Постанова

від 17.10.2023 по справі 921/702/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/702/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма"

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2022 (суддя Стадник М. С.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (головуючий суддя Бойко С. М., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.)

у справі № 921/702/21

за позовом Приватного малого підприємства "Лотос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люізо",

про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису і припинення права власності,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Гатало М. Я., відповідача - Притула О. Б.)

СУТЬ СПОРУ

1. Приватне мале підприємство "Лотос" (далі - позивач, ПМП "Лотос") звернулося з позовом до суду, посилаючись на те, що воно є власником нерухомого майна - прохідної, щодо якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігма" (далі - відповідач, ТОВ "Бігма") незаконно зареєструвало за собою право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим просило суд витребувати майно з чужого незаконного володіння відповідача, скасувати запис про право власності та припинити право власності відповідача на прохідну.

2. Суди визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині витребування майна, вказавши на те, що відповідач не підтвердив своє право власності на спірне нерухоме майно - прохідну.

3. За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, про що детальніше зазначено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

4. ПМП "Лотос" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Бігма" в якому просить:

- витребувати на користь ПМП "Лотос" з незаконного володіння ТОВ "Бігма" нерухоме майно, а саме: прохідну літери Г, загальною площею 92,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 (далі - спірне приміщення, спірна прохідна);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності від 11.08.2020 №37795041, внесений державним реєстратором Козлівської селищної ради Тернопільської області Грималюком Богданом Івановичем (далі - державний реєстратор) про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення за ТОВ "Бігма";

- припинити ТОВ "Бігма" право власності на спірне приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю "Люізо" (далі - третя особа, ТОВ "Люізо") укладено договір купівлі-продажу 83/100 часток будівель і споруд від 11.12.2020, на підставі якого позивач став власником будівлі прохідної під літерою Г площею 273,8 кв.м та зареєстрував своє право власності на це майно у Державному реєстрі.

6. Разом з тим, згідно з інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.08.2020 державним реєстратором зареєстровано право власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв.м, за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 за ТОВ "Бігма" на підставі рішення Тернопільської міської ради від 10.07.2020 №612, довідки виданої ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації (м. Тернопіль)" від 17.08.2020 №1895 та договору купівлі-продажу від 17.12.2002 №5-01, укладеного між ТОВ "Люізо" і ТОВ "Бігма".

7. Позивач зазначає, що наведені вище документи, які слугували підставою для проведення спірної державної реєстрації не є належними доказами, що підтверджують право власності відповідача на спірне приміщення, відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів належним позивачеві майном, у зв`язку з чим ПМП "Лотос" звернулося за захистом свого порушеного права з цим позовом до суду.

8. ТОВ "Бігма" проти позову заперечує, посилаючись узагальнено на те, що придбав нерухоме майно, в тому числі спірне приміщення, за договором купівлі-продажу споруд з територіями від 27.09.2000 №1/134 у ВАТ "Ватра"; рішенням Тернопільської міської ради від 10.07.2002 №612 вирішено оформити за ТОВ "Бігма" право власності, зокрема, на приміщення прохідної; відповідач оформив право оренди та в подальшому викупив земельну ділянку для обслуговування цього майна. Зазначає, що в подальшому з метою уникнення спорів та збереження права на вже надану в користування земельну ділянку ТОВ "Бігма" повторно придбало у ТОВ "Люізо" спірне приміщення, про що свідчить укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 17.12.2002 №5-01 та акт приймання-передачі від 20.12.2002. Вважає, що будівля прохідної під літерою Г площею 273,8 кв.м, право власності на яку зареєстровано за позивачем та прохідна літери Г загальною площею 92,1 кв.м, право власності на яку зареєстровано за відповідачем це два різні об`єкти.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023, позов задоволено частково. Витребувано на користь ПМП "Лотос" з незаконного володіння ТОВ "Бігма" нерухоме майно - прохідну літери Г, загальною площею 92,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44. У решті позову відмовлено.

