Рішення

від 18.10.2023 по справі 910/11235/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2023Справа № 910/11235/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс»

про стягнення 364590,99 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» про стягнення 364590,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 у справі №910/19380/21 встановлено факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №30/01/16 від 26.01.2016 в частині оплати спожитої електричної енергії та стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, суму основної заборгованості у розмірі 984148,33 грн. Оскільки вказане рішення суду відповідачем не виконано, позивачем нараховано на вказану суму заборгованості 3% річних у розмірі 48290,68 грн та інфляційні втрати у розмірі 316300,31 грн, які просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 03.08.2023, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.08.2023 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 24.08.2023. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 21.08.2023.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: 04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 31А.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс».

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду 24.07.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Положеннями ч.9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» (далі - Споживач) було укладено Договір №30/01/16 купівлі-продажу електричної енергії (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу у необхідному обсязі, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його.

За умовами п.3.1 договору споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за графіком, встановленим в додатковій угоді №2 до даного договору.

У п.2.2.4 договору №30/01/16 від 26.01.2016 визначено обов`язок постачальника щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним оформлювати та надавати споживачу акт здачі-приймання між споживачем та постачальником на підставі наданих споживачем відомостей про споживання електричної енергії.

Згідно змісту додаткової угоди №3 від 12.05.2016 до договору №30/01/16 від 26.01.2016 споживач здійснює оплату електроенергії, що постачається за наступним графіком: І платіж - 100% від заявленого обсягу до 20 числа поточного місяця поставки. У разі надходження коштів після 23 числа, споживач додатково оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

Проте, відповідачем в порушення умов договору №30/01/16 від 26.01.2016 в повному обсязі за спожиту електричну енергію розрахунків проведено не було.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору в частині оплати за спожиту електричну енергію, позивач звертався до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 984148,33 грн, пені у розмірі 484364,35 грн, інфляційних втрат у розмірі 115115,77 грн та 3% річних у розмірі 40429,09 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 по справі №910/19380/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» про стягнення 1624057,54 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Санаторій «Київ» Плюс» на користь ТОВ «ЛТК Електрум» основний борг в сумі 984148,33 грн, 3% річних в сумі 40429,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 115115,77 грн та судовий збір в розмірі 17095,40 грн.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що відповідачем не надано більш вірогідних у розумінні ст.79 Господарського процесуального кодексу України доказів, якими б спростовували надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» докази наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» заборгованості з оплати спожитої електричної енергії в розмірі 984148,33 грн.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача, яке виникло, у зв`язку з неналежним виконанням ним взятих на себе зобов`язань за Договором №30/01/16 від 26.01.2016 підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 по справі №910/19380/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

В той же час, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості на виконання рішення суду від 22.06.2022 по справі №910/19380/21 ані в примусовому порядку, ані в добровільному.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Так, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за визначені позивачем періоди, суд встановив їх правильність та відповідність нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48290,68 грн та інфляційні втрати у розмірі 316300,31 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» Плюс» (04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 31А; ідентифікаційний код 05378938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8; ідентифікаційний код 37780084) 3% річних у розмірі 48290 (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто) грн 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 316300 (триста шістнадцять тисяч триста) грн 31 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5468 (п`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 86 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 18.10.2023.

Суддя Я.В. Маринченко