Рішення

від 18.10.2023 по справі 730/171/23

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/171/23

Провадження № 2/730/175/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2023 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,

представника позивача - адвоката Приходько І.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу за позовом ОСОБА_1 до Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про зобов`язанняпередати увласність ОСОБА_1 земельну ділянкуорієнтовною площею1,55га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,що знаходитьсяв межахКрутівської сільськоїради Ніжинськогорайону Чернігівськоїобласті.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову посилалась на те, що на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області позивачка ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЧН № 049162 на право власності на земельну ділянку площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області. Після адміністративно-територіальної реформи в 2020-2021 роках вказана земельна ділянка віднесена до адміністративних меж Крутівської сільської громади. Однак, Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області у 2005 році розділила земельну ділянку позивачки на дві інші земельні ділянки та передала їх у власність іншим особам: 1,2101 га ОСОБА_2 , набув право власності в порядку спадкування у 2015 році після померлої ОСОБА_3 , якій належала земельна ділянка на праві власності на підставі державного акту серії ЯА № 750074, кадастровий номер 7420888000:02:001:1093, виданий на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 299.06.2005 № 198; 0,436 га, кадастровий номер 7420884800:02:000:1094 (пай № 169) на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29.06.2005 перебуває у державній власності. Оскільки її земельна ділянка площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002 фактично була розформована та передана Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області у приватну власність ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є ОСОБА_2 , то позивачку було позбавлено її власності. Земельна ділянка площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002 не сформована та відсутня в просторовій базі даних державного земельного кадастру, відтак вважає, що наявний у неї державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 049162 від 17.09.2004 не може підтвердити право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7420884800:02:001:0002 у зв`язку з припиненням її існування, тому з метою відновлення порушених прав на земельну ділянку пай, шляхом його нового виділу в натурі та оформлення нових правовстановлюючих документів, ОСОБА_1 у позові просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002, яка розташована на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, серії ЧН № 049162, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 5 від 17.09.2004, виданого на ім`я ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002, розташовану на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 049162, виданого 17.09.2004 Борзнянською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 5.

Рішенням Борзнянського районного суду від 19.04.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.06.2023 року рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2023 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, державної реєстрації права власності на земельну ділянку задоволені. Скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002, розташовану на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства серії ЧН № 049162, виданий на ім`я ОСОБА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Борзнянського районного управління юстиції Чернігівської області Товстого С.А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (з відкриттям розділу) від 09.11.2015, індексний номер: 25980032, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,51 га з кадастровим номером 7420884800:02:001:0002, розташованої на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 771304674208.

Крім того, у межах цієї справи, позивач 28.02.2023 року поштовою кореспонденцією направила на адресу суду першої інстанції (судом зареєстровано 07.03.2023 року) заяву про збільшення позовних вимог, в якій, крім вказаних вище позовних вимог, просила зобов`язати Крутівську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області передати їй у власність земельну ділянку орієнтовною площею 1,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

10.04.2023 ухвалою Борзнянського районного суду відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, а саме про зобов`язання Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області передати позивачу у власність земельну ділянку орієнтовною площею 1,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.06.2023 року ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2023 року про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, предметом розгляду цієї справи є виключно позовна вимога позивача про зобов`язання Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області передати позивачу у власність земельну ділянку орієнтовною площею 1,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково, на запитання суду, пояснив, що після рішення апеляційного суду позивач зверталася до відповідача, однак відповіді не отримала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся. З жодними заявами до суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 08.09.2004 № 340 громадянці-власнику сертифіката ОСОБА_1 передано у власність земельну частку (пай), площею 1,51 га (сіножаті), для ведення особистого селянського господарства із земель колишньої колективної власності КСП «Омбиське» на території Омбиської сільської ради.

На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЧН № 049162 на право власності на земельну ділянку площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Записи про право власності на спірну земельну ділянку на підставі зазначеного державного акта та про право оренди внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 07 листопада 2015 року за № 11963955.

Розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29.06.2005 № 198 затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП «Омбиське», розташованого на території Омбиської сільської ради.

Припинено право власності на земельні ділянки загальною площею 29,81 га, в тому числі: ріллі 4,98 га, сіножаті 10,18 га, пасовищ 14,65 га, які протягом останніх років не використовувалися в сільськогосподарському виробництві, класифіковано їх згідно з актом обстеження земельних ділянок як чагарники 22,94 га, болота 6,26 га, забудовані землі 0,61 га і передано на підставі рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 29 травня 2005 року в державну власність до земель запасу.

Встановлено склад сільськогосподарських угідь, що передаються у власність відповідно до проектно-технічної документації із організації території земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на землю, в обсязі всього сільськогосподарських угідь 2290,58 га, в тому числі: ріллі 1418 га, сіножаті 477, 94 га, пасовища 394,38 га.

Затверджено розмір земельної частки (паю) реформованого КСП «Омбиське» 3,79 умовних кадастрових гектарів; вартість земельної частки (паю) реформованого КСП «Омбиське», з урахуванням коефіцієнту індексації 2,465 у розмірі 22 411,78 грн.

Погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Омбиське», розташованого на території Омбиської сільської ради.

Передано громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою.

Вказано районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в документи паювання земель колишньої колективної власності, що визначають вартість та розмір земельної частки (паю) та забезпечити інформування щодо даних показників, нотаріальні та податкові органи, а також забезпечити реєстрацію та видачу громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.09.2015 року в справі № 730/924/15-ц позов ОСОБА_2 до Борзнянської районної державної адміністрації, Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, третя особа відділ Держземагентства у Борзнянському районі Чернігівської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке складається із земельних ділянок, площею 3,2223 га, кадастровий номер 7420884800:02:000:0548, та площею 1,2101 га, кадастровий номер 7420884800:02:000:1093, розташованих на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, загальною вартістю 58 081,00 грн, що належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили.

30.09.2015 року на виконання рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.09.2015 року у справі № 730/924/15-ц до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про право власності ОСОБА_2 на зазначені земельні ділянки.

Належна ОСОБА_2 земельна ділянка, площею 1,21 га, кадастровий номер 7420884800:02:000:1093, була передана ним в оренду СТОВ «Дружба-Нова» відповідно до укладеного між ними договору оренди землі від 24.11.2015 року.

За інформацією відділу у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 29.07.2019 року № Ш-70/0-0.24-81/134-19 орієнтовне місце розташування земельної ділянки, вказаної в технічній документації до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 049162 на ім`я ОСОБА_1 , не відповідає «Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Омбиське», де вказані поля першочергового поділу земель. Дана земельна ділянка знаходиться на полі, яке відповідно до «Схеми» не відносилось до першочергового поділу, а отже була розпайована при основному поділі їх на земельні частки (паї) згідно з розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29.06.2005 року № 198.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.08.2019 року № Ш-437/0-339/6-19 ОСОБА_1 повідомлено про те, що при розгляді її звернення було з`ясовано, що рішенням Борзнянської районної державної адміністрації від 16.02.1999 року № 56 погоджено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) з визначенням конкретних полів першочергового поділу на території Омбиської сільської ради. З`ясовано, що ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки відповідно до розробленої Технічної документації по передачі земельної частки (паю) (розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 09.09.2004 року № 340), в якій орієнтовне місце розташування земельної ділянки не відповідає «Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Омбиське» (1999 року), де вказані поля першочергового поділу земель. За інформацією відділу у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, коли проводилось масове розпаювання даного сільськогосподарського товариства (проектно-технічна документація із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право власності на землю 2005 року, розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 29.06.2005 року № 198, розроблена МКБП «Георад»), то вийшла накладка паїв та земельна ділянка (кормові угіддя), яка була передана ОСОБА_1 , була розпайована як основний масив та надана у власність іншим громадянам, після яких вже була встановлена спадщина та перереєстровано право на спадкоємців. Тобто на одну і ту ж земельну ділянку існує право власності у декількох осіб.

За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15.10.2019 року № 1350/0/194-19 витяг з Технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002, надати неможливо, по причині відсутності даної земельної ділянки в просторовій базі Державного земельного кадастру.

Відділ у Борзнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області листом від 27.11.2019 року № 9-25-0.24-620/104-19 повідомив суд, що рішенням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.02.1999 року № 56 погоджено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) з визначенням конкретних полів першочергового поділу на території Омбиської сільської ради Борзнянського району. ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки відповідно до розробленої Технічної документації по передачі земельної частки (паю) (розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 08.09.2004 року № 340), в якій орієнтовне місце розташування земельної ділянки не відповідає «Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Омбиське» (1999 року), де вказані поля першочергового поділу земель. Земельна ділянка з кадастровим номером 7420884800:02:001:0002 відсутня у Національній кадастровій системі.

Відповідно до розподілу земельних ділянок між громадянами, що мають право на земельну частку (пай), який наведено у Проектно-технічній документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Омбиське», земельна ділянка площею 0,436 га, кадастровий номер 7420884800:02:000:1094, була запроектована для ОСОБА_4 . До вказаної відповіді надані схеми, з яких вбачається накладання земельних ділянок із кадастровими номерами 7420884800:02:000:1093 та 7420884800:02:000:1094 на земельну ділянку, що була раніше відведена ОСОБА_1

28.05.2020 року Головне управління Держеокадастру у Чернігівській області у відповідь на адвокатський запит повідомило, що земельна ділянка площею 1,21 га, кадастровий номер 7420884800:02:000:1093, яка знаходиться на місці спірної земельної ділянки ОСОБА_1 (1,51 га), належала ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 750074, виданого на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 29.06.2005 року № 198. Після смерті ОСОБА_3 спадщину оформив ОСОБА_2 на підставі рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.09.2015 року у справі № 730/924/15-ц.

Вказані вище обставини встановлені рішеннями судів у справі № 730/1154/19, та не оспорюються сторонами (а.с. 9-10, 11-15).

Як спосіб захисту свого порушеного права позивачка у позові просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 049162 від 17.09.2004 року та державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, оскільки у подальшому вона може звернутися до сільської ради для можливості відведення їй іншої земельної ділянки у такому ж розмірі, однак у іншому місці.

Вказане було встановлено місцевим судом (а.с. 72/зворот) та підтверджено апеляційним судом (а.с. 154/зворот).

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з таким способом захисту прав позивача та постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.06.2023 року рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2023 року було скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, державної реєстрації права власності на земельну ділянку задоволені. Скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,51 га, кадастровий номер 7420884800:02:001:0002, розташовану на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства серії ЧН № 049162, виданий на ім`я ОСОБА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Борзнянського районного управління юстиції Чернігівської області Товстого С.А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (з відкриттям розділу) від 09.11.2015 року, індексний номер: 25980032, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 1,51 га з кадастровим номером 7420884800:02:001:0002, розташованої на території Омбиської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 771304674208.

Таким чином,права позивачабули захищеніапеляційним судому повномуобсязі тапозивач,враховуючи своївласні доводита вимоги,могла (непозбавлена можливості)звернутися досільської радидля вирішенняпитання відведенняїй іншоїземельної ділянкиу такомуж розмірі,однак уіншому місці.

Наразі, місцевому суду необхідно оцінити вимоги позивача про зобов`язання Крутівську сільську раду Ніжинського району Чернігівської області передати позивачу у власність земельну ділянку орієнтовною площею 1,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині, суд міркує так.

Приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У цій справі, як на докази своїх позовних вимог та порушених прав в частині зобов`язання відповідача передати позивачу у власність земельну ділянку, позивач надала суду такі докази:

-рішення Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 20.12.2023 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельні ділянки власникам сертифікату на право на земельні частки (пай)», яким у пункті 5 зазначено таке: надати громадянці ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВР № 369387 від 26 лютого 2000 року, на 1/1 земельної частки (паю), за рахунок земель, що передані в колективну власність колишнього сільськогосподарського підприємства «Омбиське», діл № 1071 кормові угіддя 1,5469 га, з подальшою передачею у власність, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 47, 48/зворот);

-рішення Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 24.01.2023 року «Про внесення змін до рішення двадцять першої сесії восьмого скликання від 20.12.2022 року № 31-21/VIII «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельні ділянки власникам сертифікату на право на земельні частки (пай)», яким скасовано позивачу надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельні ділянки власникам сертифікату на право на земельні частки (пай). Вказане рішення мотивоване тим, що позивач має звернутися до суду для відновлення прав володіння належною їй земельною ділянкою (а.с. 48);

-лист Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 03.02.2023 року, яким позивачу роз`яснено, що для можливості надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) спочатку необхідно в судовому порядку скасувати державний акт, що належить позивачеві (або визнати його недійсним) на ділянку, яка була надана іншій особі, і прийняти рішення про виділення іншої ділянки взамін (а.с. 49);

-лист Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 14.04.2023 року, яким сільська рада не заперечує про надання позивачу іншої земельної ділянки взамін у разі визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку (а.с. 76).

Будь-яких інших доказів порушення прав позивача ОСОБА_1 суду не надала. Принагідно, слід зазначити, що рішення Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 24.01.2023 року позивач не оскаржувала та воно є дійсним.

Аналізуючи надані докази, на думку суду, права позивача, на сьогоднішній день, жодним чином не порушуються.

Фактично позиція відповідача у цій справі зводиться до того, що останній не заперечує проти надання позивачу земельної ділянки, однак просив скасувати державний акт на земельну ділянку, що належить позивачеві, що прямо зазначено в вище вказаних документах.

На вказане звернув увагу й апеляційний суд, а саме, на те, що позивач позбавлена можливості отримати взамін розподіленої земельної ділянки рівнозначну, оскільки реалізації цього права перешкоджає наявність Державного акту на неіснуючу земельну ділянку, яка розподілена внаслідок дій органів державної влади (а.с. 155/зворот).

Тобто, як зазначає сама позивачка, а також визнається відповідачем, а також підтверджено апеляційним судом, позивачка не могла реалізувати своє право на отримання земельної ділянки виключно через наявністьДержавного акту на неіснуючу земельну ділянку.

Апеляційним судом права позивача захищені та вказаний державний акт скасовано, що, на даний час, жодним чином не перешкоджає позивачу звернутися до відповідача для вирішення питання отримання земельної ділянки.

Суд акцентує увагу, що гарантоване ст.55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення.

Наразі, позивачем взагалі не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав позивача за наявності скасованого державного акта, жодних відмов відповідача суду не надано, як й не надано взагалі жодних відомостей, що позивач після винесення судового рішення апеляційним судом зверталася до відповідача з питання надання їй земельної ділянки чи взагалі вчиняла будь-які активні дії з даного приводу. Фактично вимоги позивача спрямовані на захист від можливих порушень прав у майбутньому, що не підлягає захисту в судовому порядку. Таким чином, на думку суду, вимога про зобов`язання надати земельну ділянку, без жодного рішення з даного питання уповноваженого органу або відмови у наданні такої ділянки, є передчасною.

Доводи представника позивача про те, що позивач зверталася до відповідача після винесення рішення апеляційним судом суд оцінює критично, оскільки будь-яких доказів такого суду не надано.

У даному випадку судом враховується стала судова практика Верховного Суду, згідно якої відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (наприклад, постанова ВСвід 29серпня2023рокуу справі№910/5958/20, постанова від 19.05.2021року у справі № 939/1078/20).

Також, судом враховуються й висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.09.2023 року у справі № 465/4873/20, згідно яких позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Також, Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 року, справа № 910/6654/22, зазначив, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.

Обмірковуючи вимоги позивача, судом враховується й те, що законодавством України (Земельний кодекс) встановлено певний порядок (досудовий) надання земельної ділянки.

Так, громадянин України, який бажає отримати земельну ділянку, повиненподати клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустроющодо відведення земельної ділянки у власність. Після отримання дозволу необхіднорозробити проєкт землеустроющодо відведення земельної ділянки. Розроблений проєкт землеустрою підлягаєекстериторіальному погодженню. У подальшому відбувається реєстрація земельної ділянкив Державному земельному кадастрі, щоб присвоїти їй кадастровий номер. Завершальний етап затвердження проєкту органом, що надавав дозвіл та реєстрація права на земельну ділянку.

Окремо слід звернути увагу, що статтею 118 ЗК визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, рішення сесії про відмову в надані дозволу може бути оскаржено в судовому порядку, однак вже у порядку адміністративного судочинства.

Загалом, підсумовуючи викладене, суд міркує так.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст.4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантованестаттею 55Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 року № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких гуртуються позовні вимоги.

У відповідності до положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як визначено вст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно дост. 81 ЦПКкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У частинах першій та другійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Фактично, як убачається з вимоги позивача, позивач просить зобов`язати відповідача надати йому земельну ділянку, однак, з матеріалів справи убачається, що відповідач після рішення апеляційного суду таке питання не вирішував, а сам позивач з такого питання до відповідача не звертався.

Вимоги законодавства передбачають, що зверненню до суду має передувати вирішення питання про надання відповідним органом дозволу на отримання земельної ділянки, тобто чітко встановлена певна процедура.

На думку суду, у цій справі позивачем не доведено, які, чим саме та ким порушені його права. Не підтверджено позивачем й того, що дійсно існують певні перешкоди для реалізації ним особистих немайнових чи майнових прав.

Фактично позивач намагається перекласти функції, встановлені законом для відповідного уповноваженого органу (у даному випадку сільська рада), на суд, що є неприпустимим, оскільки алгоритми та механізми набуття земельної ділянки чітко встановлені Законом, а судове рішення не може підміняти законодавство, яке чітко регламентує певні правовідносини. Судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у даному випадку, судом не встановлено.

У даному випадку, позивач лише констатує, що не може реалізувати своє право на отримання земельної ділянки, однак не надає доказів на підтвердження викладених обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо неможливості реалізації своїх прав через відповідні органи.

Справа перебуває у суді, після скасування рішення місцевого суду, з 21.06.2023 року. За вказаний час позивач жодного разу не звернулася до відповідача для реалізації свого права на отримання земельної ділянки. Доказів зворотнього суду не надано ані в судовому засіданні, ані шляхом направлення відповідних даних до суду поштовим шляхом.

Тим більше, безпідставне надання земельної ділянки будь-якій особі, в тому числі за рішенням суду, без проведення відповідної процедури, що встановлена законом, є неможливим, оскільки надання земельних ділянок у спосіб, що непередбачений законом, та з порушенням відповідного порядку, є неприпустимим та може порушувати права інших мешканців відповідної територіальної громади.

З даного приводу слід звернути увагу й на те, що дане питання, в тому числі, намагався з`ясувати апеляційний суд, який направив запит до відповідача із вимогою надати відомості щодо можливості виділення позивачці ОСОБА_1 земельної ділянки, яка б була аналогічна (рівноцінна) за розміром та цільовим призначенням та чи є в наявності вільні аналогічні (рівноцінні) земельні ділянки за розміром та цільовим призначенням на території сільської ради (а.с. 140).

Відповідь на вказаний запит до судових органів не надійшла, матеріали справи такої відповіді не містять, а позивач не скористалася своїм правом на надання суду доказів в цій частині.

На думку суду, вирішувати питання про надання земельної ділянки без наявної інформації про хоча б наявність такої ділянки неможливо. Вказане, в тому числі, унеможливить виконання рішення суду у майбутньому.

Фактично позивач намагається відповідну адміністративну процедуру підмінити судовим рішенням, що не відповідає вимогам закону. Крім того, надання земельної ділянки має відбуватися з урахуванням положень п. 27, п.п. 5 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України.

Ба більше, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав про те, що суди не можуть втручатися у виняткові прерогативи виконавчої влади, підмінювати своїми рішеннями волевиявлення, акти, діяльність суб`єктів владних повноважень.

Визнання ж позову відповідачем суд у відповідності до ст. 206 ЦПК України не може прийняти до уваги, оскільки воно суперечить вищенаведеним положенням законодавства.

За таких обставин, враховуючи все вище наведене, слід відмовити в задоволенні позову.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про зобов`язання передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 1,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.