Рішення

від 13.09.2023 по справі 911/2099/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2099/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз

до товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергопостач,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Костюк Ю.М. адвоката (свідоцтво №4075 від 27.07.2020 року);

відповідача: Литвиненко О.І. - адвоката (посвідчення №9438/10 від 18.09.2020 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Будника К.А. адвоката (посвідчення №000151 від 10.04.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 588 004,20 грн.

Ухвалою суду від 26.10.2022 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 23 листопада 2022 року.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 23.11.2022 року підготовче засідання відкладене на 21 грудня 2022 року.

07 грудня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 11 січня 2023 року.

22 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

11 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти задоволення клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву не заперечувала, просила поновити пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву та долучення доказів до матеріалів справи, визнав їх такими, що підлягали задоволенню, причини пропуску процесуальних строків для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву поважними, поновив їх та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву та долучив докази до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.01.2023 року до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі третя особа), підготовче засідання відкладене на 15 лютого 2023 року.

17 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2023 року, яке підлягало задоволенню судом.

20 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, прийнята до розгляду судом.

06 лютого 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

10 лютого 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Обухівської міської ради.

14 лютого 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли заперечення на заяву відповідача про залучення третьої особи, а також заява про проведення засідання без його участі.

У засіданні представник відповідача підтримав заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Обухівської міської ради, проти задоволення заяви представника третьої особи про розгляд справи без його участі не заперечував. Крім цього, просив відкласти розгляд справи.

Представник позивача у засіданні проти задоволення заяви представника відповідача про залучення третьої особи заперечувала, проти задоволення заяви представника третьої особи про проведення засідання без його участі не заперечувала.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було відмовлено, а заяви представника третьої особи про проведення засідання без його участі та представника відповідача про відкладення розгляду справи були задоволені.

Підготовче засідання відкладене на 15 березня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

13 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

15 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У засіданні представники позивача та третьої особи проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечували.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Підготовче засідання відкладене на 19 квітня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

19 квітня 2023 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи надав пояснення щодо обставин справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 19 травня 2023 року.

19 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом, а від представника відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для мирного врегулювання спору.

У засіданні представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання, представники позивача та третьої особи проти задоволення клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні не заперечували.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні, визнав його таким, що підлягало задоволенню, та оголосив перерву до 21 червня 2023 року.

Представник відповідача в засіданні просив суд продовжити перерву, в зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів та підписанням мирової угоди.

Представники позивача та третьої особи проти задоволення клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні не заперечували.

Судом клопотання представника відповідача було задоволено та оголошена перерва до 02 серпня 2023 року.

25 липня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з її участю в іншому судовому засіданні.

У засіданні представники позивача та третьої особи проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача в засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Судове засідання відкладене на 13 вересня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи надав пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно з ч. 5 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, а також імовірністю укладення мирової угоди, розгляд справи по суті закінчився 13 вересня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

24 вересня 2018 року шляхом підписання заяви-приєднання №42CPKV25105-18 товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" (далі відповідач) приєдналось до договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» зобов`язувалось надати відповідачу послуги з розподілу природного газу (далі послуги), а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити надані послуги вчасно та в повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» була змінена назва на акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Київоблгаз» (далі позивач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Правовідносини щодо розподілу природного газу регулюються положеннями Кодексу газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС), Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 року та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 року.

Так, Кодекс ГРС визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема, умови забезпечення надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості (п. 1 ч. 1 гл. 1 розділу I цього Кодексу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу) (п. 4 ч. 1 гл. 1 розд. I цього Кодексу).

Дія цього Кодексу поширюється, зокрема, на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (п. 3 ч. 1 гл. 1 розд. I Кодексу ГРС).

Відповідно до п. 1 гл. 1 розд. VI Кодексу ГРС, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 2 гл. 1 розд. VI Кодексу ГРС, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 4 гл. 1 розд. I Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно з п. 4 цієї ж глави, оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу (п. 4 гл. 1 розд. I Кодексу ГРС).

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч. 2 цієї ж статті).

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 цієї ж статті).

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Абзацом 5 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч. 6 цієї ж статті, суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 2 цієї ж статті).

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (ч. 5 цієї ж статті).

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання, зокрема, послуг транспортування природного газу та розподілу природного газу.

Згідно з п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;

2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та відповідачем був укладений договір №1523-НГТ-17 постачання природного газу (далі - договір постачання природного газу), відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зобов`язувалось поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.2. договору постачання природного газу, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з п. 1.4. договору постачання природного газу, зокрема, відповідач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у відповідача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між відповідачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕIС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між відповідачем та Оператором газотранспортної системи (надалі Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕIС-код (якщо об`єкти відповідача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).

Пунктом 1.5. договору постачання природного газу встановлено, що у разі якщо об`єкти відповідача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме АТ Київоблгаз, з яким (якими) відповідач уклав відповідний договір (договори).

24 вересня 2018 року шляхом підписання заяви-приєднання №42CPKV25105-18 відповідач приєднався до договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42CPKV25105-18 (далі договір розподілу природного газу), відповідно до умов якого позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги з розподілу природного газу (далі послуги), а відповідач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 3.2. договору розподілу природного газу, зокрема, за умови включення відповідача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим договором позивач забезпечує розподіл природного газу, що належить відповідачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного відповідачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від позивача до відповідача відбуваються на межі балансової належності об`єкта відповідача.

Згідно з п. 3.3. договору розподілу природного газу, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу відповідача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.

Пунктом 5.1. договору розподілу природного газу встановлено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається позивачем та споживається відповідачем на межі балансової належності об`єкта відповідача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 5.4. договору розподілу природного газу, зокрема, порядок визначення об`єму розподіленого відповідачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Згідно з п. 5.6. договору розподілу природного газу, після визначення загального об`єму розподіленого відповідачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, позивач в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в-кВт-год, в-Гкал, в-МДж.

Дані про об`єм (м.куб.) та обсяг (кВт-год, Гкал, МДж) розподіленого відповідачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються позивачем в особистому кабінеті відповідача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором.

Позивач зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого відповідачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період позивачу для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником відповідача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

Визначені за умовами цього договору об`єми та/або обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між відповідачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних позивача.

Згідно з п. 6.1. договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги позивача з розподілу природного газу здійснюється відповідачем за тарифом, встановленим Регулятором для позивача, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта відповідача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для позивача, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. договору розподілу природного газу).

Згідно з п. 6.3. договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4. договору розподілу природного газу, зокрема, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка позивача.

Якщо згідно із законодавством відповідач має сплачувати позивачу за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок позивача кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановлених Регулятором та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок позивача. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок позивача.

Згідно з п. 6.6. договору розподілу природного газу, надання позивачем послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 12.1. договору розподілу природного газу, цей договір укладається на невизначений строк.

Крім цього, згідно з п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

У зв`язку з перевищенням відповідачем річної замовленої потужності, позивач просив відповідача сплатити вартість перевищення обсягу річної замовленої потужності в березні-квітні 2022 року.

Так, позивач звернувся до відповідача з листами №810-Сп-16915-0922 та №810-Сп-16910-0922 від 27.09.2022 року та направив відповідачу в двох екземплярах: акт звіряння від 26.09.2022 року по перевищенню річної замовленої потужності; довідку взаємних розрахунків за період з 31.03.2022 р. по 30.04.2022 р., та червень 2022 р. по перевищенню річної замовленої потужності; акт звіряння від 26.09.2022 року з 31.01.2021 р. по 31.08.2022 р.; довідку взаємних розрахунків за період з 31.01.2021 р. по 31.08.2022 р.; акт №ОГЯ82025776 наданих послуг від 31.07.2022 р.; акт приймання-передачі природного газу №ОГ00102650 наданих послуг від 31.07.2022 р.; акт №ОГЯ82029997 наданих послуг від 31.08.2022 р.; акт приймання-передачі природного газу №ОГ00104155 наданих послуг від 31.08.2022 р.

Позивач просив відповідача підписати та направити на адресу позивача вищевказані документи, а також оплатити надані позивачем послуги.

Крім цього, позивач звернувся до відповідача з листом №810-Сп-17885-1022 від 06.10.2022 року, в якому просив підписати акт звіряння від 06.10.2022 року з 31.01.2021 року по 30.09.1022 р., направлений у цьому листі.

Також позивачем відповідачу був направлений лист №810-Сп-18605-1022 від 18.10.2022 року, разом із 2 екземплярами акту звіряння по перевищенню обсягу річної замовленої потужності з березня 2022 р. по вересень 2022 р., в якому позивач просив відповідача підписати примірник вищевказаного акту та направити його на адресу позивача.

У зв`язку з тим, що відповідач послуги, надані позивачем у період квітень-травень 2022 року, оплатив із порушенням встановленого умовами договору строку, а за період червень-вересень 2022 року не оплатив, як і не оплатив вартість перевищення обсягу річної замовленої потужності, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг, згідно з умовами договору про розподіл природного газу, в сумі 35 760,00 грн., а також борг по сплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності за березень та квітень 2022 року в сумі 15 949,54 грн.

20 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд, зокрема, стягнути з відповідача борг по сплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності за березень - квітень 2022 року в сумі 14 499,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

22 грудня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позову заперечував, послався на те, що протягом травня-вересня 2022 року відповідач природний газ не споживав, що підтверджується актами приймання-передач природного газу, долученими до матеріалів справи, а також на те, що під час активних бойових дій на території Чернігівської області постачальником палива для котельні відповідача, - товариством з обмеженою відповідальністю Екобіопром, було зупинене виробництво, тому, на думку представника відповідача, нарахування плати за розподіл природного газу із застосуванням коефіцієнту підвищення вартості є неправомірним.

Також вважав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, послався на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-IX від 17.03.2020 року та постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" №206 від 05.03.2022 року.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач має право, зокрема, на дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними.

Відповідно до п. 9 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язується забезпечити можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання споживачем вимог цього договору (п.п. 2 п. 7.1. Типового договору розподілу природного газу).

Згідно з п.п. 1 п. 7.3. Типового договору розподілу природного газу, споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ (п.п. 1 п. 3 гл. 3 розд. І Кодексу ГРС).

Відповідно до п.п. 3 п. 3 гл. 3 розд. І Кодексу ГРС, споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.

Пунктом 5 гл. 3 розд. І Кодексу ГРС встановлено, що взаємовідносини, пов`язані із замовленням та наданням послуги приєднання (технічного доступу) об`єкта будівництва або існуючого об`єкта (земельної ділянки) замовника до газорозподільної системи, регулюються договором на приєднання між Оператором ГРМ та замовником, який укладається відповідно до вимог розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 6 гл. 3 розд. І Кодексу ГРС, на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ, зокрема, надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.

Так, отримуючи послуги з розподілу природного газу, споживачу забезпечується цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що означає наявність технічної можливості споживача у будь-який час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2022 року договір розподілу природного газу був розірваний, що підтверджується додатковою угодою №ДУ-2/42СРKV25105-18 до типового договору розподілу природного газу від 24.09.2018 року №42СРKV25105-18, копія якої долучена до матеріалів справи.

Крім цього, відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС, зокрема, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

Згідно з п. 3 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС, зокрема, у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Заявки на коригування, подані раніше/пізніше встановленого терміну, Оператором ГРМ не розглядаються та вважаються не поданими споживачем.

До матеріалів справи долучена копія заявки відповідача про уточнення величини РЗП №258-10/21 від 07.10.2021 року, в якій відповідач просив позивача змінити величину річної замовленої потужності, розрахованої позивачем на 2022 рік, та визначити її в обсязі 60 000,00 куб.м.

Як уже було зазначено судом, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Пунктом 6.5. Типового договору розподілу природного газу встановлено, що у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою:

Вм = к х Т х ?, де

к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим Споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об`єкта споживача;

к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності Споживачем, що не є побутовим;

Т - тариф на розподіл природного газу Оператора ГРМ, встановлений Регулятором;

? = м факт с замовл. - при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення;

См факт. - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно);

С замовл. - річна замовлена потужність Споживачем.

Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої Споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об`єктах Споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої Споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає Споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.

Як уже було зазначено судом, 28 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та відповідачем був укладений договір №1523-НГТ-17 постачання природного газу (далі - договір постачання природного газу).

Ухвалою суду від 11.01.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача (далі третя особа).

Згідно з ч. 1 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

06 лютого 2023 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, в яких він послався на те, що відповідно до умов договору №1523-НГТ-17 постачання природного газу (далі - договір постачання природного газу), третя особа зобов`язувалась поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 3.5. договору постачання природного газу, приймання-передача газу, переданого третьою особою відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.5.1. договору постачання природного газу, відповідач зобов`язується надати третій особі не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та відповідачем, на підставі даних комерційного вузла обліку відповідача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Пунктом 3.5.2. договору постачання природного газу встановлено, що на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС третя особа протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає відповідачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідних розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником третьої особи, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого), акт на передачу Обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу Обсягу ІІ. При цьому, сторони в першу чергу оформляють акти на передачу Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1. пункту 2.1. цього договору відповідні значення у відповідному розрахунковому періоді. Різниця між фактично використаним відповідачем обсягом газу за відповідний період та сумою відповідних фактичних показників Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого), оформлюється актом приймання-передачі газу, як Обсяг ІІ.

Відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути третій особі один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору постачання природного газу).

Згідно з п. 3.5.4. договору постачання природного газу, у випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі оператора ГТС обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС, та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору постачання природного газу, оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного відповідачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору.

Згідно з п. 5.4. договору постачання природного газу, зокрема, оплата за природний газ здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок третьої особи, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.

Відповідно до п. 6.2. договору постачання природного газу, зокрема, відповідач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди.

За твердженнями представника третьої особи, борг відповідача за порушення умов договору постачання природного газу становить 3 108 836,34 грн., стягнення якого може бути предметом окремого судового розгляду.

До матеріалів справи представником третьої особи долучені, зокрема:

-копія акту приймання-передачі природного газу від 31 січня 2022 року, з якого вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу газ в обсязі 4 015,40 тис. куб. м.;

-копія акту приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2022 року, з якого вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу газ в обсязі 6 795,91 тис. куб. м.;

-копія скріншоту з Інформаційної платформи Оператора ГТС «Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.03.2022 по 31.03.2022», з якого вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу газ в обсязі 57 200,05 тис. куб. м.;

- копія акту приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2022 року, з якого вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу газ в обсязі 98,03 тис. куб. м.;

-копія скріншоту з Інформаційної платформи Оператора ГТС «Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.04.2022 по 30.04.2022», з якого вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу газ в обсязі 98,03 тис. куб. м.

Звертаючись із позовною заявою до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача борг по сплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності за період з січня до березня 2022 року, на 8 011,36 тис. куб. м., на суму 15 759,74 грн. з ПДВ, та за перевищення обсягу річної замовленої потужності у квітні 2022 року, на 98,03 тис. куб. м., на суму 192,80 грн. з ПДВ.

20 січня 2023 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1371 від 01.11.2022 року, здійснив коригування вартості перевищення річної замовленої потужності, застосувавши при розрахунку обсягів перевищення коефіцієнт 1 та просив суд стягнути з відповідача 14 499,58 грн.

Так, вартість перевищення річної замовленої потужності:

- з січня до березня 2022 року складала 8 011,36 тис. куб. м. (обсяг перевищення) х 1,49/1 м3 (тариф на розподіл) х 1 (коефіцієнт) = 14 324,31 грн. з ПДВ.;

- за квітень 2022 року складала 98,03 тис. куб. м. (обсяг перевищення) х 1,49/1 м3 (тариф на розподіл) х 1 (коефіцієнт) = 175,27 грн. з ПДВ.

Представник відповідача документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б оплату, згідно з умовами договору про розподіл природного газу, в сумі 35 760,00 грн., а також борг по сплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності в сумі 14 499,58 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за порушення умов договору про розподіл природного газу, в сумі 35 760,00 грн., а також боргу по сплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності в сумі 14 499,58 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача за порушення умов договору про розподіл природного газу пеню в сумі 3 228,05 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п. 8.2 договору розподілу природного газу, зокрема, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 6.6 договору розподілу природного газу, відповідач був зобов`язаний оплатити послуги позивача до десятого числа місяця, наступного за звітним, а саме послуги з розподілу природного газу за:

- квітень 2022 року, на суму 8 940,00 грн., - не пізніше 11 травня 2022 року;

- травень 2022 року, на суму 8 940,00 грн., - не пізніше 11 червня 2022 року;

- червень 2022 року, на суму 8 940,00 грн., - не пізніше 12 липня 2022 року (оскільки 10.07.2022 року припадало на вихідний день);

- липень 2022 року, на суму 8 940,00 грн., - не пізніше 11 серпня 2022 року;

- серпень 2022 року, на суму 8 940,00 грн., - не пізніше 13 вересня 2022 року (оскільки 10.09.2022 року та 11.09.2022 року припадали на вихідний день);

- вересень 2022 року, на суму 8 940,00 грн., - не пізніше 11 жовтня 2022 року.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі № 922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачем період нарахування пені визначений невірно, оскільки він просив суд стягнути з відповідача пеню, за:

- квітень 2022 року, починаючи з 11.05.2022 року до 08.07.2022 року, а не з 11.05.2022 року до 07.07.2022 року;

- травень 2022 року, починаючи з 11.06.2022 року до 08.07.2022 року, а не з 11.06.2022 року до 07.07.2022 року;

- червень 2022 року, починаючи з 11.07.2022 року до 12.10.2022 року, а не з 12.07.2022 року до 12.10.2022 року;

- серпень 2022 року, починаючи з 11.09.2022 року до 12.10.2022 року, а не з 13.09.2022 року до 12.10.2022 року.

Оскільки послуги з розподілу природного газу, надані в квітні - травні 2022 року, на загальну суму 17 880,00 грн., були оплачені відповідачем 08 липня 2022 року, тому розмір пені за квітень 2022 року, враховуючи період заборгованості з:

11.05.2022 року до 02.06.2022 року, суму боргу в розмірі 8 940,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 112,67 грн.;

03.06.2022 року до 07.07.2022 року, суму боргу в розмірі 8 940,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 428,63 грн.;

за травень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 11.06.2022 року до 07.07.2022 року, суму боргу в розмірі 8 940,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 330,66 грн.;

за червень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 12.07.2022 року до 12.10.2022 року, суму боргу в розмірі 8 940,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 1 138,93 грн.;

за липень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 11.08.2022 року до 12.10.2022 року, суму боргу в розмірі 8 940,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 771,53 грн.;

за серпень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 13.09.2022 року до 12.10.2022 року, суму боргу в розмірі 8 940,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 367,40 грн.;

за вересень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 11.10.2022 року до 12.10.2022 року, суму боргу в розмірі 8 940,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 24,49 грн.,

а разом 3 174,31 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача пеню за перевищення обсягу річної замовленої потужності в сумі 2 823,00 грн.

Як уже було судом зазначено, відповідно до п. 8.2 договору розподілу природного газу, зокрема, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6.5 Типового договору розподілу природного газу, зокрема, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

Судом встановлено, що 21 квітня 2022 року відповідачем отриманий від позивача рахунок на оплату №62009402 від 20 квітня 2022 року, на суму 15 756,74 грн., а також 06 травня 2022 року відповідачем отриманий від позивача рахунок на оплату №62010599 від 03 травня 2022 року, на суму 192,80 грн.

Як уже було встановлено судом, відповідач перевищив обсяг річної замовленої потужності на 8 011,36 тис. куб. м., у сумі 14 324,31 грн. з ПДВ за період з січня-березня 2022 року, та на 98,03 тис. куб. м., у квітні 2022 року на суму 175,27 грн. з ПДВ.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

07.05.2022 року до 02.06.2022 року, суму боргу в розмірі 14 324,31 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 211,92 грн.;

03.06.2022 року до 12.10.2022 року, суму боргу в розмірі 14 324,31 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 2 590,15 грн.

Розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

22.05.2022 року до 02.06.2022 року, суму боргу в розмірі 175,27 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 1,15 грн.;

03.06.2022 року до 12.10.2022 року, суму боргу в розмірі 175,27 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 31,69 грн.,

а разом 2 834,91 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума пені визначена в розмірі 2 823,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача за порушення умов договору про розподіл природного газу три проценти річних у сумі 189,27 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 125,68 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Три проценти річних за квітень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 11.05.2022 року до 07.07.2022 року (58 днів), від суми 8 940,00 грн. становлять 42,62 грн.;

- за травень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 11.06.2022 року до 07.07.2022 року (27 днів), від суми 8 940,00 грн. становлять 19,84 грн.;

- за червень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 12.07.2022 року до 12.10.2022 року (93 дні), від суми 8 940,00 грн. становлять 68,34 грн.;

- за липень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 11.08.2022 року до 12.10.2022 року (63 дні), від суми 8 940,00 грн. становлять 46,29 грн.;

- за серпень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 13.09.2022 року до 12.10.2022 року (30 днів), від суми 8 940,00 грн. становлять 22,04 грн.;

- за вересень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 11.10.2022 року до 12.10.2022 року (02 дні), від суми 8 940,00 грн. становлять 1,47 грн.,

а разом 200,60 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

За перевищення обсягу річної замовленої потужності, враховуючи період заборгованості з:

07.05.2022 року до 12.10.2022 року (159 днів), три проценти річних від суми 14 324,31 грн. становлять 187,20 грн.;

22.05.2022 року до 12.10.2022 року (144 дні), три проценти річних від суми 175,27 грн. становлять 2,07 грн.,

а разом 189,27 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за квітень 2022 року, враховуючи індекси інфляції: у травні 2022 року 102,7%; червні 103,1%, від суми заборгованості 8 940,00 грн., складає 526,00 грн.;

за травень 2022 року, враховуючи індекс інфляції у червні 2022 року 103,1%, від суми заборгованості 8 940,00 грн., складає 277,14 грн.;

за червень 2022 року, враховуючи індекси інфляції: у липні 2022 року 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 8 940,00 грн., складає 161,61 грн.;

за липень 2022 року, враховуючи індекс інфляції у серпні 2022 року 101,1%, від суми заборгованості 8 940,00 грн., складає 98,34 грн.,

а разом 1 063,09 грн., які підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за перевищення обсягу річної замовленої потужності, враховуючи індекси інфляції:

- у травні 2022 року - 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 14 324,31 грн., складає 1 116,98 грн.;

- у червні 2022 року - 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 175,27 грн., складає 8,70 грн.;

а разом 1 125,68 грн., які підлягають стягненню.

У відзиві на позовну заяву, а також у судовому засіданні, представник відповідача просила суд зменшити розмір пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, на 100%, послалась на те, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, викликаному запровадженням воєнного стану на території України, а також на положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву, а також у судових засіданнях, проти задоволення вищевказаного клопотання представника відповідача заперечувала.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, в справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, в справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, в справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, в справі № 902/855/18 від 13.01.2020 року.

Як уже зазначалось судом, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума трьох процентів річних, а також сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, не є неустойкою, а отже відповідні суми не можуть підлягати зменшенню, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Разом з цим, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір процентів річних, за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, перелік підстав для зменшення суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в законодавстві відсутній.

Так, відповідно до загальних правил, право суду на зменшення заявлених до стягнення сум пов`язане із наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданих учасниками справи доказів та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення суми, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд з`ясовує наявність значного перевищення розміру з розміром збитків, а також об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Крім цього, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом (ст. 3 Господарського кодексу України).

Розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, на 100%, суд дійшов висновку про відсутність виключних обставин для задоволення вищевказаного клопотання.

Звертаючись із цією заявою до суду, позивач також просив суд стягнути з відповідача борг за порушення умов договору №58С810-34522-21 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 386 040, 62 грн., а також пеню в сумі 79 640,70 грн., штраф у сумі 19 302,04 грн., три проценти річних у сумі 5 711,28 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 36 552,74 грн.

Судом встановлено, що 01 грудня 2021 року, у зв`язку із заборгованістю відповідача щодо сплати послуг, наданих позивачем, згідно з умовами договору на розподіл природного газу №42CPKV25105-18 від 04.10.2018 року, в сумі 965 101,60 грн., між позивачем і відповідачем був укладений договір №58С810-34522-21 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (далі договір про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п. 1.1. договору про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнав заборгованість перед позивачем, яка утворилась на надані послуги з розподілу природного газу згідно з договором на розподіл природного газу №42CPKV25105-18 від 04.10.2018 р., в сумі 965 101 грн. 60 коп. (дев`ятсот шістдесят п`ять тисяч сто одна грн. 60 коп.) та зобов`язується її оплатити, на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 1.2. договору про реструктуризацію заборгованості, позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості, зазначеної в п. 1.1. договору, строком за наступним графіком (далі Графік погашення заборгованості):

№Кінцева дата оплатиСума платежу, грн.101.12.2021 по 31.12.2021193 020,32201.01.2022 по 30.01.2022193 020,32301.02.2022 по 28.02.2022193 020,32401.03.2022 по 31.03.2022193 020,32501.04.2022 по 30.04.2022193 020,32 Всього:965 010,60

Згідно рішення Господарського суду Київської області №911/1812/21 від 22.10.2021 р. з ТОВ «Теплоенергопостач» стягнуто на користь АТ «Київоблгаз» 6 120 (шість тисяч сто двадцять гривень) 66 коп. пені, 1 436 (одну тисячу чотириста тридцять шість гривень) 40 коп. 3 % річних, 6 357 (шість тисяч триста п`ятдесят сім гривень) 35 коп. інфляційних втрат та 6 034 (шість тисяч тридцять чотири гривні ) 20 коп. судового збору, всього 19 948 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень) 61 коп.

Судові витрати необхідно сплатити повністю в період з 01.12.2021 по 31.12.2021 за наступними реквізитами:

IBAN: НОМЕР_1

в АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», МФО 300647

одержувач: Філія «Газ-Техніка»

АТ «Київоблгаз»

ЄДРПОУ: 25298383

Відповідно до п. 2.2.1. договору про реструктуризацію заборгованості, відповідач зобов`язувався своєчасно сплачувати платежі відповідно до Графіку погашення заборгованості, вказаного в п. 1.2. договору.

Згідно з п. 6.7. глави розділу VI Типового договору розподілу природного газу, зокрема, у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

За твердженнями представника позивача, відповідач не здійснив платежі за період з 01.03.2022 до 31.03.2022 року, а також з 01.04.2022 до 30.04.2022 року, на загальну суму 386 040, 62 грн.

Представник відповідача документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували б доводи представника позивача, суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за порушення умов договору №58С810-34522-21 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 386 040,62 грн. підлягає задоволенню судом.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 79 640,70 грн., штраф у сумі 19 302,04 грн., три проценти річних у сумі 5 711, 28 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 36 552,74 грн.

Представник відповідача проти стягнення вищевказаних грошових коштів заперечував, послався на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-IX від 17.03.2020 року та постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" №206 від 05.03.2022 року.

Згідно з п. п. 4 п. 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Разом з цим, відповідно до вищевказаних нормативно правових актів, заборонено нараховування та стягнення неустойки (штрафу, пені), суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, процентів річних на заборгованість, яка виникла, у зв`язку з несвоєчасним (неповним) внесенням населенням плати за житлово-комунальні послуги, і стосується населення, як демографічної категорії, та не розповсюджується на юридичних осіб.

Згідно з п. 3.1. договору про реструктуризацію заборгованості, у разі несвоєчасного внесення або не внесення платежів відповідно до Графіку погашення заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості, що має бути сплачена за відповідний період згідно Графіку погашення заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 3.1. договору про реструктуризацію заборгованості, відповідач повинен був сплатити черговий платіж за період з 01.03.2022 до 31.03.2022 року, - не пізніше 31 березня 2022 року, а за період з 01.04.2022 до 30.04.2022 року, - не пізніше 30 квітня 2022 року.

Проте, відповідач за вищевказаний період заборгованість не сплатив.

Як встановлено судом, позивачем період нарахування пені визначений невірно, оскільки він просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення платежу з 01.03.2022 до 31.03.2022 року, починаючи з 01.04.2022 року до 12.10.2022 року, а не з 01.04.2022 року до 01.10.2022 року.

Так, розмір пені за прострочення платежу з 01.03.2022 до 31.03.2022 року, враховуючи період заборгованості:

з 01.04.2022 року до 02.06.2022 року, суму боргу в розмірі 193 020,32 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 6 663,17 грн.;

з 03.06.2022 року до 01.10.2022 року, суму боргу в розмірі 193 020,32 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 31 993,78 грн.

Розмір пені за прострочення платежу з 01.04.2022 до 30.04.2022 року, враховуючи період заборгованості:

з 01.05.2022 року до 02.06.2022 року, суму боргу в розмірі 193 020,32 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 10,0%, складає 3 490,23 грн.;

з 03.06.2022 року до 12.10.2022 року, суму боргу в розмірі 193 020,32 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 25,0%, складає 34 902,30 грн.,

а разом 77 049,48 грн., які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 19 302, 04 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.2. договору про реструктуризацію заборгованості, у разі, якщо відповідач прострочив оплати за даним договором більше одного місяця, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, що має бути сплачена за відповідний період згідно Графіку погашення заборгованості.

Так, відповідач повинен був сплатити черговий платіж за період з 01.03.2022 до 31.03.2022 року, - не пізніше 31 березня 2022 року, а за період з 01.04.2022 до 30.04.2022 року, - не пізніше 30 квітня 2022 року.

Судом встановлено, що відповідач прострочив оплати за вищевказані періоди більше, ніж на місяць, тому 5% від боргу в сумі 386 040, 62 грн. становлять 19 302,04 грн., які підлягають стягненню, оскільки документів, що підтверджували б оплату відповідачем штрафу, суду надано не було.

Також позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 5 711, 28 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 36 552,74 грн.

Так, три проценти річних за період заборгованості з:

01.04.2022 року до 12.10.2022 року (195 днів), від суми боргу 193 020,32 грн., становлять 3 093,61 грн.;

01.05.2022 року до 12.10.2022 року (165 днів), від суми боргу 193 020,32 грн., становлять 2 617,67 грн.,

а разом 5 711,28 грн., які підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи період:

з квітня 2022 року до серпня 2022 року, а також індекси інфляції: у квітні 2022 року 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 193 020,32 грн., складає 21 501,48 грн.;

з травня 2022 року до серпня 2022 року, а також індекси інфляції: у травні 2022 року 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 193 020,32 грн., складає 15 051,26 грн.,

а разом 36 552,74 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 9, п. 27, п. 28, п. 37 ч. 1 ст. 1, ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 12, ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. п. 1, 3, 4 ч. 1 гл. 1, п.п. 1, 3, 5, 6 п. 3 гл. 3 розд. І, п. п. 1, 2 гл. 1, п. п. 1, 2, 3, 9 гл. 6 розд. VI Кодексу газорозподільних систем, ст. 42, ст. 44, ч. 1, 2, 3, абз. 3, 5, 6 ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 7 ст. 180, ч. 1 ст. 181, ч. 3 ст. 184, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 549, ч. 3 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 5 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 631, ч. 1 ст. 632, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 633, ч. 1 ст. 634, ч. ч. 1, 2 ст. 901, ч. 1 ст. 902, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 116, ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 168, ч. 5 ст. 196, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз до товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергопостач про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергопостач (08704, Київська область, місто Обухів(пн), вулиця Каштанова, будинок 23 Г, ідентифікаційний код 40752790) на користь акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз (08150, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Шевченка Т., будинок 178, ідентифікаційний код 20578072):

-35 760,00 грн. (тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.) боргу за надання послуг з розподілу природного газу; 3 211,05 грн. (три тисячі двісті одинадцять грн. 05 коп.) пені; 202,80 грн. (двісті дві грн. 80 коп.) трьох процентів річних; 1 063,09 грн. (одну тисячу шістдесят три грн. 09 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції;

-14 499,58 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять грн. 58 коп.) боргу по оплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності; 2 823,00 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять три грн. 00 коп.) пені; 189,27 грн. (сто вісімдесят дев`ять грн. 27 коп.) трьох процентів річних; 1 125,68 грн. (одну тисячу сто двадцять п`ять грн. 68 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції;

- 386 040,62 грн. (триста вісімдесят шість тисяч сорок грн. 62 коп.) боргу за порушення умов договору №58С810-34522-21 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу; 79 640,70 грн. (сімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок грн. 70 коп.) пені; 19 302,04 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста дві грн. 04 коп.) штрафу; 5 711,28 грн. (п`ять тисяч сімсот одинадцять грн. 28 коп.) трьох процентів річних; 36 552,74 грн. (тридцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дві грн. 74 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 8 791,83 грн. (вісім тисяч сімсот дев`яносто одну грн. 83 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 18.10.2023 року.

Суддя С. Грабець