Постанова

від 17.10.2023 по справі 620/7528/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7528/21 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у меншому розмірі ніж це передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь позивача 8 992 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю щодо недоплати йому, як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою (у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України), в якій просив:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року по справі №620/7528/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії;

- встановити строк для подання Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року по справі №620/7528/21 на протязі 30 календарних днів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та подання звіту про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року скасовано та прийнято нову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено і зобов`язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради подати протягом тридцяти днів з дати отримання копії цієї постанови до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №620/7528/21.

У березні 2023 року до Чернігівського окружного адміністративного суду від Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Крім того, у травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України накласти штраф на боржника (Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради) у розмірі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також у травні 2023 року Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради до Чернігівського окружного адміністративного суду подано звіт про виконання судового рішення у справі №620/7528/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в якому відповідач просив поновити строк для подачі звіту та прийняти його до розгляду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року:

- прийнято звіт Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 22 травня 2023 року №03-28/5009 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №620/7528/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії;

- у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції щодо прийняття звіту боржника та визнання рішення суду виконаним, а вимоги позивача про накладання штрафу на боржника задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано, що відсутність у суб`єкта владних повноважень бюджетних асигнувань не може бути поважною причиною для прийняття звіту, а рішення суду не може вважатися виконаним без проведення відповідних виплат. Окремо звертає увагу на те, що неподання суб`єктом владних повноважень у встановлений строк звіту є підставою для накладання на нього штрафу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, із змісту наданого відповідачем звіту вбачається, що позивачу було здійснено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також подано до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації інформацію про потребу в бюджетних коштах за бюджетною програмою КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» на забезпечення виконання судових рішень щодо стягнення/виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

У зв`язку з цим, зважаючи на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, вчинив всі необхідні дії для виконання рішення суду у цій справі, Чернігівський окружний адміністративний суд, зважаючи на практику Верховного Суду, прийшов до висновку, що у діях Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради відсутні ознаки умисного ухилення від виконання судового рішення, що свідчить як про наявність правових підстав для прийняття звіту про виконання рішення суду, так і про відсутність передумов для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

З аналізу змісту зазначених норм законодавства випливає, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У зазначеній нормі процесуального кодексу законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення у справі №620/7528/21 Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради у повному обсязі виконано не було, оскільки перерахована сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі 10 246 грн виплачена не була, що вбачається безпосередньо із змісту звіту від 22 травня 2023 року №03-28/5009. Крім того, жодних доказів внесення рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №620/7528/21 до окремого списку відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902, відповідачем надано не було. Відтак висновки суду першої інстанції про те, що Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради виконано всі необхідні дії з метою виконання рішення суду у цій справі, є передчасними.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради, всупереч вимог ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 14, 370 КАС України, рішення суду не виконано у повному обсязі, оскільки не надано доказів внесення цього рішення до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, а також не надано доказів виплати ОСОБА_1 перерахованої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік з урахуванням раніше виплачених сум.

Залишення поза увагою суду першої інстанції цих обставин свідчить про передчасність висновків останнього про наявність правових підстав для прийняття звіту відповідача, наслідком чого є скасування оскаржуваної ухвали із постановленням нової про встановлення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради нового строку для подання Чернігівському окружному адміністративному суду звіту про виконання рішення суду.

У свою чергу, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення на керівника відповідача штрафу у відповідності до ч. 2 ст. 382 КАС України, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 підкреслено, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Цю ж позицію Верховний Суд підтримав й у подальшому, що відображено, зокрема, у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №420/177/20.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902, Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради щомісячно Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації направлялася інформація щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувачів за бюджетною програмою КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду». Крім іншого, як було встановлено раніше, перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 року позивачу на виконання рішення суду у цій справі також було проведення.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що виплаті належних позивачу коштів повинно передувати проведення відповідачем відповідного перерахунку та отримання належних бюджетних асигнувань, то судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що за умови дотримання суб`єктом владних повноважень встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року у справі № 21-1044а15 та у постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради дій, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, невиплата перерахованих сум щорічної разової грошової допомоги має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, то колегія суддів приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, на чому було наголошено вище, проте таке невиконання не зумовлене наявність відповідного умислу у суб`єкта владних повноважень, що свідчить про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення на Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради штрафу відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для прийняття звіту Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про виконання судового рішення у цій справі, однак погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність правових підстав для накладення на відповідача штрафу.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню в частині прийняття звіту з прийняттям у ній нової постанови, якою встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року - задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року - скасувати в частині: «Прийняти звіт Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 22.05.2023 № 03-28/5009 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі № 620/7528/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.».

Прийняти у цій частині нову постанову, якою встановити новий строк для подання Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради Чернігівському окружному адміністративному суду звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №620/7528/21.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради подати протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у цій справі.

В іншій частині ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна