Ухвала

від 04.10.2023 по справі 761/29885/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваної ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.08.2023 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки ОСОБА_5 , та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 21.10.2023 включно, без визначення розміру застави.

Взято ОСОБА_6 під варту в залі суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний з

---

Справа № 761/29885/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/5611/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

триманням під вартою, посилаючись на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Органом досудового розслідування не надано доказів того, що до ОСОБА_6 раніше застосовувалися обмеження чи покладалися обов`язки, які вона порушила чи намагалася порушити, остання не була обмежена у переміщенні Україною та виїзді за кордон.

Слідчим суддею не враховано докази належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , зокрема 01.06.2023 за викликом слідчого вона з`явилась на допит у якості свідка у даному кримінальному провадженні. При цьому неявки за викликом слідчого могли мати місце виключно у зв`язку з її станом здоров`я, чи інших вагомих причин, про що заздалегідь повідомлявся слідчий з наданням відповідних доказів.

Крім того, ОСОБА_6 , будучи обізнаною про можливе оголошення їй підозри у даному кримінальному провадженні, повернулася на територію України.

21.08.2023 у ході обшуку у підозрюваної вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Таким чином, у сторони обвинувачення відсутні підстави стверджувати про можливість ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Органом досудового розслідування неодноразово проводились обшуки за місцем роботи та проживання ОСОБА_6 , у ході яких вилучено речі та документи, які, на думку слідства, мають відношення до вказаного кримінального провадження, а тому остання позбавлена можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Клопотання слідчого не містить відомостей про те, що підозрювана намагалася вплинути на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні або може вчиняти такі дії у майбутньому.

Крім того, як убачається із клопотання слідчого, інші підозрювані оголошені у розшук та перебувають поза межами України, а тому будь-який вплив підозрюваної на них є неможливим.

Твердження про можливість ОСОБА_6 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення є лише припущення, без підтвердження жодними фактичними даними чи доказами.

Також апелянт вказував на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, зокрема на відсутність у діях останньої складу вказаного кримінального правопорушення.

Так, придбання транспортних засобів ТОВ «Шольц-Транс» здійснювалось в межах звичайної законної господарської діяльності зі сплатою усіх необхідних податків та платежів до бюджету, реєстрацією та обліком автомобілів у встановленому законодавством України порядку.

Органом досудового розслідування не надано жодного документа, який свідчить про відчуження автомобілів до російської федерації, а також доказів причетності ОСОБА_6 до вказаних дій. Вказані автомобілі станом на день подання апеляційної скарги залишаються власністю ТОВ «Шольц-Транс». Шкоди інтересам України не завдано.

Додані до клопотання слідчого матеріали стосуються виключно доведення вини ОСОБА_11 до вказаної у клопотанні діяльності, а ніяк не ОСОБА_6 .

У клопотанні слідчого та в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

На утриманні ОСОБА_6 перебуває неповнолітня дитина і важкохвора мати, яка потребує постійного догляду.

Також, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

У апеляційній скарзі захисник навів доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , та вказував на необґрунтованість підозри, зокрема, як убачається із змісту повідомлення про підозру, інкриміновані дії розпочалися не пізніше 2015 року, однак у 2015 році ст. 111-2 КК України не існувало та кримінальна відповідальність за вказані дії не була передбачена.

Захисник зазначав, що у доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні нормативно-правові акти, на які посилається орган досудового розслідування у повідомленні про підозру, зокрема федеральний закон № 213 від 28.06.2023, постанова уряду російської федерації від 29.03.2022 № 506, наказ міністерства промисловості та торгівлі російської федерації від 19.03.2022 № 1532.

У повідомленні про підозру не вказано, яким чином ОСОБА_11 реалізовував вказані нормативно-правові акти країни агресора, з якою метою та в чому виразилась шкода Україні від такої діяльності, а також відсутні відомості про те, яким чином він залучив ОСОБА_6 до реалізації вказаного злочинного механізму та які дії вчиняла остання.

Також повідомлення про підозру від 21.08.2023 не містить відомостей про права підозрюваного, про час та місце вчинення злочину.

На переконання захисника, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовано лише тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Твердження слідчого про неявку ОСОБА_12 на допити у якості свідка не підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки остання не перебувала у статусі підозрюваної, а після набуття цього статусу жодних фактів ухилення стороною обвинувачення не наведено.

ОСОБА_6 раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, неповнолітню дитину, позитивно характеризується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 , її захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурораОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні Служби безпеки України знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000162 від 18.04.2022.

Згідно долучених до клопотання матеріалів, 21.08.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації рішень держави-агресора, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

21.08.2023 старий слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки ОСОБА_5 , в якому просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.08.2023 надано дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_6 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до даних протоколу затримання від 23.08.2023, ОСОБА_6 затримано 22.08.2023 о 23 год. 10 хв.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.08.2023 задоволено клопотання слідчого, та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 21.10.2023 включно, без визначення розміру застави.

Взято ОСОБА_6 під варту в залі суду.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, застосувавши до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив їй розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою

Викладені в апеляційних скаргах доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого їй злочину, та посилання на те, що придбання транспортних засобів ТОВ "Шольц-Транс" здійснювалось в межах звичайної господарської діяльності та у відповідності до законодавства України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Посилання захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на те, що згідно даних повідомлення про підозру, вчинення інкримінованих підозрюваній дій розпочато не пізніше 2015 року, коли не існувало кримінальної відповідальності за ст. 111-2 КК України, спростовуються змістом повідомленої ОСОБА_6 підозри, відповідно до якої, епізоди інкримінованих ОСОБА_6 злочинних дій мали місце у 2022 році.

Доводи захисника про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 не містить відомостей про час та місце вчинення злочину, та відомостей про права підозрюваної, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Як встановлено колегією суддів, повідомлення про підозру ОСОБА_6 містить у собі усі відомості, передбачені ст. 277 КПК України, у тому числі стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, із зазначенням часу, місця його вчинення та інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. Крім того, до повідомлення про підозру долучено пам`ятку про права підозрюваної, яку було вручено, оголошено та роз`яснено останній 21.08.2023, про що міститься особистий підпис ОСОБА_6 від 21.08.2023 (том 3, а.с. 15-16).

Твердження апелянтів про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, доводи захисників про те належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 у статусі свідка, та посилання на вилучення у неї закордонного паспорту, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваної, у випадку застосування щодо неї запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що остання у разі, якщо не буде обмежена у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Матеріали судового провадження свідчать про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, вірогідність настання яких, з у рахуванням конкретних обставин кримінального провадження, є досить високою.

Посилання апелянтів на те, що підозрювана має на утриманні неповнолітню дитину та важкохвору матір, раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо неї більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, захисниками як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не надано доказів на підтвердження зазначених ними доводів щодо наявності на утриманні підозрюваної неповнолітньої дитини та важкохворої матері, а також позитивної характеристики ОСОБА_6 .

Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року, -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3