Постанова

від 09.10.2023 по справі 908/2722/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2722/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Черкавський Ю.С., адвокат (в залі суду);

від відповідача: Балацький Я.А., адвокат (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2023 (суддя Дроздова С.С., повний текст якого підписаний 01.05.2023) у справі № 908/2722/22

за позовом: Дружество с ограничена отговорност ПРОМТЕХ СТРОЙ ООД (Республіка Болгарія) (Республіка Болгарія, гр. Бургас, обл. Бургас, кв. Сарафово, вул. Комсомольська № 16, ап. 2, реєстраційний номер BG203546632) в особі Адвокатського об`єднання Лігал Альянс (49044 м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, офіс 4, код ЄДРПОУ 42822974, адвокат Черкавський Ю.С., 27501 Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Гагаріна, 9, кв. 5)

до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661, елетронна пошта: energoatom@atom.gov.ua) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964, електронна пошта: vp.zaes@atom.gov.ua)

про стягнення 42841,10 Євро

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Дружество с ограничена отговорност ПРОМТЕХ СТРОЙ ООД (Республіка Болгарія) з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС про стягнення 42 841,10 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №53-121-01-21-10383 від 23.06.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.04.2023 у справі № 908/2722/22 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" Запорізька область, м. Енергодар на користь Дружество с ограничена отговорност "ПРОМТЕХ СТРОЙ" ООД (Республіка Болгарія) в особі Адвокатського об`єднання "Лігал Альянс" м. Дніпро адвокат Черкавський Ю.С. м. Світловодськ 42841 євро 10 євроцентів, 24941 грн. 40 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій, з посиланням на неправильне застосування при його винесенні норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що:

-висновки суду щодо настання строку оплати вартості поставленого товару не відповідають встановленим обставинам справи;

-зобов`язання відповідача щодо сплати суми вартості товару має настати виключно за умов належного оформлення митних та супровідних документів;

-документи, надані позивачем не містять інформації про місце поставки товару; позивачем не наведено та не конкретизовано дати поставки саме повного обсягу товару, документи не містять датованої відмітки митного органу України щодо поставки всієї партії саме в місті, визначеному умовами договору;

-суд проігнорував ті обставини, що у відповідача відсутня інформація стосовно того, чи співпрацює станом на теперішній час позивач з державою-агресором, в тому числі, чи не здійснює наразі закупівлю товарів виробництва Російської Федерації, тим самим спонсоруючи державу-терориста. Оскільки частина товару, поставленого за договором, виробництва Російської Федерації, відповідач був фактично позбавлений права здійснити оплату такого товару;

- обставини, що склались, не залежали від відповідача;

-введенням воєнного стану, як обставини, що передбачена як форс-мажор.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При цьому зазначає, що:

- позивач належним чином виконав всі взяті на себе зобов`язання щодо поставки заявлених товарів ще в листопаді 2021 року;

- відповідач мав виконати всі взяті на себе зобов`язання за Договором поставки товару ще до запровадження на території України воєнного стану : виконати всі митні оформлення (відповідно до документів ця частина була виконана Відповідачем) та оплатити товар до лютого 2022 року (60 календарних днів з моменту поставки товару відповідно до умов Договору);

- наявні обмеження щодо валютного обігу настали тільки після 24 лютого 2022 року, а розрахунок за Договором мав відбутись до лютого 2022 року;

- до суду не надано доказів відмови банківської установи провести розрахунок з посиланням на норми чинного.

Також у змісті відзиву та окремою заявою позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 грн.

До заяви додано акт приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 03.10.2022 на суму 5000 грн; рахунок на оплату №001 від 07.08.2023 на суму 5000 грн (а.с.118-119, т.2).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Антонік С.Г.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 08.06.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/2722/22 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

05.07.2023 матеріали справи №908/2722/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (29929,56 грн), доказів направлення скарги позивачу або його представнику в Україні адвокату Черкавському Ю.С. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

31.07.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 06.07.2023, надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №5770 від 24.07.2023 про оплату 29 929,56 грн. належного до сплати судового збору, докази направлення скарги представнику позивача в Україні листом з описом вкладення.

01.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2722/22 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023, справу №908/2722/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Парусніков Ю.Б. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2023 у справі № 908/2722/22; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.10.2023.

06.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2722/22 у зв`язку з відставкою судді Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023, справу №908/2722/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

09.10.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Дружество с ограничена отговорносг ПРОМТЕХ СТРОЙ ООД, Республіка Болгарія, (Постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька АЕС (Покупець) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10383 від 23.06.2021, згідно умов якого, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно переліку ( п.1.1 Договору).

Вартість товару, що постачається за договором складає 42841,10 євро.

Згідно п. 1.3 Договору, строк поставки товару: вересень-грудень 2021 року.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Ціна за одиницю товару встановлена в Євро і зазначена в п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка товару відбувається на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП Складське господарство, вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.

Датою поставки вважається дата відмітки в міжнародній товарно-транспортній накладній на продукцію (СМR) митними органами України про прибуття товару в пункт призначення (п.4.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, Постачальником виконано поставку товару в повному обсязі у листопаді 2021 року на загальну суму 42841,10 Євро, що підтверджується товарно-транспортними накладними, інвойсами.

У зв`язку з наявністю заборгованості, 11 лютого 2022 року позивач звернувся з листом до відповідача з проханням погасити заборгованість, що виникла. Відповіді на лист не отримано.

03.06.2022, 16.06.2022, 01.07.2022 позивач звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість перед компанією позивача.

У відповідь на претензію, відповідач листом № 42-28/11228 від 04.08.2022 повідомив, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану згідно з Законом України від 24 лютого 2022 року №2102- IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, по всій території країни валютний ринок працює в режимі обмежень.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано. Заборгованість за поставлений позивачем товар складає 42841,10 Євро.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 42841,10 Євро.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, факт поставки товару, строки оплати вартості поставленого товару, виникнення прострочки виконання зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з статтею 2 Закону України Про міжнародне приватне право, його норми застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до статті 76 Закону України Про міжнародне приватне право, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтями 365, 366 Господарського процесуального кодексу України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виконано умови договору та поставлено відповідачу передбачений Договором товар на загальну суму 42841,10 Євро, що підтверджується товарно-транспортними накладними та інвойсом № 0000000013 від 20.10.2021.

Відповідач факт отримання товару не заперечив.

Відповідно до розділу 4 Договору, Поставка товару відбувається на умовах DAP - м.Енергодар згідно з правилами Інкотермс 2010. Вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова 133 (склад).

Відповідно до умов DAP:

Обов`язки Продавця: Контроль безпеки; перевірка якості, кількості, ваги, розміру; пакування, маркування товару; виконання експортних митних формальностей; доставка товару до узгодженого пункту призначення; виконання транзитних митних формальностей; вивантаження товару в місці призначення, якщо за договором перевезення витрати на розвантаження оплачує продавець. Продавець зобов`язаний подати покупцеві відповідний транспортний документ.

Обов`язки Покупця: Вивантаження товару в місці призначення, якщо за договором перевезення ці видатки не оплачує продавець; виконання імпортних митних формальностей.

Продавець виконав всі свої зобов`язання, а Покупець отримав товар по зазначеному Договору, виходячи з наступного.

Обумовлений Договором товар було запаковано належним чином з усіма необхідними документами та передано перевізнику для пересилання. На підтвердження зазначеного надано суду фактуру №0000026831 від 21.10.2021, згідно якої Позивач передав транспортній компанії для пересилки вантаж до міста Енергодар.

Матеріалами справи підтверджується, що Продавець виконав всі свої зобов`язання, а Покупець отримав товар по зазначеному Договору.

На підтвердження відправки та відстеження посилки надано TNT 392705846 з якої вбачається, що відправником є Позивач, а отримувачем Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» в особі наданого представника Людмили Іванівни Горобей та адресою доставки вул. Промислова 133, Енергодар, 71501, Україна.

Відповідно до транспортних документів наданих транспортною компанією, 02.11.2021 вантаж прибув у місце призначення.

Товар доставлено для митного оформлення Покупцю (митний орган - UA 112100/2021/000361. Згідно даних з сайту Державної митної служби України - UA 112100 - сектор митного оформлення «Дніпрорудний» митного поста «Мелітополь», адреса: 71630, Запорізька обл., м. Дніпрорудне , вул. Центральна, 12 А, кв. 39).

В митній декларації зазначено, що Декларантом товару є ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 31 митної декларації, зазначено перелік товару, що підлягає митному оформленню і складається з :

-Прокладки 2607.409943.082-01 - 7 шт.

-Золотник Т055.077Г - 10 шт.

-Повзун 2607.506314.033 - 10 шт.

-Пружина 2607.509113.824 - 10 шт.

-Пружина 2607.509113.080 - 10 шт.

-Сідло 2607.4054.63.002 - 10 шт.

Перелік товару вказаний в митній декларації відповідає умовам укладеного Договору.

Представником ДП «НАЕК «Енергоатом» Ширяєвим В.М. було підписано та пропечатано саму митну декларацію.

Відповідно до Інвойсу №0000000013, товар отримано 10.11.2021, отримувачем товару вказано Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» в особі представника Людмили Іванівни Горобей. Даний інвойс має відмітку митного органу та перелік товару, що знаходиться під митним контролем.

Отже, весь товар, що вказаний в умовах Договору, було передано представникам Покупця і, в подальшому, проведено митне оформлення представниками останнього.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак, одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов п. 3.2 Договору, оплата за поставлену продукцію 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.

Отже, кінцевий строк для оплати товару січень 2022 року.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 42841,10 Євро.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 42841,10 Євро є обґрунтованою та правомірно задоволена господарським судом.

Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність в документах інформації про місце поставки товару, не конкретизацію дати поставки саме повного обсягу товару, датованої відмітки митного органу України щодо поставки всієї партії саме в місті, визначеному умовами договору є необґрунтованими з огляду на наступне.

Суду надано митну декларацію, відповідно до якої для митного оформлення передано весь вказаний в Договорі товар, де стоїть відмітка митного органу про дату митного оформлення товару -17.11.2021 та вказано митний орган UA 112100/2021/000361.

В митній декларації № UA112100/2021/000361, у графі «Товар №1 до графи 44» вказана додаткова інформація. До додаткової інформації в митній декларації відноситься перелік документів, що надається для митного оформлення. Так відповідно до графи 44 надано документ :

- №1 від 20.10.2021, що є Пакувальним листом №1 від 20.10.2021;

- №0000000013 від 20.10.2021, що є Рахунком № 0000000013 від 20.10.2021;

- №0000000013 від 20.10.21, що є Інвойсом №0000000013 від 20.10.2021;

- №392705846 від 21.10.2021, що є TNT №392705846 від 21.10.2021

- №53-121-01-21-10383 від 23.06.2021, що є Договором поставки товару №53-121-01-21-10383 від 23.06.2021.

Надалі йде документ про отримання товару та інші документи, які вимагаються відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України від 01 лютого 2006 року № 80 Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Все це підтверджено відповідними печатками Запорізької митниці ДФС.

Відповідачем не надано доказів того, що товар не було доставлено у відповідний термін, передбачений договором.

Посилання апелянта на те, що кінцевим бенефіціаром Позивача є резидент Російської Федерації чи Республіки Білорусь не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 15 постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" №18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.

Пунктом 5 постанови Правління Національного банку України "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022" від 04.03.2022 №36 пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, крім переказу коштів (за виключенням коштів у російських рублях та білоруських рублях) з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України".

Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України №44 від 08.03.2022 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022" від 04.03.2022 №36 пункт 15 викладено в такій редакції: "Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів".

Договір укладений до прийняття зазначених Постановою №18 від 24.02.2022 обмежень та не стосуються Болгарської компанії, стосовно якої у Відповідача відсутні дані про наявність бенефіціара резидента Російської Федерації чи Республіки Білорусь, а припущення Відповідача не є підставою для відмови від виконання взятих зобов`язань.

Отже, відповідачем не підтверджено, що саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про настання форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 ЗУ Про торгово-промислові палати в Україні здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

В той же час, пред`явлена Позивачем до стягнення заборгованість за поставлений товар є основним зобов`язанням Відповідача перед Позивачем, а не відповідальністю Відповідача. Враховуючи викладене, посилання заявника апеляційної скарги на настання форс-мажорних обставин не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити основну заборгованість за Договором.

Відповідно до розділу 9 Договору, Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач вчинив дії, у порядку п. 9 договору, спрямованні на своєчасне повідомлення контрагента про настання для відповідача форс-мажорних обставин.

Отже, у відповідності до п. 9 договору, неповідомлення позивача про неможливість виконати зобов`язання за договором, позбавляє відповідача права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов`язків за договором.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Отже, відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилаєтеся Скаржник, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору поставки, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача-як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Та обставина, що частина товару, поставленого за договором, була виробництва Російської Федерації, не звільняє Відповідача від його грошового зобов`язання, оскільки Позивачем товар було поставлено ще в жовтні 2021 року, тобто до війни Російської Федерації проти України. Крім того, Відповідачем не надано будь-яких доказів, та в матеріалах справи відсутня інформація стосовно того, що Позивач співпрацює станом на теперішній з державою-агресором, або до нього застосовано якісь санкції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Під час розгляду апеляційної скарги до суду позивачем подано заяву про стягнення з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Дружество с ограничена отговорност ПРОМТЕХ СТРОЙ ООД в особі Адвокатського об`єднання Лігал Альянс 5000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає цю заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На необхідності розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000, 00 грн. позивачем заявлено у письмовій заяві, доданої до відзиву на апеляційну скаргу, до якої додано відповідні докази.

Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правничої допомоги № б/н від 03.10.2022, акт приймання передачі виконаних робіт від 07.08.2023, рахунок № 001 від 07.08.2023.

Так, згідно п.1.2 Договору про надання правничої допомоги № б/н від 03.102022, укладеного між АО «Лігал Альянс» ( АО) в особі Президента АО Черкавського Ю.С. та Дружество с ограничена отговорност ПРОМТЕХ СТРОЙ ООД в особы Управителя Геннадія Бугрим ( клієнт) предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених , оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Так адвокатом Черкавським Ю.С. були надані наступні послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи в суді апеляційної інстанції інтереси Дружество с ограничена отговорност ПРОМТЕХ СТРОЙ ООД представляв адвокат Черкавський Ю.С. згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Черкавського Ю.С. № 000083 від 26.01.2017 та ордером на надання правничої (правової) допомоги №1015534 від 07.08.2023 на його ім`я.

Матеріалами справи підтверджується складання відзиву адвокатом Черкавським Ю.С.

З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України та враховуючи, що рішення першої інстанції залишено без змін, а відтак, відбулось на користь позивача, судові витрати мають бути покладені на відповідача у справі.

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу не заперечено, відповідного клопотання про їх зменшення суду не подано.

Відтак, вирішуючи питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і розумним, документально доведеним, відтак, заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції має бути покладена по відповідача у повному обсязі 5000,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2023 у справі № 908/2722/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2023 у справі № 908/2722/22 залишити без змін.

Судові витрати Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Дружество с ограничена отговорност ПРОМТЕХ СТРОЙ ООД (Республіка Болгарія) (Республіка Болгарія, гр. Бургас, обл. Бургас, кв. Сарафово, вул. Комсомольська № 16, ап. 2, реєстраційний номер BG203546632) в особі Адвокатського об`єднання Лігал Альянс (49044 м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, офіс 4, код ЄДРПОУ 42822974) 5000,00 грн (п`яти тисяч гривень 00 копійко) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.10.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков