Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/7786/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/7786/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Бєлкін М.Л. (ордер серія АІ №1382304 від 19.04.2023)

від позивача 2: не з`явився

від відповідача 1: Омельченко А.О. (довіреність від 12.10.2022 №15/1/2-308/22)

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023

у справі №910/7786/22 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім",

2. Компанії "Карпати Кемікал Бі.Ві."

до 1. Офісу Генерального прокурора,

2. товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп"

про спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" та Компанія "Карпати Кемікал Бі.Ві." (Karpaty Chemical B.V.) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до: 1. Офісу Генерального прокурора, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп" про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформації, поширеної відповідачем-1 на веб-сайті Офісу Генерального прокурора - www.gp.gov.ua, та відповідачем-2 на власному сайті - ubr.ua.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами поширено недостовірну, таку, що не відповідає дійсності, інформацію про позивачів, що завдало шкоди їх діловій репутації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2023 в задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора відмовлено повністю.

Позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп" задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформацію, поширену товариством з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп" на веб-сайті ubr.ua, а саме:

"Заарештовано корпоративні права на 2,3 млрд. грн. та об`єкти нерухомості Карпатнафтохіму

З 2017-го до 2022 року власники підприємства ухилялися від сплати податків на суму понад 3 млрд. грн. А також незаконно перерахували понад 5 млрд. грн. юрособі, яка є підконтрольною російській компанії.

Суд наклав арешт на корпоративні права та 35 об`єктів нерухомості одного з найбільших виробників органічних хімічних речовин на території України за зв`язок з компаніями Росії. Загальна сума заарештованих прав становить понад 2,3 млрд. грн. Про це повідомляє прес-служба Офісу генерального прокурора.

Відомство не називає компанії, проте, судячи з фото, йдеться про "Карпатнафтохім" (див. головне фото). Під час слідства виявлено, що посадові особи підприємства з 2017-го до 2022 року ухилялися від сплати податків на суму понад 3 млрд. грн. А також незаконно перерахували на користь юридичної особи-нерезидента, підконтрольного російській нафтовій компанії, понад 5 млрд. грн. з метою їх легалізації."

Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп" розмістити спростування поширеної недостовірної інформації у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення, шляхом розміщення публікації про те, що поширена інформація є недостовірною.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" 4 962 грн. 00 коп. судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора, суд першої інстанції вказав, що поширена Офісом Генерального прокурора інформація, за її безпосереднім викладом у спірному повідомленні, не стосується позивачів у справі; доводи про недостовірність цієї інформації є недоведеними та не підтверджуються належними доказами; та її поширення не призвело до порушення особистих немайнових прав позивачів у справі.

Задовольняючи позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп", суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "ЄС Продакшен Груп" на веб-сайті ubr.ua за посиланням https://ubr.ua/uk/ukraine-and-world/events/arestovany-korporatlvnye-prava-karpatneftehim-stoimostyu-2-3-mlrd-grn-i-obekty-nedvizhimosti, було поширено недостовірну, тобто таку, яка не відповідає дійсності, інформацію про позивачів, що порушує їх немайнові права на недоторканність ділової репутації.

Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 по справі №910/7786/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Карпатнафтохім" до Офісу Генерального прокурора, задовольнити позовні вимоги ТОВ "Карпатнафтохім" до Офісу Генерального прокурора у повному обсязі, залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 по справі №910/7786/22 в частині, в якій судом було задоволено позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп".

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначив, що інформаційний матеріал, розповсюджений Офісом Генерального прокурора, поданий таким чином, щоб у стороннього читача не було сумнівів в тому, що мова йде саме про ТОВ «Карпатнафтохім», зокрема матеріал проілюстровано фотографіями головного входу позивача. За твердженням апелянта, журналістами відповідних засобів масової інформації саме за інформаційним матеріалом, який розмістив відповідач 1 та проілюстрував фотографіями, було точно ідентифіковано ТОВ «Карпатнафтохім», а не з будь-яких інших джерел. Апелянт зазначає, що висновок суду, що спірна інформація опублікована відповідачем 1 за матеріалами кримінального провадження, не відповідає дійсності, а відомості, які поширені відповідачем, відсутні у матеріалах кримінального провадження та не підтверджується наданими суду матеріалами.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та призначено справу до розгляду на 04.07.2023.

15.06.2023 через канцелярію суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, в зв`язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі колегії суддів та відкладено розгляд справи на 19.09.2023.

У судове засідання, 19.09.2023 представника позивача 2 та відповідача 2 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник сторін були повідомлений належним чином. (а.с.119-128 т.3)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 19.09.2023 за відсутності представників позивача 2 та відповідача 2.

Представник позивача 1 у судовому засіданні 19.09.2023 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.08.2022 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора www.gp.gov.ua було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "Накладено арешт на корпоративні права вартістю 2,3 млрд. грн та об`єкти, нерухомості підприємства, пов`язаного з компаніями РФ", за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/posts/nakladeno-arest-na-korporativni-prava-vartistyu-23-mlrd-gm-ta-obiekti-neruxomosti-pidprijemstva-povyazanogo-z-kompanivami-rf, наступного змісту:

"За клопотаннями прокурорів Офісу Генерального прокурора накладено арешт на корпоративні права підприємства, пов`язаного з компаніями РФ, на загальну суму понад 2,3 млрд грн, а також на 35 об`єктів нерухомості цього підприємства.

За даними слідства, службові особи підприємства - одного з найбільших виробників органічних хімічних речовин на території України, упродовж 2017-2022 років ухилилися від сплати податків на суму понад 3 млрд грн. При цьому вони протиправно перерахували на користь юридичної особи - нерезидента, підконтрольної нафтовій компанії, понад 5 млрд грн з метою їх легалізації.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами ухилення від сплати податків та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, здійснюється детективами Бюро економічної безпеки України за оперативного супроводу Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції України та у взаємодії з Державною податковою службою України (ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.

Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".

Позивачі вважають, що вказана інформація, поширена Офісом Генерального прокурора, є недостовірною, такою, що шкодить їх діловій репутації та містить прямі звинувачення позивача 1 у вчиненні злочинних діянь, за відсутності вироку суду, яким встановлено вину позивачів, їх посадових осіб, власників чи бенефіціарів. Така інформація створює у пересічного читача уявлення про наявність зв`язку ТОВ "Карпатнафтохім" з російською федерацією або її юридичними особами, що не відповідає дійсності.

Позивачі вказують на те, що Офісом Генерального прокурора цей інформаційний матеріал подано таким чином, щоб у стороннього читача не було сумнівів у тому, що мова йде саме про ТОВ "Карпатнафтохім", зокрема матеріал проілюстровано фотографіями головного входу ТОВ "Карпатнафтохім".

Про те, що такий інформаційний матеріал з відповідними ілюстраціями дає можливість ідентифікувати ТОВ "Карпатнафтохім", а отже, стосується прав та інтересів ТОВ "Карпатнафтохім", на думку позивачів, свідчать численні публікації, які поширили засоби масової інформації в мережі Інтернет.

09.08.2022 на веб-сайті ubr.ua було опубліковано статтю під назвою "Заарештовано корпоративні права на 2,3 млрд грн.. та об`єкти нерухомості Карпатнафтохіму" (далі - стаття), за посиланням://ubr.ua/uk/ukraine-and-world/events/arestovany-korporatlvnye-prava-karpatneftehim-stoimostyu-2-3-mlrd-grn-i-obekty-nedvizhimosti, наступного змісту:

"З 2017-го до 2022 року власники підприємства ухилялися від сплати податків на суму понад 3 млрд грн. А також незаконно перерахували понад 5 млрд грн юрособі, яка є підконтрольною російській компанії.

Суд наклав арешт на корпоративні права и 35 об`єктів нерухомості одного з найбільших виробників органічних хімічних речовин на території України за зв`язок з компаніями Росії. Загальна сума заарештованих прав становить понад 2,3 млрд грн. Про це повідомляє прес-служба Офісу генерального прокурора.

Відомство не називає компанії, проте, судячи з фото, йдеться про "Карпатнафтохім" (див. головне фото). Під час слідства виявлено, що посадові особи підприємства з 2017-го до 2022 року ухилялися від сплати податків на суму понад 3 млрд грн А також незаконно перерахували на користь юридичної особи-нерезидента, підконтрольного російській нафтовій компанії, понад 5 млрд грн з метою їх легалізації".

Як вказують позивачі, неправдивою та недостовірною є наступна інформація (цитати зі статті):

- "… власники підприємства ухилялися від сплати податків на суму понад 3 млрд грн. А також незаконно перерахували понад 5 млрд грн юрособі, яка є підконтрольною російській компанії…";

- "… суд наклав арешт … за зв`язок з компаніями Росії…";

- "… посадові особи підприємства з 2017-го до 2022 року ухилялися від сплати податків на суму понад 3 млрд грн. А також незаконно перерахували на користь юридичної особи-нерезидента, підконтрольного російській нафтовій компанії, понад 5 млрд грн з метою їх легалізації".

Позивачі вважають, що інформація, поширена у цій статті, є недостовірною, такою, що шкодить їх діловій репутації та містить прямі звинувачення позивачів у вчиненні злочинних діянь, за відсутності вироку суду, яким встановлено вину позивачів, їх посадових осіб, власників чи бенефіціарів. Така інформація створює у пересічного читача уявлення про наявність зв`язку ТОВ "Карпатнафтохім" з російською федерацією або її юридичними особами, що не відповідає дійсності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора, суд першої інстанції вказав, що поширена Офісом Генерального прокурора інформація, за її безпосереднім викладом у спірному повідомленні, не стосується позивачів у справі; доводи про недостовірність цієї інформації є недоведеними та не підтверджуються належними доказами; та її поширення не призвело до порушення особистих немайнових прав позивачів у справі.

Задовольняючи позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС Продакшен Груп", суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "ЄС Продакшен Груп" на веб-сайті ubr.ua за посиланням https://ubr.ua/uk/ukraine-and-world/events/arestovany-korporatlvnye-prava-karpatneftehim-stoimostyu-2-3-mlrd-grn-i-obekty-nedvizhimosti, було поширено недостовірну, тобто таку, яка не відповідає дійсності, інформацію про позивачів, що порушує їх немайнові права на недоторканність ділової репутації.

Як вбачається з вимог та доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного розгляду є рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 по справі №910/7786/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Карпатнафтохім" до Офісу Генерального прокурора.

Колегія суддів погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За статтею 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Приписами статті 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно з ч. 2 статті 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 4, 7 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №910/23597/17, від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, в опублікованому Офісом Генерального прокурора повідомленні відсутня будь-яка ідентифікуюча інформація про позивачів (повна або скорочена назва юридичної особи, про яку йдеться у публікації, її адреса, форма власності, код ЄДРПОУ, відомості про органи управління, номери банківських рахунків тощо), імена посадових осіб підприємства позивача 1 та інші відомості, які б надали змогу сторонньому читачу пов`язати спірні інформаційні матеріали з позивачем - ТОВ "Карпатнафтохім" та/або посадовими особами позивачів.

Доводи апелянта про те, що така ідентифікація можлива у зв`язку з ілюструванням цього повідомлення фотографією головного входу ТОВ "Карпатнафтохім" судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки на ілюстративному фото належним чином приховано вивіску на будівлі.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про те, що сама будівля офісу позивача має певні унікальні особливості чи характеристики, та викликає у стороннього спостерігача асоціації саме з ТОВ "Карпатнафтохім".

Більше того, як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна інформація опублікована Офісом Генерального прокурора за матеріалами кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022 (а.с.190 т.1) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів), частини 3 статті 209 (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом) Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2022 у справі №761/19128/22 (а.с.33-39 т.2) досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ "Карпатнафтохім", діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, яким підконтрольні компанії-нерезеденти "FANLO HOLDINGS LIMITED" (Кіпр), "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD" (Кіпр) та Нафтова компанія "Лукойл" (РФ), упродовж 2017-2020 років не включили до складу фінансового результату та об`єкту оподаткування податком на прибуток вартість списаної кредиторської заборгованості за наступними угодами: угоди про надання поновлювальної позикової лінії № А201103185 від 15.09.2011, укладеної ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD" (Кіпр), на підставі угоди про надання позики №А201104216 від 06.12.2011, укладеної між ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD", угоди про відступлення права вимоги, укладеної 07.02.2017 між "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD" та технічною компанією-нерезидента "FANLO HOLDINGS LIMITED", а також додаткової угоди №8 від 21.07.2017 до угоди про надання поновлювальної позикової лінії №А201103185 від 15.09.2011, укладеної між ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD", та додаткової угоди №2 від 21.07.2017 до угоди про надання позики №А201104216 від 06.12.2011, укладеної між ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "FANLO HOLDINGS LIMITED", в результаті чого занизили податок на прибуток на загальну суму 2186033987 грн.

На даний час у кримінальному провадженні №42022000000000634 досудове розслідування триває, проводяться слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії за участю Національної поліції України, яка здійснює оперативне супроводження вказаного кримінального провадження.

Крім того, як вбачається із відомостей в ЄДР судових рішень, Шевченківським районним в місті Києві судом неодноразово вирішувалось питання щодо накладення та зняття арешту майна в рамках кримінального провадження №42022000000000634. (а.с.190 т.1)

Так, ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 18.08.2022 у справах №761/16182/22, №761/16184/22 (а.с.27-32 т.2) судом скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 761/14195/22, в рамках кримінального провадження № 42022000000000634 від 26.05.2022, а саме: арешт корпоративних прав нідерландської компанії "KARPATY CHEMICAL B.V." у вигляді 100 % частки статутного капіталу ТОВ "Карпатнафтохім" (код ЄДРПОУ 33129683), що становить 2 321 013 145,89 гривень та заборону державним реєстраторам та уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації в порядку виконання ухвали вчиняти дії, пов`язані з перереєстацією та внесення змін до установчих документів ТОВ "Карпатнафтохім" (код ЄДРПОУ 33129683) та нерезидента "KARPATY CHEMICAL B.V." та арешт на об`єкти нерухомого майна ТОВ "Карпатнафтохім".

З наведеного вище вбачається, що в рамках кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022 (а.с.190 т.1) у встановленому КПК України порядку приймались судові рішення про накладення арешту на майно підприємства позивача у розмірі понад 2,3 млрд грн. та 35 об`єктів нерухомості, що відповідає відомостям, викладеним відповідачем 1 у спірному повідомленні від 09.08.2022, та свідчить про достовірність такої інформації та її відповідність дійсності.

Зокрема, інформація щодо фактів, встановлених в ході кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022, міститься в ухвалах Шевченківського районного суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №761/19128/22, від 18.08.2022 у справі №761/16182/22, від 18.08.2022 у справі №761/16184/22, копії яких наявні в матеріалах справи.(а.с.27-39 т.2)

Таким чином, спірна публікація із заголовком "Накладено арешт на корпоративні права вартістю 2,3 млрд. грн. та об`єкти, нерухомості підприємства, пов`язаного з компаніями рф" була здійснена на підставі даних ухвал суду про накладення арешту та за матеріалами кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022. При цьому, ані сама публікація, ані заголовок до неї не містять інформацію, яка б давала змогу ідентифікувати позивача.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції інших органів, зокрема, здійснювати оцінку матеріалів кримінального провадження на предмет їх достовірності та обґрунтованості.

Подібна за змістом правова позиція з даного приводу висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17 недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.

Колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться у спірній публікації від 09.08.2022 є відомостями про перебіг проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, їх хід та здобуті результати у ході здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022, а отже не можуть бути предметом судового розгляду ані у господарському, ані у цивільному судочинстві, оскільки не може розглядатися спір про спростування або визнання недостовірною інформації органу досудового розслідування з тих підстав, що оцінка такій інформації надається виключно у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Тобто, господарський суд не наділений компетенцією давати оцінку обставинам досудового розслідування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/16674/17.

Тобто, поширена відповідачем 1 інформація, яку просять спростувати позивачі як недостовірну, є фактичними обставинами та даними, які зібрано в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000634 від 26.05.2022, в той час як господарський суд не наділений повноваженнями давати оцінку таким обставинам.

При цьому, що стосується посилання позивача на те, що наведена у спірному інформаційному матеріалі інформація порушує передбачений статтею 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості за відсутності жодного вироку, в якому були б встановлені факти того, що «службові особи підприємства … ухилилися від сплати податків» та «вони протиправно перерахували….. понад 5 млрд грн з метою їх легалізації», колегія суддів відзначає, що частиною 1 статті 6 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію забезпечується, крім іншого, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури не менш як двічі на рік інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у медіа. Інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих медіа і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

Згідно із наказом Генерального прокурора № 520 від 11.11.2020 «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури» прокурорам наказано забезпечувати оперативне інформування громадськості та засобів масової інформації щодо діяльності органів прокуратури задля запобігання злочинності, зміцнення законності та формування у суспільстві об`єктивної думки про виконання органами прокуратури покладених на них завдань і функцій. Пріоритетного значення надавати оприлюдненню інформації суспільно важливого характеру з питань діяльності прокуратури, передусім про результати роботи, які реально сприяли відновленню або зміцненню законності та правопорядку. Основними критеріями оцінки роботи з інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури визначити своєчасність та повноту оприлюднення інформації про результати виконання прокуратурою покладених законодавством функцій з метою зміцнення законності, захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до статі 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Водночас стаття 6 Конвенції гарантує право кожної людини на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, під час визначення цивільних прав і обов`язків особи чи під час розгляду будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосудця.

Цей принцип, відповідно до практики ЄСПЛ, не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, "яку обвинувачено у вчиненні злочину", є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають у кримінальних справах, і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. При цьому презумпція невинуватості, згідно з позицією ЄСПЛ, не заперечує права громадськості бути поінформованою, зокрема, представниками влади, про порушення кримінальної справи чи факт проведення її розслідування, про наявність підозри, про арешт певних осіб, про визнання ними своєї вини. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відповідним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції. Однак він зобов`язує робити це розсудливо, з належною обережністю і обачністю, "як цього вимагає повага до презумпції невинуватості".

Колегія суддів зазначає, що інформація викладена у спірному інформаційному матеріалі, відображає факти, які встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зміст публікації носить загально-інформаційний характер, у зв`язку з чим відповідачем 1 не порушено принципу презумпції невинуватості, закріпленого у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 62 Конституції України.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що саме поширена відповідачем інформація надала можливість засобам масової інформації публікувати статті щодо ТОВ "Карпатнафтохім" з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем-1 до засобів масової інформації даних про кримінальне провадження, які розкривають інформацію про позивача та його посадових осіб чи бенефіціарних власників.

Водночас, відповідач 1 не має можливості впливати на те, яким чином та у якому форматі інші ЗМІ інтерпретують та подають інформацію про суб`єктів господарювання, опираючись на наявну офіційну інформацію, яка публікується Офісом Генерального прокурора на своєму офіційному веб-сайті.

Колегія суддів зазначає, що спірна інформація, розміщена на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, не містить посилання на будь-які номери кримінального провадження, тобто пересічний читач, який не є учасником у відповідному кримінальному провадженні та відповідно не є обізнаним про деталі тих чи інших слідчих дій, не може зробити якісь висновки та проводи паралелі аби скласти уявлення про факти щодо обвинувачення саме ТОВ "Карпатнафтохім" у скоєнні конкретного злочину.

А тому, оскільки оприлюднена Офісом Генерального прокурора інформація, яка викладена у спірному інформаційному повідомленні від 09.08.2022, не містить будь-якої ідентифікуючої інформації про позивача 1 або його бенефаціарних власників, а доводи про недостовірність цієї інформації є недоведеними та не підтверджуються належними доказами та матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора про спростування недостовірної інформації.

В решті рішення суду першої інстанції апелянтом не оскаржується, та, відповідно, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/7786/22, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/7786/22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/7786/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/7786/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 17.10.2023.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Барсук