Постанова

від 06.02.2024 по справі 922/2867/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2867/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (вх. №2535 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження суддею Новіковою Н.А., повний текст підписано 17.10.2023,

за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм", м. Мерефа, Харківський район, Харківська область,

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних у загальному розмірі 204047,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (скорочена назва - КП БРР "Балаклійські теплові мережі") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 2867/23 від 30.06.2023) до відповідача ТОВ "Телур Фарм", в якій просив стягнути з відповідача борг у загальній сумі 204047,29 грн, у тому числі: заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн з ПДВ; пеню в розмірі 21327,18 грн; втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 14380,81 грн; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2245,77 грн, а також судовий збір в розмірі 3060,71 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (код ЄДРПОУ 38982573) на користь Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 34328904) борг у загальній сумі 204047,29 грн, у тому числі: заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн з ПДВ; пеню в розмірі 21327,18 грн; втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 14380,81 грн; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2245,77 грн; а також 3060,71 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, судові витрати покласти на позивача. Також заявник просить розглянути вказану апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Водночас заявник апеляційної скарги просить поновити строк на подання апеляційної скарги на підставі статті 256 ГПК України, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення отримано відповідачем засобами поштового зв`язку 23.11.2023.

Також, 23.11.2023 на адресу електронної пошти Східного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Телур Фарм" адвоката Савєльєва В.В. надійшов супровідний лист щодо долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі № 922/2867/23 (вх. № 14543 ел. 14362). У цьому листі зазначено про його надсилання як в письмовому вигляді, так і на електронну пошту суду (inbox@eag.court.gov.ua) в електронному вигляді, засвідчену електронним підписом представника відповідача Савєльєва В.В.

27.11.2023 до апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку надійшли вищезазначені документи щодо сплати судового збору (14648).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2867/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (вх. №2535 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.

01.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2867/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (вх. №2535 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

08.12.2023 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, у межах встановленого судом строку, до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 15202), до якої додано докази наявності електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм", що підтверджується відповіддю від 06.12.2023 № 334030.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (вх. №2535 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 23 січня 2024 року об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" уточнити вимоги апеляційної скарги, зокрема, щодо дати оскаржуваного судового рішення. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 04.01.2024, для подання заяв, клопотань, тощо - до 10.01.2024.

21.12.2023 до суду апеляційної інстанції від Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15910), в якому позивач заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги та вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 по справі № 922/2867/23 без змін, а апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 по справі № 922/2867/23 - без задоволення.

23.01.2024 на адресу електронної пошти Східного апеляційного господарського суду від директора ТОВ "Телур Фарм" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 1138 ел. 165), в якому відповідач посилаючись на те, що не зможе забезпечити участь свого представника у даному судовому засіданні, просить відкласти судове засідання на іншу дату.

Вказане клопотання про відкладення розгляду справи також надійшло до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" (вх. № 1142).

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 23.01.2024 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкладено розгляд даної справи на 06 лютого 2024 року о 17:00 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 06.02.2024 представники учасників справи не з`явились, про дату, час там місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 23.01.2024) до електронних кабінетів учасників справи, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2014 між Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (далі енергопостачальна організація, позивач, КП БРР "Балаклійські теплові мережі") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (далі споживач, відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії № 547 (далі - договір), згідно з умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Обидві сторони зобов`язуються керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (п. 1 договору) (т.1, а.с.39-41).

Відповідно до пункту 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатків 1а, 1в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення приміщення.

Додатком 1в до договору сторони узгодили, що об`єктом постачання теплової енергії споживачу за вказаним договором є приміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, б. 37, кв. 2, 3, 4, загальною площею 146,48 кв. м (т.1, а.с. 42).

Додатки № 1а, 1в, 2, 3 є невід`ємними частинами договору (п. 11.3 договору).

Згідно з пунктом 3.2.2 договору, споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Щомісячно до 20-го числа наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписанням акту. Звірку розрахунків споживач здійснює з Енергопостачальною організацією.

Відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.4 договору Енергопостачальна організація зобов`язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

За змістом пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору по: приладах обліку - з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії; розрахунковим способом з моменту подачі теплової енергії.

Згідно з умовами пункту 5.3 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Енергопостачальній організації звітні документи про фактичне споживання теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок по вул. Жовтневій, б. 37 (в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача) обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії, який прийнято на комерційний облік та допущено до експлуатації 10.10.2018, що підтверджується наданим до позову актом допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 10.10.2018 (т.1, а.с.44).

Згідно з пунктом 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в національній валюті України відповідно до встановлених згідно чинного законодавства України тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору, споживач до 10 числа поточного місяця сплачує за надання Енергопостачальною організацією рахунком передбачуваний обсяг споживання послуг теплопостачання у порядку передплати, не нижче рівня попереднього місяця. По закінченню місяця Енергопостачальна організація до 5 числа наступного місяця виставляє рахунок за фактично відпущений об`єм послуг.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць.

Згідно з абз. 2 пункту 6.5 договору різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується, або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пп. 7.2.2 п. 7.2 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію у вигляді нарахованої пені на користь Енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами пункту 9.1, 9.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, в тому числі обмеження в постачанні енергоносіїв та води. Виконання в повному обсязі зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Згідно з пунктом 10.1, 10.4 договору, цей договір набуває чинності з 01.04.2014, діє по 31.12.2014 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

У матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору, зокрема, шляхом письмового повідомлення про його припинення однією зі сторін.

Як зазначає позивач, рішеннями Ізюмської районної ради № 149-VIII від 30.09.2021 та № 169-VIII від 18.11.2021 встановлено тарифи на теплову енергію для «інших споживачів» по КП БРР "Балаклійські теплові мережі" на опалювальні сезони 2021-2022 років та 2022-2023 років.

На підставі зазначених рішень КП БРР "Балаклійські теплові мережі" листами від 05.10.2021 № 779 та від 22.11.2021 № 927 повідомило відповідача, що з 01.10.2021 тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів становить 3796,60 грн на 1 Гкал з урахуванням ПДВ та з 19.11.2021 - 6484,04 грн на 1 Гкал з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 52, 56).

За твердженням позивача, КП БРР "Балаклійські теплові мережі" належним чином виконало умови договору, протягом опалювальних сезонів 2021-2022 років та 2022-2023 років згідно з рішенням Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2021-2022 років від 18.10.2021 № 304 та наказом начальника КП БРР "Балаклійські теплові мережі" про закінчення опалювального сезону від 18.03.2022 № 63, а також рішенням Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2022-2023 років від 28.10.2022 № 92 та розпорядженням Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років від 28.03.2022 № 140, здійснювало постачання теплової енергії в приміщення відповідача - ТОВ "Телур Фарм" за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, що підтверджується корінцем наряду про підключення до мережі опалення від 18.10.2021 № 20 та корінцем наряду про підключення до мережі опалення від 05.11.2022 № 18 (т.1, а.с.45-47, 78-80).

Позивач вказує, що житловий будинок, в якому знаходяться вказані приміщення відповідача, обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії, тому розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії проводяться згідно з показниками зазначеного приладу обліку пропорційно опалювальній площі у відповідності до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору направлено на адресу відповідача:

- 10.11.2021 - рахунок від 31.10.2023 за теплову енергію за жовтень 2021 року на суму 1959,05 грн, акт виконаних робіт за жовтень 2021 року на суму 1959,05 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2021 на суму 40621,35 грн та лист за вих. № 779 від 05.10.2021 про зміну тарифів на теплову енергію (т.1, а.с. 48-50, 52-55, 59);

- 09.12.2021 - рахунок від 30.11.2021 за теплову енергію за листопад 2021 року на суму 5275,13 грн, акт виконаних робіт за листопад 2021 року на суму 5275,13 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2021 на суму 40896,48 грн та лист за вих. № 927 від 22.11.2021 про зміну тарифів на теплову енергію (т.1, а.с.56-58, 60, 63-65);

- 11.01.2022 - рахунок від 31.12.2021 за теплову енергію за грудень 2021 року на суму 14709,89 грн, акт виконаних робіт за грудень 2021 року на суму 14709,89 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 на суму 21944,07 грн (т.1, а.с. 66-71);

- 07.02.2022 - рахунок від 31.01.2022 за теплову енергію за січень 2022 року на суму 15741,55 грн, акт виконаних робіт за січень 2022 року на суму 15741,55 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2022 на суму 37685,62 грн (т.1, а.с.72-77);

- 16.01.2023 - рахунки за теплову енергію від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 5127,16 грн, від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 3138,03 грн, від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 15808,09 грн, від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 29969,23 грн, акти виконаних робіт за лютий 2022 року на суму 5127,16 грн, за березень 2022 року на суму 3138,03 грн, за листопад 2022 року на суму 15808,09 грн, за грудень 2022 року на суму 29969,23 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2023 на суму 91728,13 грн (т.1, а.с.81-93);

- 08.03.2023 - рахунки за теплову енергію від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 29547,77 грн, від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 27498,81 грн, акти виконаних робіт за січень на суму 29547,77 грн та квітень 2023 року на суму 27498,81 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2023 на суму 148774,71 грн (т.1, а.с.94-102);

- 11.04.2023 - рахунок за теплову енергію від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 17318,87 грн, акт виконаних робіт за березень 2023 року на суму 17318,87 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2023 на суму 166093,58 грн (т.1, а.с.103-110).

Як вказує позивач, всупереч умовам п. 3.2.2 договору, яким передбачено обов`язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором, а також щомісячно до 20-го числа наступного місяця виконувати з Енергопостачальною організацією звірку розрахунків з підписанням акту, відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року, акти виконаних робіт за вказаний період не підписав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 166093,58 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.04.2023 № 107 з вимогою у найкоротший термін сплатити заборгованість за користування тепловою енергією, яка станом на 01.04.2023 становить 166093,58 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 11.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6420713474232, однак відповіді на претензію не надав, акти звірки взаємних розрахунків, які були раніше направлені на його адресу не підписав, заперечень щодо наданих послуг та/або нарахувань за вказані послуги не надав, заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 166093,58 грн не сплатив (т.1, а.с.107-110).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн, пені в розмірі 21327,18 грн, втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 14380,81 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2245,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 в частині оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені вказаним договором.

Відповідач - ТОВ "Телур Фарм", заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву посилається на те, що з 24.02.2022 у зв`язку військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями на території міста Харкова та Харківської області товариство припинило свою господарську діяльність, з вказаної дати відповідач не мав фізичної можливості використовувати за цільовим призначенням спірні приміщення та, відповідно, не мав змоги користуватися опаленням та оплачувати послуги з теплопостачання за цей період, а після потрапляння під окупацію ворожими військами міста Балаклія й приблизно до листопада 2022 року використання відповідачем зазначених приміщень взагалі було неможливим, споживання теплової енергії в зазначених приміщеннях призупинилося.

В свою чергу, позивач у відповіді на відзив посилається на наявність заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію ще до початку повномасштабного вторгнення рф, а щодо опалювального періоду 2022-2023 років, за який відповідач також має заборгованість, позивач зазначає, що опалювальний період був розпочатий після того, як місто Балаклію було звільнено від окупації та вже не перебувало в зоні бойових дій згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" № 309 від 22.12.2022.

Вказує на те, що позивач на підставі договору здійснив постачання теплової енергії в повному обсязі, оскільки нежитлові приміщення відповідача за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, б. 37, кв. 2, 3, 4, знаходяться в житловому будинку, система опалення цих нежитлових приміщень є невід`ємною складовою внутрішньо-будинкової системи опалення житлового будинку, а отже опалення у вказаних приміщеннях розпочалось з моменту підключення опалення в будинку, що підтверджується корінцем наряду № 18 від 05.11.2022 на підключення до центральної системи опалення житлового будинку № 37 по вул. Жовтнева, та з цього моменту проводилось нарахування щодо сплати за теплову енергію по всіх житлових та нежитлових приміщеннях по будинковому лічильнику теплової енергії.

Щодо посилання відповідача на дію обставин непереборної сили позивач зазначає, що у відповідності до п. 9.2 договору відповідач з письмовими повідомленнями про початок дії обставин непереборної сили до позивача не звертався.

Також позивач зазначає, що нарахування і стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 забороняється лише стосовно фізичних осіб та юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Крім того, позивач зауважує на тому, що відповідач систематично порушує умови договору, що підтверджується рішеннями Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/4051/17, від 01.08.2018 у справі № 922/1618/18, від 04.09.2020 у справі № 922/1739/19 та від 11.02.2021 у справі № 922/3920/20, якими стягнуто з ТОВ "Телур Фарм» на користь КП БРР "Балаклійські теплові мережі" заборгованість за постачання теплової енергії за попередні періоди.

17.10.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову.

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 11, 509, 525, 526, 530, 549, 614, 610-612, 617, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 655, 712 Цивільного кодексу України, статей 174, 180, 193, 216, 218, 219, 230, 232, 265, 275, 276 Господарського кодексу України, статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" мотивоване тим, що відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем з оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснені позивачем розрахунки пені в розмірі 21327,18 грн, інфляційних втрат в розмірі 14380,81 грн та 3% річних в розмірі 2245,77 грн є правомірними та обґрунтованими, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В обґрунтування доводів апеляційної скаржник з посиланням на приписи статті 617 ЦК України, частина 6 статті 762 ЦК України зазначає про те, що з 24.02.2022 у зв`язку військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями на території міста Харкова та Харківської області ТОВ "Телур Фарм" припинило свою господарську діяльність, з вказаної дати відповідач не мав фізичної можливості використовувати за цільовим призначенням приміщення, розташовані за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, та, відповідно, не мав змоги користуватися опаленням та оплачувати послуги з теплопостачання за цей період, а після потрапляння під окупацію ворожими військами міста Балаклія й приблизно до листопада 2022 року використання відповідачем зазначених приміщень взагалі було неможливим, споживання теплової енергії в зазначених приміщеннях призупинилося. Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини, а також на те, що відповідно до повідомлення Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України, пеня та штрафи за прострочку зобов`язань зі сплати комунальних послуг у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні не нараховуються.

Крім того, щодо надсилання позивачем на адресу ТОВ "Телур Фарм" рахунків, актів виконаних робіт, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, відповідач зазначає, що долучені до позову копії поштових відправлень не мають описів вкладення, а тому невідомо які саме документи позивач відправляв на адресу відповідача. Вказує на те, що відповідач не отримував зазначених в позовній заяві рахунків на оплату, актів виконаних робіт, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, про грошові вимоги КП БРР "Балаклійські теплові мережі" дізнався з позовної заяви, не мав фізичної можливості оплатити ті рахунки за тепло, які не отримував, а тому прострочення виконання грошових зобов`язань не було, і, відповідно, позовні вимоги про сплату пені, інфляційних та 3% річних є безпідставними навіть в разі доведеності основної суми боргу.

За твердженням скаржника, приміщення відповідача в м. Балаклея не обладнані приладами обліку тепла, а тому кількість поставленої теплової енергії розраховується за встановленою законодавством складною формулою, яка містить велику кількість перемінних показників, проте у позовній заяві не зазначено яким чином, на підставі яких документів та методики, за допомогою яких приладів обліку КП БРР "Балаклійські теплові мережі" вирахувало ту кількість поставленої теплової енергії, що зазначалась в актах виконаних робіт та рахунках на оплату. Таким чином, на думку відповідача, вказана у позовній заяві сума боргу не підтверджена жодними належними і допустимими доказами, а тому не вважається заборгованістю, надані позивачем акти виконаних робіт, які не підписані однією із сторін, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не є первинним документом, що підтверджує надання саме тієї кількості гігакалорій, що в них вписані.

Таким чином, не врахування судом першої інстанції форс-мажорних обставин, в яких опинився відповідач, не застосування приписів статті 617 ЦК України, не повне з`ясування об`єму теплопостачання, на думку заявника апеляційної скарги, є підставами для скасування зазначеного рішення суду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога КП БРР "Балаклійські теплові мережі" про стягнення з ТОВ "Телур Фарм" заборгованості за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною другою статті 714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини шоста, сьома статті 276 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з частиною 6 статті 25 зазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Споживач теплової енергії зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані; повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; надавати необхідні розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам вузла обліку; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди); у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об`єкта до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання; не займати підвали будинків, будівель (споруд), що мають небезпеку затоплення, в яких прокладені теплові мережі або обладнані теплові вводи, під майстерні, склади, магазини, офіси тощо (пункт 40 Правил користування тепловою енергією).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частин друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній з 10.08.2022).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частин друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - КП БРР "Балаклійські теплові мережі" належним чином виконав зобов`язання за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 щодо здійснення теплопостачання в опалювальні сезони 2021-2022, 2022-2023 років у приміщеннях відповідача - ТОВ "Телур Фарм" за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, що підтверджується, зокрема корінцями наряду про підключення до мережі опалення від 18.10.2021 № 20 та від 05.11.2022 № 18, які писані та скріплені печатками уповноважених представників теплопостачальної організації - КП БРР "Балаклійські теплові мережі" та представника споживача КП "Балаклійський Житлокомунсервіс" Балаклійської міської ради і свідчать про підключення до мережі опалення житлового будинку 37 по вул. Жовтневій у м. Балаклія, в якому знаходяться вказані нежитлові приміщення відповідача.

Позивачем на виконання умов договору складено та направлено на адресу відповідача такі документи:

- 10.11.2021 рахунок від 31.10.2023 за теплову енергію за жовтень 2021 року на суму 1959,05 грн, акт виконаних робіт за жовтень 2021 року на суму 1959,05 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2021 на суму 40621,35 грн та лист за вих. № 779 від 05.10.2021 про зміну тарифів на теплову енергію (т.1, а.с. 48-50, 52-55, 59);

- 09.12.2021 - рахунок від 30.11.2021 за теплову енергію за листопад 2021 року на суму 5275,13 грн, акт виконаних робіт за листопад 2021 року на суму 5275,13 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2021 на суму 40896,48 грн та лист за вих. № 927 від 22.11.2021 про зміну тарифів на теплову енергію (т.1, а.с.56-58, 60, 63-65);

- 11.01.2022 - рахунок від 31.12.2021 за теплову енергію за грудень 2021 року на суму 14709,89 грн, акт виконаних робіт за грудень 2021 року на суму 14709,89 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 на суму 21944,07 грн (т.1, а.с. 66-71);

- 07.02.2022 - рахунок від 31.01.2022 за теплову енергію за січень 2022 року на суму 15741,55 грн, акт виконаних робіт за січень 2022 року на суму 15741,55 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2022 на суму 37685,62 грн (т.1, а.с.72-77);

- 16.01.2023 - рахунки за теплову енергію від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 5127,16 грн, від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 3138,03 грн, від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 15808,09 грн, від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 29969,23 грн, акти виконаних робіт за лютий 2022 року на суму 5127,16 грн, за березень 2022 року на суму 3138,03 грн, за листопад 2022 року на суму 15808,09 грн, за грудень 2022 року на суму 29969,23 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2023 на суму 91728,13 грн (т.1, а.с.81-93);

- 08.03.2023 - рахунки за теплову енергію від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 29547,77 грн, від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 27498,81 грн, акти виконаних робіт за січень на суму 29547,77 грн та квітень 2023 року на суму 27498,81 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2023 на суму 148774,71 грн (т.1, а.с.94-102);

- 11.04.2023 - рахунок за теплову енергію від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 17318,87 грн, акт виконаних робіт за березень 2023 року на суму 17318,87 грн, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2023 на суму 166093,58 грн (т.1, а.с.103-110).

В свою чергу, відповідач - ТОВ "Телур Фарм", підписавши договір про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, погодив всі умови, передбачені зазначеним договором та усіма додатками до нього, які відповідно до п. 11.3 зазначеного договору є його невід`ємними частинами, тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати всі умови договору, зокрема щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором, а також щодо здійснення звірки розрахунків з підписанням акту з Енергопостачальною організацією щомісячно до 20-го числа наступного місяця, як передбачено п. 3.2.2 договору.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, звірку взаємних розрахунків щодо спожитої теплової енергії протягом опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років з позивачем не здійснив, надані позивачем виконаних робіт та акти звірки взаємних розрахунків за вказаний період не підписав та не оплатив виставлені позивачем рахунки на оплату за спожиту теплову енергію в період з жовтня 2021 року по березень 2023 року.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо неналежного надання послуг з теплопостачання або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг.

Згідно з наданим позивачем розрахунком споживання теплової енергії, станом на 01.05.2023 заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року (з урахуванням здійснених протягом зазначеного періоду перерахунків відповідно до яких заборгованість відповідача зменшилась на 6625,12 грн) становить 166093,58 грн та складається із заборгованості: за жовтень 2021 року - 1959,05 грн; за 01-18 листопада 2021 року - 5007,72 грн, за 19-30 листопада 2021 року - 6892,53 грн, перерахунок -6625,12 грн; за грудень 2021 року - 14709,89 грн; за січень 2022 року - 15741,55 грн; за лютий 2022 року - 5127,16 грн; за березень 2022 року - 3138,03 грн; за листопад 2022 року - 15808,09 грн; за грудень 2022 року - 29969,23 грн; за січень 2023 року - 29547,77 грн; за лютий 2023 року - 27498,81 грн; за березень 2023 року - 17318,87 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з наданих позивачем рахунків на оплату за теплову енергію, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії проводився згідно з показниками комерційного приладу обліку теплової енергії, встановленого в житловому будинку, в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача, пропорційно опалювальній площі у відповідності до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем спожитої теплової енергії за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 166093,58 грн у строки, передбачені договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію за вказаний період.

У зв`язку з несплатою відповідачем за теплопостачання позивач направив на адресу відповідача претензію від 11.04.2023 № 107 з вимогою у найкоротший термін сплатити заборгованість за теплову енергію в сумі 166093,58 грн. Вказану претензію відповідач отримав 11.05.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6420713474232, але відповіді на претензію не надав, заборгованість за теплову енергію в розмірі 166093,58 грн не сплатив.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта щодо не отримання доданих до позовної заяви рахунків на оплату, актів виконаних робіт, актів звірки взаєморозрахунків тощо, а також відсутності описів вкладення, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рахунки на оплату, акти виконаних робіт та акти звірки взаєморазрахунків надсилались позивачем на адресу ТОВ "Телур Фарм": 62472, Харківська область, Харківський район, Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, 6-8, яка зазначена в реквізитах споживача у договорі та в апеляційній скарзі, про що свідчать додані до позовної заяви копії фіскальних чеків АТ "Укрпошта", поштових накладних, а також копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення з відміткою про їх вручення уповноваженій особі за довіреністю, інформацією з АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення (т.1, а.с. 55, 61, 63, 64, 71, 77, 92, 93, 101, 102, 109-110).

При цьому, слід зазначити, що умовами договору не передбачено надсилання рахунків на оплату, актів виконаних робіт, актів звірки взаєморозрахунків тощо з описом вкладення на адресу споживача. Однак, позивачем додано до матеріалів справи описи вкладення у цінний лист з переліком направлених документів, що спростовує твердження апелянта в цій частині.

Окрім того, відповідно до пункту 3.2.2 договору саме споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором, а також щомісячно до 20-го числа наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписанням акту, звірку розрахунків споживач здійснює з енергопостачанню організацією.

Отже, за умовами договору обов`язок виконувати звірку розрахунків з підписанням акту з енергопостачанню організацією покладається на відповідача, доказів виконання якого відповідач суду не надав.

Відтак, доводи апелянта про необізнаність щодо суми боргу судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки докази надсилання позивачем та отримання поштових відправлень відповідачем містяться в матеріалах справи, а також обов`язок здійснення звірки взаєморозрахунків з підписання актів покладений саме на споживача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, що приміщення відповідача в житловому будинку за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія вул. Жовтнева б. 37 не обладнане приладами обліку тепла, оскільки матеріалами справи, а саме, актом допуску до експлуатації вузла обліку (теплового лічильника) від 10.10.2018 підтверджується обладнання будинку комерційним приладом обліку теплової енергії, який прийнято на комерційний облік та допущено до експлуатації.

Отже, нарахування було правомірно здійснено позивачем відповідно до пункту 5.1 договору.

До того ж, маючи намір оспорити цей розрахунок скаржник не був позбавлений можливості подати до суду власний розрахунок на підтвердження іншої кількості спожитої теплоенергії.

Таким чином, відповідач послугу з постачання теплової енергії отримав, наявність заборгованості не спростував, документів, що підтверджують сплату заборгованості або спожитий інший обсяг теплової енергії, не надав.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст.ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем з оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 166093,58 грн, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування тепловою енергією в розмірі 166093,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів скаржника про наявність підстав для звільнення ТОВ "Телур Фарм" від оплати за теплову енергію за період з 24.02.2022 по листопад 2022 року у зв`язку з тим, що внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) протягом зазначеного періоду воно не мало можливості використовувати за цільовим призначенням приміщення за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК).

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а не від виконання цих зобов`язань в цілому, на що помилково посилається апелянт.

У частині першій статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За змістом частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до приписів частини1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

В свою чергу надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Наявність форс-мажорних обставин у цій справі відповідачем обумовлено повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що :

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до теперішнього часу.

Перебування міста Балаклія Харківської області під окупацією військ рф з 03.03.2022 по 08.09.2022 є загальновідомим фактом та не потребує доведення окремо.

З матеріалів справи вбачається, що до зазначеного періоду увійшла частина опалювального сезону 2021-2022 років, а саме: з 03.03.2022 по 18.03.2022. За наданим позивачем розрахунком споживання теплової енергії заборгованість відповідача за теплову енергію за березень 2022 року становить 3138,03 грн.

Як вже зазначалося вище, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач - КП БРР "Балаклійські теплові мережі", незважаючи на окупацію міста Балаклія ворожими військами, виконав належним чином свої зобов`язання за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 щодо здійснення теплопостачання в опалювальний сезон 2021-2022 роки, зокрема у період з 03.03.2022 по 18.03.2022, у нежитлових приміщеннях відповідача - ТОВ "Телур Фарм", що знаходяться в житловому будинку за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37. Враховуючи, що система опалення в зазначених нежитлових приміщеннях складає єдину систему з внутрішньо-будинковою системою опалення всього житлового будинку та є її невід`ємною частиною, надання послуг з опалення у вказаних приміщеннях відбувається одночасно з наданням послуг з опалення в будинку та не залежить від використання чи невикористання відповідачем спірних нежитлових приміщень за цільовим призначенням, і, відповідно, не може бути у зв`язку з цим припинене.

Як вбачається з договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, сторони, користуючись правом, наданим ч. 4 ст. 219 ГК України, пунктами 9.1, 9.2 договору передбачили можливість звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань (а не від виконання самих договірних зобов`язань), якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, в тому числі обмеження в постачанні енергоносіїв та води. Виконання в повному обсязі зобов`язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Відтак, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки.

Таким чином, відповідно до умов п. 9.1, 9.2 договору виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо оплати за теплову енергію за період перебування міста Балаклія під окупацією військ рф в опалювальний сезон 2021-2022 роки (а саме: з 02.03.2022 по 18.03.2022) мало бути відкладеним на період після звільнення міста з окупації, тобто після 11.09.2022. Підстави для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором в зазначеній частині відсутні.

Щодо опалювального сезону 2022-2023 років, за який відповідач також має заборгованість, слід зазначити, що цей опалювальний сезон розпочався з 28.10.2022 на підставі рішення Балаклійської міської ради про початок опалювального періоду 2022-2023 років від 28.10.2022 № 92 та закінчився 31.03.2023 на підставі розпорядження Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років від 28.03.2022 № 140, тобто в період вже після звільнення м. Балаклія від окупації ворожими військами та в період, коли зазначене місто вже не перебувало в зоні бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" № 309 від 22.12.2022.

Отже, відповідач безпідставно посилається на наявність підстав для звільнення його від сплати за спожиту теплову енергію за період з 24.02.2022 по листопад 2022 року у зв`язку з тим, що в указаний період він не мав можливості використовувати за цільовим призначенням приміщення за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 37, кв. 2, 3, 4, внаслідок обставин непереборної сили.

Вказані обставини щодо належного постачання позивачем теплової енергії на виконання умов договору не заперечується відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пп. 7.2.2 п. 7.2 договору про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію у вигляді нарахованої пені на користь Енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 21327,18 грн на суму заборгованості за загальний період прострочення з 16.10.2022 по 15.04.2023.

Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені та здійснивши власний перерахунок сум пені, заявлених до стягнення з відповідача, з огляду на порядок нарахування пені, визначений пп. 7.2.2 п. 7.2 договору, та враховуючи умови п. 9.1, 9.2 договору, відповідно до яких виконання відповідачем зобов`язань з оплати за теплову енергію за період перебування міста Балаклія під окупацією військ РФ в опалювальний сезон 2021-2022 роки (а саме: з 03.03.2022 по 18.03.2022) мало бути відкладеним на період після звільнення міста з окупації, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок пені є вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 21327,18 грн є правомірними та обґрунтованими.

Також, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання внаслідок несплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по березень 2023 року в строки, передбачені договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є вірними та виконані з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів в розмірі 14380,81 грн та 3% річних в розмірі 2245,77 грн є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, як у відзиві на позов, так й в апеляційній скарзі відповідача відсутні будь-які доводи та незгода скаржника з приводу здійсненного позивачем розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно посилань скаржника на наявність підстав для звільнення від сплати нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", в редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 року, № 81, ст. 2296; 2015 року, № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Відповідно до пункту 1-1 зазначеної постанови, дія абзаців 1 та 3 пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Тобто, дія вказаної постанови охоплює лише певні конкретно визначені законом категорії споживачів житлово-комунальних послуг, а саме: фізичних осіб та юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 не можуть застосовуватися у даній справі, оскільки не розповсюджуються на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він належить до зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 категорій споживачів житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення його від сплати нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, повідомлення Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України не мають обов`язкового характеру, а тому не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються апеляційним господарським судом.

З огляду на зазначені вище встановлені обставини справи та умови укладеного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" заборгованості за договором про постачання теплової енергії від 01.04.2014 № 547 за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2021 року по березень 2023 року у розмірі 166093,53 грн, пені в розмірі 21327,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 14380,81 грн та 3% річних у розмірі 2245,77 грн.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23 - без змін

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у справі №922/2867/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.02.2024.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель