Постанова

від 10.10.2023 по справі 187/819/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7555/23 Справа № 187/819/22 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В.О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Петриківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 20червня 2023року посправі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгор Володимирович про визнання договору дарування домоволодіння недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгор Володимирович про визнання договору дарування домоволодіння недійсним. За яким просив суд, визнати договір дарування ОСОБА_4 домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. 30 жовтня 2020 року, зареєстрований в реєстрі №1340 недійсним; Визнати договір дарування ОСОБА_4 , земельної ділянки площею 0,1500 га., кадастровий номер 1223755100:03:019:0058 цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. 30 жовтня 2020 року, зареєстрований в реєстрі №1342, - недійсним; Визнати договір дарування ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1272 га., кадастровий Номер 1223755100:03:019:0059, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. 30 жовтня 2020 року, зареєстрований в реєстрі №1341, -недійсним.

В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі договору дарування, укладеного 30 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В,, зареєстрованого в реєстрі №1340, відповідач ОСОБА_4 подарувала їх повнолітній дочці, ОСОБА_5 сумісне домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає зазначений договір дарування незаконним, нікчемним і таким, що укладений з порушенням, норм чинного законодавства та всупереч моральним засадам суспільства. При його укладенні грубо порушенні права та законні інтереси неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є їх з відповідачем дітьми. З 10 жовтня 1998 року по 01 грудня 2020 року сторони перебували в шлюбі. В шлюбі у них народилися три дочки: повнолітня на цей час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на дату розірвання шлюбу, у їх спільній власності з відповідачем перебувало наступне нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 81,9 кв. м., земельна ділянка площею 0,1500 га, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:1223755100:03:019:0058, та земельна ділянка площею 0,1272 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223755100:03:019:0059, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на положення ч. 1 ст. 190 СК України, позивач зазначає, що довіряючи відповідачу ОСОБА_4 , вони досягли усної домовленості проте, що він свою частку у праві спільної сумісної власності у повному обсязі передає у власність спільним неповнолітнім дітям з умовою припинення його обов`язку сплати аліментів на їх утримання. ОСОБА_4 запропонувала йому надати їй нотаріально завірену згоду на право дарування нею їхньої нерухомості повнолітній дочці ОСОБА_5 для справедливого поділу між їхніми дітьми спільного майна. Будучи впевненим в тому, що їх сумісне з відповідачем нерухоме майно буде розділено між їхніми дітьми в рівних долях, з цією пропозицією ОСОБА_4 він погодився і надав таку згоду. В свою чергу, ОСОБА_4 , склала власноручну розписку про те, що вона підтверджує, факт передачі ОСОБА_1 вищезазначеного нерухомого майна саме, в рахунок утримання неповнолітніх спільних дітей. В порушення досягнутих домовленостей, ОСОБА_4 30 жовтня 2020, за договором дарування, передала усе їх сумісне майно у власність лише повнолітній дочці ОСОБА_5 , в порушення прав і законних інтересів інших їх неповнолітніх дітей. Порушення таких справ і інтересів, виражається в тому, що їх мати при укладенні спірного договору дарування надала нотаріусу недостовірну інформацію про відсутність малолітніх та неповнолітніх дітей, які проживали в будинку, який дарувався. Так, ОСОБА_4 отримала у Виконавчому комітеті Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області ряд довідок щодо місця проживання дітей, а саме від 29 жовтня 2020 року №1442 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Малолітні та неповнолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні громадяни за даною адресою не зареєстровані. Зазначену довідку ОСОБА_4 надала нотаріусу при складанні договору дарування. Насправді, в зазначеному житловому приміщенні на момент укладення спірного договору-постійно проживали їх з відповідачем неповнолітні діти, ні за якою іншою адресою вони не вибували і цей будинок є для них єдиним місцем проживання, а тому дарування будинку мало бути відбутися за обов`язковою попередньою згодою органу опіки та піклування. Отже, наведені ОСОБА_4 факти про те, що предмет дарування не перебуває в спорі та що її малолітні діти не проживали в домі на момент його дарування є неправдивими, і не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судумотивоване тим,що відсутніпідстави длязадоволення позовупро визнаннянедійсними оскаржуванихдоговорів,оскільки їхукладення хочі відбулосябез попередньогодозволу органуопіки тапіклування,проте непризвело дозвуження обсягу,зменшення чиобмеження існуючогоправа неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 накористування житлом житловимбудинком таземельною ділянкою,розташованих заадресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що з 10 жовтня 1998 року по 01 грудня 2020 року сторони, а саме ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували в шлюбі, що визнається сторонами та підтверджується свідоцтвом про одруження і рішенням суду про розірвання шлюбу.

Під час шлюбу у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 народилися три дочки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, встановлено, що 03 лютого 2012 року сторони за договором купівлі-продажу придбали житловий будинок розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору покупцем визначена ОСОБА_4

30 жовтня 2020 року укладено договори дарування житлового будинку і земельних ділянок, за якими ОСОБА_4 (дарувальник) подарувала ОСОБА_5 (обдаровувана) житловий будинок розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також подарувала земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:1223755100:03:019:0058, та земельну ділянку площею 0,1272 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223755100:03:019:0059, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. 30 жовтня 2020 року і зареєстровані в реєстрі №1340, 1341 і 1342 відповідно. (а.с. 66-69, 168-192).

За змістом вказаних договорів: заява про згоду чоловіка ОСОБА_6 на дарування вищезазначеного нерухомого майна, подана "30" жовтня 2020 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимарем Єгором Володимировичем, за реєстровим № 1339. Дарувальник стверджує, що в вищезазначеному житловому будинку не зареєстровані малолітні та неповнолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи. (пункти 1.7. і 1.8 Договору дарування житлового будинку). Крім того, такі ж положення щодо згоди чоловіка ОСОБА_6 на дарування вищезазначеного нерухомого майна містять договори дарування земельних ділянок ( пункти 1.4 Договорів дарування земельних ділянок).

Надані приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. копія договору дарування житлового будинку , посвідченого 30 жовтня 2020 року за реєстровим № 1340 та копії документів, на підставі яких він посвідчений, містять заяву ОСОБА_1 , якою він надав згоду дружині ОСОБА_4 на укладення договорів дарування та дарування ОСОБА_5 житлового будинку, земельної ділянки площею 0,1500 га, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:1223755100:03:019:0058, та земельної ділянки площею 0,1272 га, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223755100:03:019:0059, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім заяви позивача, вказані матеріали містять заяву ОСОБА_4 , якою вона стверджує, що в вищезазначеному житловому будинку не зареєстровані малолітні та неповнолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи.

Крім того, надані нотаріусом матеріали містять довідку видану адміністратором відділу ЦНАП Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року № 1442 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В довідці зазначено, що малолітні та неповнолітні діти, не дієздатні та обмежено дієздатні громадяни за дано адресою не зареєстровані. Довідка видана для подання до нотаріальної контори.

Судом досліджено надані позивачем довідки про реєстрацію місця проживання особи відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Так, станом на 15 жовтня 2023 року вказані особи за такою адресою не зареєстровані, а з 23 жовтня 2020 місце їх проживання зареєстровано за вказаною адресою (а.с. 58-62).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсними оскаржуваних договорів, оскільки їх укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користування житлом житловим будинком розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України, ЦК), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

За змістом статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 червня 2018 року, справа № 569/16624/15-ц, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише у разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-202цс15 та від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1364цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 645/10160/15-ц, від 03 травня 2018 року, справа № 465/826/13-ц.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України).

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Доводи апеляційноїскарги проте,що йогописьмова заявана відчуженнямайна єпопередньою імає відношеннядо розпорядженняйого частиноювласності вспільному нерухомомумайні ісвідчить пронамір вподальшому найого відчуження,колегія суддівне можеприйняти доуваги,оскільки ізвласноруч написаноїзаяви,вбачається,що ОСОБА_1 надає згодудружині ОСОБА_4 на укладеннядоговорів даруваннята саме ОСОБА_5 нерухомогомайна.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваними договорами дарування порушені права малолітніх дітей, оскільки вказане домоволодіння є постійним та єдиним їх місцем проживання, колегія суддів відхиляє, оскільки відповілно до довідок про реєстрацію місця проживання особи відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 останні зареєстровані з 02.11.2020, тобто на момент вчинення правочину малолітні діти за вказаною адресою зареєстровані не були.

Вірно встановивши, що укладення оскаржуваних договорів хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користування житлом житловим будинком розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також позивач підписав свою згоду на дарування спірного нерухомого майна старшій дочці та ця заява була завірена нотаріально, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погоджується й апеляційний суд .

Приведені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтами норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко