Рішення

від 17.10.2023 по справі 638/9930/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9930/23

Провадження № 2/638/4586/23

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Павлова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Молочний завод Балмолоко про визнання трудових відносин та трудового договору припиненими,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Молочний завод Балмолоко про визнання трудових відносин та трудового договору припиненими.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.02.2022 року була прийнята до ТОВ Молочний завод Балмолоко на посаду менеджера за основним місцем роботи в порядку переведення з ТОВ Завод молочних виробів. Працевлаштування ОСОБА_1 як працівника відповідача оформлено заявою позивача та наказом ТОВ Молочний завод Балмолоко.

Починаючи з дати працевлаштування і до 24.02.2022 позивач виконувала свої посадові обов`язки на робочому місці на підприємстві відповідача.

В той же час, починаючи з 24.02.2022 р. і виникли надзвичайні обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і до теперішнього часу.

Внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, обстрілів та бомбардувань міста Балаклія, окупацією частини Ізюмського району Харківської області, діяльність підприємства Відповідача починаючи з 24.02.2022 р. була фактично призупинена, Позивач була позбавлена можливості виконувати роботу відповідно до займаної нею посади, не мала доступу до свого робочого місця, окрім того існував ризик для життя здоров`я Позивача внаслідок постійних обстрілів та бомбардувань міста Балаклія та території Ізюмського району Харківської області, де фактично знаходиться робоче місце Позивача та її постійне місце перебування.

У зв`язку з тим, що місце проживання Позивача і місцезнаходження робочого місця на підприємстві Відповідача, відноситься до території, де велись бойові, ТОВ Молочний завод Балмолоко, починаючи з 24.02.2022 р. і по теперішній час, призупинило свою роботу, не здійснює господарську діяльність, заробітна плата починаючи з лютого 2022 року і по теперішній час Позивачеві не нараховується і не виплачується, крім того, не здійснюється нарахування та сплата внесків до пенсійного фонду та податків.

В той же час, Позивач не була жодним чином (письмово, за телефоном, електронною поштою) повідомлена про обставини призупинення діяльності підприємства Відповідача, порядок дій найманих працівників, оформлення зазначених обставин, причин невиплати заробітної плати за період вимушеного простою тощо.

Спроби Позивача зв`язатись з керівництвом Відповідача за офіційними телефонами Відповідача, які містяться у ЄДРПОУ, були безрезультатними.

Фактично, починаючи з 24.02.2022 р. і по сьогоднішній день, Позивач є обмеженою в працевлаштуванні на іншому підприємстві за основним місцем роботи, та водночас позбавлена заробітку на підприємстві Відповідача, а заробітну плату з 24.02.2022 року Позивач не отримувала. Крім того, Позивач не має можливості зареєструватись в якості безробітної в Центрі зайнятості, оскільки Позивач рахується офіційно працевлаштованою у Відповідача, через те що трудовий договір не припинено, отже Позивач позбавлена в можливості отримувати державну соціальну підтримку як безробітна.

Відповідач на зв?язок, починаючи з 24.02.2022 р., не виходив, що унеможливило можливість припинити трудовий договір. Зважаючи на це Позивач має змоги самостійно розпоряджатися правом на працю та вибирати самостійно місце роботи, не може забезпечити себе грошовими коштами для проживання, що погіршило її матеріальне і моральне становище.

Для реалізації свого права на припинення трудових відносин з Відповідачем, Позивач 31.05.2023 направила Відповідачеві на його офіційну юридичну адресу: Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Римарська, будинок 13, квартира 1 поштовим відправленням заяву про звільнення з займаної посади 01.07.2023 р..

Додатково, нa адресу електронної пошти Відповідача Позивач 31.05.2023 направила електронне повідомлення про намір розірвати трудовий договір 01.07.2023 р. та сканкопію заяви та доказу її направлення.

В той же час, жодної відповіді щодо направленої заяви та документів Позивач не отримала, направлений нею лист був повернутий за закінченням строку зберігання.

Зважаючи на невручення направленої раніше заяви про звільнення, Позивач повторно направила 15.06.2023 Відповідачеві на його офіційну юридичну адресу: Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Римарська, будинок 13, квартира 1 поштовим відправленням заяву про звільнення із займаної посади 01.07.2023 р.

15.06.2023 на адресу електронної пошти товариства позивач направила електронне повідомлення про намір розірвати трудовий договір 01.07.2023 р. та сканкопію заяви та доказу її направлення (копія електронного листа додається).

В той же час, жодної відповіді щодо направленої заяви та документів Позивач не отримала, направлений нею лист повернутий за закінченням строку зберігання.

Таким чином, незважаючи на те, що Позивач двічі намагалася офіційно повідомити Відповідача про намір розірвання трудового договору, це виявилось неможливим, оскільки направлені Позивачем документи на юридичну адресу Відповідача були не вручені (не були отримані Відповідачем).

Також, позивач вказує, що робила неодноразові спроби повідомити Відповідачеві про факт направлення нею заяви про звільнення в телефонному режимі, на офіційний номер телефона Відповідача, який зазначений в ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , зокрема 20.06.2023 р., 21.06.2023 р., 26.06.2023 р., 27.06.2023 р., але усі спроби Позивача виявилися марними, оскільки номер телефону не відповідав.

Таким чином, Позивач у встановлені законом строки та у встановленому порядку вчинила всі належні дії щодо ініціювання розриву трудових відносин з Відповідачем, Позивачем було виконано вимоги законодавства щодо повідомлення Відповідача про припинення трудового договору з встановлених законом підстав та у встановлений строк. Але внаслідок бездіяльності Відповідача юридичний факт припинення трудових відносин не виник.

У зв`язку з викладеним, позивач просить визнати трудові відносини припиненими, у зв`язку із звільненням за власним бажанням, зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та видати трудову книжку, а також стягнути з ТОВ Молочний завод Балмолоко на її користь суму заробітної плати та компенсацію невикористаної відпустки.

Ухвалою суду від 22.08.2023 року відкрито провадження по справі у спрощеному позовному порядку з повідомленням(викликом) сторін.

03 жовтня 2023 року позивач надала заяву про уточнення позовних вимог, де просила вимогу про стягнення з ТОВ Молочний завод Балмолоко на її користь суму заробітної плати та компенсацію невикористаної відпустки - виключити.

Позивач до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Наказом 02-ос від 01.02.2022 ОСОБА_1 прийнята на посаду менеджера в порядку переведення ТОВ «Молочний завод «Балмолоко» з ТОВ «Завод молочних виробів», що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Заявами від 26.05.2023 та 14.06.2023 ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Молочний завод «Балмолоко» із заявою про звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України. Вказані заяви направлялись поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача та на електронну адресу, проте, залишились відповідачем без відповіді та задоволення. Під час розгляду справи доказів зворотного суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст.21 КЗпП, Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП, Підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно із ст.38 КЗпП України Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.4 ЗУ Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Місце фактичного виконання трудових обов`язків відповідача знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять доказів укладення між відповідачем та позивачем контракту або строкового трудового договору, а отже позивач наділений правом припинити трудові відносини з власної ініціативи, попередивши про це роботодавця письмово не пізніше ніж за два тижні.

Згідно із положеннями ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ТОВ Молочний завод Балмолоко про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Проте, відповідачем всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин і звільнення з роботи з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинено, наказ про звільнення останньої з роботи не видано.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи та факт порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі № 757/61865/16-ц.

У своєму рішенні №201/1384/16-ц від 25.11.2019 року Верховний Суд України визначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої ст.38 КЗпП України.

Згідно з п.3 Постанови КМУ № 301 «Про трудові книжки працівників», трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, власник абоуповноважений ниморган зобов`язанийвидати працівникуйого трудовукнижку вдень звільненняз внесенимдо неїзаписом прозвільнення. При затримцівидачі трудовоїкнижки звини власникаабо уповноваженогоним органупрацівникові сплачуєтьсясередній заробітокза весьчас вимушеногопрогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вказані обставини не спростовані відповідачем у судовому засіданні жодними доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає позивні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на судовий збір в сумі 1073.80 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 76,81,263,264,265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Молочний завод Балмолоко про визнання трудових відносин та трудового договору припиненими - задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Молочний завод Балмолоко (код ЄДРПОУ 44474545) припиненими.

Визнати розірваним трудовий договір між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Молочний завод Балмолоко (код ЄДРПОУ 44474545).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Молочний завод Балмолоко (код ЄДРПОУ 44474545) видати наказ про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), а також видати трудову книжку із внесеним записом про звільнення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Молочний завод Балмолоко (код ЄДРПОУ 44474545) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на судовий збір в сумі 1073,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Р.О. Агапов