Постанова

від 14.03.2024 по справі 914/3068/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3068/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т.Є. - головуючого, Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Іщука В.В.,

представників учасників справи:

позивача Бориславської міської ради Львівської області, м. Борислав Дрогобицького району Львівської області - Мельничка Володимира Мироновича,

відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів - Оленюка Сергія Леонідовича (самопредставництво),

розглянув касаційну скаргу Бориславської міської ради Львівської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (головуючий - суддя Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

у справі

за позовом Бориславської міської ради Львівської області

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Бориславська міська рада Львівської області (далі - Міськрада, позивач) звернулася до суду з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ, Комітет) про визнання незаконним та скасування рішення АМКУ від 08.09.2022 № 63/24-р/к (далі - Рішення АМКУ).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порушення вимог пункту 3 частини першої статті 50, визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 Закону України (далі - ЗУ) «Про захист економічної конкуренції», відповідачем неправомірно прийнято рішення, яким визнано дії Міськради, які полягали в ухваленні рішення про встановлення пільг щодо сплати земельного податку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні групам суб`єкта господарювання (комунальним підприємствам) пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення АМКУ від 08.09.2022 № 63/24-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Міськради відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що станом на час прийняття рішення (вересень 2022) АМКУ не довів, що дії Міськради, які полягали в прийнятті рішення від 25.06.2020 № 2492 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислав на 2021 рік», призвели до спотворення конкуренції, оскільки на час розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства рішення вже не було чинним, а отже висновки відповідача є не констатацією встановлених фактів наявного порушення, а припущеннями про можливе спотворення конкуренції, що свідчить про необґрунтованість Рішення АМКУ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що Міськрада спірним рішенням від 25.06.2020 № 2492, яким встановила пільги у розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання зі сплати земельного податку підприємствам комунальної форми власності, створила їм привілейоване становище стосовно суб`єктів господарювання інших форм власності, внаслідок чого приватні та комунальні підприємства, які діють на однакових товарних ринках, не можуть конкурувати на рівних умовах, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Міськрада подала касаційну скаргу (її нову редакцію на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.01.2024), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, а рішення суду першої інстанції від 01.05.2023 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для визнання Рішення АМКУ недійсним.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 48, 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», а саме: встановлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції при прийнятті органами місцевого самоврядування актів нормативно-правового характеру, що стосуються встановлення місцевих податків і зборів, які на момент розгляду справи органами АМКУ вичерпали свою дію.

Підставою для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції Міськрада зазначає також пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтовуючи доводи тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, зокрема не зазначено, з яких саме підстав, визначених статтею 277 ГПК України, та в якій частині, скасовано рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд фактично обмежився формальною відпискою, зазначивши, що рішення місцевого господарського суду необґрунтоване та прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

20.02.2024 від Комітету АМКУ до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. Заперечуючи доводи касаційної скарги, АМКУ наполягає на тому, що вимоги касаційної скарги не містять обґрунтувань щодо порушень апеляційним судом норм статей 48, 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення сторін, Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.06.2020 Міськрада прийняла рішення № 2492 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік», яким встановила пільги для фізичних і юридичних осіб зі сплати земельного податку відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу (далі - ПК) України, зокрема пільги для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, що згідно з приміткою до додатку встановлюються для закладів, установ, організацій, комунальних підприємств, які повністю (частково) утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету.

Рішенням від 09.07.2020 № 2528 Міськрадою внесено зміни у додаток 4 до рішення від 25.06.2020 № 2492, яким ухвалено надати пільги у розмірі 30 відсотків від нарахованої суми земельного податку фізичним особам - платникам земельного податку та 5 відсотків від нарахованої суми земельного податку юридичним особам - платникам земельного податку.

Таким чином, зі змісту додатка 4 до рішення міської ради вбачається, що для сплати земельного податку були затверджені різні відсоткові ставки платникам земельного податку, а комунальним підприємствам була встановлена пільга у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов`язання на рік.

Рішенням адміністративної колегії територіального відділення АМКУ від 08.09.2022 за результатами розгляду справи № 63/24-р/к дії Міськради, які полягають в ухваленні рішення, яким було встановлено пільги щодо сплати земельного податку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування у розмірі 100 відсотків від суми податкового зобов`язання на рік, визнано порушенням пункту 3 статті 50 визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягали у наданні групам суб`єктів господарювання (комунальним підприємствам) пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

На підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДРЮО) АМКУ встановлено, що на території Бориславської міської ради Дрогобицького району Львівської області здійснюють діяльність такі комунальні підприємства (далі - КП): «Бориславтеплоенерго», «Бориславсвітло», «Зелений світ», «Еко - місто», «Бориславський центр екології, туризму та сталого розвитку», конкурентами яких (здійснюють однакову господарську діяльність на території міста Борислава) є такі суб`єкти господарювання: ТОВ «Ком-еко-Борислав 2010», ТОВ «Грінера Борислав», ПП «Бориславвторресурси», Мале приватне торгово-посередницьке підприємство «Каштан», ТОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Меблі ЛТД м. Борислава», ПП МКП «Оксамит», ТОВ «Райдуга».

Вказані підприємства здійснюють такі види господарської діяльності :

КП «Бориславтеплоенерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 13809138): 35.20 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

КП «Бориславсвітло» (ідентифікаційний код юридичної особи 20813604): 43.21 Електромонтажні роботи;

- КП «Зелений світ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30293061): 81.30 Надання ландшафтних послуг (основний); 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.29 Вирощування інших багаторічних культур; 01.19 Відтворення рослин; 01.29 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

- КП «Еко-місто» (ідентифікаційний код юридичної особи 32731027): 81.29 Інші види діяльності із прибирання (основний); 96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту. 47.19 Оброблення та видалення безпечних відходів; 52.21 Відновлення відсортованих відходів; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів.

За висновком Комітету конкурентами зазначених вище підприємств, які здійснюють однакову діяльність на території міста Борислава є:

- 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів (ТОВ «Ком-еко Борислав 2010», ТОВ «Грінера Борислав»);

- 38.32 Відновлення відсортованих відходів (ПП «Бориславвторресурси»);

- 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (Мале приватне торгово-посередницьке підприємство «Меблі ЛТД м. Борислава», ПП МКП «Оксамит», ТОВ «Райдуга»).

Ураховуючи наведене та вимоги підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України, згідно з яким сільським, селищним, міським радам не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів, адміністративна колегія АМКУ 09.09.2021 № 63/83-рк/к надала Міськраді обов`язкові до розгляду рекомендації припинити дії, які полягають у встановленні пільг зі сплати земельного податку, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом забезпечення встановлення однакових умов конкуренції при встановленні пільг зі сплати земельного податку на території Бориславської міської ради для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на одному ринку та є конкурентами.

Міськрада не внесла зміни до рішення № 2492 від 25.06.2020, пільги зі сплати земельного податку для комунальних підприємств не скасувала. На рекомендації Комітету направила заперечення від 27.07.2022 № 3-20/1195.

Розглянувши викладені у запереченні пояснення та зауваження міської ради, АМКУ дійшов висновку, що дії Міськради слід кваліфікувати як антиконкурентні та такі, що можуть призвести до обмеження конкуренції, тобто є порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом 7 частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (пункт 4).

При цьому частина третя статті 310 ГПК України встановлює, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судом норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1).

1. На обґрунтування доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини другою статті 287 ГПК України Міськрада посилається на неврахування у подібних правовідносинах висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у яких Верховний Суд вказує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. На думку скаржника, не враховано також висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20, у якій йдеться про те, що відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Колегія суддів зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19 зазначав про те, що кожна зі справ за участю органів АМКУ є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.

Аналіз наданих для порівняннях постанов Верховного Суду дає підстави для висновку, що справа, яка розглядається, відрізняється за обставинами, складом правопорушень та регулюються різними нормами Закону «Про захист економічної конкуренції».

Застосування апеляційним судом у справі, що розглядається, пункту 3 статті 50 визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» не суперечить жодному з наданих для порівняння висновків суду касаційної інстанції, у яких йдеться про дотримання судом принципу змагальності при розгляді справи задля забезпечення повноти дослідження обставин справи, оцінку наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

У наданих для порівняннях постановах Верховного Суду не міститься протилежного правового висновку й щодо застосування положень статей 48, 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Міськрада не заперечує, що нею було прийнято рішення, яким надано привілейоване становище певним суб`єктам господарювання, проте вказує, що на момент прийняття Комітетом Рішення АМКУ № 63/24-р/к рішення міської ради вже вичерпало свою дію, а Комітет не звернув на це уваги.

Ураховуючи наведене, Суд відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки доводи скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та переоцінки доказів і встановлення інших обставин.

Правовий висновок, викладений у наданій для порівняння постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20, не може бути взятий до уваги, оскільки не стосується застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Мотивуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 48, 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» під час перегляду АМКУ рішень органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, зокрема, про встановлення місцевих податків і зборів, які на момент їх розгляду вичерпали свою дію.

На думку скаржника, Комітет не врахував, що рішення про його продовження не приймалось. Перед прийняттям рішення міська рада зверталась до відповідача щодо погодження проєкту, АМКУ погодив проєкт, зауважень та пропозицій не надавав. Крім того, зазначені у Рішенні АМКУ суб`єкти господарювання не провадять діяльність в одній і тій же галузі, а отже не є конкурентами, тому не перебувають у різних чи привілейованих умовах перед іншими на території міста Богуслава. АМКУ повинен був прийняти рішення про закриття провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі частини першої статті 48, статей 49 та 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

За змістом частини першої статті 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Згідно із частиною другою зазначеної статті антиконкурентними діями вказаних органів місцевого самоврядування визнається зокрема, надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Отже, сама можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 904/4062/20 та у постанові від 26.05.2020 у справі №920/768/19.

Відповідно до вимог статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування при прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів, а також щодо надання пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку зобов`язані дотримуватись законодавства в цілому та Податкового кодексу України зокрема. За таких обставин доводи скаржника щодо неможливості перегляду його рішення органами АМКУ після закінчення строку його дії, є необґрунтованими та безпідставними.

У справі, що розглядається, Бориславська міська рада листом від 23.06.2020 № 3-20/932 подала на погодження до Комітету проєкт рішення «Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік», з додатками.

На запит Комітету АМКУ від 02.07.2020 № 63-02/2751 міська рада листом від 09.07.2020 № 3-20/2005 повідомила, що зауваження та пропозиції до проєкту «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Борислава на 2021 рік» не надходили.

22.07.2020 Комітет АМКУ погодив проєкт рішення Міськради «Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік».

Відповідно до вимог підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб, або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

09.09.2021 листом № 63/83-рк/к адміністративна колегія АМКУ надала Міськраді обов`язкові до розгляду рекомендації припинити дії, які полягають у встановленні пільг зі сплати земельного податку, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом забезпечення встановлення однакових умов конкуренції при встановленні пільг зі сплати земельного податку на території Бориславської міської ради для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на одному ринку та є конкурентами.

Аналіз наведених норм права і встановлених судом обставин дає підстави для висновку, що саме по собі погодження Комітетом проєкту рішення Міськради «Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Борислава на 2021 рік» не може бути підставою для визнання незаконним Рішенням адміністративної колегії територіального відділення АМКУ від 08.09.2022 за результатами розгляду справи № 63/24-р/к.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 48 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про закриття провадження у справі.

Підстави для закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачені у статті 49 цього Закону. Такої підстави для закриття провадження, як закінчення строку дії рішення, яке визнано таким, що порушує антимонопольне законодавство, стаття 49 не містить.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи Міськради про закриття провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з підстав, передбачених статтею 49 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з погодженням Комітетом АМКУ проєкту рішення № 2492.

Стаття 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» регламентує порядок і строки оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про відсутність єдиної позиції та висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 48, 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» під час розгляду органами АМКУ рішень нормативно-правового характеру органів місцевого самоврядування, зокрема про встановлення місцевих податків і зборів, які на момент розгляду справи такими органами вичерпали свою дію, відхиляються з огляду на встановлені судами обставини справи в контексті доведеності, що у діях позивача містяться порушення вимог антиконкурентного законодавства за певний період (за 2021 рік), незалежно від того втратило це рішення чинність, чи його дію продовжено на наступний період.

Посилання скаржника на невірне застосування Комітетом АМКУ норм статей 48 та 60 при встановленні порушень законодавства Міськрадою, передбаченого пунктом 3 статті 50 Закону України визначеного абзацом 7 частини другої статті 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», є безпідставними, з огляду на те, що дії, передбачені абзацом 7 вказаної вище статті є самостійною підставою для кваліфікації дій суб`єктів щодо порушення антиконкурентного законодавства.

Ураховуючи викладене , колегія суддів не вбачає підстав задоволення касаційної скарги за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Інші доводи Міськради, які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій чи відхилені ними. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом з огляду на статтю 300 ГПК України.

З урахуванням того, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК не підтвердилися, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК (частина 3 ст. 310 ГПК України).

Верховний Суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

За таких обставин касаційну скаргу Міськради слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, як таку, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бориславської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Жайворонок

Судді: І. Булгакова

І. Колос