Рішення

від 17.10.2023 по справі 917/1134/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 Справа № 917/1134/23

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області вул Свободи, 4-а, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, ел.адреса: kremenchuk@pol.gp.gov.ua в інтересах держави в особі Омельницької сільської об"єднаної територіальної громади в особі Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул.Центральна,66, с.Омельник, Кременчуцького району, Полтавської області, 39713, ел.адреса silskarada@omelnikotg.gov.ua

до Кременчуцької районної державної адміністрації, вул.Соборна, 14/23, м.Кременчук, Полтавська область, 39614, ел.адреса: krem_rda@adm-pl.gov.ua

Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт", проспект Лесі Українки, 50, кв.30, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання договору недійсним, зобов"язання повернути водні об"єкти.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в особі Омельницької сільської об"єднаної територіальної громади в особі Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся з позовом до Кременчуцької районної державної адміністрації та Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт" в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 493 від 25.07.2012, яким погоджено ПП «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ» (озеро № 1-1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції, загальною площею водного дзеркала 10,40 га.

2. Визнати недійсним договір оренди водних об`єктів (озеро № 1 - 1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га), загальною площею водного дзеркала 10,40 га, укладений 03.08.2012 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та ПП «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ», зареєстрований у Журналі обліку договорів оренди водних об`єктів , запис № 5 від 17.10.2012, Укладений між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємтсвом «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ» .

3. Зобов`язати ПП «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ» (ЄДРПОУ 35779020 проспект Лесі України, буд. 50, кв. 30, м. Кременчук, Полтавська область) повернути водні об`єкти (озеро № 1 - 1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га), загальною площею водного дзеркала 10,40 га, що розташовані на території Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.08.2023.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 суд відклав підготовче засідання у справі на 07.09.2023

Відповідачі у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагували.

Копії ухвал суду для відповідача 1 направлялися на його електронну адресу.

Відповідно до пункту 17 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку:

- подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі

( п.п. 17.1. пункту 17 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" ).

Порядок вручення учасникам справи судового рішення (ухвали) визначається статтею 242 ГПК України. Днем вручення судового рішення є :

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до пункту 2 § 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

Оголошення надруковане у газеті "Голос України" № 168 (7668) від 04 вересня 2021 року та на сайті Судова влада України, підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

З початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог процесуального законодавства адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Копії ухвал суду, що направлялись на адресу відповідача 2, зазначену в позовній заяві, повернулися до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвали у справі направлялись на адресу відповідача 2, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвали суду були своєчасно розміщені судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи судом, про покладені на них обов`язки та їх процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За ухвалою від 07.09.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.10.2023

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

Розпорядженням Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 493 від 25.07.2012 погоджено Приватному підприємству «НВТО Кременчук-Пласт», відповідач - 2) надання в оренду водних об`єктів (озеро № 1 - 1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції, загальною площею водного дзеркала 10,40 га, які знаходяться на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Пунктом 2 розпорядження зобов`язано ПП «НВТО Кременчук-Пласт» посвідчити право користування водними об`єктами договорами оренди, зареєстрованими відповідно до Закону.

На підставі зазначеного розпорядження між Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та ПП «НВТО Кременчук-Пласт» 03.08.2012 укладено договір оренди водних об`єктів (озеро № 1 - 1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га), загальною площею водного дзеркала 10,40 га, терміном на 25 років.

Прокурор зазначає, що вказане розпорядження є незаконним, а укладений на його підставі договір оренди водних об`єктів є недійсним, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. З Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 5 Водного кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин) здійснено розподіл водних об`єктів на загальнодержавні і місцевого значення.

До водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Відповідно до листів Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 1220/01-05 від 05.10.2022, № 1602/02-05 від 23.12.2022 усі водні об`єкти на території Полтавської області належать до водних об`єктів загальнодержавного значення. У вказаному листі Регіональний офіс зазначає, що на території Полтавської області, в тому числі Кременчуцького району, поверхневі води знаходяться і використовуються в басейні річки Дніпро, яка протікає на території більш як однієї області і відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Основні притоки річки Дніпро - річки Псел, Ворскла, Сула, Оріль протікають на території Полтавської та інших областей України, а також їх притоки всіх порядків також належать до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Ввказане підтверджується і Наказом Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03.06.1997 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у якому визначено перелік річок та водойм, що віднесені до водних об`єктів місцевого значення.

Згідно цього переліку на території Полтавської області жодна річка або водойма (водний об`єкт) не віднесені до водних об`єктів місцевого значення.

Таким чином, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 5 ВК України, наказу Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03.06.1997, на території Полтавської області всі поверхневі водні об`єкти (річки, озера, водосховища, ставки, інші водойми) належать до водних об`єктів загальнодержавного значення.

За приписами статі 6 Водного Кодексу України (у відповідній редакції) води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. З ст. 6 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органом державної виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Статтею 14 Водного кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення.

Частинами 5, 6 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об`єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Отже, місцеві державні адміністрації набували статусу орендодавців водних об`єктів загальнодержавного значення тільки за умови розподілу Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі водних об`єктів загальнодержавного значення.

Станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладання договору оренди Кабінет Міністрів України не приймав нормативного акта, який би розподіляв повноваження щодо надання в оренду водних об`єктів загальнодержавного значення, та не делегував повноваження щодо розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема водних об`єктів, розташованих на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Вказане підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 27381/0/2-22.

З огляду на викладене, у Кременчуцької районної державної адміністрації були відсутні повноваження на розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення шляхом прийняття відповідного розпорядження та укладення у подальшому договору оренди водних об`єктів з ПП «НВТО Кременчук-Пласт».

За таких обставин, розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації № 493 від 25.07.2012 є незаконним, оскільки прийнято не на підставі закону, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Водним кодексом України, у зв`язку із чим дане розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином установлено, що Кременчуцька РДА, всупереч вимогам закону і з перевищенням наданих законом повноважень, за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності розпорядилась об`єктом водного фонду загальнодержавного значення, а тому розпорядження № 493 від 25.07.2012 є незаконним та підлягає скасуванню.

Незаконне утримання та використання ПП «НВТО Кременчук-Пласт» спірних водних об`єктів порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на водні об`єкти і порядок їх використання, та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження такими об`єктами. У цьому контексті у сфері зазначених правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на водні об`єкти в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Отже, правовідносини, що пов`язані з позбавленням держави правомочностей володільця, а, як наслідок, і права розпорядника об`єктами права власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Зважаючи на те, що розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації № 493 від 25.07.2012 не відповідає вимогам законодавства та є незаконним, а оспорюваний договір оренди водного об`єкта укладено на підставі незаконного розпорядження, тому договір оренди має бути визнаний недійсним, а спірні водні об`єкти загальною площею 10,40 га підлягають поверненню ПП «НВТО Кременчук-Пласт».

Частиною 4 ст. 51 Водного кодексу України визначено - водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни до повноважень місцевих рад у частині розпорядження землями у межах території громади.

Так, пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (зокрема земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б ) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, з 27.05.2021 законодавчо визначеним розпорядником земельної ділянки під водним об`єктом є Омельницька сільська об`єднана територіальна громада в особі Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, а тому спірні водні об`єкти підлягають поверненню саме Омельницькій сільській раді Кременчуцького району Полтавської області.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, господарський суд зазначає, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України передбачено право прокурора звертатися до суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до преамбули Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Таким чином, водні об`єкти є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою їх надання у використання, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини наведеною в п. 54 рішенні у справі «Трегубенко проти України».

Так, Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на водні об`єкти , так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, розпорядження водних об`єктів на незаконних підставах не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Зі змісту положень ст. 53 ГПК України, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від у справі № 812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 «не здійснення 10.07.2018 захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади або орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Водночас, Омельницькою сільською радою Кременчуцького району з моменту повідомлення про порушення вимог чинного законодавства щодо переданого в оренду водних об`єктів не вжито заходів щодо оскарження незаконного розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації та договору оренди з подальшим їх поверненням до комунальної власності територіальної громади.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області до Омельницької сільської ради Кременчуцького району направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 52-11220вих-22 від 14.10.2022, на який отримано відповідь від 27.10.2022 № 01-13/1342, що Омельницька сільська рада Кременчуцького району Полтавської області прохає здійснити представництво її інтересів з метою скасування договору оренди водного об`єкта.

Таким чином, Омельницька сільська рада Кременчуцького району фактично самоусунулася від захисту інтересів держави за вказаним фактом. Уповноважений суб`єкт обізнаний про необхідність захисту інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжив, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Так, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, здійснює представництво судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтерсів держави.

Аналогічна позиція з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисту інтересів держави в суді дотримується і Верховний Суд, який висловив її у низці постанов у справах за позовами прокурорів, зокрема у постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачі доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 493 від 25.07.2012, яким погоджено ПП «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ» (озеро № 1-1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га) для риборозведення та виробництва сільськогосподарської продукції, загальною площею водного дзеркала 10,40 га.

3. Визнати недійсним договір оренди водних об`єктів (озеро № 1 - 1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га), загальною площею водного дзеркала 10,40 га, укладений 03.08.2012 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та ПП «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ», зареєстрований у Журналі обліку договорів оренди водних об`єктів , запис № 5 від 17.10.2012, Укладений між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ» .

4. Зобов`язати ПП «НВТО КРЕМЕНЧУК-ПЛАСТ» (ЄДРПОУ 35779020 проспект Лесі України, буд. 50, кв. 30, м. Кременчук, Полтавська область) повернути до Омельницької територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області водні об`єкти (озеро № 1 - 1,37 га, озеро № 2 - 2,95 га, озеро № 3 - 2,90 га, штучна водойма (копанка) - 3,18 га), загальною площею водного дзеркала 10,40 га, що розташовані на території Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

5. Стягнути з Кременчуцької районної державної адміністрації ( вул.Соборна, 14/23, м.Кременчук, Полтавська область, 39614, код ЄДРПОУ 04057586) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, (м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, pax UA118201720343130001000006160 ДКСУ м.Київ код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 4026,00 грн.

6. Стягнути з Приватного підприємства "НВТО Кременчук-Пласт" (проспект Лесі Українки, 50, кв.30, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 35779020) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, (м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, pax UA118201720343130001000006160 ДКСУ м.Київ код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 4026,00 грн.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено: 19.10.2023

Суддя Кльопов І.Г.