Постанова

від 10.10.2023 по справі 914/3068/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Справа №914/3068/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

від позивача: Сигляк І.Я.,

від відповідача: Мельничок В.М.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.06.2023 №63-02/1296 (вх. суду від 07.06.2023 №01-05/1810/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 (повний текст рішення складено 10.05.2023, суддя Манюк П.Т., м. Львів)

у справі № 914/3068/22

за позовом: Бориславської міської ради Львівської області, м. Борислав Львівської області

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

08.09.2022 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Бориславської міської ради Львівської області до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 08 вересня 2022 року адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 63/24-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (надалі - рішення № 63/24-р/к) та постановила визнати дії Бориславської міської ради, що полягають в ухваленні рішення № 2492 від 25.06.2020 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік (надалі - рішення № 2492), яким було встановлено пільги щодо сплати земельного податку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування в розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання на рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції', у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні групам суб`єктів господарювання (комунальним підприємствам) пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі №914/3068/22 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08 вересня 2022 року № 63/24-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 481, 00 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не доведено, що станом на вересень 2022 року (на час прийняття рішення № 63/24-р/к) дії органу місцевого самоврядування призвели до спотворення конкуренції, оскільки рішення Бориславської міської ради Львівської області від 25.06.2020 року № 2492 Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислав на 2021 рік на час розгляду відповідачем справи про порушення антимонопольного законодавства вже не було чинним, відтак висновок відповідача у формі припущення про можливе спотворення конкуренції, а не констатація встановлених фактів наявного порушення, зважаючи на завершення дії рішення № 2492, свідчить про необґрунтованість рішення № 63/24-р/к.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаними рішенням Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 05.06.2023 №63-02/1296 (вх. суду від 07.06.2023 №01-05/1810/23), у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі №914/3068/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з невірним встановленням, не з`ясуванням та невідповідністю обставин, що мають значення для справи, є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що Бориславська міська рада, своїм рішенням № 2492 в додатку 4 встановила пільги зі сплати земельного податку на 2021 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, в розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання за рік. На території Бориславської міської ради розташована низка комунальних підприємств, зокрема КП Бориславтеплоенерго, КП Бориславсвітло КП Зелений світ, КП Еко- місто, КП Бориславський центр екології, туризму та сталого розвитку.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, конкурентами вищевказаних комунальних підприємств Бориславської міської ради, які здійснюють однакову господарську діяльність на території Бориславської міської ради, є суб`єкти господарювання, зокрема ТОВ Ком-еко-Борислав 2010, ТОВ Грінера Борислав, ПП Бориславвторресурси, Мале приватне торгово-посередницьке підприємство Каштан, ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Меблі ЛТД м. Борислава, ПП МКП Оксамит, ТОВ Райдуга.

Таким чином, на думку апелянта, дії Бориславської міської ради щодо встановлення пільг при сплаті земельного податку для комунальних підприємств у розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання на рік, тоді як для підприємств іншої форми власності, які діють на однакових товарних ринках, тобто є конкурентами, такі пільги не передбачені, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні групам суб`єктів господарювання (комунальним підприємствам) пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

11.07.2023 від Бориславської міської ради Львівської області надійшов відзив №3-21/885 від 05.07.2023 (вх. №01-04/4636/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що прийняте радою рішення № 2492 відповідає вимогам законодавства, оскільки при його прийнятті Бориславська міська рада керувалася нормою ст. 143 Конституції України, п. 24 ч. 1 ст. 26, ст. ст. 59, 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, нормами ст. ст. 8, 10, 12, 265-289, 295 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2017 року № 483 Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Перед прийняттям рішення № 2492 Бориславська міська рада Львівської області зверталась до відповідача з листом від 23.06.2020 року № 3-20/932 щодо погодження проекту вказаного рішення міської ради Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік. За результатами розгляду цього листа Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надало відповідь від 22.07.2020 року № 63-02/3126, якою погодило вказаний проект рішення, зауважень та пропозицій не надавало. Про попереднє погодження проекту спірного рішення позивач інформував відповідача у запереченнях від 27.07.2022 року № 3-20/1195 та надавав копія листа погодження. Відповідач приймаючи своє рішення не надав правову оцінку цьому доказу і не вказав мотивів відхилення його.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього і є підставою для відмови відповідачу у задоволені апеляційної скарги.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко Н.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 914/3068/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 914/3068/22.

Ухвалою суду від 07.07.2023 розгляд справи призначено на 22.08.2023.

Ухвалою суду від 22.08.2023 розгляд справи призначено на 19.09.2023.

В судовому засіданні 19.09.2023 оголошено перерву до 10.10.2023 року.

В судовому засіданні 10.10.2023 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

25 червня 2020 року Бориславська міська рада ухвалила рішення від № 2492 Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік яким, зокрема встановлено пільги для фізичних та юридичних осіб зі сплати земельного податку відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України згідно з додатком 4 (п. 1.4 рішення). До переліку віднесені, зокрема, пільги для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, що згідно з приміткою до додатку встановлюються для закладів, установ, організацій, комунальних підприємств, які повністю (частково) утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету.

08 вересня 2022 року адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 63/24-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та постановила визнати дії Бориславської міської ради, що полягають в ухваленні рішення № 2492, яким було встановлено пільги щодо сплати земельного податку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування в розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання на рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні групам суб`єктів господарювання (комунальним підприємствам) пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

У рішенні № 63/24-р/к зазначається, що на території Бориславської міської ради здійснюють діяльність такі комунальні підприємства, як КП Бориславтеплоенерго, КП Бориславсвітло КП Зелений світ, КП Еко- місто, КП Бориславський центр екології, туризму та сталого розвитку.

Відповідно до інформації, зазначеної в рішенні № 63/24-р/к, КП Бориславтеплоенерго (ідентифікаційний код юридичної особи 13809138) здійснює такі види господарської діяльності:

35.20 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний);

43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

КП Бориславсвітло (ідентифікаційний код юридичної особи 20813604) здійснює такі види господарської діяльності:

43.21 Електромонтажні роботи;

КП „Зелений світ (ідентифікаційний код юридичної особи 30293061), здійснює такі види господарської діяльності:

81.30 Надання ландшафтних послуг (основний);

01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур;

01.29 Вирощування інших багаторічних культур;

01.19 Відтворення рослин;

01.29 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

КП Еко-місто (ідентифікаційний код юридичної особи 32731027) здійснює такі види господарської діяльності:

81.29 Інші види діяльності із прибирання (основний);

96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

47.19 Оброблення та видалення безпечних відходів;

52.21 Відновлення відсортованих відходів;

42.11 Будівництво доріг і автострад;

У рішенні № 63/24-р/к вказується, що конкурентами вищевказаних комунальних підприємств Бориславської міської ради, які здійснюють однакову господарську діяльність на території міста Борислава, є такі суб`єкти господарювання, зокрема:

38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів:

ТОВ Ком-еко-Борислав 2010 (ідентифікаційний код юридичної особи 37011772); ТОВ Грінера Борислав (ідентифікаційний код юридичної особи 43050683);

38.32 Відновлення відсортованих відходів:

ПП Бориславвторресурси (ідентифікаційний код юридичної особи 13837538);

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах:

Мале приватне торгово-посередницьке підприємство Каштан (ідентифікаційний код юридичної особи 13814649);

ТОВ Торгівельно-виробниче підприємство Меблі ЛТД м. Борислава (ідентифікаційний код юридичної особи 19177149);

ПП МКП Оксамит (ідентифікаційний код юридичної особи 22370134);

ТОВ Райдуга (ідентифікаційний код юридичної особи 32320154).

У резолютивній частині рішення № 63/24-р/к Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України постановило визнати дії Бориславської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26181298, місце знаходження юридичної особи: вулиця Шевченка, 42, місто Борислав, Дрогобицького району, Львівської області, 82300), що полягають в ухваленні рішення №2492 від 25.06.2020 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік», яким було встановлено пільги щодо сплати земельного податку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування в розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання на рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні групам суб`єктів господарювання (комунальним підприємствам) пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до пункту 1 та пункту 3 статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії та антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції", узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно ч. 3 ст. 6 "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону № 2210 для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган АМК має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання.

Правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 21.04.2021 у справі №910/701/17.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, організація землеустрою (п. п. а, д, ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України).

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п. п. 24, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 7 Податкового кодексу України визначено загальні засади встановлення податків і зборів. Під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

Рішенням Бориславська міська рада від 25 червня 2020 року № 2492 встановлено, що пільги для фізичних та юридичних осіб зі сплати земельного податку відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України згідно з додатком 4 (п. 1.4 рішення). До переліку віднесені, зокрема, пільги для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, що згідно з приміткою до додатку встановлюються для закладів, установ, організацій, комунальних підприємств, які повністю (частково) утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету.

Тобто, з 01.01.2021 Бориславська міська рада встановила своїм Рішенням № 2492 пільги, у розмірі 100 від суми податкового зобов`язання, зі сплати земельного податку підприємствам комунальної форми власності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Бориславська міська рада створила підприємствам комунальної форми власності привілейоване становище стосовно суб`єктів господарювання іншої форми власності, внаслідок чого приватні та комунальні підприємства, які діють на однакових товарних ринках, не можуть конкурувати на рівних умовах.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається:

- надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

-дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Виходячи з наведених вище норм чинного законодавства, виконання органами влади зобов`язання щодо сприяння розвитку конкуренції та не вчинення будь - яких дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію, здійснюється шляхом створення, відповідно до вимог чинного законодавства, умов, за яких здобуття суб`єктами господарювання переваг над іншими суб`єктами повинно відбуватися завдяки саме власним досягненням, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку, чим забезпечується змагальність між суб`єктами господарювання, що є головною ознакою конкуренції.

Колегія суддів зазначає, що коли суб`єкти господарювання є конкурентами на будь-якому з товарних ринків та нормативна грошова оцінка для земельних ділянок, наданих в оренду зазначеним суб`єктам господарювання буде однаковою, сума сплаченої орендної плати за земельну ділянку, у разі встановлення в одному договорі нижчої, а в іншому договорі вищої орендної плати, буде суттєво відрізнятися, що може призвести до створення нерівних умов у конкуренції суб`єктам господарювання, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції (товарів, робіт, послуг), зменшенню рівня прибутковості тощо. Встановлення різних ставок податку за користування земельними ділянками однакового цільового призначення має такий саме вплив на господарську діяльність суб`єктів господарювання, які є конкурентами, як і встановлення різних ставок орендної плати.

Враховуючи викладене, дії позивача, що полягали у встановленні різних ставок сплати земельного податку в рішенні від 25 червня 2020 року № 2492 можуть призвести до обмеження конкуренції.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання таких антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування порушеннями, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Однак, як зазначає відповідач, всупереч нормам статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та п. 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України саме спірне рішення Бориславської міської ради на погодження до територіального відділення не надходили.

Положеннями частин першої-третьої ст.25 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Колегія суддів виходить з того, що державі в особі позивача необхідно виконувати позитивні зобов`язання, зазначені у ст.25 ГК України: не приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. Вказане узгоджується з положенням ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже вчиняючи певні дії (ухвалюючи відповідні рішення) органи державної влади і органам місцевого самоврядування у межах своїх повноважень (дискреційних повноважень) повинні враховувати положення ст.25 ГК України та сприяти розвитку конкуренції, не допускаючи порушення антимонопольного законодавства.

У пунктах 127, 128 рішення ЄСПЛ від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано.

До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, з`ясувавши у сукупності обставини та зібрані у справі докази, обґрунтовано визнав дії Бориславської міської ради, які полягали у встановленні в рішенні від 25 червня 2020 року № 2492 пільги, у розмірі 100 від суми податкового зобов`язання, зі сплати земельного податку підприємствам комунальної форми власності, порушенням, оскільки своїм рішенням Рада створила підприємствам комунальної форми власності привілейоване становище стосовно суб`єктів господарювання іншої форми власності, внаслідок чого приватні та комунальні підприємства, які діють на однакових товарних ринках, не можуть конкурувати на рівних умовах.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У зв`язку зі викладеним колегія суддів, вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.09.2022 № 63/24-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» - необґрунтованими та такими, що прийняті із порушеннями чинного законодавства.

Отже, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, задоволення апеляційної скарги та скасування рішення першої інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, належить покласти на позивача. Судовий збір, сплачений відповідачем при поданні апеляційних скарг, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.06.2023 №63-02/1296 (вх. суду від 07.06.2023 №01-05/1810/23) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі №914/3068/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Бориславської міської ради Львівської області до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - відмовити.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Бориславської міської ради Львівської області (82300, м. Борислав Львівської області, вул. Шевченка, 42, код ЄДРПОУ 26181298) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013) 3 721, 50 грн судового збору.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець