Рішення

від 11.10.2023 по справі 924/773/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"11" жовтня 2023 р. Справа № 924/773/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Крупській В.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач" м. Хмельницький

до Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" м. Хмельницький

про стягнення 8591694,53грн боргу, 197608,97грн пені, 16241,83грн 3% річних, 68733,55грн інфляційних втрат

За участю:

від позивача: Москалюк С.А. згідно Ордера серія ВХ№1050053 від 17.07.2023

від відповідача: Гоцанюк О.Р. згідно довіреності від 29.12.2022

З оголошенням перерви в судових засіданнях 11.09.2023 та 09.10.2023.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

11.10.2023 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

17.07.2023 на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач" м. Хмельницький до Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" м. Хмельницький про стягнення 8591694,53грн боргу, 197608,97грн пені, 16241,83грн річних, 68733,55грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача внаслідок порушення умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №196 від 20.02.2023 існує заборгованість по оплаті поставленої електроенергії у сумі 8591694,53грн. Крім цього, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення 197608,97грн пені, нарахованої відповідно до п. 9.2 Договору за період з 21.06.2023р. по 13.07.2023р., а також 16241,83грн річних, нарахованих з 21.06.2023р. по 13.07.2023р. та 68733,55грн інфляційних втрат, нарахованих за червень 2023р. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 20.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/773/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12:00год. 08.08.2023.

08.08.2023 представником позивача надіслано до суду клопотання (вх.№05-22/5069/23), в якому просить суд долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують обсяги споживання електроенергії відповідачеві у травні 2023, а саме, звіт щодо обсягів споживання від АТ "Хмельницькобленерго" від 12.06.2023 та лист від АТ "Укрзалізниця" від 14.06.2023.

Адресовані до суду докази судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.08.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11:00год. 11.09.2023.

14.08.2023 на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/5156/23) із запереченнями. У відзиві відповідач визнає заборгованість перед позивачем у сумі 7698134,95грн та заперечує щодо нарахування позивачем штрафних санкцій.

У відзиві посилається на лист ТПП від 28.02.2022 року, відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також зауважує, що у місті зросла кількість внутрішньо переміщених осіб та, як наслідок, збільшилось навантаження на централізовані мережі водопостачання, що слугувало причиною частішого виходу з ладу водонапірного та каналізаційного обладнання. Так, значна частина прибутків спрямовувалась на оплату праці працівників, сплату податків, оперативне усунення аварійних ситуацій, модернізацію обладнання для забезпечення споживачів питною водою. Тобто, відповідач не ухилявся від виконання своїх фінансових зобов`язань, а здійснював оплату в міру своєї фінансової можливості в критичних умовах обставин непереборної сили.

Додатково зазначає, що на час дії воєнного стану існує законодавча заборона нарахування штрафних та компенсаційних санкцій за несвоєчасну оплату комунальних послуг, що унеможливлює отримання відповідачем додаткових нарахувань за несплату споживачами за водовідведення та водопостачання. Окрім того, відповідач віднесений до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури, тому стягнення неправомірно нарахованих штрафних санкцій призведе до порушення нормального режиму функціонування водонапірних та каналізаційних мереж міста та завдасть негативних наслідків для національної безпеки України.

До відзиву додано додаткові докази, в підтвердження викладених обставин та заперечень.

15.08.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№05-22/5173/23). У відповіді з приводу форс-мажорних обставин наголошує, що договір укладено у лютому 2023 року внаслідок застосування процедури публічних закупівель, тобто, майже через рік після видання ТПП листа від 28.02.2022 року. Також в даному випадку військова агресія рф не може вважатись а ні неочікуваною, а ні непередбачуваною з огляду на дату укладення договору, як і заборона на нарахування штрафних санкцій для споживачів ЖКП, позаяк існувала з 05.03.2022 року. Відтак, відповідач був обізнаний із обсягом взятих на себе зобов`язань та погодився на їх виконання. Звертає увагу і на неповідомлення позивача відповідачем про настання форс-мажорних обставин.

11.09.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/5802/23), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

11.09.2023 представником відповідача подано до суду клопотання (вх.№05-22/5786/23), в якому просить суд долучити до матеріалів справи належним чином завірені копії платіжних доручень, які підтверджують часткову оплату відповідачем заборгованості.

Адресовані до суду докази судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У зв`язку із надісланим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи, 11.09.2023 в судовому засіданні оголошено перерву на 14:30год. 09.10.2023, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

09.10.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-08/3337/23), в якому просить суд закрити провадження у справі в частині суми 7698134,95грн основного боргу, у зв`язку із відсутністю предмета спору, а також просить суд повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у сумі 115472,02грн сплачений при поданні позову. До клопотання додано докази часткової оплати відповідачем заборгованості у сумі 7698134,95грн.

09.10.2023 в судовому засіданні оголошено перерву на 15:30год. 11.10.2023, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

11.10.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-08/3371/23), в якому просить суд закрити провадження у справі в частині суми 8591694,53грн основного боргу, у зв`язку повною сплатою основного боргу та відсутністю предмета спору в цій частині, а також просить суд повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у сумі 128875,41грн сплачений при поданні позову. До клопотання додано докази оплати відповідачем заборгованості у сумі 8591694,53грн.

Також позивач просить суд залишити без розгляду клопотання (вх.№05-08/3337/23 від 09.10.2023) про закриття провадження у справі в частині суми 7698134,95грн основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2023 підтримує позовні вимоги в частині стягнення 197608,97грн пені, 16241,83грн 3% річних, 68733,55грн інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2023 просить суд зменшити заявлену до стягнення пеню на 50%.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

20.02.2023 між міським комунальним підприємством "Хмельницьковдоканал" (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач" (постачальник) було укладено договір №196 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2 договору).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу із 01.03.2023 року до 31.12.2023 року товар "код ДК 021:2015 - 093100000-5 "Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 Договору, постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки, примірна форма якої є додатком №2 до цього Договору та яка має містити: інформацію щодо об`єкта (об`єктів) постачання електричної енергії, в тому числі найменування об`єкта (за наявності), адреса тощо, їх ЕІС коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об`єктом Споживача, відомості щодо споживання електричної енергії об`єктами споживача (за наявності).

Споживач має право здійснювати коригування обсягів поданої заявки шляхом подання відповідної коригуючої заявки до 25 числа розрахункового періоду (місяця постачання).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 112450128,00 грн.

Ціна за одиницю товару визначається у додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція постачальника" (п. 5.2. договору).

У п. 5.5.1. договору передбачено погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання ТПП та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін можливе за умови пред`явлення учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка, експертний висновок) з Торгово - промислової палати чи її територіального відділення. Документ, що надається Учасником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату або місяць укладення договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар за розрахунковий період станом на момент укладання додаткової угоди (документ що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданим не більше ніж 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП "Оператор ринку», зокрема офіційного сайту https://www.oree.com.ua. Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюється шляхом множення ціни за одиницю товару станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт ) зростання вартості товару.

У випадку, якщо коливання ціни на ринку товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товару, сторони, керуючись пп. 5 п. 19 ст. Особливостей, дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмеження максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період, в такому випадку, визначається за формулою, визначеною у пп. 5.5.1 цього договору (п. 5.6. договору).

У п. 5.8. договору погоджено, що зміна ціни за одиницю товару, згідно пп. 5.5 - 5.7. цього договору здійснюється у письмовій формі, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. У такій угоді також вказується розмір встановленого тарифу та дату (період), з якої тариф починає діяти (п. 5.7.3. договору).

За змістом п. 5.10 Договору обсяг споживання Товару по кожному об`єкту споживання Споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії Споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311 та інших нормативно-правових актів України.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, протягом якого Споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно поданих Заявок. Заявки Споживача можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця. (п. 5.11. Договору).

По закінченню розрахункового періоду Постачальник зобов`язаний надати для підписання Споживачу акт приймання-передачі електричної енергії. Акт приймання-передачі електричної енергії має містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю Товару згідно умов цього Договору та іншу інформацію згідно з вимогами Договору. (п. 5.12. Договору).

Споживач здійснює оплату згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його підписання, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії. Ціна за одиницю Товару в рахунку виставленому за цим пунктом та в Акті приймання-передачі Товару у відповідному розрахунковому періоді, визначається згідно Договору (п. 5.13 Договору).

У п. 9.4. договору передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 12.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 12.2. договору визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 12.3. договору строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 12.4. договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 13.1. Договору останній набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Відповідно до пункту 13.10. договору усі повідомлення за договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом або особисто за зазначеними в договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском печаток.

У додатках до договору сторонами також погоджено комерційну пропозицію постачальника (базова ціна товару - 4,416 грн. з ПДВ); заявку на постачання електричної енергії споживачу, заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Додатковою угодою №1 від 11.04.2023 до Договору від 20.02.2023 сторони доповнили пункт 66 Додатку №2 "Заявка на постачання електричної енергії споживачу" до Договору: ЕІС код об`єкта ТКО-62Z1140391415027.

Додатковою угодою №2 від 01.05.2023 до Договору від 20.02.2023 змінено місцезнаходження та банківські реквізити сторін.

Додатковою угодою №31-05/2023-196 від 31.05.2023 до Договору від 20.02.2023 сторони дійшли згоди розірвати Договір №196 про постачання електричної енергії споживачу від 20.02.2023 з 01.06.2023 та визначили останній день дії Договору - 31.05.2023. Споживач зобов`язаний здійснити розрахунок за спожиту електроенергію у строки встановлені ПРРЕЕ.

Додаткові угоди підписані сторонами та скріплені відтиском печаток сторін.

Позивачем виставлявся відповідачу рахунок на оплату №686 від 31.05.2023.

Відповідно до акту прийому-передачі обсягу купівлі-продажу електричної енергії №556 від 31.05.2023, позивачем в травні 2023 поставлено відповідачу 1945583кВт/год електроенергії на загальну суму 8591694,53грн з ПДВ.

Згідно супровідного листа №411 від 09.06.2023 позивачем надіслано відповідачу акт та рахунок.

Матеріали справи містять звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживача МКП "Хмельницькводоканал" постачальника ТОВ "Хмельницькенергопостач" за травень 2023 від 12.06.2023.

13.07.2023 позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №429 про сплату заборгованості у сумі 8591694,53грн.

Вказана претензія залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою відповідачем своєчасно та в повному обсязі вартості спожитої у травні 2023 року електроенергії у сумі 8591694,53грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім цього, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 20.02.2023 позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 197608,97грн пені, нарахованої відповідно до п. 9.2 Договору за період з 21.06.2023р. по 13.07.2023р., а також 16241,83грн річних, нарахованих з 21.06.2023р. по 13.07.2023р. та 68733,55грн інфляційних втрат, нарахованих за червень 2023р. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що після подання позивачем позову до суду, відповідач повністю сплатив заборгованість перед позивачем у сумі 8591694,53грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №207510570 від 10.08.2023 на суму 500000грн, №207510618 від 11.08.2023 на суму 500000грн, №207510658 від 15.08.2023 на суму 500000грн, №207510710 від 16.08.2023 на суму 500000грн, №207510731 від 500000грн, №207510822 від 22.08.2023 на суму 500000грн, №207510836 від 23.08.2023 на суму 500000грн, №207510860 від 24.08.2023 на суму 300000грн, №207510933 від 29.08.2023 на суму 500000грн, №207510965 від 30.08.2023 на суму 500000грн, а також долученою представником позивача до матеріалів справи випискою по особовому рахунку станом на 10.10.2023.

У зв`язку із відсутністю предмета спору у даній справі, представником позивача подано суду клопотання (вх.№05-08/3371/23 від 11.10.2023) про закриття провадження у даній справі в частині основного боргу, на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, яке судом прийнято.

Таким чином, станом на 11.10.2023 позовні вимоги позивача становлять 197608,97грн пені, 16241,83грн річних та 68733,55грн інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Відповідно до частини 1статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи стверджується, що 20 лютого 2023 року між міським комунальним підприємством "Хмельницьковдоканал" (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач" (постачальник) укладено договір №196 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу із 01.03.2023 року до 31.12.2023 року товар "код ДК 021:2015 - 093100000-5 "Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України „Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджується з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ "Хмельницькенергопостач" поставлено відповідачу електричну енергію обсягом 1945583,00 кВт/год за травень 2023 року.

Сторонами під час укладення договору визначено ціну одиниці товару - 4,416 грн. з ПДВ, тобто, 3,68 грн. без ПДВ. Саме таку вартість товару вказано позивачем при розрахунку розміру оплати за спожиту МКП "Хмельницьководоканал" електричну енергію.

Відповідно до п. 5.13 Договору, сторони погодили, що Споживач здійснює оплату згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його підписання, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії. Ціна за одиницю Товару в рахунку виставленому за цим пунктом та в Акті приймання-передачі Товару у відповідному розрахунковому періоді, визначається згідно Договору.

Судом встановлено, що після подання позивачем позову до суду, відповідач повністю сплатив заборгованість перед позивачем у сумі 8591694,53грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та випискою по особовому рахунку станом на 10.10.2023.

У зв`язку із відсутністю предмета спору у даній справі, представником позивача подано суду клопотання (вх.№05-08/3371/23 від 11.10.2023) про закриття провадження у даній справі у сумі основного боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, в якому водночас просить суд повернути сплачений судовий збір, яке судом прийнято.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

За таких обставин, суд вважає за необхідне частково повернути позивачу сплачений судовий збір у сумі 128875,42грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 16241,83грн 3% річних, нарахованих з 21.06.2023р. по 13.07.2023р. судом враховується таке.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок заявлених 3% річних у сумі 16241,83грн на суму боргу 8591694,53грн та встановлено правомірність визначення позивачем початку та кінця періодів нарахування (з 21.06.2023 по 13.07.2023), визнано його арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу заявлених позивачем до стягнення втрат від інфляції у сумі 68733,55грн за червень 2023 року, суд зазначає, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду конкретизував у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, роз`яснивши, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідно до п. 5.13 Договору, оплата за електричну енергію здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, суд вважає, що відповідач зобов`язаний був розрахуватись з позивачем за спожиту електричну енергію за травень місяць у строк до 20.06.2023 включно.

Оскільки час прострочення у червні 2023 року становить менше півмісяця, то інфляційні нарахування на суму боргу у червні 2023 року не здійснюються, тому позовні вимоги у сумі 68733,55грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 197608,97грн пені, судом враховується таке.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати спожитої електричної енергії у сумі 8591694,53грн за травень 2023 року.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 9.4. договору передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано пеню у сумі 197608,97грн з розрахунку 0,1% від заборгованості 8591694,53грн, що є меншим від подвійної облікової ставки НБУ, а також вірно визначено початок та кінець періодів прострочення (з 21.06.2023 по 13.07.2023), тому вимоги в цій частині є обгрунтованими та правомірними.

З приводу посилань відповідача на обставини непереборної сили, зокрема, вказані у листі ТПП від 28.02.22 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із статтею 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Умовами пункту 12.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 12.2 договору визначено, що під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 12.3 договору строк виконання зобов`язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 12.4 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 13.10 договору усі повідомлення за договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом або особисто за зазначеними в договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем погоджених з позивачем умов договору щодо повідомлення про настання обставин форс-мажору. Також відповідачем не подано доказів на підтвердження настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду на приписи статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", а також жодним чином не доведено, що зазначені обставини мають безпосередній зв`язок із фактичними обставинами даної справи та свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Судом також враховується, що договір укладено 20.02.2023 року, тобто, під час дії воєнного стану та заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, для споживачів відповідача. Тобто, останній, укладаючи договір на чітко визначених у ньому умовах, усвідомлював ризики, зазначені ним у відзиві на позов, позаяк такі обставини вже існували та не були непередбачуваними.

Крім цього, відповідач у відзиві на позов (вх.№05-22/5156/23 від 14.06.2023), а також представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2023 просили суд зменшити розмір заявленої позивачем пені на 50%.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту відповідача вбачається, що останній є комунальним підприємством, метою створення якого є забезпечення споживачів якісною питною водою в обсягах, необхідних для забезпечення їх фізіологічних потреб; забезпечення споживачів холодною водою для задоволення господарсько-побутових, технічних потреб та потреб пожежегасіння в обсягах, обумовлених діючими нормативами та передбаченими угодами; відпуск води, як сировини для виробництва гарячої води із теплоносія для підприємств, виробників гарячої води і тепла; приймання до комунальної каналізації господарсько-побутових, виробничих та поверхневих вод, їх відведення та очищення.

Тобто відповідач є підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності у заборі, очищенні та постачанні води.

07.09.2022 року Міністерство розвитку громад та територій України включило відповідача до об`єктів критичної інфраструктури, тобто об`єктів, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Суд бере до уваги, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд в даному конкретному випадку враховує, що відповідач віднесений до об`єктів критичної інфраструктури, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам; ним добровільно повністю сплачено заборгованість, для стягнення якого позивач звернувся до суду, заборгованість існувала протягом нетривалого періоду; окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем також стягнуто 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи вище зазначене, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також сумлінне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені.

З огляду на вказане, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим суд вважає зменшення розміру пені на 50%.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 98804,49грн пені, та 16241,83грн. 3% річних. В стягненні 68733,55грн втрат від інфляції суд відмовляє з мотивів їх необґрунтованості та в стягненні 98804,49грн пені у зв`язку з її зменшенням судом.

При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №924/773/23 в частині стягнення суми 8591694,53грн основного боргу закрити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач" м. Хмельницький до Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" м. Хмельницький про стягнення 197608,97грн пені, 16241,83грн 3% річних, 68733,55грн інфляційних втрат задовольнити частково.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства "Хмельницькводоканал" (м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75, код ЄДРПОУ 03356128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 22/1, код ЄДРПОУ 44881078) 98804,49грн (дев`яносто вісім тисяч вісімсот чотири гривні 49 копійок) пені, 16241,83грн (шістнадцять тисяч двісті сорок одна гривня 83 копійки) 3% річних, 3207,76 (три тисячі двісті сім гривень 76 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

4. В решті суми 98804,49грн пені та 68733,55грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергопостач" (м. Хмельницький, вул. Свободи, 22/1, код ЄДРПОУ 44881078) з Державного бюджету України 128875,42 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 42 копійки) витрат по оплаті судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №224 від 14.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2023.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 4 примірники:

1-до справи (в паперовому);

2-позивачу ТОВ "Хмельницькенергопостач" (hmenergopostach@gmail.com на електронну пошту);

3-адвокату Москалюк С.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту);

4-відповідачу МКП "Хмельницькводоканал" (на електронну пошту kmwater@ukr.net).