Рішення

від 05.11.2007 по справі 9/219-07-7280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/219-07-7280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2007 р.Справа  № 9/219-07-7280

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АВАТАРА”

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕВАДА”   

Про  стягнення 3805,98 грн.

за зустрічною позовною заявою: ТОВ „НЕВАДА”   

до відповідача: ТОВ „АВАТАРА”

про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та стягнення 485,54 грн.    

                                                                                                                      Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Канівець Н.І. - директор

Від відповідача: Божемовська Н.В. дов. №5109 від 12.06.2007р.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Аватара” звернулося з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „НЕВАДА”   заборгованості по оплаті послуг за охорону по договору оренди від 09.01.2006р. в сумі 3805,98 грн.

          Відповідач позовні вимоги не визнає та, в свою чергу, звернувся з зустрічним позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та стягнення 485,54 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2007р. зустрічний позов по справі №9/219-07-7280 ТОВ „НЕВАДА” до ТОВ „АВАТАРА” про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та стягнення 485,54 грн. прийнято та об'єднано для спільного розгляду з первісним.

ТОВ „Аватара” позовні вимоги за зустрічним позовом не визнає з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 17.10.2007 р. по 24.10.2007 р., з 24.10.2007 р. по 05.11.2007 р. в порядку ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аватара” та Херсонською філією товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” було укладено договір оренди офісу, згідно умов якого останньому передано у  тимчасове володіння приміщення, що знаходиться за адресою: м. Херсон вул. Нафтовиків, 63, зі строком дії 11 місяців тобто до 09.11.2006 р.

Від імені ТОВ „Невада" договір було підписано директором - Канівець А.М., а від імені ТОВ „Аватара" - Канівець Н.І. (мати директора філії).

П.3.2. договору від 09.01.2006 р. передбачено, що якщо жодна сторона в термін 1 місяця до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 11 місяців. Таким чином, дію договору було автоматично продовжено до 09.09.2007 р.

З 24.07.2007 р. сторони розірвали договір оренди та припинили зобов'язання по договору.

Взаємні права та обв'язки сторін визначені у тексті договору, а також додатках від 10.01.2006 р. та 04.01.2007р., якими передбачений обов'язок орендаря оплачувати на підставі виставлених  рахунків за послуги з охорони приміщень.

На підставі цих положень договору позивачем відповідачу був виставлений рахунок на оплату послуг з охорони, вартість яких за період з січня 2006 року по липень 2007 року становить 3805,98 грн.

Відповідачем обов'язок з оплати здійснений не був, тому позивач був змушений звернутися  до суду для захисту свої прав та законних інтересів.

На думку позивача, своїми діями відповідач порушив, як умови договору, так і положення ст. 526 ЦК України, ч.1 та ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України щодо необхідності виконання зобов'язань належним чином.

Відповідач позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Відповідно до умов п.4.9 Договору оренди - Орендар не повинен сплачувати платежі,

що необумовлені даним договором.

Додаткові угоди були підписані вже звільненим директором Канівець А.М. заднім числом про що свідчить те, що рахунки виставлено в перший раз в липні 2007 року.

Відповідач зазначає, що позивач не має прав здійснювати охорону приміщень, оскільки у нього відсутня ліцензія на здійснення такої діяльності.

В свою чергу, відповідач ТОВ „Невада” звернулось до ТОВ „Аватара” з зустрічним позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та стягнення суми зайво сплачених коштів у розмірі 485,54 грн. Вказані вимоги мотивовані наступним.

25.07.2007 р. директору філії було вручено рахунок № 21 від 21.07.2007 року щодо оплати компенсаційних послуг за охорону орендованого приміщення в сумі 3805,98 грн. та надано копію „незрозумілих" додатків до договору від 10.01.2006 р. та 04.01.2007 р. Зазначені додатки до договору були відсутні в бухгалтерії філії та оплата послуг не здійснювалась, рахунки по оплаті та акти виконаних робіт відповідачем не виставлялись протягом 2006 року та шести місяців 2007 року.

У зв'язку з тим, що директора філії - Канівець А.М. звільнено с посади з 03.07.2007 р. за власним бажанням, в останній день роботи 02.07.2007 р. ним було зроблено безпідставні проплати за охорону приміщення в сумі 485,54 грн. та скориставшись доступом до печатки і родинними стосунками з відповідачем він підписав додаткові угоди про оплату охоронних послуг ще з січня 2006 року.

ТОВ „Невада"  вважає вимоги відповідача неправомірними та недійсними додаткові угоди до договору оренди від 10.01.2006 р. та 04.01.2007 р., оскільки зазначені послуги позивачу за зустрічним позовом не здійснювались та додаткові угоди підписані не належним чином (тобто без наміру створити правові наслідки та за минулий період), при укладенні додаткової угоди не дотримано вимог п.5 ст.203 тобто „правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним", таким чином в даному випадку представник позивача - директор Канівець А.М. умисно скористався службовими повноваженнями та уклав нікчемний правочин.

Відповідно до п.1 ст.232 ЦК України „правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї із сторін з другою стороною, визнається судом недійсним".

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог по первісному позову та необґрунтованості вимог за зустрічним  позовом   з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Закону України „Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних та фізичних осіб.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу  України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 203 ЦК України  визначено вичерпний перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, встановлюючи до учасників цивільних правовідносин вищезазначені вимоги чинне законодавство України виходить з того, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин.

Своїм підґрунтям встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права “Дозволено все, що прямо не заборонено законом”, а також такі засади цивільного права, як свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства.

Вимагаючи визнання недійсними додаткові угоди, ТОВ „Невада" посилається на те, що вказані додаткові угоди укладені внаслідок зловмисної дії представника однієї сторони з іншою та не мали на меті настання реальних наслідків. Обґрунтовуючи зазначені твердження, ТОВ „Невада" посилається на те, що у зв'язку з наявністю родинних стосунків між представниками сторін ( ТОВ „Аватара" очолює мати директора філії ТОВ „Невада"), додаткові угоди щодо оплати вартості охоронних послуг були підписані „заднім числом" без наявності намірів створити правові наслідки.

Суд звертає увагу відповідача, що про наявність родинних стосунків між директором ТОВ ”Аватара” та директором філії ТОВ ”Невада” їм було відомо, ще при підписанні договорів оренди приміщень під розміщення офісу та ігрових автоматів, але це не було перешкодою на час їх укладання. І тільки після звільнення з посади директора філії це стало підставою для твердження про наявність зловмисної домовленості сторін при підписанні додаткових угод.

Так дійсно, договори оренди не передбачали оплату та надання послуг з охорони, але цілком зрозумілим є намагання сторін врегулювати це питання додатковими угодами, оскільки, необхідність охорони приміщень за адресою м. Херсон вул. Нафтовиків, 63, та ігрових автоматів, які знаходяться в приміщенні магазину, вимагає охорони цих об'єктів, що фактично і здійснювалось ТОВ “Аватара” на підставі договорів з охоронною фірмою.

На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з охороною об'єктів, позивачем надані: договір №1032 по нагляду за об'єктом з використанням сигналізації екстреного виклику  від 01.06.2006 р. предметом якого є здійснення в інтересах замовника нагляду за сигналізацією, встановленої на об'єктах останнього перелік та адреси які вказані  в Дислокації (Додаток №1 до Договору) обслуговування сигналізації, а також терміновий виклик групи реагування на об'єкт у випадку надходження на пульт централізованої охорони сигналу про вмикання сигналізації для встановлення причини вмикання,  дислокація об'єкта по нагляду за об'єктом з використанням сигналізації екстреного виклику ПП “Лідер-Плюс”; розрахунок вартості по нагляду за об'єктом з використанням сигналізації екстреного виклику ПП “Лідер-Плюс”; протокол узгодження договірної ціни за послуги надані “Виконавцем” “Власнику”; протокол узгодження вартості нагляду за об'єктом з використанням сигналізації екстреного виклику до договору №1032.

ТОВ „Аватара” вважає, що  посилання ТОВ „Невада" на те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків,  що обумовлені ним,  не мають законодавчого підґрунтя, містять характер припущення, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Крім того, вимагаючи визнати додаткові угоди недійсними, ТОВ „Невада" посилається також на те, що укладення додаткових угод здійснено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки ТОВ “Аватара” не мало відповідних ліцензій на надання охоронних послуг.

Щодо того, що зміст правочину не відповідає вимогам актів цивільного законодавства (в частині укладення додаткової угоди про надання послуг з охорони без наявності відповідної ліцензії), то в даному випадку варто відзначити, що текст додаткової угоди не містить посилань на те, що охорону приміщення здійснює саме ТОВ „Аватара”, що видно як з тексту самої додаткової угоди так і виставленого рахунку, де чітко відзначено, що ТОВ „Невада" повинно компенсувати витрати підприємства, пов'язані з охороною приміщень, яка здійснювалась на підставі відповідної угоди ПП „Лідер-Плюс".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

          Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через угоди, що вміщують елементи різних видів угод та оптимально регулюють їх права і обов'язки. Суд дає оцінку усім умовам договору, з'ясовує  законність застосування актів законодавства, елементи яких складають зміст угоди, та обставинам їх виконання, приймаючи рішення, застосовує законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й вирішує питання щодо законності угоди.

Ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних правовідносин, так і ту обставину, що дії відповідача порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача ТОВ „Невада” за період з січня 2006р. по липень 2007р.  становить 3805,98 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада”   (65012 м. Одеса вул. Пантелеймонівська, 3, код 31309716, р/р 26001313969 в АБ „Південний” МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аватара” (73009 м. Херсон  вул. Нафтовиків, 63, код 24106157, р/р 26002400727 в Херсонській філії КБ „Захід інкомбанк” МФО 352327) заборгованість  в сумі 3805 /три тисяч вісімсот п'ять/ грн. 98 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 /сто дві/ грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.  

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.