Постанова

від 07.02.2024 по справі 911/2099/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 911/2099/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023

у справі №911/2099/22 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - Оператор ГРМ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" (далі - Товариство) про стягнення 588 004,20 грн, з яких:

1) 40 255,54 грн, а саме 35 760,00 грн - основна заборгованість по оплаті послуг з розподілу природного газу за період з червня 2022 року по вересень 2022 року, 3 228,19 грн - пеня, 204,26 грн - 3% річних, 1 063,09 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42СРКV25105-18 від 04.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу;

2) 20 501,28 грн, а саме 15 949,54 грн - основана заборгованість по оплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності з січня 2022 року по квітень 2022 року; 3105,30 грн пеня; 208,20 грн 3% річних, 1 238,24 грн - інфляційні втрати;

3) 527 247,38 грн, а саме 386 040,62 грн - основна заборгованість, 79 640,70 грн - пеня; 19302,04 грн - штраф, 5 711,28 грн - 3% річних, 36 552,74 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу №58С810-34522-21 від 01.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2022 відкрито провадження у справі №911/2099/22, вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2023 залучено до участі у справі №911/2099/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Компанія).

20.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Оператора ГРМ надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині оплати вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності.

У вказаній заяві зазначено, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1371 від 01.11.2022, позивачем здійснено коригування вартості перевищення річної замовленої потужності, застосувавши при розрахунку обсягів перевищення коефіцієнт 1 (замість 1,1) та просив суд стягнути з відповідача, зокрема 18637,53 грн, з яких: 14 499,58 грн - основана заборгованість по оплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності за березень 2022 року та квітень 2022 року, 2 823,00 грн пеня, 189,27 грн 3% річних, 1 125,68 грн - інфляційні втрати. В решті вимог позов залишено без змін.

Вищезазначена заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського Київської області від 13.03.2023 у справі №911/2099/22, з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 18.10.2023, позовні вимоги Оператора ГРМ задоволено частково, стягнуто на користь останнього з Товариства:

1) 40 200,00 грн, а саме 35 760,00 грн боргу за надання послуг з розподілу природного газу, 3 174,31 грн пені, 202,60 грн 3% річних, 1 063,09 грн - інфляційні втрати;

2) 18 637,53 грн, а саме 14 499,58 грн - борг по оплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності, 2 823,00 грн - пеня, 189,27 грн - 3% річних, 1 125,68 грн - інфляційні втрати;

3) 524 656,16 грн, а саме: 386 040,62 грн - борг за порушення умов договору №58С810-34522-21 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу від 01.12.2021, 77 049,48 грн - пеня, 19 302,04 грн - штраф, 5 711,28 грн - 3% річних, 36552,74 грн - інфляційні втрати, а також 8 752,37 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності факту наявності заборгованості по оплаті послуг з розподілу природного газу за період з квітня 2022 року по вересень 2022 року у розмірі 35 760,00 грн, заборгованості по оплаті вартості перевищення обсягу річної замовленої потужності за березень 2022 року та квітень 2022 року у розмірі 14 499,58 грн та заборгованості за договором №58С810-34522-21 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 386040,62 грн;

у зв`язку з неправильним визначенням періодів нарахування судом здійснено власні розрахунки пені та 3% річних, нарахованих на заборгованість по оплаті послуг з розподілу природного газу, а також пені, нарахованої на заборгованість за договором №58С810-34522-21 від 01.12.2021;

інші нараховані штрафні санкції та компенсаційні виплати задоволені в межах заявлених Оператором ГРМ позовних вимог;

судом відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про зменшення розмірів пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на 100%, у зв`язку з відсутністю виключних обставин;

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних та ухвалити в цих частинах нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство наголосило на тому, що:

судом першої інстанції не враховано інформації Торгово-промислової палати України, викладеної у листі від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким були засвідчені форс-мажорні обставини, зумовлені введенням на всій території України воєнного стану;

заборгованість та неможливість здійснювати оплату за надані послуги виникла у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації проти України;

відповідачем здійснюється виробництво теплової енергії в котельні, яка згідно сертифікату КС №16218291444 працює на твердому паливі (щепа деревна), постачання якого припинилося у зв`язку з окупацією виробничої бази постачальника вказаного палива;

з метою продовження постачання тепла та гарячої води споживачам у місті Обухів Товариство було змушене купувати природний газ та отримувати послуги з його розподілу понад встановлені ліміти;

утруднення сплати заборгованості за надані послуги викликане також зростанням заборгованості населення по сплаті вартості житлово-комунальних послуг;

позовні вимоги Оператора ГРМ є передчасними у зв`язку з розробленням законопроекту, яким буде внесено зміни до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України, відповідно до яких на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2023 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 апеляційну скаргу Товариства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П., яка була розглянута колегією суддів після повернення головуючої судді з навчання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2099/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/2099/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

06.12.2023 матеріали справи №911/2099/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/2099/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

19.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка була передана головуючому судді після виходу з відпустки 08.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/2099/22, розгляд якої призначено на 07.02.2024; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 29.01.2024.

Оператор ГРМ скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, та надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зауважив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

воєнний стан на території України сам по собі не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями;

відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та в порушення пункту 10.3. Типового договору розподілу природного газу не надано належних доказів об`єктивної неможливості виконання зобов`язань за договором.

Компанія не скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

06.02.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, обґрунтоване веденням між сторонами переговорного процесу з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. Також до вказаного клопотання скаржником додано текст самої мирової угоди.

У судовому засіданні 07.02.2024 представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення судового засідання та просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти зазначеного клопотання, вказавши про неможливість врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди та наполягав на розгляді апеляційної скарги.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/9836/18.

Враховуючи присутність у судовому засіданні всіх учасників справи та заперечення Оператора ГРМ щодо можливого врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 07.02.2024 відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань скасувати та постановити в цих частинах нове - про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив суд відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

Представник третьої особи вирішення питання щодо задоволення апеляційної скарги залишив на розсуд суду.

07.02.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині стягнення основного боргу та обґрунтованості нарахування вказаних штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, а також в частині відмови у зменшенні зазначених нарахувань на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 28.10.2021 між Компанією та Товариством був укладений договір №1523-НГТ-17 постачання природного газу (далі - договір постачання природного газу), відповідно до умов якого Компанія зобов`язувалась поставити Товариству природний газ, а останній - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. договору постачання природного газу, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 1.4. договору постачання природного газу, зокрема, відповідач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у відповідача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між відповідачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕIС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між відповідачем та Оператором газотранспортної системи (надалі Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕIС-код (якщо об`єкти відповідача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).

Пунктом 1.5. договору постачання природного газу встановлено, що у разі якщо об`єкти відповідача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме АТ Київоблгаз, з яким (якими) відповідач уклав відповідний договір (договори).

Відповідно до пункту 3.5. договору постачання природного газу, приймання-передача газу, переданого третьою особою відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 3.5.1. договору постачання природного газу, відповідач зобов`язується надати третій особі не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та відповідачем, на підставі даних комерційного вузла обліку відповідача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Відповідно до пункту 6.2. договору постачання природного газу, зокрема, відповідач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди.

24.09.2018 шляхом підписання заяви-приєднання №42CPKV25105-18 відповідач приєднався до договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №42CPKV25105-18 (далі - договір розподілу природного газу), відповідно до умов якого позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги з розподілу природного газу (далі послуги), а відповідач - прийняти та оплатити вказані послуги.

Відповідно до пункту 3.2. договору розподілу природного газу, зокрема, за умови включення відповідача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим договором позивач забезпечує розподіл природного газу, що належить відповідачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного відповідачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від позивача до відповідача відбуваються на межі балансової належності об`єкта відповідача.

Згідно з пунктом 3.3. договору розподілу природного газу, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу відповідача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.

Пунктом 5.1. договору розподілу природного газу встановлено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається позивачем та споживається відповідачем на межі балансової належності об`єкта відповідача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 5.4. договору розподілу природного газу, зокрема, порядок визначення об`єму розподіленого відповідачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Згідно з пунктом 5.6. договору розподілу природного газу, після визначення загального об`єму розподіленого відповідачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, позивач в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в-кВт-год, в-Гкал, в-МДж.

Дані про об`єм (м.куб.) та обсяг (кВт-год, Гкал, МДж) розподіленого відповідачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються позивачем в особистому кабінеті відповідача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором.

Позивач зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого відповідачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період позивачу для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником відповідача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

Визначені за умовами цього договору об`єми та/або обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між відповідачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних позивача.

Згідно з пунктом 6.1. договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги позивача з розподілу природного газу здійснюється відповідачем за тарифом, встановленим Регулятором для позивача, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта відповідача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для позивача, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2. договору розподілу природного газу).

За умовами пункту 6.3. договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.4. договору розподілу природного газу, зокрема, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка позивача.

Якщо згідно із законодавством відповідач має сплачувати позивачу за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок позивача кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановлених Регулятором та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок позивача. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок позивача.

Згідно з пунктом 6.6. договору розподілу природного газу, надання позивачем послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 12.1. договору розподілу природного газу, цей договір укладається на невизначений строк, однак 31.12.2022 договір розподілу природного газу був розірваний, що підтверджується додатковою угодою №ДУ-2/42СРKV25105-18 до типового договору розподілу природного газу від 24.09.2018 №42СРKV25105-18, копія якої долучена до матеріалів справи (т. 1, а.с. 163).

Крім цього, згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2752 для позивача установлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,49 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

07.10.2021 Товариство подало Оператору ГРМ заявку №258-10/21 від 07.10.2021 (вх. №70) про уточнення величини РЗП №258-10/21 від 07.10.2021, в якій просило змінити величину річної замовленої потужності, розрахованої позивачем на 2022 рік та визначити її в обсязі 60 000,00 куб.м.

Таким чином, місячна вартість послуги розподілу природного газу становить 8 940,00 грн (60000 м3/12х1,49*1,2(ПДВ), а відтак заборгованість вказаної послуги за період з червня 2022 року по вересень 2022 року становить 35 760,00 грн.

В матеріалах справи містяться акти наданих послуг, зокрема за період з червня 2022 року по вересень 2022 року на загальну суму 35 760,00 грн: №ОГЯ82022285 від 30.06.2022 на суму 8 940,00 грн, №ОГЯ82025776 від 31.07.2022 на суму 8 940,00 грн, №ОГЯ82029997 від 31.08.2022 на суму 8 940,00 грн та №ОГЯ82034128 від 30.09.2022 на суму 8 940,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що лише акт за червень 2022 року був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 6.5. Типового договору розподілу природного газу встановлено, що у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний, з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим, здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, величина якої визначається за формулою:

Вм = к х Т х Д, де

к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим Споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об`єкта споживача;

к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності Споживачем, що не є побутовим;

Т - тариф на розподіл природного газу Оператора ГРМ, встановлений Регулятором;

Д = Смфакт - Сзамовл - при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення;

Смфакт. - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається, виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно);

Сзамовл - річна замовлена потужність Споживачем.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство за наростаючим підсумком протягом календарного року, виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного 2022 року по березень 2022 року спожило 68 011,36 м3, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 обсягом 4015,40 тис.куб.м та від 28.02.2022 обсягом 6 795,91 тис.куб.м, а також даними з Інформаційної платформи Оператора ГТС "Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.03.2022 по 31.03.2022", з якого вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу газ в обсязі 57200,05 тис.куб.м. Отже, за вказаний період надлишково було спожито 8 011,36 тис.куб.м (60000,00-68011,36).

Також матеріалами справи підтверджується, що Товариство за наростаючим підсумком протягом календарного року, виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу до квітня 2022 року спожило 68 109,39 м3, що підтверджується копією акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 обсягом 98,03 тис.куб.м та даними з Інформаційної платформи Оператора ГТС "Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.04.2022 по 30.04.2022", з якого вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу газ в обсягом 98,03 тис.куб.м.

Таким чином, обсяг річної замовленої потужності було перевищено відповідачем на 8109,39 тис.куб.м (8 011,36 тис.куб.м + 98,03 тис.куб.м).

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вартість перевищення обсягу річної замовленої потужності за березень, квітень 2022 року становить 14 499,58 грн (з січня до березня 2022 року - 14 324,31 грн (8 011,36 тис.куб.м (обсяг перевищення)х1,49/1 м3 (тариф на розподіл) х 1 (коефіцієнт); за квітень 2022 року - 175,27 грн (98,03 тис.куб.м (обсяг перевищення) х 1,49/1 м3 (тариф на розподіл) х 1 (коефіцієнт).

Згідно з пунктом 6.7. глави розділу VI Типового договору розподілу природного газу, зокрема, у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

Користуючись наведеним пунктом Типового договору розподілу природного газу, 01.12.2021 між сторонами було укладено договір №58С810-34522-21 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (далі - договір про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до пункту 1.1. договору про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнав заборгованість перед позивачем, яка утворилась за надані послуги з розподілу природного газу згідно з договором на розподіл природного газу №42CPKV25105-18 від 04.10.2018 в сумі 965 101,60 грн та зобов`язався її оплатити, на умовах передбачених договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору про реструктуризацію заборгованості, позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості, зазначеної в пункті 1.1. договору, за наступним графіком (далі - Графік погашення заборгованості):

№Кінцева дата оплатиСума платежу, грн.101.12.2021 по 31.12.2021193 020,32201.01.2022 по 30.01.2022193 020,32301.02.2022 по 28.02.2022193 020,32401.03.2022 по 31.03.2022193 020,32501.04.2022 по 30.04.2022193 020,32 Всього:965 101,60Рішенням Господарського суду Київської області №911/1812/21 від 22.10.2021 з Товариства стягнуто на користь Оператора ГРМ, крім основної заборгованості за договором, 6 120,66 грн пені, 1 436,40 грн 3% річних, 6357,35 грн інфляційних втрат та 6 034,20 грн судового збору, всього 19 948,61 грн.

Цим же пунктом 1.2. договору про реструктуризацію заборгованості сторони погодили, що судові витрати мають бути сплачені відповідачем повністю в період з 01.12.2021 по 31.12.2021.

Відповідно до пункту 2.2.1. договору про реструктуризацію заборгованості, відповідач зобов`язувався своєчасно сплачувати платежі відповідно до Графіку погашення заборгованості, вказаного в пункті 1.2. договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

За твердженнями представника позивача, відповідач не здійснив платежі за період з 01.03.2022 до 31.03.2022, а також з 01.04.2022 до 30.04.2022, на загальну суму 386 040,62 грн.

У матеріалах справи №911/2099/22 відсутні докази, які б підтверджували оплату вищезазначеного боргу або спростовували б доводи позивача.

У зв`язку з несплатою Товариством вартості послуг з розподілу природного газу у період з червня 2022 року по вересень 2022 року у розмірі 35 760,00 грн, вартості з перевищення обсягу річної замовленої потужності з січня 2022 року по квітень 2022 року у розмірі 14499,58 грн, а також заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості у розмірі 386 040,62 грн, Оператор ГРМ звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, зважаючи на наступне.

Беручи до уваги зміст доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи положення частини 1 статті 269 ГПК України, предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована неправомірністю стягнення вказаних штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань з огляду на початок повномасштабного вторгнення та незастосування положень статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За частиною 2 статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в постановах: від 25.01.2022 у справі № 904/3886/22, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

У відповідності до пунктів 10.1-10.4. договору розподілу природного газу та Типового договору розподілу природного газу сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим правочином, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Договором про реструктуризацію заборгованості не врегульовано питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Отже, відповідний сертифікат ТПП України є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте у порушення приписів чинного законодавства та умов вищезазначених договорів на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав ані відповідного документа, ані доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Також у своїй апеляційній скарзі Товариство зазначає, що листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що збройна агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною.

Однак у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що :

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд зазначив, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23.

З огляду на зазначене, доводи відповідача про відсутність його вини в порушенні зобов`язань внаслідок настання обставин непереборної сили є необґрунтованими.

У той же час колегією суддів враховано доводи скаржника, що з 24.02.2022 Російська Федерація почала повномасштабне вторгнення на територію України, що зумовило тимчасову окупацію, зокрема Чернігівської області, на території якої здійснював діяльність контрагент відповідача - ТОВ "Екобіопром". Однак суд апеляційної інстанції зауважує, що за положеннями частини 2 статті 218 ГК України та частини 1 статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника.

Крім цього, колегія суддів критично ставиться до аргументів скаржника щодо виробництва теплової енергії в котельні, яка згідно сертифікату серії КС №16218291444 працює на твердому паливі, оскільки вказаний сертифікат відсутній у матеріалах даної справи, а в період відсутності твердого палива котельня працювала, використовуючи природний газ. Отже, вищезазначені доводи скаржника є суперечливими та викликають обґрунтовані сумніви щодо роботи котельні виключно на твердому паливі.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів звертає увагу відповідача, що останній є суб`єктом підприємницької діяльності, а згідно зі статтею 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Також у своїй апеляційній скарзі відповідач звертав увагу на передчасність позовних вимог Оператора ГРМ в частині стягнення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, оскільки законопроектом планується внести зміни до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", відповідно до яких на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2023 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на те, що, по-перше, вирішуючи спір, суд керується та застосовує, зокрема положення актів цивільного законодавства, яким не є проект закону; по-друге, на момент вирішення справи в суді першої інстанції та перегляду оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції, зазначені апелянтом зміни не набрали чинності; по-третє, підставою для неврахування вказаних процентів є сплата заборгованості до 31.12.2023, однак відповідні докази відсутні у матеріалах даної справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норми матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/2099/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/2099/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2023 у справі №911/2099/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2099/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 15.02.2024.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир