Рішення

від 10.10.2023 по справі 917/1176/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 Справа № 917/1176/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУКГАЗ-ТРЕЙДІНГ» (вул. Героїв Маріуполя, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код за ЄДРПОУ: 31611537, електронна адреса: office@kgaz-trading.com.ua)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код за ЄДРПОУ: 42399676, електронна адреса: info@naftogaztrading.com.ua)

2: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУКГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (вул. Героїв Маріуполя, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код за ЄДРПОУ: 20071686, електронна адреса: kgppost@ukr.net)

про визнання недійсним договору про переведення боргу

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУКГАЗ-ТРЕЙДІНГ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУКГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» про визнання недійсним Договору переведення боргу № 917/919/21 від 19 жовтня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУКГАЗ- ТРЕЙДІНГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУКГАЗ-ПОСТАЧАННЯ».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 10.07.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 01.08.23.

Ухвалою від 01.08.2023р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 05.09.23, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

03.08.23 від відповідача - ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» надійшов відзив на позов.

14.08.23 від позивача надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, яке суд задовольнив та продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 31.08.23.

21.08.23 від позивача надійшла відповідь на відзив.

28.08.23 від відповідача - ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.09.23 від відповідача - ТОВ «КРЕМЕНЧУКГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» - надійшло клопотання про залучення доказів.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання, вирішив відмовити в його задоволенні (обґрунтування в ухвалі суду від 05.09.23).

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 05.09.2023р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 05.09.2023р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1176/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10.10.2023.

10.10.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники позивача та відповідача - ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача - ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» - в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, просив у позові відмовити.

Представник відповідача - ТОВ «КРЕМЕНЧУКГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» - у судовому засіданні з розгляду справи по суті участь не брав.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На переконання суду, відсутність представника в даному випадку не є підставою для відкладення розгляду справи, відповідно до норм ГПК України, зважаючи на остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засідання 10.10.23 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В обгрунтування позову позивач вказує на таке:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг» з серпня 2019 року займається господарською діяльністю з постачання природного газу, яка полягає в його реалізації безпосередньо споживачам.

Зазначена діяльність здійснюється підприємством на підставі ліцензії виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕРКП) № 1708 від 20.08.2019 року.

Природний газ, що реалізується Позивачем на користь побутових споживачів (населення), придбавається останнім в учасників ринку природного газу, які здійснюють діяльність з оптової реалізації природного газу, отриманого від видобувних компаній та суб`єктів господарювання, які займаються його імпортом.

Придбання Позивачем природного газу здійснюється на підставі та умовах відповідних договорів купівлі-продажу, укладених з вищевказаними суб`єктами.

До 1 серпня 2020 року закупівлі Позивачем природного газу та його подальше постачання побутовим споживачам (населенню) здійснювалося за державними регульованими цінами. Проте, від зазначеної дати в Україні почав діяти вільний ринок природного газу за якого ціни на газ самостійно формуються постачальником та застосовуються за згодою із споживачем в рамках укладених договорів постачання.

У зв`язку із запровадженням вільного ринку природного газу у споживачів з`явилася можливість вибору постачальника газу у тому числі й за ціновим критерієм.

За наведеного, формування відпускної ціни на природний газ для населення з 1 серпня 2020 року провадилося Позивачем вже із застосуванням ринкових підходів, орієнтуючись на попит та рівень цін конкурентів.

Враховуючи специфіку ринку природного газу, домінуючим фактором при виборі споживачем постачальника залишається ціна на газ, а нецінові фактори мають значно меншу вагу.

При цьому, визначальним елементом структури ціни на газ для населення є його собівартість яка фактично дорівнює витратам на його закупівлю у оптових продавців.

За викладеного, конкурентну перевагу на ринку природного газу зможе мати той постачальник, який завдяки невисокій собівартості матиме можливість встановити для кінцевого споживача відпускну ціну нижчу ніж у конкурентів.

07.04.2021 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКГТ) було оприлюднено постанову «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» № 572, якою з поміж іншого запроваджено обов`язок постачальників природного газу розробити та затвердити по всім побутовим споживачам базову річну пропозицію. Постанова набрала чинності з 01.05.2021 року.

Суть вищевказаного полягала в наступному.

Базова річна пропозиція вводиться з метою захисту побутових споживачів від періодичних цінових коливань на природний газ та зводиться до надання постачальником побутовим споживачам договірної можливості споживати природний газ протягом року за фіксованою ціною, яка діятиме з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року, яку постачальник не вправі збільшувати.

Таким чином, ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» було зобов`язане сформувати власну базову річну пропозицію.

З огляду на необхідність забезпечення конкурентоспроможності підприємства, Позивачем було здійснено аналіз базових річних пропозиції постачальників природного газу які ведуть свою діяльність на території Полтавської області та встановлено власну річну пропозицію також на рівні 9,99 грн. за 1 м3, що підтверджується додатком № 5/1 до наказу ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» № 8-12/20-КГТ від 23.12.2020 року.

Для набуття можливості реалізації газу за вищевказаною річною пропозицією Позивачеві необхідно було придбати необхідний обсяг природного газу, закупівельна ціна якого повинна бути нижчою за 9,99 грн. за 1 м3. Позивачем була обрана пропозиція за нижчою ціною (ТОВ «ГК «Содружество»), що у свою чергу надало можливість здійснювати постачання газу населенню за відпускною ціною на рівні 9,990 грн. за 1 000 м3 та отримувати дохід від такої діяльності.

Проте, вже з липня 2021 року ціна природного газу почала стрімко зростати. Так, середньозважена ціна газу за даними Української енергетичної біржі (закупівля на умовах післяплати) у липні 2021 року склала 13 071,22 грн/тис.м3, у серпні - 15 732,05 грн/тис.м3 у вересні - 18 046,83 грн., у жовтні - 34 063,14 грн. (інформація про ціни на Українській енергетичній біржі є публічною і міститься на її офіційному сайті за посиланням https://www.ueex.com.ua в розділі "Біржові котирування"/ "Природний газ"/ середньо- та довгостроковий ринок").

Загальноринкова тенденція щодо зростання ціни на газ позначилася також на Цінових пропозиціях діючого постачальника Позивача - ТОВ "Група компаній "Содружество". Так, Позивач здійснив закупівлі газу у вищевказаного постачальника за наступними цінами: у липні 10 750,00 грн/тис.м3 без ПДВ, що підтверджується додатковою угодою від 18.06.2021 року до договору купівлі-продажу природного газу № 4/19 від 12.09.2019 року та актом передачі-приймання обсягів природного газу від 31.07.2021 року; у серпні 12 125,00 грн/тис.м3 без ПДВ, що підтверджується додатковою угодою від 12.08.2021 року до договору купівлі-продажу природного газу № 10/20-КГТ від 04.09.2020 року та актом передачі-приймання обсягів від 31.08.2021 року4 у вересні 15 333,35 грн/тис.м3 без ПДВ, що підтверджується додатковою угодою від 18.08.2021 року до договору купівлі-продажу природного газу № 10/20-КГТ від 04.09.2020 року та актом передачі-приймання обсягів природного газу від 30.09.2021 року.

Водночас, газ придбаний у ТОВ "ГК "Содружество" в період липень-жовтень за вищевказаними цінами реалізовувався населенню за ціною 9990,00 грн/тис.м3 у відповідності з імперативними приписами постанови НКРЕКП від 07.04.2021 року №572.

За таких умов Позивач від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу населенню за річною ціновою пропозицією в період липень-жовтень 2021 року отримав збитки на загальну суму 3 175 327,14 грн.

Даний результат був зумовлений необхідністю здійснення реалізації природного газу населенню, в умовах конкурентного ринку, за ціною передбаченою базовою річною пропозицією - 9,99 грн./м3 за відсутності у Позивача можливості придбання ресурсу газу за ціною нижчою від 9,99 грн./м3. Фактично відпускна ціна на газ була нижчою за його собіварість.

За такої ситуації, Позивач повинен був взагалі відмовитися від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу населенню, яка є основним видом діяльності останнього, втративши повністю клієнтську базу.

- здійснення збиткової господарської діяльності з постачання природного газу населенню пояснюється наступними факторами.

По-перше. Припинення здійснення вищевказаної діяльності неминуче означало б втрату клієнтської бази, відновлення якої в подальшому було б малоймовірним, оскільки отримавши нового постачальника за ціною такою ж яку пропонував Позивач, споживачі не мали б необхідності повертатися до відносин з останнім.

По-друге. Одним з суб`єктів господарювання який здійснює діяльність з оптової реалізації (постачання) природного газу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

- Позивач прийшов до висновку про те, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як один з найбільших оптових постачальників, що має стабільний доступ до ресурсу природного газу, мав можливість здійснювати постачання природного газу для ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» за ціною 7,500 грн. за 1 000 м3. У такому разі Позивач міг би конкурувати у тому числі з постачальниками із групи «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», а що саме головне отримувати від діяльності з постачання газу населенню дохід, у той час коли така діяльність, починаючи липня 2021 року, була збитковою.

- З квітня 2021 року позивач розпочав ведення переговорів з ТОВ «ГК Нафтогаз Трейдинг».

При цьому, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» розглядав можливість укладення з Позивачем договору купівлі-продажу газу комплексно з одночасним вирішенням питання щодо повернення ТОВ «Кременчукгаз- постачання» на користь Відповідача 1 заборгованості, що фактично виникла за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу № Ізб-КрГП від 03.09.2020 року та укладених до нього індивідуальних договорів.

Позивач запропонував ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» (Відповідачеві) можливість отримання природного газу за ціною 7 420,00 грн. з ПДВ за 1 000 куб.м. за умови укладення Договору переведення боргу, за умовами якого ТОВ «Кременчукгаз-постачання» має перевести на ТОВ «Кременчукгаз- Трейдінг» (Відповідача) свій борг перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Тредінг» (Позиачем), на загальну суму 24 385 640,95 грн., відповідно до затвердженої Господарським судом Полтавської області мирової угоди по справам № 917/919/21, що підтверджується листом ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 13.08.2021 року № 125/03-1474 та нотаріально посвідченою заявою свідка від 12.08.2023 року, що додані позовну заяву.

Таким чином, можливість подальшого здійснення Позивачем господарської діяльності з постачання природного газу побутовим споживачам (населенню) фактично опинилася в залежності від виконання останнім виставленої Відповідачем 1 умови (укладення договору переведення боргу).

- З метою збереження можливості постачання природного газу населенню, Позивач був вимушений прийняти рішення про укладення договорів про переведення боргів.

19 жовтня 2021 року директор ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» особисто прибув до офісу Відповідача 1 де й підписав відповідний договір про переведення № 917/919/21 за яким Первісний боржник - ТОВ «Кременчукгаз-постачання» перевів на Нового боржника - ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» (Позивача) свій борг в сумі 24 385 640,95 грн., який виник за Індивідуальним договором № 1/20/21-КрГП від 03.09.2020 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № Ізб-КрГП від 03.09.2020, укладеним між Первісним боржником (ТОВ «Кременчукгаз-постачання») та Кредитором (Позивачем).

Того ж дня (19.10.2021 року), після укладення договору про переведення боргу, між Позивачем та Відповідачем 1 були укладені Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КрГТ та Індивідуальний договір № БГр-21/22-КрГТ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КрГТ від 19.10.2021 року за умовами яких Позивач, зокрема в період грудень 2021 - квітень 2022 отримував необхідний обсяг природного газу за договірною ціною на рівні 7 420,00 грн. з ПДВ за 1 000 куб.м., для подальшої реалізації населенню, що підтверджується, комерційними актами приймання- передачі природного газу № 1_12-БГр-КрГТ від 31.12.2021 року, № 1_01-БГр-КрГТ від 31.01.2022 року, № 1_02-БГр-КрГТ від 28.02.2022 року, № 1_03-БГр-КрГТ від 31.03.2022 року, № 1_04-БГр-КрГТ від 30.04.2022 року.

Вказаний факт дав змогу Позивачеві знизити відпускну ціну на газ для реалізації населенню з 9,90 грн. за 1 м3 до рівня 7,95 грн. за 1 м3. Встановлення відпускної ціни на природний газ для реалізації населенню за вищевказаною ціною протягом грудня 2021 року підтверджується додатком № 12/8 до наказу ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» № 8-12/20-КГТ, а протягом січня-квітня 2022 року - наказом ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» від 24.12.2021 року № 13-12/21-КГТ, а також додатком 1/2 до наказу від 24.12.2021 року № 13-12/21-КГТ.

Загалом дохід від реалізації природного газу населенню за період грудень 2021р. - квітень 2022р. склав 8 041 319,36 грн.

Реалізація природного газу у зазначених обсягах та за вищевказаними відпускними цінами підтверджується довідкою від 03.07.2023 року про реалізацію газу населенню за період грудень 2021 - квітень 2022.

Всі наведені факти, на думку позивача, свідчать про наявність у Позивача тяжкої обставини на момент укладення оспорюваного Договору переведення. Усунути вищевказану тяжку обставину можливо було лише шляхом доступу до ресурсу природного газу за закупівельною ціною нижчою ніж 9,99 грн/м3. Такий ресурс газу був запропонований Відповідачем 1, але виключно за умови укладення оспорюваного Договору переведення боргу.

На думку Позивача Договір переведення боргу був укладений вимушено, оскільки Позивач опинився в залежності від позиції Відповідача 1, який без його укладення ухилявся від підписання договору купівлі-продажу природного газу на користь Позивача за прийнятною ціною. При цьому, Відповідач 1, який достовірно знаючи про необхідність Позивача у отриманні обсягів природного газу за ціною яка б забезпечила конкурентоздатність останнього на ринку природного газу, спонукав та фактично змусив Позивача до укладення оспорюваного договору.

Позивач у позові звертає увагу суду на той факт, що при укладенні спірного Договору з боку Відповідача 1 стосовно Позивача не Дотримано принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Оспорюваний Договір, за твердженням позивача, був підписаний виключно з метою усунення тяжкої обставини - забезпечення можливості подальшого здійснення господарської діяльності з постачання природного газу на користь побутових споживачів (населення) та без будь-якої компенсації майном чи грошима. Позивач взяв на себе зобов`язання сплатити борг за іншу юридичну особу, що не відповідає цілям господарської діяльності та статутної діяльності ТОВ «Кременчукгаз- рейдінг», метою діяльності якого є отримання прибутку.

Викладені вище обставини, на думку позивача, свідчать про те, що оспорюваний Договір укладений Позивачем під впливом тяжкої для нього обставини (загроза припинення господарської діяльності) і на вкрай невигідних умовах, що є підставою для визнання судом його недійсним на підставі ст.ст.215,233 ЦК України.

Позивач вказує, що уклавши оспорюваний Договір переведення боргу, отримав ресурс природного газу за ціною 7,42 грн./м3, що дало змогу здійснювати діяльність з постачання природного газу населенню за конкурентоспроможною ціною на рівні 7,95 грн./м3. Внаслідок чого Позивач, від провадження відповідної господарської діяльності у період грудень 2021 - квітень 2022, отримав дохід на рівні 8 041 319,36 грн., що у свою чергу свідчить про фактичне усунення вищевказаної тяжкої обставини, а також доводить наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідною тяжкою обставиною та укладенням оспорюваного Договору про переведення боргу, як способу її усунення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на таке:

- у відповідності до п.3.7. Договору переведення, первісний боржник та новий боржник здійснюють розрахунки на суму зобов`язання, визначеному в підпункті 2.1. пункту 2 Договору, в порядку та спосіб не заборонений законом, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно зі статтею 601 ЦК України.

Таким чином, Договором переведення передбачено, що ТОВ «Кременчукгаз-постачання» здійснює розрахунки з ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» на суму 24 385 640, 95 грн. в будь-який не заборонений законом спосіб, зокрема, шляхом зустрічного зарахування.

За таких обставин, необгрунтованими є доводи ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» про укладення Договору переведення на невигідних умовах, а саме умовах сплати боргу за ТОВ «Кременчукгаз-постачання» без будь-якої компенсації, оскільки у п.3.7. Договору переведення передбачено розрахунки ТОВ «Кременчукгаз-постачання» перед ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг».

Судячи із змісту позовної заяви, ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» не скористалося передбаченою у п.3.7. Договору переведення можливістю врегулювати фінансові питання з ТОВ «Кременчукгаз-постачання», а вирішило оскаржувати дійсність договору.

- необгрунтованими є й доводи ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» про те, що Договір переведення боргу був укладений вимушено, оскільки без укладення такого договору ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» ухилялося від підписання з ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» договору купівлі-продажу природного газу за прийнятною ціною. На переконання Позивача таким чином ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» примусило його до укладення Договору переведення.

ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» жодними належними та допустимими доказами не доведено примушення ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» до укладення Договору переведення або будь-яких інших договорів. За таких обставин доводи ТОВ «Кременчукгаз- Трейдінг » про примушення до укладення Договору переведення є бездоказовими.

- в Україні вже тривалий час функціонує ринок природного газу, суб`єктами якого є оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач, оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник.

Законом України «Про ринок природного газу» передбачена можливість споживачів (оптових покупців) вільно обирати та змінювати постачальника (оптового продавця) на умовах, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства.

Таким чином, у ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» було абсолютно вільне у виборі продавця природного газу та будь-яких умовах, що пропонуються на ринку природного газу. На відповідному ринку серед усіх суб`єктів ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» було обрано ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на абсолютно вільній основі без будь-яких примушувань.

Доводи ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» про те, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» користуючись свої монопольним (домінуючим) становищем Позивач запропонував ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» укладення договорів є безпідставними, оскільки ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не займає монопольного (домінуючого) становища на ринку. АМКУ не визнавав ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» таким, що займає монопольне становище.

Необгрунтованим є посилання ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» на лист ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» №125/03-1474 до НАК «Нафтогаз України», оскільки цей лист не доводить, як наявність монопольного становища ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», так й примусу ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» до укладення будь-яких договорів.

- безпідставними є доводи ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» про те, що Договір переведення було укладено під впливом тяжкої обставини, якою є загроза припинення господарської діяльності.

ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» не надано жодних доказів того, що ТОВ «Кременчукгаз- Трейдінг» на момент укладення Договору переведення перебувало під загрозою припинення господарської діяльності та у скрутному фінансовому становищі.

Договір переведення виконувався зі сторони ТОВ «Кременчукгаз- Трейдінг» та на протязі майже двох років ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» не висувало жодних заперечень стосовно дійсності оспорюваного договору. Виконання Договору переведення підтверджується листом ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» від 29.11.2022 №851/2/22-КГТ, в якому йдеться мова про оплату за Договором переведення в період з жовтня 2021 року по жовтень 2022.

- дійсною метою звернення ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» позовною заявою до суду є переведення існуючої заборгованості на ТОВ «Кременчукгаз-постачання» для проведення її врегулювання заборгованості за рахунок бюджетних коштів.

Отже, вказує відповідач, ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» не доведено укладення Договору переведення на вкрай невигідних умовах, а також наявності тяжкої обставини, якою є загроза припинення господарської діяльності. Сам по собі факт укладання договору переведення боргу на умовах, які ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» суб`єктивно вважає невигідними не є підставною для визнання його недійсним на підставі 233 ЦК України. Окрім цього, дійсною метою звернення ТОВ "Кременчукгаз-Трейдінг" з позовною заявою є переведення існуючої заборгованості на ТОВ "Кременчукгаз-постачання" для врегулювання її за рахунок бюджетних коштів.

Позивач у відповіді на відзив та відповідач у запереченнях на відповідь навели додаткові обгрунтування позову та заперечень.

Оцінюючи подані представниками сторін докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, а тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ «Кременчукгаз-постачання» та ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» було укладено тристоронній договір про переведення боргу №917/919/21 (далі - Договір переведення), за яким первісний боржник переводить на нового боржника свій борг в сумі 24 385 640, 95 грн., який виник за Індивідуальним договором №1/20/21- КрГП від 03.09.2020, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника за зобов`язанням та змінює первісного боржника у зобов`язанні.

Позивач мотивує визнання Договору недійсним з посиланням на статті 233 ЦК України.

Стаття 233 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Такі правочини мають ваду волі, оскільки їх укладення здійснюється за таких обставин, в яких порушене нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Відповідно до частини першої статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Отже, для визнання правочину недійсним з підстави, передбаченої статтею 233 Цивільного кодексу України, позивач має довести наявність у сукупності таких обставин:

1) наявність тяжкої обставини;

2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та / або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був б вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах;

3) наявність невигідних для себе умов правочину;

4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки;

5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини.

При цьому, суд зазначає про те, що доведення зазначених обставин покладається саме на позивача, а поняття «тяжка обставина» є оцінювальною категорією і має визначатися судому кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Подібні висновки щодо застосування статті 233 Цивільного кодексу України є сталими та викладені в численних постановах Верховного Суду, зокрема в постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, від 26 листопада 2019 року у справі № 907/738/16, від 21 червня 2022 року у справі № 925/1701/20.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 року справа № 925/1701/20 вказав наступне.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з цих підстав є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Як на наявність тяжких обставин, внаслідок яких було вчинено спірний договір, позивач послався на необхідність здійснення реалізації природного газу населенню, в умовах конкурентного ринку, за ціною передбаченою базовою річною пропозицією - 9,99 грн./м3 за відсутності у Позивача можливості придбання ресурсу газу за ціною нижчою від 9,99 грн./м3. Фактично відпускна ціна на газ була нижчою за його собіварість.

Позивач зазначив про те, що (1) він повинен був взагалі відмовитися від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу населенню, яка є основним видом діяльності останнього, втративши повністю клієнтську базу; (2) договір переведення боргу був укладений вимушено, оскільки Позивач опинився в залежності від позиції Відповідача 1, який без його укладення ухилявся від підписання договору купівлі-продажу природного газу на користь Позивача за прийнятною ціною; (3) Відповідач 1, який достовірно знаючи про необхідність Позивача у отриманні обсягів природного газу за ціною яка б забезпечила конкурентоздатність останнього на ринку природного газу спонукав та фактично змусив Позивача до укладення оспорюваного договору; (4) при укладенні спірного Договору з боку Відповідача 1 стосовно Позивача не Дотримано принципів добросовісності, розумності та справедливості; (5) оспорюваний Договір був підписаний виключно з метою усунення тяжкої обставини для забезпечення можливості подальшого здійснення господарської діяльності з постачання природного газу на користь побутових споживачів (населення) та без будь-якої компенсації майном чи грошима; (6) позивач взяв на себе зобов`язання сплатити борг за іншу юридичну особу, що не відповідає цілям господарської діяльності та статутної діяльності ТОВ «Кременчукгаз- рейдінг», метою діяльності якого є отримання прибутку.

Проте, як зазначено судом вище, тяжкими обставинами вважаються хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Тобто, важливим елементом є доведення позивачем причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення таких обставин).

Однак, у даному випадку позивачем у встановленому законом порядку не доведено суду для усунення та/або зменшення якої обставини позивачем вчинено спірний правочин з відповідачемачами, як і не доведено яку саме тяжку обставину внаслідок вчинення спірного правочину позивач отримав можливість усунути, яка змусила його укласти такий правочин.

Суд зазначає, що обставини на які посилається позивач у позовній заяві не є тяжкими обставинами в розумінні ст. 233 Цивільного кодексу України, для усунення або зменшення яких позивачу необхідно було укласти спірний правочин.

Доводи ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» про те, що Договір переведення боргу був укладений вимушено суд вважає необґрунтованими, оскільки ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» жодними належними та допустимими доказами не доведено примушення ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» до укладення спірного Договору переведення. ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» було вільне у виборі продавця природного газу та будь-яких умовах, що пропонуються на ринку природного газу. В матеріалах справи відсутні докази визнання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» таким, що займає монопольне становище на відповідному ринку, тобто ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не є монополістом.

Також, суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що Договір переведення було укладено під впливом тяжкої обставини, якою є загроза припинення господарської діяльності, з огляду на недоведеність вказаних обставин належними та допустимими доказами у розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання позивача на те, що оспорюваний Договір був підписаний виключно з метою усунення тяжкої обставини для забезпечення можливості подальшого здійснення господарської діяльності з постачання природного газу на користь побутових споживачів (населення) та без будь-якої компенсації майном чи грошима не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України та не є важкими обставинами та вкрай невигідними умовами в розумінні приписів статті 233 ЦК України, оскільки, як вже зазначалося вище, ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» було вільне у виборі продавця природного газу та будь-яких умовах, що пропонуються на ринку природного газу.

При цьому, суд зазначає, що баланс інтересів позивача захищають умови спірного договору.

Так, згідно п.3.7. Договору переведення, первісний боржник та новий боржник здійснюють розрахунки на суму зобов`язання, визначеному в підпункті 2.1. пункту 2 Договору, в порядку та спосіб не заборонений законом, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно зі статтею 601 ЦК України. Таким чином, Договором переведення передбачено, що ТОВ «Кременчукгаз-постачання» здійснює розрахунки з ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» на суму 24 385 640, 95 грн. в будь-який не заборонений законом спосіб, зокрема, шляхом зустрічного зарахування.

Тобто, п.3.7. Договору переведення передбачає собою реальне настання наслідків, а саме розрахунок в порядку та спосіб не заборонений законом.

Доводи ТОВ «Кременчукгаз-Трейдінг» про те, що розрахунку не могли бути проведені, оскільки ТОВ «Кременчукгаз-постачання» припинило здійснення власної господарської діяльності з 13.03.2021 не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не надав доказів припинення діяльності ТОВ «Кременчукгаз-постачання», а згідно відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Кременчукгаз-постачання» не перебуває в процесі припинення.

Слід зазначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Однак в процесі такої діяльності є ризик, що суб`єкт підприємницької діяльності може стати банкрутом.

Отже, посилання позивача на погіршення фінансового стану не є важкими обставинами та вкрай невигідними умовами в розумінні приписів статті 233 ЦК України.

Крім того, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи. Усупереч зазначеному, позивачем не доведено, що умови Договору були вкрай невигідними для нього та те, що Договір був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що договір переведення боргу № 917/919/21 від 19 жовтня 2021 року укладений під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, та відсутність передбачених законом підстав для визнання Договору недійсним.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивач не довів порушення його прав внаслідок укладення спірного правочину, за захистом яких він звернувся до суду, та не довів наявності передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України підстав для визнання спірного договору недійсним.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.23 р.

Суддя Киричук О.А.