Постанова

від 17.01.2024 по справі 922/3083/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3083/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача адвокат Квартенко О.Р., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 14.01.2020 серія ПТ № 3247, ордер серія ВІ №1155348 від 12.07.2023

від відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх. №2323 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 (повний текст підписано 19.10.2023 у місті Харкові) у справі № 922/3083/23, суддя Погорелова О.В

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті", м. Харків до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків про стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

12.07.2023 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог вх .№22160 від 21.08.2023) просив суд стягнути з відповідача на свою користь 735 538,80 грн, з яких: 530764,56 грн основний борг, 194 538,74 грн інфляційні втрати та 10 235,50 грн проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2023 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" 530764,56 грн заборгованості, 194538,74 грн інфляційних втрат, 10 235,50 грн процентів річних, 8 826, 48 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.119-131).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним.

Так, суд відхилив доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову через те, що позов поданий до неналежного відповідача, адже з урахуванням системного аналізу положень ст. ст. 104, 107 ЦК України та беручи до уваги невизначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, такий момент сам по собі не може прив`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. У спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» перейшло правонаступнику Акціонерному товариству «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження передавального акту, а саме з 01.12.2021.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено. Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020, як не містять і повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин в порядку, визначеному договором.

Відповідачем не було доведено, що належні до сплати відсотки річних та інфляційні втрати надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду в погоджені сторонами умови щодо розміру встановленої відповідальності за прострочення договірного зобов`язання. Розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони спору. Тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат.

Факт поставки позивачем товару та порушення зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 530 764,56 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

З метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважав за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ «Укр-Понті» на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та покласти їх на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Українські енергетичні машини звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 у справі №922/3083/23 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.194-200).

Скаржник просить суд безпосередньо застосувати загальні і спеціальні норми права, а саме: ч. 8 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ч. 4 ст. 91, ч. 1, 5 ст. 104, ч. ч. 2-4 ст. 107 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 114, ч. 4 ст. 115, ст. ст. 119-120 Закону України «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 № 2465-IX. Врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.04.2021 по справі №926/767-б/15 та у постанові від 27.04.2021 по справі №922/2378/20.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне.

Позивачем не було доведено суду факту правонаступництва (переходу всіх прав та обов`язків) від АТ «Завод «Електроважмаш» до АТ «Укренергомашини» (відповідача), внаслідок ненадання доказів, які б це підтверджували відповідно до закону, а саме передавального акту, договору про приєднання, відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб про завершення процедури припинення АТ «Завод «Електроважмаш». І тому, пред`явивши цей позов до АТ «Укренергомашини», позивач пред`явив його до неналежного відповідача. Апелянт також вважає, що судом першої інстанції було визнано встановленими ті обставини, які насправді не були доведені позивачем, зроблено висновок про задоволення позовних вимог, який не відповідає фактичним обставинам справи і не відповідає наданим на розгляд суду доказам, не було застосовано закони, які підлягали застосуванню, а саме ч. 8 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ч. 4 ст. 91, ч. 1, 5 ст. 104, ч.ч. 2-4 ст. 107 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 114, ч. 4 ст. 115, ст. ст. 119- 120 Закону України «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 №2465-IX, ч. 4 ст. 75, ст. 77 ГПК України. А застосування даних законів має наслідком відмову в позові, внаслідок його пред`явлення до неналежного відповідача. Зазначене, на переконання скаржника, є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення згідно зі ст. 277 ГПК України.

Апелянт вважає, що позивачем невірно визначений відповідач у справі, оскільки відповідачем не порушено права позивача та він на даний час не є правонаступником замовника за договором поставки продукції АТ «Завод Електроважмаш». Позивачем не надано суду доказів, що саме АТ «Українські енергетичні машини» має відповідати за даним позовом.

Суд першої інстанції неправильно оцінив усі обставини справи і їх правове регулювання, і тому неправильно застосував норми матеріального права, а саме суд не застосував закони, які підлягали застосуванню при розгляді цієї справи. Вказані твердження відповідача підтверджуються наступними обставинами (правовідносинами), нормами законодавства, що їх врегульовують і висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, які, на думку апелянта, повинні були застосовуватися судом першої інстанції.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 у справі № 922/3083/23 залишено без руху. Зобов`язано АТ Українські енергетичні машини усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 10591,78 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №6653 від 13.11.2023 про сплату судового збору у розмірі 10591,78 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 07.11.2023.

08.11.2023 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3083/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №922/3083/23, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 у справі № 922/3083/23. Встановлено позивачу строк до 12.12.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу у справі. Запропоновано учасникам справи в строк до 12.12.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "17" січня 2024 р. о 09:45 годині.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Апелянт у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка сторін у судове засідання судом не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами фіксації відповідно до вимог ст.222 ГПК України. Складено протокол судового засіданні у відповідності до вимог ст.223 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 10.02.2020 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Понті" (постачальником) було укладено договір №238-13/768-ВК (далі договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором (а.с.10-13).

За умовами наведеного договору:

- постачальник здійснює поставку продукції замовнику партіями протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору;

- транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок на умовах DDP згідно з (Інкотермс 2010), за адресою: склад Замовника, м. Харків, пр. Московський. 299 (п.2.3 договору);

- право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника (п.2.4 договору);

- замовник здійснює оплату продукції протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (п.4.1 договору);

- за порушення строків поставки продукції, передбачених цим Договором, замовник має право пред`явити постачальнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% вартості простроченої (непоставленої) продукції за кожен день прострочення (п.10.2 договору);

- за порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.4 договору);

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або відвернути. У разі наявності таких обставин кожна сторона повинна не пізніше трьох днів повідомити про них у письмовому вигляді іншу сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 12.1, 12.2 договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 14.1 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Спеціфікація № 1, як Додаток № 1 до договору №238-13/768 від 10.03.2020 містить найменування продукції, од.виміру, кількість, ціну за одн. без ПДВ грн та суму без ПДВ грн (а.с.13 зворотній бік -16).

На виконання умов договору позивач поставив, а ДП "Завод "Електроважмаш" прийняв продукцію на суму 530 764,56 грн., що підтверджується накладними № 4 від 29.03.2021, № 5 від 01.04.2021, № 6 від 20.04.2021, № 7 від 20.04.2021, № 8 від 09.06.2021, №9 від 17.06.2021, № 11 від 09.08.2021 (а.с. 17 зворот.бік, 18, 19, 20).

01.12.2021 між АТ "Укренергомашини" та ТОВ "Укр-Понті" була підписана додаткова угода №2 до договору №238-13/768-ВК, відповідно до якої у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини", сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 перейшли до АТ "Укренергомашини" з 01 грудня 2021 року. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, продовжують виконуватися у порядку, встановленому ним. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору (а.с.17).

Проте, отриманий товар оплачений не був, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 530 764,56 грн.

Листами №04/22 від 17.02.2022 та №01/23 від 21.06.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості, проте вимоги залишені відповідачем без реагування, заборгованість не сплачена (а.с.21, 21-зворот.бік).

Вищезазначені обставини, як вважає позивач, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим він звернувся до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія наголошує наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ «Укр-Понті» (постачальник) до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» про стягнення боргу та відповідальность за прострочення оплати за договором поставки, що укладений між позивачем (постачальником) і замовником - Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш».

Приписами частини 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №910/2062/18.

Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 року у справі №233/1950/19.

Як вбачається з відповіді Фонду державного майна України на адвокатський запит представника позивача, 26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 «Щодо АТ «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 002131321)» було затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ «Завод «Електроважмаш» (товариство, що приєднується) до АТ «Українські енергетичні машини» (товариство-правонаступник), згідно з якими усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме АТ «Українські енергетичні машини» в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.

Фондом державного майна України 01.12.2021 проведено позачергові загальні збори Товариства (протокол №31/2021 від 03.12.2021), за результатами яких, зокрема, затверджено передавальний акт, пояснення до умов договору про приєднання акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Товариства, договір про приєднання акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Товариства, умови конвертації акцій акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» в акції Товариства, прийнято рішення про випуск акцій з метою конвертації акцій акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» в акції Товариства та визначено уповноважений орган Товариства, якому надаються повноваження щодо затвердження результатів розміщення (обміну) акцій та звіту про результати розміщення (обміну) акцій.

Відповідно до пункту 1.4 статуту Товариства, затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» та акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» від 23.12.2021 №32/2021. Товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р «Про погодження реорганізації акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом» (правонаступник АТ «Укренергомашини»).

Згідно з відомостями з ЄДРПОУ за кодом ЄДРПОУ №05762269 зареєстрована юридична особа: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (а.с. 42-43).

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 до договору №238-13/768 ВК від 10.03.2020 врегульовано, що у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту між Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» та Акціонерним товариством «Українські енергетичні машини» сторони домовилися, що усі права та обов`язки замовника за договором №238-13/768-ВК від 10.03.2020 перейшли до АТ «Укренергомашини» з 01 грудня 2021 року (а.с.17).

Як встановлено вище, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1228-р «Деякі питання управління акціонерним товариством «Українські енергетичні машини» 09.02.2022, акції, що належать державі у статутному капіталі акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", а отже і функції з управління корпоративними правами держави зазначеним товариством, були передані від Фонду державного майна України до Кабінету міністрів України.

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 № 31/2021, який є у вільному доступі за посиланням https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8171, прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Згідно з Протоколом спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини" Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF, де згідно пунктом 1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Відповідні обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства Завод Електроважмаш також були предметом дослідження судів у справі №922/3979/21 на стадії заміни сторони спору (Акціонерного товариства Завод Електроважмаш) на його правонаступника Акціонерного товариства Українські енергетичні машини на стадії виконання рішення суду та видачи наказу.

У відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З обставин зазначеної вище справи, встановленими в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023 у справі 922/3979/21, вбачається, згідно з пунктом 1 Передавального акту від 01.12.2021, правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.

Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Згідно з пунктом 1.4. Статуту Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України.

Згідно зі статтею 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Для правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників.

Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва) на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Ураховуючи встановлені у сукупності обставини в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд апеляційної інстанції вважає, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи, а тому доводи апелянта щодо того, що Акціонерне товариство Українські енергетичні машини -неналежний відповідач у справі, є необґрунтованими.

Зазначене також кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18/

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме - з 01.12.2021.

Вказаний висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.08.2023 у справі №922/4650/21.

Щодо посилання скаржника на незастосування судом законів, які, на його думку, підлягали застосуванню, а саме ч. 8 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», ч. 4 ст.91, ч. 1,5 ст. 104, ч.ч. 2-4 ст. 107 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст.114, ч. 4 ст.115, ст.ст. 119-120 Закону України «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 №2465-ІХ, колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань, як саме таке незастосування вплинуло на суть ухваленого судом першої інстанції рішення. Крім того, зазначені положення статей визначають порядок та процедуру злиття і приєднання акціонерного товариства, втім не містять норми щодо визначення саме моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи.

При цьому, в ухвалі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №922/1146/21, відмовляючи Акціонерному товариству "Українське енергетичні машини" у задоволенні клопотання про передачу справи №922/1146/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судом касаційної інстанції було надано оцінку доводам АТ "Українські енергетичні машини" щодо застосування частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", частини 4 статті 91, частини 1, 5 статті 104, частини 2-4 статті 107 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 114, частини 4 статті 115, статті 119-120 Закону України "Про акціонерні товариства", а також врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.04.2021 у справі №926/767-б/15 та у постанові від 27.04.2021 у справі №922/2378/20.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у рішенні Господарського суду Харківської області від 15.08.2022 у справі №922/366/22, постанові Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі №922/3953/20, рішенні Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/1803/23, за змістом яких суди дійшли висновку, що відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб запису про завершення процедури припинення АТ «Завод «Електроважмаш» і одночасно з цим відсутність запису в ЄДР про те, що АТ «Українські енергетичні машини» є правонаступником юридичної особи АТ «Завод «Електроважмаш», є безумовною підставою для висновку суду, що процедура припинення акціонерного товариства шляхом приєднання ще не завершена, і правонаступництва щодо всіх прав і обов`язків у іншого акціонерного товариства ще не виникло. При цьому, колегія суддів виходить з того, що положеннями ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду, які враховані апеляційним судом при розгляді даної справи, а не в рішеннях суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, на які посилається апелянт. Крім того, посилання скаржника на вказані рішення та постанову не свідчить про неправильне застосування норм права, оскільки застосування положень статей 52, 334 ГПК України та обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується момент встановлення процесуального правонаступництва, підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Посилання заявника на постанови Верховного Суду від 22.04.2021 №926/767-б/15 та від 27.04.2021 №922/2378/20 колегією суддів відхиляються, адже не свідчать про неправильне застосування норм права, оскільки застосування положень статті 52 ГПК України та обґрунтовання доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується момент встановлення процесуального правонаступництва, підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи апелянта та заперечень щодо нього, суд не вважає за доцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилався відповідач.

Відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржується факт порушення взятих на себе договірних зобов`язань, обґрунтованість суми основного боргу, відсотків річних, інфляційних втрат, рішення суду першої інстанції в частині відмови місцевого господарського суду у задоволенні клопотання зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних та в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про врахування форс-мажорних обставин, а тому судом апеляційної інстанції у відповідних частинах не переглядається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 у справі №922/3083/23 повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 у справі № 922/3083/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 у справі №922/3083/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.01.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця