Постанова

від 18.10.2023 по справі 540/4601/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/4601/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Косцової І.П.,

Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року, прийняту у складі суду судді Завальнюка І.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ заступника голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України від 30.07.2021р. №1136-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС з 30.07.2021р. або на рівнозначній посаді у відокремленому підрозділі Державної митної служби України - Одеській митниці, як правонаступника Одеської митниці ДФС;

- стягнути на користь позивача з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, визначеній на момент ухвалення судового рішення по даній справі.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ заступника голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України від 30.07.2021р. №1136-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС з 02 серпня 2021 року. Стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 серпня 2021 року по 25 жовтня 2021 року у розмірі 45889 грн. 53 коп., з відрахуванням податків та зборів. У задоволенні решти вимог відмовлено.

На підставі зазначеного вище рішення, 25.10.2021 Херсонським окружним адміністративним судом та 08.06.2023 Одеським окружним адміністративним судом були видані виконавчі листи № 540/4601/21.

25.10.2021 року Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 540/4601/21, яким зобов`язано Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС з 02.08.2021. Зазначений виконавчий документ з 22.11.2021 перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі за текстом - ВПВР ДДВС МЮУ), виконавче провадження № 67622065.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської області)», змінено підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.

08.06.2023 року Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист, яким стягнуто з Одеської митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.08.2021 по 25.10.2021 у розмірі 45889 (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 53 (п`ятдесят три) коп., з відрахуванням податків та зборів. Вказаний виконавчий документ перебуває на виконанні у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області

07 серпня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача, адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича, подана в порядку ст. ст. 378, 379 КАС України, в якій заявник просив суд:

- замінити сторону боржника за виконавчим документом № 540/4601/21, виданим Одеським окружним адміністративним судом 08.06.2023 за результатами розгляду справи № 540/4601/21 у частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.08.2021 по 25.10.2021 у розмірі 45889 (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 53 (п`ятдесят три) коп., з відрахуванням податків та зборів., з Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А,) на Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби (ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21А);

- замінити сторону боржника за виконавчим документом № 540/4601/21, виданим Херсонським окружним адміністративним судом 25.10.2021 за результатами розгляду справи № 540/4601/21 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) з 02.08.2021 з Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на Державну митну службу України (ЄДРПОУ 43115923, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г);

- змінити спосіб виконання рішення суду від 25.10.2021 у справі № 540/4601/21 шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) з 02.08.2021 в штаті Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (ЄДРПОУ 44005631, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 задоволено частково. Здійснено заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 540/4601/21, виданим Одеським окружним адміністративним судом 08.06.2023, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.08.2021 по 25.10.2021 у розмірі 45889 (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 53 (п`ятдесят три) коп., з відрахуванням податків та зборів, з Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А,) на Одеську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43333459, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21А). В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Воронцов Віктор Геннадійович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вказує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та задовольнити подану в порядку ст. ст. 378, 379 КАС України заяву в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що необхідність заміни боржника за виконавчим документом є продиктованою фактичною неможливістю виконання ним рішення у зв`язку з його припиненням 20.07.2023 року. Поряд із цим, наявним є орган, до якого приєднано Одеську митницю ДФС - Одеська митниця Держмитслужби, яка станом на момент звернення із заявою перебуває у процесі припинення та фактично не виконує функцій, які покладені на цей територіальний підрозділ Державної митної служби, натомість такі функції виконує Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби. Апелянт вважає, що у даному випадку, незважаючи на відсутність запису про припинення Одеської митниці ДФС, відбулося фактичне (компетеційне) правонаступництво прав та обов`язків Одеської митниці ДФС - Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби.

Апелянт також звертає увагу, що відсутність будь-яких штатних посад в ДФС та її територіальних органах унеможливлює поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС. На думку апелянта, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про заміну сторони боржника та зміну способу виконання рішення за виконавчим документом № 540/4601/21 від 25.10.2021 та не надавши у рамках своєї компетенції альтернатив для виконання рішення, суд, у тому числі, порушив принцип захисту обґрунтованих сподівань.

Представником Державної митної служби України та Одеської митниці надано до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, у яких зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання, яке випливає з рішення від 25 жовтня 2021 р. по справі № 540/4601/21, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані Одеській митниці (ВП 44005631), і на момент вирішення судом питання про заміну боржника до Реєстру не був внесений запис про припинення Одеської митниці Держмитслужби (43333459), яка і є правонаступником Одеської митниці ДФС (39441717), що ліквідована унаслідок припинення, заява про заміну боржника на Одеську митницю (ВП 44005631) є передчасною, а тому в цій частині підлягає до часткового задоволення. Суд дійшов висновку, що Державна фіскальна служба України не припинена, як юридична особа, з огляду на що відсутні правові підстави для заміни боржника у справі з Державної фіскальної служби України на Державну митну службу України. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна способу виконання рішення від 25.10.2021 у справі № 540/4601/21 шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) з 02.08.2021 в штаті Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (ЄДРПОУ 44005631, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) фактично змінює рішення суду по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо наявності правових підстав для заміни боржника у виконавчих листах по справі №540/4601/21 колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами частин першої 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).

Абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII обумовлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого: якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень; якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року (справа № 1.380.2019.002355)

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 419/2019 втратив чинність Указ Президента України Про Міністерство доходів і зборів України від 18.03.2013 № 141/2013.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з Додатком 1.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з Додатком 2.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Пунктом 12 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074, орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Згідно з розпорядженням КМУ від 4 грудня 2019 р. № 1217-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019, №26, ст.900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Пунктом 7 Положення про державну митну службу України, яке затверджено постановою КМУ від 06.03.2019 №227 передбачено, що Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.

Згідно до Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 р. № 858, Одеську митницю ДФС було приєднано до утвореної юридичної особи публічного права територіального органу Державної митної служби - Одеської митниці Держмитслужби.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та наказу ДФС України від 25.11.2019 № 30-рг Про реорганізацію митниць ДФС з 27 листопада 2019 року розпочато реорганізацію Одеської митниці ДФС.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2019 № 495 затверджено Класифікатор Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів.

08.12.2019 року з 00:00 годин згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Одеської митниці ДФС перейшли до Одеської митниці Держмитслужби.

Тобто, з огляду на наведені положення законодавства, з 08.12.2019 року Одеська митниця Держмитслужби виконує функції Одеської митниці ДФС.

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 року № 460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема Одеську митницю.

Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року № 489, відповідно до частини третьої статті 211 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади, частини другої статті 546 Митного кодексу України, пункту 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 569-р Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби та керуючись пунктом 9, підпунктами 15, 25 пункту 11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, пунктом 4 Плану заходів щодо реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання до Державної митної служби України, затвердженого наказом Держмитслужби від 16.10.2020 № 456, підпунктом 2.1 пункту 2 наказу Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів, затверджено Положення про Одеську митницю.

Згідно з наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472, митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочинають з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року здійснення покладених на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, Положеннями, затвердженими наказом Держмитслужби від 29.10.2020 року № 489, функції і повноваження з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Одеська митниця ДФС (39441717) припинена, про що 20.07.2023 внесено запис до ЄДРПОУ.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) станом на 17.08.2023 перебуває в стані припинення.

Тобто, станом на час вирішення судом клопотання про заміну сторони виконавчого провадження, Одеська митниця Держмитслужби (43333459), яка є правонаступником Одеської митниці ДФС (39441717), не припинена.

Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Державна фіскальна служба України (39292197) перебуває в стані припинення. Отже Державна фіскальна служба України не припинена, як юридична особа.

Колегія суддів наголошує, що спір у цій справі виник у відносинах публічної служби та стосувався поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто предмет спору не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, що були передані органам Державної митної служби та її територіальним підрозділам відповідно до Постанови № 1200 та Розпорядження № 682-р.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що суть спору та зобов`язання, яке виникає з рішення суду по даній справі, не стосуються публічно-владних функцій відповідача, і на момент вирішення судом питання про заміну сторони виконавчого провадження до ЄДР не внесений запис про припинення Державної фіскальної служби, відповідно відсутні підстави для його заміни на Державну митну службу.

Окрім того, враховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення від 25 жовтня 2021 р. по справі № 540/4601/21, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані Одеській митниці (ВП 44005631), і на момент вирішення судом питання про заміну боржника до ЄДР не був внесений запис про припинення Одеської митниці Держмитслужби (43333459), яка і є правонаступником Одеської митниці ДФС (39441717), що ліквідована унаслідок припинення, заява про заміну боржника на Одеську митницю (ВП 44005631) є передчасною, а тому в цій частині заява підлягає до часткового задоволення, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції у цій частині. При цьому, аналогічне застосування норм права у подібних правовідносинах було здійснено Верховним Судом у постанові від 26 травня 2022 року (справа №807/3591/14).

Щодо доводів апелянта в частині зміни порядку та способу виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закон №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

У постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.

Водночас, усталеною є практика Верховного Суду, згідно якої враховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. У такий самий спосіб частину першу статті 235 КЗпП України в подібних правовідносинах застосовано й у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі №640/21065/18, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі №640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі №640/1627/20 тощо.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у адміністративному позові позивачем заявлялись позовні вимоги, зокрема, щодо поновлення позивача на посаді заступника начальника Одеської митниці ДФС з 30.07.2021р. або на рівнозначній посаді у відокремленому підрозділі Державної митної служби України - Одеській митниці, як правонаступника Одеської митниці ДФС, водночас у задоволенні позовних вимог у вказаній частині судом першої інстанції було відмовлено, правом на апеляційне оскарження рішення суду позивач не скористався.

Колегія суддів зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року вказано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип «правової визначеності», який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

За таких обставин, оскільки вимоги заяви в частині зміни порядку та способу виконання рішення суду фактично змінюють суть судового рішення, а питання поновлення позивача на посаді у реорганізованому органі вже фактично було розглянуто судом при винесенні рішення, задоволення вказаної заяви у вказаний спосіб призведе до фактичної зміни рішення суду по суті та втручання до принципу res judicata, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Воронцова Віктора Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: І. П. Косцова

Суддя: Л.Є. Зуєва