Постанова

від 05.10.2023 по справі 545/4570/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4570/22 Номер провадження 22-ц/814/3332/23Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І.С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою Лисичанської міської військової адміністраціїСєвєродонецького району Луганської області та за апеляційною скаргою генерального директора Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» М. Якимець

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він з 01.09.2020 року по день звільнення (16.09.2022 року) працював на посаді генерального директора Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал».

Вважає, що відповідач не дотримався вимогКЗпП України, а тому є підстави для скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі.

Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення; поновити його на роботі та стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2022 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження начальника Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 15.09.2022 №204-к «Про оголошення догани ОСОБА_2 ».

Визнано протиправним та скасовано розпорядження начальника Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 16.09.2022 №205-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Поновлено на посаді генерального директора Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал».

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 430 ЦПК України, допущено негайне виконання рішення суду щодо поновлення на роботі незаконно звільненого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 649715,88 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 430 ЦПК України, допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, гр. ОСОБА_1 , в межах платежу за один місяць.

Стягнуто з Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» на користь Держави судовий збір у розмірі - 4394,40 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків та недоведеність обставин, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги вказано, що справу розглянутоза відсутностіпредставника відповідача,який небув повідомленийналежним чиномпро розглядсправи,що відповіднодо пункту3частини третьоїстатті 376ЦПК України є порушенням норм процесуального права та є підставою для скасування рішення.

Вказано, що позовні вимоги до адміністрації пред`явлені до неналежного відповідача, що також є самосійною підставою для відмови в позові. Належним відповідачем за позовними вимогами, пред`явленими до адміністрації, є начальник адміністрації як посадова особа органу державної влади, якого не було залучено до участі у справі.

Зазначено, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність у начальника військової адміністрації повноважень щодо призначення та звільнення керівників комунальних підприємств, установ, організацій.

Судом не застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме: положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Постанову Верховної Ради України від 18 жовтня 2022 року № 2670-ІХ, статтю 65 Господарського кодексу України.

Також зазначено, що судом не досліджено жодного письмового доказу, наданого адміністрацією разом з відзивом на позовну заяву.

Щодо додатковоїугоди №1від 01.06.2022року доконтракту від17.12.2021року №4,якою продовженострок діїконтакту зпозивачем,звертає увагу,що керівникомЛисичанської міськоївійськово-цивільноїадміністрації Сєвєродонецькогорайону Луганськоїобласті ЗаїкоюО.С.не видавалосярозпорядження пропродовження строкудії контактуз ОСОБА_1 в установленомупорядку.Копія додатковоїугоди №1від01.06.2022 року, якою внесено зміни до контракту та продовжено строк його дії по 31.12.2026 року, підписана неуповноваженою особою - першим заступником керівника Лисичанської міської військово-цивільноїадміністрації МосейкоС.В.При цьомукерівником Лисичанськоїміської військово-цивільноїадміністрації ЗаїкоюО.С.не видавалосярозпорядження пропокладання обов`язківкерівника адміністраціїна ОСОБА_4 .Тобто у нього не було законних підстав для виконання обов`язків керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації із укладання додаткової угоди до контракту з позивачем, що свідчить про нікчемність додаткової угоди.

Оскільки, станом на 07 березня 2023 року між позивачем та начальником військової адміністрації не існувало іншого контракту, ніж контракт від 17.12.2021 року № 4, строк дії якого закінчувався 31 грудня 2022 року вважає, що поновлення позивача на посаді судом після закінчення строку дії контракту є незаконним, оскільки закінчення строку дії контакту є самостійною підставою для припинення трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

У зв`язку із цим вважає, що не підлягали задоволенню і вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.01.2023 року по 07 березня 2023 року.

Ураховуючи викладене, військова адміністрація прохала скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року та ухвали нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Також ізвказаним рішеннямне погодивсягенеральний директорЛисичанського комунальногоспеціалізованого підприємствапо видобутку,обробці,реалізації водита очищеннюстоків «Лисичанськводоканал»М.Якимець,оскарживши йогов апеляційномупорядкувчастині стягненняз ЛКСП«Лисичанськводоканал» накористь позивачасереднього заробіткуза часвимушеного прогулуу розмірі649715,88грн,посилаючись нанеповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що інформація про нараховану заробітну плату, яка міститься в довідці про доходи від 19.09.2022 № 19/09-2022, надана позивачем разом з позовною заявою, не відповідає умовам укладеного з ним контракту.

Сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, відповідно до умов контракту та колективного договору ЛКСП «Лисичанськводоканал», складає 197 043 грн 50 коп.

Крім того, суд першої інстанції не повідомляв ЛКСП «Лисичанськводоканал» про розгляд справи, крім того підприємству не було повідомлено про відкриття провадження у справі та не надано копії позовної заяви з додатками.

Ураховуючи викладене, просив скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 649 715,88 грн та ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційні скарги, у якому він посилаюсь на їх необґрунтованість, прохав залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування відзиву вказував, що посилання Лисичанської міської військової адміністрації на п. 3 частини третьої ст. 376 ЦПК України, як на обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим, оскільки правом на справедливий суд Лисичанська міська військова адміністрація скористалась, надаючи до суду відзив на позовну заяву, з відповідними доказами, в якому висловлена позиція до позовної заяви та який був досліджений та прийнятий до уваги судом під час розгляду справи.

Вважає хибним твердження Лисичанської міської військової адміністрації, що позов повинен бути пред`явлений до начальника Лисичанської міської військової адміністрації, оскільки Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області утворена Указом Президента України від 11.06.2022 року №406/2022 «Про утворення військової адміністрації». При цьому Верховною Радою України постанова №2670-ІХ «Про здійснення начальником Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прийнята 18 жовтня 2022 року, тобто, після притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Щодо додаткової угоди №1 від 01.06.2022 року про продовження дії контракту від 17.12.2021 року зазначав, що вона не оскаржувалась, не скасувалась та є діючою. Дана додаткова угода укладена між ним та першим заступником керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Мосейко С.В. без порушень.

Щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу слід зазначав, що розрахунок по заробітній платі за липень та серпень 2022 року відбувались на підставі заробітної плати, яку він отримував на той час. Відповідно до розпорядження керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації від 01.03.2022 року №176 було прийнято рішення про оплату праці на період дії воєнного стану проводити у подвійному розмірі за фактично відпрацьований час.

Вважає, що розрахунок середньої заробітної плати є правильним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимогст. 213 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що з 01.09.2020 року по 16 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 перебував на посаді генерального директора Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичаськводоканал», на підставі контракту який було укладено з керівником Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації ОСОБА_5 , на термін з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року. Додатковою угодою від 01.06.2022 внесені зміни до п.6.1 розділу 6 «Термін дії контракту» та визначено термін дії контракту до 31.12.2026 року.

Згідно розпорядження начальника Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 15.09.2022 року №204-к, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: протиправну винну бездіяльність, що полягає у неналежному виконанні обов`язків, покладених контрактом, порушення підпунктів 2.2.6,2.2.10 пункту 2.2, контракту.

Згідно розпорядження начальника Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 16.09.2022 року №205-к, ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: протиправну винну бездіяльність, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків, покладених контрактом, порушення підпунктів 2.2.6, 2.2.10 пункту 2.2 контракту, на підставі ст.ст.147-149, пункту 8 частини 1 статті36, пункту 3 частини 1 статті40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався вимогКЗпП України, тому є підстави для скасування розпорядження про звільнення позивача та поновлення його на роботі.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган в силу частини третьої статті 149 КЗпП України повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Тобто до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

З матеріалів справи вбачається, що генерального директора підприємства ОСОБА_1 листами міської військової адміністрації від 22.08.2022 № 188/01-22, від 23.08.2022 № 191/01-22, від 29.08.2022 № 196/01-22, від 30.08.2022 №209/01-22, від 01.09.2022 №216/01-22 було зобов`язано надати визначені сканкопії фінансово-господарських документів щодо використання бюджетних коштів, виділених у 2022 році із бюджету Лисичанської міської територіальної громади (платіжних доручень, актів приймання-передачі наданих послуг тощо), сканкопії зведених відомостей сум зарахування на картрахунки за період з лютого по серпень 2022 року, інформацію про залишки коштів на усіх розрахункових рахунках підприємства, детальний звіт про виконану роботу кожного працівника на дистанційній роботі.

У встановлені строки запитувана інформація не надавалася, у своїх відповідях керівником підприємства зазначено про знаходження документів у тимчасово окупованому м. Лисичанську та їх знищення. Частину інформації було надано з порушенням встановлених строків.

Так, невиконання керівником підприємства наданих доручень зафіксовано комісією у складі службових осіб військової адміністрації актом №1 від 31.08.2022 року.

Розпорядженням начальника міської військової адміністрації від 15.09.2022 № 204-к «Про оголошення догани ОСОБА_6 » з дотриманням вимог статей 147-149 КЗпП України, відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності, у зв`язку з вчиненням генеральним директором ЛКСП «Лисичанськводоканал» Юрієм ЯВТУШЕНКО дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього контрактом, порушенні підпунктів 2.2.6, 2.2.10 пункту 2.2 контракту, враховуючи характер дисциплінарного проступку, його попередню поведінку та ставлення до виконання посадових обов`язків, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: протиправної винної бездіяльності, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків, покладених на нього контрактом, порушенні підпунктів 2.2.6, 2.2.10 пункту 2.2 контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності.

Розпорядженням начальника міської військової адміністрації від 05.09.2022 №196 «Про вжиття заходів щодо повернення коштів» генерального директора Юрія ЯВТУШЕНКА було зобов`язано у строк до 09.09.2022 року повернути до бюджету Лисичанської міської територіальної громади на розрахунковий рахунок, відкритий в Головному управлінні казначейства у Луганській області невикористані грошові кошти у розмірі 11 385 138,02 грн, виділені згідно із розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації від 26.05.2022 № 322.

Листом фінансового управління від 13.09.2022 №48 підтверджується, що у встановлений строк розпорядження виконано не було, грошові кошти не повернуто до бюджету.

Таким чином, систематичні порушення строків виконання наданих доручень, невиконання розпорядження начальника адміністрації від 05.09.2022 № 196 з боку генерального директора ЛКСП «Лисичанськводоканал» Явтушенка Ю.В., як керівника підприємства, є порушенням ним трудової дисципліни.

Розпорядженням начальника міської військової адміністрації від 16.09.2022 № 205-к «Про звільнення Юрія ЯВТУШЕНКА» з дотриманням вимог статей 147-149, пункту 8 частини першої статті 36, пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, частин першої та другої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно підпункту 2.5.3 пункту 2.5 контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності, у зв`язку з повторним вчиненням генеральним директором ЛКСП «Лисичанськводоканал» Юрієм ЯВТУШЕНКО дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього контрактом, порушенні підпунктів 2.2.6, 2.2.10 пункту 2.2 контракту, враховуючи характер дисциплінарного проступку, його попередню поведінку та ставлення до виконання посадових обов`язків, застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: протиправної винної бездіяльності, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків, покладених на нього контрактом, порушенні підпунктів 2.2.6, 2.2.10 пункту 2.2 контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності та звільнено з посади генерального директора ЛКСП «Лисичанськводоканал» 16 вересня 2022 року, достроково розірвано укладений контракт у зв`язку із вчиненням ним дисциплінарного проступку, на підставі статті 147, пункту 8 частини першої статті 36, пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом закону, звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об`єктивні причини.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , зокрема у вчиненні дисциплінарного проступку у неналежному виконанні обов`язків, покладених контрактом, порушення підпунктів 2.2.6, 2.2.10 пункту 2.2. контракту є доведеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Під систематичним невиконанням трудових обов`язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. А саме, для звільнення за п. 3 ст.40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець звільнив за п. 3 ст.40 КЗпП України) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов`язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію у справах за аналогічних обставин. Так, у своїй постанові від 09.12.2021 року у справі № 489/58/20, провадження № 61-11862св20, ним зроблено такий висновок: «Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок».

Відповідно до підпункту 2,2.6 пункту 2.2. контратку керівник зобов`язується: «на вимогу Керівника Лисичанської міської ВЦА, заступників керівника, структурних підрозділів Лисичанської міської ВЦА надавати поточну інформацію про діяльність підприємства».

В підпункті 2.2.10 пункту 2.2. передбачено, що керівник зобов`язується: «виконувати розпорядження Керівника Лисичанської міської ВЦА, накази органу управління, виданих в межах їх компетенції і які відносяться до діяльності підприємства».

В порушення зазначених вимог позивачем не були виконані вимоги про надання інформації, зо що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (розпорядження начальника Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 15.09.2022 року №204-к), а в подальшому, за невиконання тих самих вимог контракту, що виразились у його бездіяльності щодо повернення коштів до бюджету, його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади (розпорядження начальника Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 16.09.2022 року №205-к).

Таким чином, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення за різні порушення трудової дисципліни, які передбачені п.п. 2.2.6, п.п.2.2.10. п.2.2. контракту, що відповідає вимогам закону.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить висновку про доведену систематичність невиконання ОСОБА_1 вказівок та розпоряджень міської військової адміністрації, як повторних порушень і як підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відповідає характеру вчиненого дисциплінарного правопорушення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно із пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене,колегія судді вважає слушними доводи апеляційних скарг з приводу законності звільнення позивача та приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенніпозовних вимог позивача.

Згідно ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України ).

Судовий збір за подачу апеляційної скарги Лисичанською міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області складав 6591,60 грн.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» складав 6591,60 грн.

Оскільки, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та відмовляє у задоволенні позову, вимоги апеляційних скарг задовольняються, а позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає за необхідне компенсувати Лисичанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скаргив розмірі 6591,60 грн та Лисичанському комунальному спеціалізованому підприємству по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скаргив розмірі 6591,60 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями367,374,376,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лисичанської міської військової адміністраціїта апеляційну скаргу генерального директора Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» М. Якимець- задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.

Компенсувати Лисичанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області витрати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6591,60 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Компенсувати Лисичанському комунальному спеціалізованому підприємству по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» витрати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6591,60 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суд у шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль