Постанова

від 18.10.2023 по справі 140/11254/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/11254/23 пров. № А/857/13467/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кардаш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Акціонерного товариства «Орлея» та Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Орлея» до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Орлея» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в якому просило визнати дії державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Самчука О.П. протиправними при винесенні постанов від 25.04.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 147 955,53 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 100 885,89 грн у ВП № 54506075 та визнати протиправними та скасувати вище зазначені постанови від 25.04.2023.

Рішенням Волинського адміністративного суду від 30 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 25.04.2023 у ВП № 54506075, винесену державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Самчуком О.П. в частині на суму 95 885,89 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Орлея» та Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) оскаржили його в апеляційному порядку.

Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) просить скасувати рішення суду в частині визнання протиправною та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 25.04.2023 у ВП № 54506075, винесену державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Самчуком О.П. в частині на суму 95 885,89грн. та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 54506075 з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області № 5/25-1 від 17.10.2007 про звернення стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001 на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення (м. Рівне, вул.16 липня, 10), а саме: на майно ВАТ «Луцький райагропостач», що знаходиться за адресою: с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, вул. Горохівська, 2В:

1)адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою, площею 1308,9 кв.м.;

2)склад господарських товарів, площею 597,1 кв.м.;

3)склад металевий (модуль), площею 525,8 кв.м.

У ході проведення виконавчих дій, на стадії реалізації заставного майна боржником АТ «Орлея» згідно листа Державної інноваційної фінансово-кредитної установи № 06-170/23 від 14.03.2023, ПАТ «Орлея» проведено остаточні розрахунки перед Установою по інноваційному договору від 03.07.1998 № 1/98 укладеного Українською державною інноваційною компанією (правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) та ТзОВ «Авгур» та наказу Господарського суду № 5/25-38 від 17.09.2007.

Відповідно до вищезазначеного листа, ПАТ «Орлея» перерахувала на поточний рахунок кошти в сумі 1 479 555,30 грн з призначенням Заборгованість по кредиту за ТзОВ «Авгур» згідно наказу Господарського суду № 5 25-38 від 17.09.2007, тому заступником начальника відділу 25.04.2023, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно з винесенням даної постанови виключено боржника ПАТ «Орлея» з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

У відповідності до статті 42 Закону №1404-УІІІ кошти виконавчого провадження складаються з:

1)виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2)авансового внеску стягувана;

3)стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016, до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема:

Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій:

-експертів;

-сплата судового збору,

такої правової позиції дотримується Касаційний адміністративний суд справа № 703/1111/17 провадження № К/9901/21997/18, справа № 751/4365/17 провадження № К/9901/17390/18.

З огляду на те, що в межах виконавчого провадження АСВП № 54506075 при примусовому виконанні наказу господарського суду Волинської області № 5/25-1 від 17.10.2007 здійснені витрати виконавчого провадження в сумі 100 885,89 грн, а саме:

сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області № 903/10795/21 від 27.04.2022 - 8247,01грн;

сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва № 910/137/97/20 від 29.03.2021 - 37 559,52 грн;

сплачено судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва № 910/137/97/20 від 29.03.2021 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021, та Додаткову Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/13797/20 - 50 079,36 грн;

оплата праці експерта 5000,00 - грн.

Тому заступником начальника відділу 25.04.2023 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження АСВП № 54506075 (копія наявна в матеріалах судової справи) в сумі 100 885,89 грн та 26.04.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП 71664765 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження АСВП № 54506075.

Визнаючи протиправною та скасовуючи постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 25.04.2023 у ВП № 54506075 в частині на суму 95 885,89грн, суд першої інстанції мотивував своє рішення лише тим, що судовими рішеннями у господарському судочинстві у справах № 903/10795/21 від 27.04.2022, № 903/13797/20 від 29.03.21, № 903/13797/20 від 20.10.2021 встановлено неправомірність дій державних виконавців, тому витрати виконавчої служби в частині по сплаті судового збору на загальну суму 95 885,89 грн не підлягають до відшкодування, інших правових висновків суд першої інстанції не надав.

Однак, судовими рішеннями у господарському судочинстві у справах № 903/10795/21 від 27.04.2022, № 903/13797/20 від 29.03.21, № 903/13797/20 від 20.10.2021 неправомірність дій державних виконавців не визнавалась.

Крім того, наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 встановлено розмір та види витрат виконавчого провадження, зокрема: сплата судового збору, без будь-якого визначення у яких судових справах і результату їх розгляду.

Вважає, що державний виконавець включаючи сплачений судовий збір в межах виконавчого провадження АСВП № 54506075 до витрат виконавчого провадження діяв в межах наданих йому повноважень і у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016.

Акціонерне товариство «Орлея» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та такі задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд свою відмову в частині заявлених позовних вимог, а саме скасування постанови про стягнення АТ «Орлея» виконавчого збору у розмірі 147955,53 грн. мотивує тим, що законодавство на момент винесення постанови визначає відсоткове визначення розміру виконавчого збору від суми що підлягає примусовому стягненню, тобто стягненню виконавчого збору прямо залежить від того, в якому розмірі підлягає стягненню сума заборгованості.

Однак всупереч частини 2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржувані постанови повинні були винесені 22 серпня 2022 року, а не 25.04.2023.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та оскаржуваних постанов в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини є обов`язком державного виконавця, так як Стягувач Державна інноваційна фінансово-кредитна установи своїм листом 22.08.2022 за вих. №02-298/22 повідомила про відсутність заборгованості Луцький відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надіславши через Укрпошту та на електронну адресу відповідача у справі.

За три місяці не дочекавшись від державного виконавця АТ «Орлея» належного виконання своїх прямих службових обов`язків АТ «Орлея» звернулось з запитом до стягувача: «Чи повідомлений державний виконавець про відсутність заборгованості за наказом».

З відповіді, за №07-528/22 від 20 грудня 2022 року, стягувач вказує що 22.08.2022 своїм листом №02-298/22 до Луцького ВДВС у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) було повідомлено державного виконавця, що АТ «Орлея» повністю погашено заборгованості за вищевказаним інноваційним договором. Копія відповіді наявна в додатках до позовної заяви.

30 березня 2023 року вих. №05 АТ «Орлея» подало скаргу до Господарського суду Волинської області на неправомірними дії державного виконавця заступника начальника відділу державної виконавчої служби в Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Самчука О.П., щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржник та щодо не виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №54506075, відповідно стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець лише після отримання копії скарги до Господарського суду Волинської області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №54506075 та зняв арешт з майна.

Отже, оскаржувані постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та виконавчих витрат прийняті з порушенням строку, так як виконавець був зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) винести оскаржувані постанови, однак суд першої інстанції на такі маніпуляції державного виконавця не звернув уваги.

ВАТ «Луцький райагропостач» правонаступником якого є АТ «Орлея» не був правонаступником ТзОВ «Авгур», однак державний виконавець в постанові про закінчення виконавчого провадження вказує, що АТ «Орлея» є правонаступником ТзОВ «Авгур».

АТ «Орлея» не було позичальником та не виступала основним боржником за Договором про надання кредиту між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою, як Кредитором, та ТзОВ Авгур», а мало правовий статус майнового поручителя, як особи, що передала належне їй на праві власності майно в іпотеку(заставу), для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи, докази, що АТ «Орлея» не була єдиним майновим поручителем були знищені в судовому засіданні суддею, а саме Постанова Вищого Господарського суду у справі №04/55-62 від 10.01.2008 року № 1285162 в Єдиному реєстрі судових рішень, яка зазначена в переліку при подачі позову як доказ, що АТ «Орлея» не брав на себе зобов`язання по погашенню всієї суми заборгованості ТзОВ «Авгур».

Триваюче правопорушення та бездіяльність державного виконавця, щодо встановлення суми заборгованості, унеможливлювало добровільне виконання рішення суду, так як ні в рішенні ні в судовому наказі не було зазначено, якій сумі підлягають задоволенню вимоги позивача за рахунок заставленого майна АТ «Орлея», вартість якого була в рази більшою від суми боргу, який частково було погашено за рахунок майна ТзОВ «Авгур» при банкрутстві.

22 липня 2022 року вих. №10 АТ «Орлея» було подано заяву до Господарського суду Волинської області про роз`яснення судового рішення у справі №5/25-38, щодо суми заборгованості, однак ухвалою суду від 04.08.2022 відмовлено.

Сума боргу, яка має бути погашена за рахунок заставного майна державним виконавцем так і не була встановлена.

Отже, умов для добровільного виконання рішення суду, при відсутності суми боргу, де АТ «Орлея» виступає майновим поручителем, а вартість заставного майна, яка в рази перевищує суму боргу, державним виконавцем забезпечено не було.

Відсутність суми боргу та фактично стягненої суми, та суми виконавчого збору із-за відсутності в наказі записів, щодо сум стягнення виконавчого збору, виключає можливість нарахування та стягнення виконавчого збору.

Державному виконавцю не була відома сума боргу, з якої обраховуються стягнення виконавчого збору при реалізації заставного майна та фактичне стягнення в попередніх виконавчих провадженнях. При першому пред`явленню наказу до виконання 22 жовтня 2007 року була винесена постанова б/н другим пунктом у постанові зазначено виконати рішення суду в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору в розмірі 10% від фактично стягнутої суми та витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій. Доказів обліку, виконання даної постанови Відповідачем суду першої інстанції надано не було.

Однак, суд першої інстанції прийняв суми стягнутого виконавчого збору без належних доказів.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувану за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду як у нашому випадку, так як при поверненні виконавчого листа державним виконавцем не зазначено яку суму виконавчого збору стягнуто.

На цьому наголосив і Верховний суд у своїй постанові від 29.03.2018 у справі № 8/39 колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила наступне: «Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним: виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

Відповідно, державним виконавцем належним чином не забезпечено облік виконавчого збору та реального стягнення суми боргу з боржника. Також на вимогу суду державним виконавцем не надано доказів утримання виконавчого збору в попередніх виконавчих провадженнях по виконанню наказу, який пред`являвся неодноразово до виконання.

Сума виконавчого збору в оскаржуваній постанові була обрахована від суми яка була добровільно погашена заставодавцем майновим поручителем, після встановлення самостійно суми боргу у стягувача.

Таким чином, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення АТ «Орлея» виконавчого збору у розмірі 147955,53 грн.

АТ «Орлея» не мало можливості виконати рішення добровільно, оскільки звернення стягнення на майно здійснюється виключно через прилюдні торги, сума боргу не була зазначене ні в наказі ні рішенні суду, також не була відома державному виконавцю.

Вартість предмета іпотеки (застави)відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором та була оцінена сторонами гідно довідки №20549 від 18 липня 2001 року Волинського обласного бюро технічної інвентаризації в 1200668 грн.

Оскаржувана постанова про стягнення з АТ «Орлея», як боржника виконавчого збору в сумі 147955,53 грн. яка перевищує 10 % вартості майна боржника згідно договору застави та з врахуванням попередніх сум отриманих з реалізації заставного майна: склад металевий (модуль) площею 525,8 кв.м. за ціною 209794,20 грн. та складу господарських товарів площею 597,1 кв.м. за ціною 642560 грн.. 10% від суми реалізації 20979,42грн. +64256,00грн. =85235,42грн. Вартість майна згідно договору застави 1200668грн. (10% 120066,80-85235,42 грн. =34831,38 грн. Отже, сума виконавчого збору повинна становити 34831,38 коп., а не 147955,53 грн та не відповідає вимогам закону.

Також, звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки тому факту, що АТ «Орлея» не є стороною правочину, - Кредитного Договору з якого випливають зобов`язання.

Іпотека має похідний від основного зобов`язання характер і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека забезпечує виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель (кредитор за основним зобов`язанням) має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому, задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №606-ХІУ, які діяли на час винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень: б/№ від 22.10.2007; ВП10216418 від; ВП36081363 від 21.01.2013 року; ВП 54506075 від 15.08.2017 та норми Закону №1404-УІП, який діяв на час прийняття оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат із урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі Стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з 4.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» №606- XIV від 21.04.1999 р. (в редакції чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53190271) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі Стягувачу за виконавчим документом.

Отже, державним виконавцем необґрунтовано визначено суму виконавчого збору відповідно до чинної редакції статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ із застосуванням положень частини третьої статті 40 вказаного Закону, оскільки виконавче провадження №545060075 від 15.08.2017 року відкрито на підставі Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІУ від 21 квітня 1999 року, тому виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності Законом 1404-УШ, мають бути завершені у порядку, що діяв до набрання чинності вказаним Законом.

Відтак відповідачем порушено строки винесення постанов та не дотримано вимоги ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні 25,04,2023 року постанови про стягнення виконавчого збору відносно врахування при визначенні розміру виконавчого збору вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувану за виконавчим документом на яке звертається стягнення, оскільки виконавчий збір визначено не в межах обумовленої у договорі вартості майна, переданого у іпотеку(заставу), і яке є фактичним предметом виконавчого провадження, а виходячи з суми заборгованості боржника - ТзОВ «Авгур» майновим поручителем якого був АТ «Орлея».

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 у справі № 5/25-38, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2007, позов Прокуратури Волинської області в інтересах Української державної інноваційної компанії до ВАТ «Луцький райагропостач» про звернення стягнення на заставлене майно задоволено, де постановлено звернути стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001 на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення на майно ВАТ «Луцький райагропостач», що знаходиться за адресою: с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області, вул. Горохівська, 2В: 1) адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площею 1308,9 кв.м.; 2) склад господарських товарів площею 597,1 кв.м.; 3) склад металевий (модуль) площею 525,8 кв.м.

17.10.2007 вперше було відкрито ВП № 10216418 з примусового виконання вищевказаного наказу господарського суду Волинської області від 17.10.2007.

29.12.2012 зазначене виконавче провадження завершене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, у зв`язку із відсутністю зареєстрованих покупців на торгах по реалізації майна, визначеного в наказі господарського суду від 17.10.2007 і як вбачається із дослідженої судом постанови ДВС від 29.12.2012, яка приєднана виконавчою службою до матеріалів відзиву, виконавчий документ було повернуто стягувачу.

На початку 2013 року стягувачем знову подано наказ господарського суду від 17.10.2007 на виконання, де постановою ДВС № 36081363 від 21.01.2013 відкрито ВП.

14.01.2013 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів ВАТ «Луцький райагропостач», згідно яких останнє було перейменовано у ПАТ «Орлея», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань ВАТ «Луцький райагропостач». Також постановою КМУ від 08.08.2007 № 1007 Українську державну інноваційну компанію (як стягувача) перейменовано в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

15.04.2013 державним виконавцем відділу винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження та змінено назву боржника з ВАТ «Луцький райагропостач» на ПАТ «Орлея» та змінено назву стягувана з Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу в особі Рівненського регіонального відділення.

В процесі виконання виконавчого документу у ВП № 36081363 реалізовано склад металевий (модуль) площею 525,8, що знаходиться за адресою, вул. Луцька (Горохівська), 2В та належить ПАТ «Орлея» на праві власності. З даної реалізації частково погашено заборгованість стягувачу в сумі 190 449,27 грн та стягнуто виконавчий збір в сумі 19 044,93 грн та витрати виконавчого провадження в сумі 300,00 грн.

Відповідно до протоколів прилюдних торгів № 237244 від 21.02.2017 та №239857 від 03.03.2017 торги арештованого майна, а саме: одноповерховий цегляний склад господарських товарів (Літер В-1). Волинська область, Луцький р-н., с. Гірка Полонка, вул. Луцька (Горохівська), 2В; адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою (Літер Б-2), Волинська область Луцький р-н., с. Гірка Полонка, вул. Луцька (Горохівська), 2В; - не відбулись за відсутності учасників торгів.

19.06.2017 виконавче провадження АСВП № 36081363 було завершене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», підтвердженням чого є відмітка на виконавчому документі, яка досліджена судом.

Вищевказані провадження здійснювались в межах ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999.

Відповідно до п. 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МУЮ №2274/5 від 25.12.2008 та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом МУЮ №1829/5 від 07.06.2017 вищевказані виконавчі провадження знищено після закінчення строку їх зберігання, тому відповідачем надані в судовому засіданні лише копії матеріалів виконавчого провадження, що виготовлені з автоматизованої системи виконавчого провадження.

У подальшому стягувачем знову був поданий наказ господарського суду від 17.10.2007 на виконання до виконавчої служби, де 15.08.2017 відкрито нове виконавче провадження № 54506075, яке було закінчено постановою від 25.04.2023.

Під час цього провадження також проводились електронні торги, реалізовувався виконавчою службою предмет застави на виконання наказу господарського суду від 17.10.2007, визначався переможець. Однак, як вбачається із постанови ВС у складі колегії Касаційного господарського суду в справі № 903/237/18 від 17.12.2019, визнано недійсними електронні торги з продажу адміністративно-складського приміщення площею 1308,9 м2 в с. Гірка Полонка по вулиці Горохівська 2 В, а постановою ВС у складі Касаційного господарського суду від 22.02.2022 в справі № 910/13797/20 стягнуто з Луцького районного відділу ДВС на користь переможця ТзОВ Фірма «Кріогенсервіс» кошти в розмірі 1 585 846,00 грн, які були отримані ДВС при реалізації майна на торгах з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області № 5/25-1 від 17.10 2007 про звернення стягнення на предмет застави.

Також, в процесі виконання виконавчого документу, реалізовано склад господарських товарів, площею 597Л кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Луцька (Горохівська, 2В та належав ПАТ «Орлея» на праві власності. Як встановлено, з даної реалізації частково погашено заборгованість стягувачу в сумі 551 219,10 грн та стягнуто виконавчий збір в сумі 55 121,90 грн.

У загальному по вищевказаних виконавчих провадженнях, крім останнього, в якому відбулось перерахування боржником 1 479 555,30 грн, заборгованості та в якому оскаржуються постанови ДВС від 25.04.2023 про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області № 5/25-1 від 17.10.2007 частково погашено заборгованість по інноваційному договору від 03.07.1998 № 1/98 укладеного Українською державною інноваційною компанією (правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) на загальну суму 741 668,37 грн (190 449,27 + 551 219,10) та стягнуто виконавчий збір на загальну суму 74 166,83 грн (19 044,93 + 55 121,90).

Крім того, судом встановлено, що за час відкритого провадження ВП 54506075 та примусової реалізації виконавчою службою заставного майна на виконання наказу господарського суду Волинської області № 5/25-1 від 17.10 2007, ПАТ «Орлея» було здійснено 4 платежі у серпні 2022 року, де перераховано на рахунок стягувача всього 1 479 555,30 грн заборгованості.

Даний факт підтверджується відповіддю Державної інноваційної фінансово-кредитної установи № 06- 170/23 від 14.03.2023 на запит державного виконавця вих. № 12528 від 10.03.2023, ПАТ «Орлея» на стадії реалізації адміністративно-складського приміщення площею 1308,9 кв.м., проведено розрахунки перед Установою та перераховано заборгованістьв сумі 1 479 555,30 грн з призначенням «Заборгованість по кредиту за ТзОВ «Авгур» згідно наказу Господарського суду № 5/25-38 від 17.09.2007.

25.04.2023 заступником начальника відділу ДВС, відповідно до ст. ст. З, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 147 955,53 грн, яка є предметом оскарження в даній справі та відповідно до ч. 3 ст 40 Закону України «Про виконавче провадження» 26.04.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, так як, в межах виконавчого провадження АСВП № 54506075 ПАТ «Орлея» перерахувала в рахунок погашення боргу в сумі 1 479 555,30 грн, а виконавчий збір з даної суми як погашеної заборгованості, не стягнуто.

25.04.2023 заступником начальника відділу відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 100 885,89 грн та 26.04.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

25.04.2023 виконавче провадження АСВП № 54506075 завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 28 Закону № 606-XIV передбачено, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 нової редакції Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав законної сили 01.04.2023 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Статтею 1, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 18, ч. 1 - 4,7,9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин на час відкриття ВП № № 54506075 (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Згідно частини 6, 7 ст. 27 Закону №1404-VIII у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до частини 9 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України і а пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З огляду на це, суд правильно вказав, що згідно нормами Закону №1404-VIII встановлено чіткий перелік підстав при яких виконавчий збір не стягується.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як уже зазначалось вище, 25.04.2023 заступником начальника відділу ДВС відповідно до ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 147 955,53 грн та відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та 26.04.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки, в межах виконавчого провадження АСВП № 54506075 ПАТ «Орлея» перерахувала в рахунок погашення боргу кошти в сумі 1 479 555,30 грн, а виконавчий збір з даної суми погашеної заборгованості не стягнуто.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що законодавство на момент винесення постанови визначає відсоткове визначення розміру виконавчого збору від суми, що підлягає примусовому стягненню, тобто стягнення виконавчого збору прямо залежить від того, в якому розмірі підлягає примусовому стягненню сума заборгованості.

При цьому, суд правильно відхилив доводи позивача, про застосування статей 5, 11, 41 ЗУ «Про іпотеку» як підставу для заборони стягнення виконавчою службою виконавчого збору в сумі 147 955,53 грн (10 % від перерахованих коштів позивачем до Державної інноваційної фінансово-кредитна установи), оскільки норми статей цього Закону таких заборон не передбачають.

Суд слушно зазначив, що предметом виконання виконавчою службою був наказ господарського суду у справі № 5/25-38 від 17.09.2007 не про стягнення визначених сум, а звернення стягнення на предмет застави майна ВАТ «Луцький райагромаркет» (в даний час АТ «Алея»), а саме: адміністративно-складського приміщення та двох складів по інноваційному договору від 03.07.1998 № 1/98 з наступними змінами, укладеного між Українською державною інноваційною компанією та ТзОВ «Авгур» і вищевказаний наказ господарського суду на даний час є чинним. Згідно рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2005 у справі № 2/108-64, що набрало законної сили, постановлено стягнути з ТзОВ «Авгур» на користь Української державної інноваційної компанії 2 100 000 грн основної позики, 221 031,93 грн інфляційних виплат та 39 180,82 3% річних, а всього на загальну суму 2 360 212,93 грн, що підтверджено ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.09.2006 № 4/79-6. Також, Господарським судом Волинської області прийнято рішення № 5/25-38 від 13.03.2007 та видано наказ у справі № 5/25-38 від 17.09.2007 за позовом прокуратури Волинської області в інтересах Української державної інноваційної компанії до ВАТ «Луцький райагропостач» про звернення стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2005 на адміністративно-складське приміщення та склади ВАТ «Луцький райагропостач».

Отже, що в даному випадку відповідач при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору діяв із дотриманням вимог ст.ст. 1, 3, 5, 26, 27, 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а постанова від 25.04.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 147 955,53 грн є правомірною та винесеною відповідно до норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Оскільки, загальна сума за усіма виконавчими провадженнями з перерахування стягувачу коштів становить (741 668,37 + 1 479 555,30 грн) 2 221 223,60 грн, і є меншою за визначену рішенням господарського суду від 09.06.2005 у справі № 2/108-64 2 360 212,93 грн, то правильним є висновок, що загальний розмір стягнутих виконавчою службою виконавчих зборів у всіх виконавчих провадженнях (74 166,83 + 147 955,53 = 222 122,36) не перевищує 10 % від суми 2 360 212,93 грн з врахуванням стягнутого виконавчого збору в сумі 147 955, 53 грн, який є предметом оскарження в даній адмінсправі. Відтак, позовна вимога про скасування постанови про стягнення виконавчого збору задоволенню не підлягає

Надаючи оцінку вимогам про визнання дій державного виконавця Самчука О.П. протиправними при винесенні постанови від 25.04.2023 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 100 885,89 грн в межах ВП № 54506075 та визнання такої постанови протиправною та її скасування, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016, до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема: послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; сплата судового збору, такої правової позиції дотримується Касаційний адміністративний суд справа № 703/1111/17 провадження № К/9901/21997/18, справа № 751/4365/17 провадження № К/9901/17390/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення

Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Відповідно до розділу І ч. 8 наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 до видів витрат виконавчого провадження відноситься і сплата судового збору.

Судом першої інстанції з`ясовано, що згідно платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи: за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області № 903/10795/21 від 27.04.2022, апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва № 910/137/97/20 від 29.03.2021 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021, та на Додаткову Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/13797/20 вбачається, що виконавчою службою було сплачено: судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області № 903/10795/21 від 27.04.2022 8 247,01 грн; судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва № 910/137/97/20 від 29.03.2021 - 37 559,52 грн; судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва № 910/13797/20 від 29.03.2021 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021, та Додаткову Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/13797/20 - 50 079,36 грн; оплата праці експерта 5 000,00 грн, а всього витрат виконавчого провадження зазначено на суму100 885,89 грн.

При цьому, суд правильно вважав, що відповідачем вірно враховано 5 000,00 грн виконавчих витрат, оскільки це підтверджується постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 27.05.2022 у ВП № 54506075, актом прийому-передачі робіт по незалежній оцінці № 1660, де зазначено про перерахування 5 000,00 грн від ДВС до суб`єкта оціночної діяльності як суму коштів за проведену експертизу. При цьому суд слушно зауважив, що хоч оплата судового збору і відноситься до витрат виконавчого провадження, проте, судовими рішеннями у господарському судочинстві у справах № 903/10795/21 від 27.04.2022, № 903/13797/20 від 29.03.2021, № 903/13797/20 від 20.10.2021 встановлено неправомірність дій державних виконавців при вчиненні виконавчих дій по реалізації майна, тому витрати виконавчої служби в частині по сплаті судового збору на загальну суму 95 885,89 грн (8 247,01+50 079,36+ 37 559,52), за подання апеляційних і касаційних скарг на такі рішення, не підлягають відшкодуванню, відтак, в цій частині на загальну суму постанова ДВС про стягнення витрат виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Крім того, суд вірно вважав, що вимога про визнання протиправними дій ДВС по винесенню постанови про стягнення витрат виконавчого провадження не підлягає до задоволення, оскільки охоплюється вимогою позову про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, яка задовольняється судом в частині вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Акціонерного товариства «Орлея» та Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року по справі № 140/11254/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді А.Р. Курилець

В.В. Ніколін