Постанова

від 28.09.2023 по справі 927/470/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа№ 927/470/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Овчиннікової Я.Д.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Агро-ресурс ЛП" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2023

у справі № 927/470/23 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Фермерського господарства "Агрофорд",

до Приватного підприємства "Агро-ресурс ЛП"

про стягнення 489795,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агрофорд" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Агро-ресурс ЛП" про стягнення основної заборгованості у сумі 220114,93 грн., пені у сумі 156031, 28 грн., 3% річних у сумі 18090,08 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 95558,89 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2023 у справі № 927/470/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Агро-ресурс ЛП" на користь Фермерського господарства "Агрофорд" 32744,17 грн. пені, 95558,89 грн. інфляційних нарахувань, 18090,08 грн. 3% річних та 2195,90 грн. судового збору; у решті стягнення пені - відмовлено; повернуто Фермерському господарству "Агрофорд" з Державного бюджету 3301,72 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією №76 від 20.03.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/470/23.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2023 року у справі № 927/470/23 і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи та недосліжено докази, що мають значення для справи.

За доводами апеляційної скарги, суд не врахував, що прострочення виконання грошового зобов`язання сталося у зв`язку із форс - мажорними обставинами - оголошенням воєнного стану; між сторонами був погоджений графік погашення заборогованості, що підтверджується перепискою, долученою до матеріалів справи, проте позивач всупереч усним домовленостям звернувся з позовом до суду; позивачем порушено визначений п. 4.7 Договору строк для реєстарації податкової накладної, внаслідок чого відповідач нарахував позивачу штраф у розмірі 220114,93 грн., а суд першої інстанції повинен був зробити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2468/23 від 14.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 для апеляційного розгляду справи № 927/470/23 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023, зокрема, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-ресурс ЛП" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2023 у справі № 927/470/23 залишено без руху та встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ним вказаної ухвали.

Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 у справі № 927/470/23 була отримана апелянтом 20.07.2023. Таким чином, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 31.07.2023.

24.07.2023 електронною поштою та 27.07.2023 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява, до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-ресурс ЛП" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2023 у справі № 927/470/23 та призначено апеляційний розгляд справи № 925/470/23 в судовому засіданні на 28.09.2023 о 11 год. 00 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/18260/23 від 11.08.2023) позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з тих мотивів, що сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 про віднесення воєнних дій до форс-мажорних обставин не відповідав вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання, тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку у такому випадку було обов`язковим.

Позивач вважав, що апелянтом не доведено у встановленому нормами чинного законодавства порядку, що саме введення в Україні воєнного стану спричинило порушення ним зобов`язання в частині своєчасності оплати за поставлений товар.

Крім того, посилання на можливість зарахування зустрічних однорідних вимог в силу ст.180 ГПК України є неможливим, оскільки відповідач не скористався процесуальним правом на подання зустрічного позову.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 10.11.2020 між Приватним підприємством "Агро-ресурс ЛП" та Фермерським господарством "Агрофорд" укладено Договір купівлі-продажу №101120, відповідно до якого продавець передає зерно власного виробництва у власність покупцеві, а покупець його приймає і оплачує продавцеві.

Пунктами 3.1.-3.4. Договору передбачено, що оплату за товар покупець проводить на розрахунковий рахунок продавця у формі попередньої оплати 80% на підставі сформованого рахунка-фактури.

На кожну партію товару продавець в обмін на довіреність покупця, крім документів, указаних у пункті 3.1. Договору, надає видаткову накладну, податкову накладну.

20% вартості товару доплачується після реєстрації ПДВ в єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Право власності на товар від продавця до покупця переходить після виконання сторонами умов, передбачених п. 3.1. та 3.2. Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день затримки.

Пунктами 4.6., 4.7. Договору передбачено, що продавець зобов`язаний видати покупцю за першою подією (отримання грошей чи відвантаження товару) податкову накладну, оформлену відповідно до правил, установлених п. 201.1 Податкового кодексу України.

Оформлена продавцем податкова накладна має бути зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 днів від дня виникнення податкових зобов`язань.

Згідно з п. 7.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Матеріали справи містять Специфікацію від 10.11.2020 - Додаток до Договору купівлі-продажу №101120 від 10.11.2020 на загальну суму 1441107,80 грн. з ПДВ +- 10% від фактично поставленого товару (а.с.8).

10.11.2020 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №4 від 10.11.2020 на суму 1464689,56 грн., який частково сплачено відповідачем на суму 1244574,63 грн. (а.с.10-12).

На виконання умов Договору на підставі видаткової накладної №4 від 11.11.2020 та довіреності №30 від 11.10.2020 позивачем відвантажено відповідачу товар (кукурудзу 3 кл. (2020р.ур.) на суму 1464689,56 грн. (а.с.13,14).

Відповідач на виконання п. 3.1. договору здійснив часткову оплату товару на суму 1 244 574,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №655 від 11.11.2020 на суму 1072000,00 грн., №666 від 17.11.2020 на суму 100 000,00 грн., №477 від 31.01.2022 на суму 48 574,63 грн. та №478 від 31.01.2022 на суму 24000,00 грн.

На виконання вимог п.4.6, 4.7 Договору позивачем складено податкову накладну від 11.11.2020, порядковий №5 на суму 1464689,56 грн., яка відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована 28.12.2021 за №9305565534 (а.с.15,16).

З матеріалів справи вбачається, що фактично податкова накладна на суму 1464689,56 грн. (продавець - Фермерське господарство "Агрофорд", покупець - Приватне підприємство "Агро-ресурс ЛП") прийнята і зареєстрована за рішенням суду у Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2021 за №9305565534 (а.с.16).

Тобто станом на дату звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачема була наявна заборгованість за договором купівлі-продажу № 101120 від 10.11.2020 у розмірі 220114,93 грн.

Після відкриття провадження у справі № 927/470/23 відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 220114,93 грн., що підтверджується з платіжними дорученнями №791 від 31.03.2023 на суму 210114,93 грн. та №792 від 03.04.2023 на суму 10 000,00 грн., у зв`язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги на суму основного боргу 220 114,93 грн. та підтримано позовні вимоги в частині стягнення 156031, 28 грн. пені, 18090,08 грн. 3% річних та 95558,89 грн. інфляційних нарахувань.

Предметом розгляду справи у суді першої інстанції було стягнення з відповідача 156031,28 грн. пені, 18090,08 грн. 3% річних та 95558,89 грн. інфляційних нарахувань, в обґрунтування стягнення яких позивач посилався на порушення відповідачем строків оплати, узгоджених у п.3.1., 3.2. Договору.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Враховуючи, що позивачем поставлено товар, який відповідач у визначений договором строк не оплатив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, як боржник, який не виконав грошове зобов`язання, має сплатити пеню в порядку п. 4.3 Договору та в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 проценти річних.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що він арифметично вірний.

Відносно аргументів апелянта в частині безпідставного стягнення пені, 3% річних та інфляційних, з огляду на форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації та введення в Україні військового стану, що підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022, колегія суддів зазначає таке.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки об`єктивної неможливості виконання зобов`язань не повинні змінюватись з наслідками дії обставин непереборної сили. Сама по собі дія обставин непереборної сили, яку підтверджує Торгово-промислова палата Сертифікатом, є підставою лише для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, проте не припиняє його дії.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Підставою для зменшення розміру неустойки є явна невідповідність розміру неустойки майновим наслідкам порушення зобов`язання.

Відповідно до статтей 42, 44 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; підприємництво здійснюється на основі: комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені апелянтом обставини не є виключними та такими, що дають право на зменшення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат (штрафу), оскільки, відповідач не довів, що виконання грошового зобов`язання у визначений договором строк було неможливим, і така неможливість викликана обставинами, за які відповідач не відповідає, а своєчасній оплаті перешкоджали бойові дії на території України або будь-які інші обставини.

Аргументи апелянта в частині проведення зустрічного зарахування є неспроможними, оскільки зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому, тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки, проте матеріалами справи не підтверджується, що позивач є боржником в зобов`язанні де відповідач є кредитором, відповідач своїм процесуальним правом на подання зустрічної позовної вимоги в частині стягнення штрафу за порушення позивачем строків реєстрації податкової накладної не скористався, що в свою чергу виключає можливість проведення зустрічного зарахування в розумінні вимог ст. 601 ЦК України.

Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: 1) зустрічність вимог, 2)однорідність цих вимог, 3) строк виконання яких настав та 4) прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання та 5) безспірність, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Подібну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Приватне підприємство "Агро-ресурс ЛП".

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-ресурс ЛП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2023 у справі № 927/470/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/470/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 17.10.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Андрієнко