10. Рішення судів попередніх інстанцій узагальнено мотивоване такими аргументами і обставинами.

11. Так, суди дослідили, що позивач придбав у ТОВ "Люізо" за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11.12.2020 (далі - договір), 83/100 частки будівель та споруд, що знаходяться за адресою: місто Тернопіль, вул. Бродівська, буд 44, а саме: будівлю кузні під літерою Б площею 71,4 кв.м, будівлю прохідної під літерою Г площею 273,8 кв.м.

12. Предмет договору належить продавцеві на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, що видане Міським бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів 08.11.2002, на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.07.2002 № 612. Право власності зареєстровано за продавцем Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08.11.2002, про що здійснено запис у реєстрову книгу №1466 (п. 2 договору).

13. 11.12.2020 приватним нотаріусом Жовнір І. Т. за ПМП "Лотос" проведено державну реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна: будівля кузні під літерою Б площею 71,4 кв.м, будівля прохідної під літерою Г площею 273,8 кв.м, споруда складу під літерою В площею 71,5 кв.м, за адресою вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, Тернопільська область, на підставі договору.

14. 09.06.2021 позивач уклав із Тернопільською міською радою договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:03:001:0205, загальною площею 0.1619 га, в тому числі землі з будівлями та спорудами промислових підприємств, яка знаходиться у м. Тернополі за адресою вул. Бродівська, 44 для обслуговування нежитлових будівель та споруд. Право оренди зареєстроване позивачем 30.06.2021 на підставі договору оренди землі №б/н від 09.06.2021.

15. Водночас, 11.08.2020 державним реєстратором зареєстровано право власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв.м, за адресою м. Тернопіль вул. Бродівська, 44 за ТОВ "Бігма" на підставі рішення №612, виданого 10.07.2020 Тернопільською міською радою, довідки ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації (м.Тернопіль)" №1895 від 17.08.2020 (за змістом якої, станом на 29.12.2012 власником будівлі прохідної під літ Г, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 є ТОВ "Люізо", право власності належить на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 08.11.2002 виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та зареєстровано Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08.11.2002 за №1466) та договору купівлі-продажу від 17.12.2002 №5-01, укладеного між ТОВ "Люізо" і ТОВ "Бігма".

16. До матеріалів справи додані договори оренди від 01.11.2017 №3, від 01.01.2019 №2, від 01.01.2020 №1 та від 01.01.2021 №1, за змістом яких ТОВ "Бігма" передавало ФОП Мудрієвському Б. С. у тимчасове користування приміщення прохідної літера Г загальною площею 92,1 кв.м, що знаходиться на вул. Бродівській, 44. Наведене також підтверджується актами приймання-передачі від 01.11.2017, від 01.01.2019, від 01.01.2020 та від 01.01.2021.

17. Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій виходили із того, що надані позивачем докази є достатніми для висновку про те, що він є власником будівлі прохідної під літерою Г площею 273,8 кв.м за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, яка придбана ним за договором, укладеним із ТОВ "Люізо", право власності якого на відповідне майно підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлі та споруди, виданим Міським бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів 08.11.2002.

18. Суди дослідили, що станом на дату подачі позовної заяви та прийняття рішення у справі ТОВ "Бігма" займає приміщення прохідної під літерою Г загальною площею 92,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44.

19. При цьому, суд апеляційної інстанції додатково встановив, що відомостями з інвентаризаційної справи підтверджується те, що до загальної площі приміщення під літерою Г, яка складає 272,9 кв.м, придбаної позивачем у ТОВ "Люізо", входять і приміщення площею 92,1 кв.м, яке є спірним у цій справі.

20. Стосовно документів, які стали підставою для проведеної 11.08.2020 державної реєстрації права власності на спірну будівлю за ТОВ "Бігма", суди встановили таке.

21. Стосовно рішення виконавчого комітету Тернопільської ради від 10.07.2020 №612, яке стало підставою для реєстрації спірного приміщення, суди дослідили, що за повідомленням Тернопільської міської ради (від 28.09.2021 №211143-Ф) рішення за таким номером і датою не приймалося, оскільки 10.07.2020 не було засідання ради.

22. Стосовно наданого відповідачем на підтвердження права власності та правомірності реєстрації права власності на спірне приміщення рішення Тернопільської міської ради від 10.07.2002 №612, суди дослідили, що пунктом 10 цього рішення було вирішено оформити за відповідачем право власності у тому числі на приміщення прохідної загальною площею 92.1 кв.м.

23. Однак, у подальшому рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №231 від 12.03.2003 внесено зміни до п.10 рішення від 10.07.2002 №612 та виключено із переліку об`єктів, зокрема, приміщення прохідної загальною площею 92,1 кв.м.

24. На підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.07.2002 №612 та від 12.03.2003 №231 ТОВ "Бігма" видано 21.03.2003 Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації свідоцтво на право власності: А - на споруду цеху загальною площею 814 кв.м; Б - споруду насосної станції загальною площею 81,6кв.м; В - на будівлю складу мастил загальною площею 63,8 кв.м, Д - будівлю складу солі загально площею 28,9 кв.м, Е - будівлю загальною площею 11,9 кв.м.

25. За таких обставин, суди дійшли висновку, що рішення від 10.07.2002 №612, із змінами внесеними рішенням від 12.03.2003 №231, свідоцтво на право власності підтверджують, що приміщення прохідної загальною площею 92.1 кв.м не належить до власності ТОВ "Бігма". Також, суди зазначили, що рішення від 10.07.2002 №612 не було підставою для державної реєстрації права власності.

26. Стосовно договору купівлі-продажу від 17.12.2002 №5-01, суди дослідили, що ТОВ "Люізо" заперечує відчуження ТОВ "Бігма" спірного приміщення, та укладення договору від 17.12.2002 №5-01, а також отримання за таким договором коштів. Щодо наданих доказів оплати, а саме платіжних доручень, то такі підтверджують, що оплата проведена на виконання іншого договору та не за спірне приміщення, а тому пояснення щодо проведеної попередньої оплати до укладення договору від 17.12.2002 №5-01 не знайшли підтвердження. Крім того, умови договору не містять застережень, що за приміщення проведена попередня оплата, а навпаки в п. 3.1 договору зазначено, що оплата проводиться згідно з виставленим рахунком шляхом перерахування коштів на рахунок продавця в 3-місячний термін з дня підписання договору.

27. Стосовно довідки від 17.08.2020 №1895 ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" вбачається, що станом на 29.12.2012 власником будівлі прохідної під літ Г, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44 є ТОВ "Люізо", право власності належить на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 08.11.2022 виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та зареєстровано Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 08.11.2020 за №1466. Одночасно повідомлено, що договір купівлі-продажу від 17.12.2002 №5-01 не зареєстрований станом на 29.12.2012. Така довідка не є правовстановлюючим документом відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав та вносяться відомості (записи) до Державного реєстру .

28. Відповідач не надав доказів звернення до МБТІ до 01.01.2013 щодо проведення реєстрації права власності згідно Договору купівлі продажу №5-01 від 17.12.2002 (дана обставина підтверджена у довідці МБТІ, яка була підставою для реєстрації), також не надав інших доказів, які б підтверджували право власності на спірне майно на підставі даного договору станом на дату реєстрації (рішення суду тощо).

29. За таких обставин, суди дійшли висновку про те, що відповідач не підтвердив належними доказами, що спірне приміщення належить йому на праві власності.

30. В частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності та припинення за ТОВ "Бігма" права власності на прохідну літери Г загальною площею 92,1 кв. м, суди вказали, що вони задоволенню не підлягають, оскільки обрані як неналежні способи захисту.

Касаційна скарга

31. Не погодившись із прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

32. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач вказав про те, що рішення судів у цій справі прийняті без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, а саме про те, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

33. Відповідач зазначає, що зареєстрував своє право власності на спірне приміщення 11.08.2020, тобто до реєстрації позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна: будівлі кузні під літерою Б площею 71,4 кв.м, будівлі прохідної під літерою Г площею 273,8 кв.м, споруди складу під літерою В площею 71,5 кв.м. Пояснює, що на час реєстрації прав на спірне приміщення за ТОВ "Бігма" були відсутні дані про права на вказане майно ТОВ "Люізо" чи будь-кого іншого.

34. Вказує на незастосування судами статті 128 Цивільного кодексу Української РСР та статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Пояснює, що приміщення прохідної площею 92,1 кв.м придбане відповідачем у ВАТ "Ватра" за договором купівлі-продажу споруд з територіями від 27.09.2000 № 1/134, що підтверджується також актом прийому-передачі від тієї ж дати, який є свідченням про перехід до відповідача права власності на таке майно.

35. Пізніше, як стверджує відповідач, ним повторно було придбано приміщення прохідної у ТОВ "Люізо" за договором купівлі-продажу від 17.12.2022 № 5-01, на підставі якого 11.08.2020 здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Бігма". Пояснює, що акт приймання-передачі від 20.12.2002 спірного приміщення за вказаним договором є підтвердженням переходу до відповідача права власності на майно, а відтак суди неправильно застосували статтю 387 ЦК України.

36. Також зазначає про неправильне застосування судами статті 16 ЦК України та порушення частини 1 статті 74 ГПК України, оскільки, за твердженнями скаржника, позивач не довів обставин, що приміщення площею 92,1 кв.м входить до складу приміщення, придбаного позивачем у ТОВ "Люізо" площею 279,9 кв.м.

Позиція інших учасників справи

37. ПМП "Лотос" подало відзив у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що направлені на переоцінку доказів у справі, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

38. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Позов у цій справі поданий у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням відповідачем спірним нерухомим майном.

40. Верховний Суд неодноразово наголошував, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

41. Відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 61) та постанови Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 329/1114/19-ц, від 01.08.2021 у справі № 329/253/20, від 21.04.2022 у справі № 759/10589/13-ц) може бути позбавлена майна в разі задоволення позову.

42. Суди попередніх інстанцій, з урахуванням визначеної процесуальним законом компетенції щодо надання оцінки доказам за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України, встановили, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується право власності позивача на нерухоме майно прохідну літера Г загальною площею 273,8 кв.м.

43. Водночас, надаючи оцінку проведеній 11.08.2020 державній реєстрації за відповідачем права власності на спірне приміщення - прохідну літера Г загальною площею 92,1 кв.м, суди дійшли висновку про те, що рішення від 10.07.2020 та договір купівлі-продажу від 17.05.2001 № 5-01 не підтверджують набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, а довідка ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації (м. Тернопіль)" від 17.08.2020 № 1895 взагалі не є правовстановлюючим документом. Відтак, установивши, що прохідна, на яку відповідачем зареєстровано право власності, входить до складу прохідної, придбаної позивачем у ТОВ "Люізо", суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про витребування майна.

44. Відповідач у касаційній скарзі не заперечує факту придбання позивачем у ТОВ "Люізо" прохідної літера Г загальною площею 273,8 кв.м, проте з посиланням на неврахування судами правових висновків Верховного Суду (пункт 32 цієї постанови) доводить, що його право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за чотири місяці до позивача і набуте у зв`язку із цим вільним від будь-яких незареєстрованих обтяжень.

45. З цього приводу колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відповідний висновок Верховного Суду у справі № 922/3537/17 сформульований за обставин проведення електронних торгів щодо нежитлового приміщення в період дії заборони на його відчуження, накладеної ухвалою суду, проте яка (заборона) не була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а недобросовісність покупця майна з прилюдних торгів не доведена; у справі № 610/1030/18 вказаний висновок застосований у спорі щодо захисту переважного права на продовження договорів оренди землі з урахуванням обставин відсутності у позивача чинного права оренди на момент набрання рішенням суду законної сили; у справі № 922/2416/17 згаданий висновок застосований у правовідносинах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за умови набуття особою права власності на майно щодо якого відсутній у реєстрі запис щодо чинного іпотечного обтяження.

46. Разом з тим, предметом цього спору є вимоги позивача про витребування спірного нерухомого майна з огляду на те, що на нього без достатньої правової підстави зареєстроване право власності за відповідачем.

47. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Такий висновок сформований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19).

48. Доводи скаржника про те, що його право власності на прохідну зареєстроване раніше, ніж за позивачем, не створює для відповідача презумпції добросовісного володіння майном, позаяк судами в межах розгляду цього спору встановлено, що відповідач не підтвердив своє право власності на прохідну.

49. Державна реєстрація не є підставою набуття права власності. За своєю правовою природою, реєстрація полягає у визнанні правопорядком юридичних фактів набуття, зміни та втрати права власності, тобто засвідчення державою вже існуючого на момент здійснення реєстрації права власності. При дослідженні обставин наявності в особи права власності необхідно встановити правову підставу набуття такого права, а не обмежуватися виключно встановленням факту державної реєстрації. Разом з тим, відповідач своє право власності на спірну прохідну в межах розгляду цього спору не підтвердив.

50. Колегія суддів зазначає, що надання судами в межах розгляду цього спору оцінки договору купівлі-продажу від 17.12.2002 № 5-01, за яким за доводами відповідача він набув право власності на спірне нерухоме майно, концептуально узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, щодо можливості розгляду зазначеного питання під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

51. Звідси колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на згаданий договір купівлі-продажу від 17.12.2002 № 5-01 у контексті неправильного застосування судами статті 387 ЦК України.

52. Стосовно доводів відповідача про те, що право власності на спірну прохідну було набуто ним ще до укладення договору від 17.12.2002 № 5-01 з ТОВ "Люізо", а саме на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2000 № 1/134, укладеного з ВАТ "Ватра", а також про те, що прохідна літера Г площею 92,1 кв.м не входить до складу прохідної площею 279,9 кв.м, колегія суддів зазначає, що вони зводяться до прохання про здійснення переоцінки оцінених судами доказів, однак такі дії виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.

53. Верховний Суд зазначає, що в цілому касаційна скарга направлена на спростування висновків судів про те, що відповідач не підтвердив належними доказами того, що спірне нерухоме майно належить йому на праві власності.

54. Колегія суддів вважає, що наводячи відповідні доводи скаржник не враховує, що частиною 2 статті 300 ГПК України чітко передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

56. Аналогічне стосується доводів скаржника про те, що ним для обслуговування спірної прохідної було укладено із Тернопільською міською радою договір оренди земельної ділянки від 12.04.2001. Окрім того, відповідні посилання позивача були належним чином спростовані судами попередніх інстанцій, які зазначили, що правовідносини щодо закріплення за ТОВ "Бігма" земельної ділянки не є предметом спору, при цьому зазначили, що відповідно до законодавства земля слідує за нерухомістю, а не навпаки.

57. Суперечливими також є твердження відповідача про те, що ТОВ "Люізо" не могло бути власником прохідної площею 92,1 кв.м, оскільки саме відповідач надавав для здійснення спірної державної реєстрації договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений з ТОВ "Люізо", а також довідку МБТІ про те, що останнє було власником спірної прохідної літера Г.

58. Суд зазначає, що посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

59. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами надано всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам за правилами, встановленими ГПК України, підтвердженням чому є їх детальний аналіз, який висвітлено судом касаційної інстанції вище у цій постанові.

60. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів, як уже було зазначено вище, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

61. Усі інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

63. Звертаючись із касаційною скаргою, ТОВ "Бігма", в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

64. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

65. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігма" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2022 у справі № 921/702/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил