Рішення

від 17.10.2023 по справі 922/2867/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2867/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2867/23

за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради Балаклійські теплові мережі (код ЄДРПОУ 34328904, місцезнаходження: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Телур Фарм (код ЄДРПОУ 38982573, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 223, кімната 6-8)

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних у загальному розмірі 204047,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство Балаклійської районної ради Балаклійські теплові мережі (скорочена назва - КП БРР Балаклійські теплові мережі) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 2867/23 від 30.06.2023) до відповідача ТОВ Телур Фарм, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 204047,29 грн, у тому числі: заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн з ПДВ; пеню в розмірі 21327,18 грн; втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 14380,81 грн; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2245,77 грн, а також просить стягнути судовий збір в розмірі 3060,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 в частині оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені вказаним договором. Позивач зазначає, що КП БРР Балаклійські теплові мережі протягом опалювальних сезонів 2021-2022 років та 2022-2023 років згідно з Рішенням Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2021-2022 років від 18.10.2021 № 30 та Наказом начальника КП БРР Балаклійські теплові мережі про закінчення опалювального сезону від 18.03.2022 № 63, а також Рішенням Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2022-2023 років від 28.10.2022 № 92 та Розпорядженням Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років від 28.03.2022 № 140, здійснювало постачання теплової енергії в приміщення відповідача - ТОВ Телур Фарм, які розташовані за адресою: 64200, Харківська область, м.Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, що підтверджується корінцем наряду про підключення до мережі опалення від 18.10.2021 № 20 та корінцем наряду про підключення до мережі опалення від 05.11.2022 № 18. Позивач вказує, що житловий будинок, в якому знаходяться вказані приміщення відповідача, обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії, тому розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії проводяться згідно з показниками зазначеного приладу обліку пропорційно опалювальній площі у відповідності до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. На виконання умов Договору позивач надсилав рахунки на оплату за теплову енергію та акти виконаних робіт на юридичну адресу відповідача рекомендованими листами, втім останній не оплатив спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року, акти виконаних робіт за вказаний період не підписав, хоча не звертався до позивача із запереченнями чи повідомленнями про ненадання або надання теплової енергії не в повному обсязі чи надання неналежної якості теплової енергії, та не викликав представника енергопостачальної організації для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в сумі 166093,58 грн. 11.04.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію № 107 з вимогою у найкоротший термін сплатити заборгованість за користування тепловою енергією, яка станом на 01.04.2023 становить 166093,58 грн, проте відповідач відповіді на претензію позивача не надав, в порушення п. 3.2.2 Договору не підписав акти звірки взаємних розрахунків, які були раніше направлені на його адресу, борг позивачеві за теплову енергію в розмірі 166093,58 грн не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 у справі № 922/2867/23 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України та надано заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в сумі 376,71 грн та доказів на підтвердження вимог, викладених у позовній заяві.

Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений судом, ухвалою суду у справі № 922/2867/23 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач - ТОВ Телур Фарм у відзиві на позовну заяву від 17.08.2023 № 17/08 (вх. № 22221 від 21.08.2023) не погоджується з вимогами позивача, просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Зазначає, що з 24.02.2022 у зв`язку військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями на території міста Харкова та Харківської області ТОВ Телур Фарм припинило свою господарську діяльність, з вказаної дати відповідач не мав фізичної можливості використовувати за цільовим призначенням приміщення, розташовані за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, та, відповідно, не мав змоги користуватися опаленням та оплачувати послуги з теплопостачання за цей період, а після потрапляння під окупацію ворожими військами міста Балаклія й приблизно до листопада 2022 року використання відповідачем зазначених приміщень взагалі було неможливим, споживання теплової енергії в зазначених приміщеннях призупинилося. Відповідач посилається на Лист Торгівельно-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини, а також посилається на те, що відповідно до повідомлення Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України, пеня та штрафи за прострочку зобов`язань зі сплати комунальних послуг у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні не нараховуються. Вказаний відзив, враховуючи, що його подано в межах встановленого судом строку, прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Позивач - КП БРР Балаклійські теплові мережі у відповіді на відзив від 05.09.2023 № 390 (вх. № 24269 від 08.09.2023) не погоджується з доводами відповідача, з посиланням на те, що останній має заборгованість за поставлену теплову енергію ще до початку перебування України в стані війни з Російською Федерацією, а саме: з жовтня 2021 року. Стосовно опалювального періоду 2022-2023 років, за який відповідач також має заборгованість, позивач зазначає, що опалювальний період був розпочатий після того, як місто Балаклію було звільнено від окупації та вже не перебувало в зоні бойових дій згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 309 від 22.12.2022. Позивач на підставі Договору здійснив постачання теплової енергії в повному обсязі, оскільки нежитлові приміщення відповідача за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, б. 37, кв. 2, 3, 4, знаходяться в житловому будинку, система опалення цих нежитлових приміщень є невід`ємною складовою внутрішньо-будинкової системи опалення житлового будинку, а отже опалення у вказаних приміщеннях розпочалось з моменту підключення опалення в будинку, що підтверджується корінцем наряду № 18 від 05.11.2022 на підключення до центральної системи опалення житлового будинку № 37 по вул. Жовтнева, та з цього моменту проводилось нарахування щодо сплати за теплову енергію по всіх житлових та нежитлових приміщеннях по будинковому лічильнику теплової енергії. Щодо посиланнея відповідача на дію обставин непереборної сили позивач зазначає, що згідно з п. 9.2 Договору, сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше 5 календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин, але відповідач з такими письмовими повідомленнями до позивача не звертався. Також позивач зазначає, що нарахування і стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 забороняється лише стосовно фізичних осіб та юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану. Крім того, позивач зауважує на тому, що відповідач систематично порушує умови Договору, що підтверджується рішеннями Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/4051/17, від 01.08.2018 у справі № 922/1618/18, від 04.09.2020 у справі № 922/1739/19 та від 11.02.2021 у справі № 922/3920/20, якими стягнуто з ТОВ «Телур Фарм» на користь КП БРР Балаклійські теплові мережі заборгованість за постачання теплової енергії за попередні періоди. Враховуючи, що вказану відповідь на відзив подано позивачем з порушенням лише на один день встановленого судом строку, з метою недопущення надмірного формалізму під час вирішення питання про наявність підстав для її прийняття до розгляду, судом прийнято до розгляду надану позивачем відповідь на відзив та долучено її до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення сторонами суду не надано.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення учасників справи, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 між КП БРР Балаклійські теплові мережі (Енергопостачальною організацією) та ТОВ Телур Фарм (Споживачем) укладено договір про постачання теплової енергії № 547 (далі по тексту Договір), згідно з умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Обидві сторони зобов`язуються керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно Додатків 1а, 1в до цього Договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення приміщення.

Додатком 1в до Договору сторони узгодили, що об`єктом теплопостачання за вказаним Договором є приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, б. 37, кв. 2, 3, 4, загальною площею 146,48 кв. м.

Додатки № 1а, 1в, 2, 3 є невід`ємними частинами Договору (п. 11.3 Договору).

Пунктом 3.2.2 Договору сторони передбачили обов`язок Споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором, а також щомісячно до 20-го чиста наступного місяця виконувати звірку розрахунків з Енергопостачанню організацією з підписанням акту.

Відповідно до п. 4.2.1, 4.2.4 Договору, Енергопостачальна організація зобов`язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з Договором та повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

За змістом п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору по: приладах обліку - з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії; розрахунковим способом з моменту подачі теплової енергії.

Згідно з умовами п. 5.3 Договору, Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Енергопостачальній організації звітні документи про фактичне споживання теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок по вул. Жовтневій, б. 37 (в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача) обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії, який прийнято на комерційний облік та допущено до експлуатації 10.10.2018, що підтверджується наданим до позову Актом допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 10.10.2018.

Згідно з п. 6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, Споживач до 10 числа поточного місяця сплачує за наданим Енергопостачальною організацією рахунком передбачувальний обсяг споживання послуг теплопостачання у порядку передплати, не нижче рівня попереднього місяця. По закінченню місяця Енергопостачальна організація до 5 числа наступного місяця виставляє рахунок за фактично відпущений обсяг послуг.

Пунктом 6.4. Договору сторони погодили, що якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць.

Згідно з абз. 2 п. 6.5 Договору, різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пп. 7.2.2 п. 7.2 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію у вигляді нарахованої пені на користь Енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 9.1, 9.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, в тому числі обмеження в постачанні енергоносіїв та води. Виконання в повному обсязі зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Згідно з п. 10.1, 10.4 Договору, цей договір набуває чинності з 01.04.2014, діє по 31.12.2014 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

У матеріалах справи відсутні докази припинення дії Договору, тому суд дійшов висновку, що вказаний договір пролонгований на наступні роки, в т.ч. на 2023 рік.

Рішеннями Ізюмської районної ради № 149-VIII від 30.09.2021 та № 169-VIII від 18.11.2021 встановлено тарифи на теплову енергію для «інших споживачів» по КП БРР Балаклійські теплові мережі на опалювальні сезони 2021-2022 років та 2022-2023 років.

На підставі зазначених рішень КП БРР «Балаклійські теплові мережі» листами від 05.10.2021 № 779 та від 22.11.2021 № 927 повідомило відповідача, що з 01.10.2021 тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів становить 3796,60 грн на 1 Гкал з урахуванням ПДВ та з 19.11.2021 - 6484,04 грн на 1 Гкал з урахуванням ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - КП БРР Балаклійські теплові мережі належним чином виконав умови Договору, протягом опалювальних сезонів 2021-2022 років та 2022-2023 років згідно з Рішенням Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2021-2022 років від 18.10.2021 № 30 та Наказом начальника КП БРР Балаклійські теплові мережі про закінчення опалювального сезону від 18.03.2022 № 63, а також Рішенням Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2022-2023 років від 28.10.2022 № 92 та Розпорядженням Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років від 28.03.2022 № 140, здійснював постачання теплової енергії в приміщення відповідача - ТОВ Телур Фарм за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, що підтверджується корінцем наряду про підключення до мережі опалення від 18.10.2021 № 20 та корінцем наряду про підключення до мережі опалення від 05.11.2022 № 18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору направлено на адресу відповідача:

- 10.11.2021 - рахунок за теплову енергію за жовтень 2021 року, Акт виконаних робіт за жовтень 2021 року, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2021 на суму 40621,35 грн та лист за вих. № 779 від 05.10.2021 про зміну тарифів на теплову енергію;

- 09.12.2021 - рахунок за теплову енергію за листопад 2021 pоку, Акт виконаних робіт за листопад 2021 року, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2021 на суму 40896,48 грн та лист за вих. № 927 від 22.11.2021 про зміну тарифів на теплову енергію;

- 11.01.2022 - рахунок за теплову енергію за грудень 2021 pоку, Акт виконаних робіт за грудень 2021 pоку та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 на суму 21944,07 грн;

- 07.02.2022 - рахунок за теплову енергію за січень 2022 pоку, Акт виконаних робіт за січень 2022 pоку, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2022 на суму 37685,62 грн;

- 16.01.2023 - рахунки за теплову енергію за лютий 2022 pоку, березень 2022 pоку, листопад 2022 pоку, грудень 2022 pоку, Акти виконаних робіт за лютий 2022 pоку, березень 2022 pоку, листопад 2022 pоку, грудень 2022 pоку, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2023 на суму 91728,13 грн;

- 08.03.2023 - рахунки за теплову енергію за січень 2023 pоку, за лютий 2023 pоку, Акти виконаних робіт за січень та квітень 2023 року, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2023 на суму 148774,71 грн;

- 11.04.2023 - рахунок за теплову енергію за березень 2023 pоку, Акт виконаних робіт за березень 2023 року, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2023 на суму 166093,58 грн.

Всупереч умовам п. 3.2.2 Договору, яким передбачено обов`язок Споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором, а також щомісячно до 20-го чиста наступного місяця виконувати з Енергопостачальною організацією звірку розрахунків з підписанням Акту, відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року, акти виконаних робіт за вказаний період не підписав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 166093,58 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.04.2023 № 107 з вимогою у найкоротший термін сплатити заборгованість за користування тепловою енергією, яка станом на 01.04.2023 становить 166093,58 грн.

Відповідач претензію позивача отримав 11.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6420713474232, однак відповіді на претензію не надав, Акти звірки взаємних розрахунків, які були раніше направлені на його адресу не підписав, заперечень щодо наданих послуг та/або нарахувань за вказані послуги не надав, заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 166093,58 грн не сплатив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн, пені в розмірі 21327,18 грн, втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 14380,81 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2245,77 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України та ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

За змістом ст. 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 6 ст. 25 зазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між КП БРР Балаклійські теплові мережі (позивачем) та ТОВ Телур Фарм (відповідачем) на підставі укладеного між ними договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - КП БРР Балаклійські теплові мережі належним чином виконав зобов`язання за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 щодо здійснення теплопостачання в опалювальні сезони 2021-2022, 2022-2023 років у приміщеннях відповідача - ТОВ Телур Фарм за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, що підтверджується, зокрема корінцями наряду про підключення до мережі опалення від 18.10.2021 № 20 та від 05.11.2022 № 18, які писані та скріплені печатками уповноважених представників теплопостачальної організації - КП БРР Балаклійські теплові мережі та споживача КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» Балаклійської міської ради і свідчать про підключення до мережі опалення житлового будинку 37 по вул. Жовтневій у м. Балаклія, в якому знаходяться вказані нежитлові приміщення відповідача.

Відповідач - ТОВ Телур Фарм свідомо підписав договір про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, погодивши всі умови, передбачені зазначеним договором та усіма додатками до нього, які відповідно до п. 11.3 зазначеного Договору є його невід`ємними частинами, тобто відповідач взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати всі умови договору, зокрема щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором, а також щодо здійснення звірки розрахунків з підписанням акту з Енергопостачальною організацією щомісячно до 20-го чиста наступного місяця, як передбачено п. 3.2.2 Договору.

Втім, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, звірку взаємних розрахунків щодо спожитої теплової енергії протягом опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років з позивачем не здійснив, надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків за вказаний період не підписав та не оплатив виставлені позивачем рахунки на оплату за спожиту теплову енергію в період з жовтня 2021 року по березень 2023 року.

Докази звернення відповідача до позивача щодо неналежного надання послуг з теплопостачання або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг у матеріалах справи відсутні.

Згідно з наданим позивачем розрахунком споживання теплової енергії, станом на 01.05.2023 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року (з урахуванням здійснених протягом зазначеного періоду перерахунків відповідно до яких заборгованість відповідача зменшилась на 6625,12 грн) становить 166093,58 грн та складається із заборгованості: за жовтень 2021 року - 1959,05 грн; за 01-18 листопада 2021 року - 5007,72 грн; за 19-30 листопада 2021 року - 6892,53 грн; за грудень 2021 року - 14709,89 грн; за січень 2022 року - 15741,55 грн; за лютий 2022 року - 5127,16 грн; за березень 2022 року - 3138,03 грн; за листопад 2022 року - 15808,09 грн; за грудень 2022 року - 29969,23 грн; за січень 2023 року - 29547,77 грн; за лютий 2023 року - 27498,81 грн; за березень 2023 року - 17318,87 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з наданих позивачем рахунків на оплату за теплову енергію, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії проводився згідно з показниками комерційного приладу обліку теплової енергії, встановленого в житловому будинку, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача, пропорційно опалювальній площі у відповідності до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спожитої теплової енергії за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 166093,58 грн у строки, передбачені договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію за вказаний період.

У зв`язку з несплатою відповідачем за теплопостачання позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.04.2023 № 107 з вимогою у найкоротший термін сплатити заборгованість за теплову енергію в сумі 166093,58 грн. Вказану претензію відповідач отримав 11.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6420713474232, але відповіді на претензію не надав, заборгованість за теплову енергію в розмірі 166093,58 грн не сплатив.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем з оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 166093,58 грн, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Суд відхиляє як безпідставне посилання відповідача на те, що ТОВ Телур Фарм має бути звільнене від оплати за теплову енергію за період з 24.02.2022 по листопад 2022 року у зв`язку з тим, що внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) протягом зазначеного періоду воно не мало можливості використовувати за цільовим призначенням приміщення за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, зважаючи на таке.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України дію воєнного стану було неодноразово продовжено, зокрема до 16.11.2023.

Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та Статуту ТПП України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Тобто, вказаним листом ТПП України визнала форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтвердила, що зазначені обставини, починаючи із зазначеної дати і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, існування на території України надзвичайних обставин, зокрема введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим фактом та підтверджене Листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2. ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, учасник, господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (ч. 4 ст. 219 ГК України).

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а не від виконання цих зобов`язань в цілому.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

За змістом листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Перебування міста Балаклія Харківської області під окупацією військ РФ з 03.03.2022 по 08.09.2022 є загальновідомим фактом та не потребує доведення окремо.

З матеріалів справи вбачається, що до зазначеного періоду увійшла частина опалювального сезону 2021-2022 років, а саме: з 03.03.2022 по 18.03.2022. За наданим позивачем розрахунком споживання теплової енергії заборгованість відповідача за теплову енергію за березень 2022 року становить 3138,03 грн.

Як вже зазначалося вище, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач - КП БРР Балаклійські теплові мережі, незважаючи на окупацію міста Балаклія ворожими військами, виконав належним чином свої зобов`язання за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 щодо здійснення теплопостачання в опалювальний сезон 2021-2022 роки, зокрема у період з 03.03.2022 по 18.03.2022, у нежитлових приміщеннях відповідача - ТОВ Телур Фарм, що знаходяться в житловому будинку за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37. Враховуючи, що система опалення в зазначених нежитлових приміщеннях складає єдину систему з внутрішньо-будинковою системою опалення всього житлового будинку та є її невід`ємною частиною, надання послуг з опалення у вказаних приміщеннях відбувається одночасно з наданням послуг з опалення в будинку та не залежить від використання чи невикористання відповідачем спірних нежитлових приміщень за цільовим призначенням, і, відповідно, не може бути у зв`язку з цим припинене.

Як вбачається з договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, сторони, користуючись правом, наданим ч. 4 ст. 219 ГК України, пунктами 9.1, 9.2 Договору передбачили можливість звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань (а не від виконання самих договірних зобов`язань), якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, в тому числі обмеження в постачанні енергоносіїв та води. Виконання в повному обсязі зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Таким чином, відповідно до умов п. 9.1, 9.2 Договору, виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо оплати за теплову енергію за період перебування міста Балаклія під окупацією військ РФ в опалювальний сезон 2021-2022 роки (а саме: з 03.03.2022 по 18.03.2022), мало бути відкладеним на період після звільнення міста з окупації, тобто після 08.09.2022. Підстави для звільнення відповідача від виконання зобов`язань зо Договором в зазначеній частині відсутні.

Щодо опалювального сезону 2022-2023 років, за який відповідач також має заборгованість, суд зазначає, що цей опалювальний сезон розпочався з 28.10.2022 на підставі Рішення Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2022-2023 років від 28.10.2022 № 92 та закінчився 31.03.2023 на підставі Розпорядження Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років від 28.03.2022 № 140, тобто в період вже після звільнення м. Балаклія від окупації ворожими військами та в період, коли зазначене місто вже не перебувало в зоні бойових дій, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 309 від 22.12.2022.

Отже, відповідач безпідставно посилається на наявність підстав для звільнення його від сплати за спожиту теплову енергію за період з 24.02.2022 по листопад 2022 року у зв`язку з тим, що в указаний період він не мав можливості використовувати за цільовим призначенням приміщення за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, внаслідок обставин непереборної сили.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 21327,18 грн, втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 14380,81 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2245,77 грн.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею)

є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня,коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пп. 7.2.2 п. 7.2 договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію у вигляді нарахованої пені на користь Енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 21327,18 грн на суму заборгованості за загальний період прострочення з 16.10.2022 по 15.04.2023.

Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені та здійснивши власний перерахунок сум пені, заявлених до стягнення з відповідача, з огляду на порядок нарахування пені, визначений пп. 7.2.2 п. 7.2 Договору, та враховуючи умови п. 9.1, 9.2 Договору, відповідно до яких виконання відповідачем зобов`язань з оплати за теплову енергію за період перебування міста Балаклія під окупацією військ РФ в опалювальний сезон 2021-2022 роки (а саме: з 03.03.2022 по 18.03.2022) мало бути відкладеним на період після звільнення міста з окупації, тобто після 08.09.2022, суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок пені є вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21327,18 грн є правомірними та обгрунтованими, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору це не передбачено.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та не являються штрафними санкціями, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже правові підстави для звільнення відповідача від сплати нарахованих позивачем інфляційних та 3% річних відсутні.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних, з огляду на умови пп. 7.2.2 п. 7.2 Договору та ст. 625 ЦК України, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в строки, передбачені Договором, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є вірними та виконані з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів в розмірі 14380,81 грн та 3% річних в розмірі 2245,77 грн є правомірними та обґрунтованими, тому суд задовольняє вимоги позивача в цій частині повністю.

Щодо посилань відповідача на наявність підстав для звільнення його від сплати нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 року, № 81, ст. 2296; 2015 року, № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Відповідно до п. 1-1 зазначеної Постанови, дія абзаців 1 та 3 пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Тобто, дія вказаної Постанови охоплює лише певні конкретно визначені законом категорії споживачів житлово-комунальних послуг, а саме: фізичних осіб та юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він належить до зазначених у Постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 категорій споживачів житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення його від сплати нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних.

Суд зауважує на тому, що повідомлення Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України не мають обов`язкового характеру, а тому не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при поданні до суду позову з вимогами майнового характеру на загальну суму 204047,29 грн сплатив судовий збір у розмірі 3060,71 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3060,71 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телур Фарм (код ЄДРПОУ 38982573, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 223, кімната 6-8) на користь Комунального підприємства Балаклійської районної ради Балаклійські теплові мережі (код ЄДРПОУ 34328904, місцезнаходження: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, р/р НОМЕР_1 у філії Харківського Обласного Управління AT «Ощадбанк», МФО 351823) борг у загальній сумі 204047,29 грн, у тому числі: заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн з ПДВ; пеню в розмірі 21327,18 грн; втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 14380,81 грн; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2245,77 грн; а також 3060,71 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

У зв`язку з відпусткою судді повний текст рішення складено і підписано 17.10.2023.

СуддяН.А. Новікова