Рішення

від 10.10.2023 по справі 922/3083/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023м. ХарківСправа № 922/3083/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті", м. Харків до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Квартенко О.Р.

відповідача - не з`явився,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (АТ "Укренергомашини"), відповідач, в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.08.2023) просить суд стягнути з відповідача на свою користь 735 538,80 грн., з яких: 530 764,56 грн. основний борг, 194 538,74 грн. інфляційні втрати та 10 235,50 грн. проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 14.07.2023 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду. Зокрема, в обґрунтування заперечень відповідач вказував на те, що:

- позивачем не доведено факту правонаступництва (переходу всіх прав та обов`язків) від АТ Завод Електроважмаш до АТ Укренергомашини (відповідача) внаслідок ненадання доказів, які б це підтверджували відповідно до закону, а саме: передавального акту, договору про приєднання, відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб про завершення процедури припинення АТ Завод Електроважмаш, і тому, пред`явивши цей позов до АТ Укренергомашини, позивач пред`явив його до неналежного відповідача;

- відповідач вважає, що у його діях відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем за поставлену продукцію за договором із початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022, оскільки відповідач не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об`єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили, і тому, відповідач вважає за обґрунтоване і правомірне прохання до суду не нараховувати до стягнення з відповідача один відсоток річних та інфляційні втрати, починаючи з 24.02.2022;

- відповідач просить суд не застосовувати до відповідача штрафні санкції у вигляді стягнення відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі більше ніж 10%, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. Відповідач наголошує, що у будь-якому випадку буде за справедливе не нараховувати відповідачу інфляційні збитки, відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 24 лютого 2022 року, оскільки для відповідача є в наявності форс-мажорні обставини у вигляді бойових дій в Україні, місті Харкові та області безпосередньо, пошкодження та знищення майна відповідача;

- відповідач також вказує на те, що 40 000,00 грн. є завищеним розміром витрат на професійну правничу допомогу через низьку складність цієї справи та просить суд зменшити розмір заявлених витрат.

Сторонами також були подані відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 10.10.2023 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 10.10.2023 не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.02.2020 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" (постачальник за договором) був укладений договір №238-13/768-ВК, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором. Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749 зазначаються у специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору. Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, номенклатуру, асортимент, кількість та термін поставки продукції.

У п.п. 2.1-2.4 договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 30 (тридцята) календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору. Передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299. Транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок, на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010, за адресою: склад замовника, м. Харків, пр. Московський, 299. Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника.

Загальна вартість цього договору складає 70 106 400,00 грн., у тому числі ПДВ 11 684 400,00 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору, замовник здійснює оплату протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Відповідно до п. 14.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.

10.03.2020 між сторонами до договору була підписана специфікація №1 (додаток №1 до договору №238-13/768-ВК від 10.03.2020) на загальну суму 70 106 400,00 грн.

На виконання умов договору, позивач поставив, а ДП "Завод "Електроважмаш" прийняв продукцію на суму 530 764,56 грн., що підтверджується накладними № 4 від 29.03.2021, № 5 від 01.04.2021, № 6 від 20.04.2021, № 7 від 20.04.2021, № 8 від 09.06.2021, № 9 від 17.06.2021, № 11 від 09.08.2021.

01.12.2021 між АТ "Укренергомашини" та ТОВ "Укр-Понті" була підписана додаткова угода №2 до договору №238-13/768-ВК, відповідно до якої, у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини", сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 перейшли до АТ "Укренергомашини" з 01 грудня 2021 року. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, продовжують виконуватися у порядку, встановленому ним. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Проте, отриманий товар оплачений не був, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 530 764,56 грн.

Листами №04/22 від 17.02.2022 та №01/23 від 21.06.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості, проте вимоги залишені відповідачем без реагування, заборгованість не сплачена.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували позов або суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 530 764,56 грн.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позов поданий до неналежного відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано ст. 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у ст. ст. 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу положень ст. ст. 104, 107 ЦК України та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Як вбачається з інформації Фонду державного майна України (лист №10-17-21313 від 23.08.2023), відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 статуту акціонерного товариства Завод Електроважмаш, затвердженого наказом Фонду від 17.08.2021 № 1447, АТ Завод Електроважмаш є правонаступником всіх прав та обов`язків державного підприємства Завод Електроважмаш внаслідок перетворення державного підприємства Завод Електроважмаш в акціонерне товариство, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 248-р Про погодження перетворення державного підприємства Завод Електроважмаш в акціонерне товариство та наказу Фонду від 08.04.2021 № 586 Про перетворення державного підприємства Завод Електроважмаш в приватне акціонерне товариство. З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005 Про погодження реорганізації акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до акціонерного товариства Турбоатом, наказом Фонду від 01.12.2021 № 2143 Щодо АТ Завод Електроважмаш (код ЄДРПОУ 00213121) було затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ Завод Електроважмаш (товариство, що приєднується) до АТ Українські енергетичні машини (товариство-правонаступник), згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику (далі - передавальний акт), а саме АТ Українські енергетичні машини (далі - АТ Українські енергетичні машини, Товариство) в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта. Разом з тим, Фондом 01.12.2021 проведено позачергові загальні збори Товариства (протокол № 31/2021 від 03.12.2021), за результатами яких, зокрема, затверджено передавальний акт, пояснення до умов договору про приєднання акціонерного товариства Завод Електроважмаш до Товариства, договір про приєднання акціонерного товариства Завод "Електроважмаш" до Товариства, умови конвертації акцій акціонерного товариства Завод Електроважмаш в акції Товариства, прийнято рішення про випуск акцій з метою конвертації акцій акціонерного товариства Завод Електроважмаш в акції Товариства та визначено уповноважений орган Товариства, якому надаються повноваження щодо затвердження результатів розміщення (обміну) акцій та звіту про результати розміщення (обміну) акцій. Також, 21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори акціонерного товариства Українські енергетичні машини та акціонерного товариства Завод Електроважмаш, порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до статуту АТ Укренергомашини, шляхом викладення його в новій редакції. Відповідно до пункту 1.4 статуту Товариства, затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів акціонерного товариства Українські енергетичні машини та акціонерного товариства Завод Електроважмаш від 23.12.2021 №32/2021, Товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства Завод Електроважмаш внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р Про погодження реорганізації акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до акціонерного товариства Турбоатом (правонаступник - АТ Укренергомашини).

У спірних правовідносинах державним органом - Кабінетом Міністрів України погоджено проведення процедури реорганізації АТ "Завод Електроважмаш" шляхом приєднання до АТ "Українські енергетичні машини".

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження Передавального акту, а саме, з 01.12.2021.

Крім того, як зазначалося вище по тексту рішення, 01.12.2021 між АТ "Українські енергетичні машини" та ТОВ "Укр-Понті" було укладено додаткову угоду до договору №238-13/768-ВК від 10.03.2020, за умовами якої всі права і обов`язки замовника за договором перейшли до АТ "Укренергомашини". Тобто, АТ "Українські енергетичні машини" самостійно підтвердило, що є правонаступником боржника.

Щодо клопотання відповідача про врахування форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

У розділі 12 договору №238-13/768-ВК від 10.03.2020 сторони обумовили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або відвернути. У разі наявності таких обставин кожна сторона повинна не пізніше трьох днів повідомити про них у письмовому вигляді іншу сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Якщо сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2, то вона зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки, яких та зазнала. У разі наявності таких обставин, строк виконання стороною зобов`язань по цьому договору відкладається відповідно до часу, протягом якого діють ці обставини. Якщо такі обставини, що настали, продовжують діяти більше двох місяців, сторони проводять додаткові переговори для виявлення альтернативних способів виконання цього договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020, як не містять і повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин в порядку визначеному договором. Поданий відповідачем сертифікат №6300-22-1122 про настання форс-мажорних обставин стосується обов`язку (зобов`язання) зі сплати податку на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року. Крім того, зобов`язання щодо оплати товару за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 виникли ще у 2021 році, а отже настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 не могли вплинути на виконання зобов`язань за договором.

Отже, у зв`язку з настанням зобов`язань щодо оплати товару до початку повномасштабної війни (до 24.02.2022), відсутності у матеріалах справи сертифіката про настання форс-мажорних обставин, виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами саме щодо зобов`язань відповідача за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 та відсутністю повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, відповідно до умов договору, твердження відповідача судом не враховуються.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 194 538,74 грн. та відсотки річних у розмірі 10 235,50 грн.

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 10.4 договору сторони обумовили, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Разом з тим, відповідачем не було доведено, що належні до сплати відсотки річних та інфляційні втрати надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду в погоджені сторонами умови щодо розміру встановленої відповідальності за прострочення договірного зобов`язання. Розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони спору. Тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат. Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 40 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 11.07.2023, ордер серії ВІ №1155348 від 12.07.2023, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3247 від 14.01.2020.

Відповідно до пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту щодо процедури стягнення коштів за договорами №238-13/768-ВК від 10.03.2020 та № 238-13/1103-ТД від 15.09.2021, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" та Державним підприємством Завод Електроважмаш (наразі - Акціонерне товариство Українські енергетичні машини).

Відповідно до пункту 4.1. договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно з пунктом 4.2. договору, сторони погодились, що вартість гонорару, за цим договором, в частині комплексу послуг з надання правової допомоги щодо процедури стягнення коштів за договорами №238-13/768-ВК від 10.03.2020 та №238-13/1103-ТД від 15.09.2021, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" та Державним підприємством Завод Електроважмаш (наразі - Акціонерне товариство Українські енергетичні машини) становитиме 80 000,00 грн., ПДВ не передбачений, у тому числі: за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 - 40 000,00 грн. за договором №238-13/1103-ТД від 15.09.2021 - 40 000,00 грн.

Отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" та адвокатом Квартенко Олексієм Романовичем погоджено умови договору про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, оплата послуг адвоката за надання правової допомоги щодо процедури стягнення коштів за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 відбувається у формі гонорару чітко встановленого розміру 40 000,00 грн.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ "Укр-Понті" на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та покласти їх на відповідача, згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525-530, 610, 612, 625, 655, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" (61157, м. Харків, пров. Монгольський, 6, код ЄДРПОУ 23757071) 530 764,56 грн. заборгованості, 194 538,74 грн. інфляційних втрат, 10 235,50 грн. процентів річних, 8 826, 48 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" (61157, м. Харків, пров. Монгольський, 6, код ЄДРПОУ 23757071).

Відповідач - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269).

Повне рішення підписано 19 жовтня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова