Ухвала

від 12.10.2023 по справі 496/3175/22

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3175/22

Провадження № 1-кп/496/279/23

У Х В А Л А

12 жовтня 2023 рокуроку Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої- ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_4 про забезпечення цивільного позову в рамках кримінального провадження у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 126-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 126-1 КК України.

06.09.2023 року позивачка подала до суду заяву про забезпечення цивільного позову в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КК України. Свою заяву обгрунтовує тим що звернулася до суду з цивільним позовом в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 12332,96 грн. та моральну шкоду у розмірі 30000 грн. Згодом розмір матеріальної шкоди збільшено до 16943,08 грн. Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 не вжив жодних заходів для добровільного відшкодування шкоди, є непрацевлаштованим, позивачка вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони відчудження нерухомого майна, що складається з земельної ділянки площею 6,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Майорівської сільської ради, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю №059398 від 18.06.2002 року. Незастосування такого заходу забезпечення позову в подальшому унеможливить виконання можливого судового рішення. Відповідач зазначену земельну ділянку надає в платне строкове користування МРАКС «РШАК» (код ЄДРПОУ 30267031) та отримує дохід від орендної плати. Цю обставину позивачка враховую та не бажає позбавити відповідача цього доходу, враховуючи його інтереси, а метою забезпечення позову, в її випадку, є вжиття судом заходів щодо охорони ж матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій із відповідача з тим, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на її користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, тому необхідним видом забезпечення позову буде не арешт майна, а заборона відчужувати майна його власником. Тому просить суд: вжита заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, а саме позбавлення права відчудження відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Майорівської сільської ради, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю №059398 від 18.06.2002 року, розташовану за адресою 67650 село Майор; Біляївського району Одеської області, Майорівська сільська рада, Ділянка №2.

Позивачка у судовому засіданні підтримала надану заяву.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти заяви.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши заяву з додатками, суд вважає заяву обгрунтованою та такою що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.

Диспозиція статей 149-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно змісту Закону України «Про виконавче провадження» елементами арешту майна є його опис, оголошення заборони розпоряджатися майном, обмеження в праві користування ним або його вилучення у боржника та передача на зберігання іншим особам. Отже, арешт передбачає обмеження в праві користування майном.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів позивача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, позивачкою не враховано, що арешт передбачає не лише заборону реалізації (відчуження) майна, а й заборону користування майном, що на думку суду є невідповідним заходом.

Таким чином, забезпечення позову у вигляді заборони відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Майорівської сільської ради, яка належить ОСОБА_6 , гарантує фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Суд при постановленні ухвали про заборону відчуження майна враховує принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

При цьому вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчудження вказаної земельної ділянки не виключає її з використання, а тому додаткових обмежень крім неможливості її відчуження для відповідача не існує.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони відчудження нерухомого майна (земельної діялнки) не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 128,365 КПК України, ст. ст.150-153 ЦПК України суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_4 про забезпечення цивільного позову в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КК України задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Майорівської сільської ради, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю №059398 від 18.06.2002 року за №404

Відомості відповідно до ч. 1ст. 157 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про виконавче провадження»: стягувач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ); боржник: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Суддя ОСОБА_1