міської ради № 29-вих-14 від 21.04.2017 року вбачається, що після неодноразових звернень ОСОБА_9 до Львівської міської ради, виконавчим комітетом Львівської міської ради на адресу Міністерства освіти на науки України скеровано звернення щодо передачі будинку АДРЕСА_1 у власність територіальної громад та надання згоди на приватизацію квартири в якій вона проживає з 1964 року.

У відповіді від 28.07.2017 року на запит ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , Міністерство освіти і науки України вказує, що відповідно до п.2 Указу Президента України «Про положення про національний заклад (установу) України» від 16 червня 1995 року № 451/95, органам виконавчої влади заборонено передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установами та організаціям.

З відповіді юридичногодепартаменту ЛМРвід 04.01.2018року №2901-60вбачається,що Міністерствоосвіти та науки України не надає згоду про передачу будинку АДРЕСА_1 у власність територіальної громади, а відтак у міської ради немає можливості та юридичних підстав прийняти будинок у власність територіальної громади м. Львова.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником житлового будинку, літ. Б-1, за площею 145,8 кв.м, житловою площею 55,7 кв.м. є Міністерство освіти та науки України.

Належність вказаного будинку до державного майна, яке закріплене за ЛНУ ім. І. Франка на праві оперативного управління, підтверджується наказом Міністерства освіти і науки України від 29 січня 2014 року № 85.

З відповіді Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на запит ОСОБА_1 , вбачається, що між ЛНУ ім. І. Франка у 2021 році не укладено договір на технічне обслуговування та профілактичний ремонт систем каналізації за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді Департаменту житлового господарства ЛМР № 14/940 від 12.04.2002 року встановлено, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться у незадовільному технічному стані та потребує невідкладних ремонтних робіт.

З відповіді Міністерства освіти і науки України № 11/210-23 від 22.03.2023 року на звернення ОСОБА_1 ,, вбачається, що у Міністерства відсутні правові підстави для надання згоди на приватизацію будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, судом встановлено, що відповідно до статуту Львівського національного університету ім. І. Франка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 11.10.2018 року № 1084, університет є державним освітнім закладом, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Фінансування цього вищого навчального закладу здійснюється за рахунок державного бюджету.

Основні засоби і майно, що рахується на балансі ЛНУ ім. І. Франка, є державною власністю та перебуває в господарському віданні університету Львівський національний університет імені Івана Франка є Національним закладом України.

Пунктом 12.1 Статуту ЛНУ ім. І. Франка передбачено, що «майно, яке закріплене за університетом Засновником (Міністерством освіти і науки України), належить університету на праві господарського відання. Майно, передане в господарське відання університету, не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника та конференції, крім випадків, передбачених законодавством».

Мотиви прийняття рішення судом.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 70 Закону України «Про вищу освіту» матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно. Повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти здійснюються відповідно до законодавства. Майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

За приписами частини першої статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту», об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства..

За приписами пункту 2 Указу Президента України «Про Положення про національний заклад (установу) України» від 16 червня 1995 року № 451 заборонено органам виконавчої влади передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям.

Пунктом 12.1 Статуту ЛНУ ім. І. Франка передбачено, що майно, яке закріплене за Університетом Засновником (Міністерством освіти і науки України), належить університету на праві господарського відання. Майно, передане в господарське відання університету, не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника та Конференції, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином з огляду на вищенаведені норми матеріального права та встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже відносно майнаЛНУ ім. І. Франка, управління яким здійснюється Міністерством освіти і науки України, законом встановлена заборона на його відчуження, в тому числі в порядку приватизації, відтак, відсутні правові підстави для визнання відмови Міністерства освіти і науки України протиправною та зобов`язання відповідачів до вчинення дій, пов`язаних з приватизацією позивачами спірної квартири.

Доводи позивача про те, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані ЖК УРСР, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а Закон України «Про освіту» та Закон України «Про вищу освіту» не підлягають застосуванню, оскільки положення вказаних законів стосуються лише об`єктів, які не відносяться до житлового фонду, судом не приймаються з огляду на таке.

Будинок, в якому знаходиться спірне житлове приміщення належить Міністерству освіти і науки України та перебуває у оперативному управлінні ЛНУ ім. І. Франка.

Статтею 70 Закону України «Про вищу освіту» врегульовано статус матеріально-технічної бази і правовий режим майна закладів вищої освіти, а статтею 80 Закону України «Про освіту» визначено, що входить до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти та обмеження з приводу його використання (розпорядження).

Отже згаданими нормативними актами встановлено заборону на приватизацію об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти та використання їх не за освітнім призначенням та передбачено, що майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, неналежне утримання будинку комунальними установами міста не може бути підставою для зобов`язання прийняти рішення про приватизацію житла.

Таким чином, з урахуванням особливого складу сторін цього спору, суд доходить висновку, що законодавством встановлено обмеження з приводу передачі майна закладів вищої освіти іншим особам в тому числі шляхом приватизації, отже вказаний довід позивача не заслуговує на увагу.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду, що була ухвалена за результатами розгляду справи № 463/1832/18 (провадження № 61-12431св19).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст., 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти України, Львівського національного університету імені Івана Франка, за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій,, відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко