Рішення

від 12.10.2023 по справі 902/781/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/781/23

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс", вул. В. Нестерчука, 1, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400, код - 32495389

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім", вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, оф. 301, м. Вінниця, 21021, код - 37691047

про розірвання договору суборенди

В С Т А Н О В И В :

12.06.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 09.06.2023 року) (вх.канц. № 779/23 від 12.06.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім" про розірвання договору суборенди б/н від 22.07.2020 року.

Ухвалою суду від 19.06.2023 року відкрито провадження у справі № 902/781/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.08.2023 року.

В судовому засіданні 03.08.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.08.2023 року о 10:30 год., на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду 04.08.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 31.08.2023 року судом здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.09.2023 року.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

21.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 21.09.2023 року) (вх.канц. № 01-34/8857/23) про проведення судового засідання за його відсутності.

В судовому засіданні 21.09.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/781/23 до судового розгляду по суті на 12.10.2023 року.

Ухвалою суду від 21.09.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

11.10.2023 року до суду від представника позивача до суду надійшло клопотання (б/н від 11.10.2023 року) про проведення судового за його відсутності.

В судовому засіданні 12.10.2023 року представники позивача та відповідача правом участі в судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про проведення судового засідання за його відсутності (т. 1 а.с. 47).

Суд зазначає, що відповідачу ухвалу суду надіслано засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою місцезнаходження.

Як вбачається з відомостей з веб-ресурсу АТ "Укрпошта", адресована відповідачу ухвала від 21.09.2023 року "відправлення не вручено під час доставки".

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, Днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глікохім" договору суборенди б/н від 22.07.2020 року.

Відповідно до умов Договору Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069, яка розташована па території Калинівської міської ради за межами населеного пункту, Калинівського району Вінницької області.

Як зазначає позивач, в зв`язку з введенням на території України військового стану, ТОВ "Укрхімрссурс" було змушене зупинити свою виробничу діяльність, в тому числі і використання орендованих приміщень. Окрім того, позивач припинив використання земельної ділянки з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069.

Дані події, на думку позивача, є істотними змінами обставин, у зв`язку з чим договір оренди укладений між сторонами може бути припинено шляхом розірвання за рішенням суду.

Матеріали справи не містять відзиву або іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних матеріалів справи слідує, що 13.08.2018 року між Калинівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глікохім" (Орендар) укладено оренди землі № 41 (т. 1, а.с. 4-5).

Відповідно п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069, яка розташована па території Калинівської міської ради за межами населеного пункту, Калинівського району Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5 гектарів (п. 2 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 3 103 217,00 грн (п. 3 Договору).

Договір укладено на 25 років (п. 4 Договору).

13.03.2018 року між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі № 41 від 13.03.2018 року, за змістом якого Орендодавець передає земельну ділянку з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069, яка розташована па території Калинівської міської ради за межами населеного пункту, Калинівського району Вінницької області, а Орендар приймає зазначену ділянку в Оренду (т. 1, а.с. 6).

22.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глікохім" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" (Суборендар) укладено договір суборенди (т. 1, а.с. 7-8).

Відповідно п. 1 Договору Орендар надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069, яка розташована на території Калинівської міської ради за межами населеного пункту, Калинівського району Вінницької області.

Земельна ділянка перебуває в користування Орендаря па підставі договору оренди землі № 41 від 13.03.2018 року зареєстрованого в Відділі у Калинівському районі Міжрайонного управління у Калинівському та Липовепькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 28.03.2018 року за № 25556730 (п. 2 Договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5 гектара (п. 3 Договору).

Згідно п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 3 103 217,00 грн.

Договір укладено до 12 "березня" 2043 року (п. 5 Договору).

Орендна плата вноситься Суборендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця виключно у грошовій формі.

Розмір та умови сплати за суборенду земельної ділянки встановлюється на рівні та на умовах орендної плати за землю, визначених договором оренди землі (п. 6 Договору).

За змістом п. 7 Договору земельна ділянка передається в суборенду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п. 22 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 23 Договору).

22.07.2020 року згідно акту приймання-передачі об`єкта в суборенду Орендар передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069, яка розташована на території Калинівської міської ради за межами населеного пункту, Калинівського району Вінницької області (т. 1, а.с. 9).

15.05.2023 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист (вих. №30), в якому останній повідомляє про те, що а зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин, з введення воєнного стану в Україні, ТОВ "Укрхімресурс" не здійснює виробничо-господарської діяльності та не використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069. В зв`язку з чим останній вважає, що наявні усі умови для розірвання договору в зв`язку з істотною зміною обставин. Додатком до листа додано проект угоди про припинення дії договору суборенди землі (т. 1, а.с.10-11).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач просить розірвати договір суборенди з підстав виникнення форс-мажорних обставин внаслідок зборойної агресії Російської Федерації, а також істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Суд констатує, що ані положення укладеного сторонами договору суборенди, ні норми чинного законодавства не передбачають підстав для розірвання договору у випадку зупинення виробництва чи господарської діяльності орендаря (суборендаря).

Крім того, єдиним доказом існування даних обставин є лише внутрішній документ позивача (т. 1 а.с. 13), при цьому жодних доказів на підтвердження обставин припинення використання орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 0521610100:07:001:0069 суду не надано.

З приводу оцінки впливу форс-мажорних обставин на взаємовідносини сторін, суд виходив з наступного.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору.

Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між обставинами збройної агресії та неможливістю виконувати зобов`язання за договором суборенди.

Загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання».

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п.5.21 постанови).

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21, де вказано, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.

Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

На підставі ч. 1 ст. 14(1) Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Однак, на підтвердження дії форс-мажорних обставин саме відносно неможливості виконання Договору суборенди б/н від 22.07.2020 року позивачем не надано засвідченого сертифікату Торгово-промислова палата України.

Також, за матеріалами справи позивач звернувся Листом №30 до відповідача щодо дії форс-мажорних обставин лише 15.03.2023 року (т. 1 а.с. 10), тобто зі спливом більше року з початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України.

Тобто, позивачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між дією відповідних обставин, їх тривалістю на виконання господарських відносин.

Вимоги позову про розірвання договору внаслідок виникнення обставин непереборної сили суперечать приписам ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, які лише передбачають можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, однак жодним чином не надають права відмовити від виконання зобов`язання в натурі.

Судом також надано оцінку доводам позивача про наявність достатніх підстав для застосування положень ст. 652 ЦК України.

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань, а також випадків розірвання договору оренди землі у зв`язку із забрудненням (потенційним забрудненням) орендованої земельної ділянки вибухонебезпечними предметами.

Стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку.

Таким чином, істотна зміна обставин чи ускладнення виконання договору мають значення лише у випадку ще не закінченого виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося. В цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Відповідно до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за одночасною наявністю чотирьох умов, а саме:

1) згідно з першою умовою в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати істотною зміною обставин, повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;

2) другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами, мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли бути розумно прийняті стороною до уваги;

3) третя умова виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором;

4) четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Суд зазначає, що ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 Постанови КГС ВС від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Тобто, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак, форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 23 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання Договору в односторонньому порядку матиме наслідком порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глікохім" того, на що воно розраховувало при укладенні Договору.

На переконання суду, зазначених умов, щодо розірвання договору суборенди позивач не довів допустимими засобами доказування.

У разі задоволення позову судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин, які у рівній мірі стосуються обох сторін договору.

Так, за загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими та достовірними доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, наявності умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, дотримання яких необхідне для розірвання договору на підставі істотної зміни обставин.

Підставою для звернення до Суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду на оцінені судом докази та підстави заявленого позову, позивачем не доведено та не обґрунтовано у чому полягає зміст його порушеного права або інтересу, та які протиправні дії відповідача сприяли виникненню таких порушень або обмежень.

Суд зауважує, що самого лише факту посилання на існування негативних процесів, котрі впливають на усіх учасників правовідносин одночасно та у рівній мірі, направлення листа з пропозицією припинити дії договору суборенди, яка не акцептована відповідачем (т. 1 а.с. 10-12), не достатньо для доведення факту порушення прав позивача та необхідності їх захисту.

Таким чином, виходячи з підстав заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім" про розірвання Договору суборенди б/н від 22.07.2020 року є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118,123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" (вул. В. Нестерчука, 1, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400, код - 32495389) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікохім" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, оф. 301, м. Вінниця, 21021, код - 37691047) про розірвання Договору суборенди б/н від 22.07.2020 року.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн - залишити за позивачем.

3. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку: позивачу - muzika_a@glycerin.com.ua; artermus@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 17 жовтня 2023 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. В. Нестерчука, 1, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, оф. 301, м. Вінниця, 21021)