Постанова

від 18.10.2023 по справі 543/761/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/761/23 Номер провадження 22-ц/814/4406/23Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представника позивача - адвоката Черниша Є.А.,

розглянувшив м.Полтавіматеріали цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 доОржицької селищноїради Лубенськогорайону Полтавськоїобласті провизнання прававласності нанерухоме майноза набувальноюдавністю

за апеляційною скаргою адвоката ЧернишаЄвгенія Анатолійовичав інтересах ОСОБА_1

наухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року, прийнятої під головуванням судді Гришко О.Я. в сел.Оржиці,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Просив визнати за ним в порядку набувальної давності право приватної власності на нерухоме майно, а саме виобничий одноповерховий будинок, загальною площею (приміщень) 105,3 кв. м., що розташований в с.Маяківка, Лубенського району, Полтавської області.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за його позовною заявою до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд його позову відноситься до компетенції Господарського суду Полтавської області.

Ухвала суду обґрунтована наявністю суб`єктного складу спору, притаманного господарським справам, у зв`язку з тим, що позивач має статус ФОП.

Ухвалу оскаржив адвокат Черниш Є.А., в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до районного суду.

Вказує, що обєктом нерухомості, який ОСОБА_1 має намір отримати у власність за набувальною давністю, останній користувався як фізична особа, а не як фізична особа підприємець.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

ОСОБА_1 ,як фізична особа,звернувся досуду зпозовом про визнання заним прававласності нанерухоме майноза набувальноюдавністю, а саме на виробничий одноповерховий будинок позначений в технічній документації літерою «А-1», площа основи забудови 127,2 м?, загальною площею (приміщень) 105,3 кв.м., який розташований в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області.

Районний суд, відмовляючи у відкритті провадження, ухвалу мотивував тим, що позивач на момент звернення до суду має статус фізичної особи-підприємця, даний спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а тому справа відноситься до юрисдикції господарських судів..

Однак., колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно достатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантуєтьсяКонституцією Українита законами України.

Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між позивачем, як фізичною особою-підприємцем та відповідачем - юридичною особою, а тому підлягає розгляду в господарському судочинстві.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено частиною першоюстатті 20 ГПК України.

За змістом ч. 1ст. 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з ч. 1ст. 45ГПК Українисторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені устатті 4 цього Кодексу. Так, зазначеною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ч.2 ст.4ГПК Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 753/12916/15-ц).

Як вбачається з матеріалів справи позов був пред`явлений ОСОБА_1 , як фізічною особою про визнання права власності за набувальною дівністю на нерухоме майно, що набувається за рішенням суду на підставі ч.4 ст.344 ЦК України.

В тому безпідставним є висновок судді районного суду про те, що спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, адже ст.344 ЦК України передбачено право на звернення до суду особи, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти протягом десяти років.

При цьому ОСОБА_1 31.03.2021року припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а.с.18-20).

Отже, твердження судді про те, що позивач на момент звернення до суду має статус ФОП, - є помилковим.

Тобто позов подано фізичною особою.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно обмежив право позивача на доступ до суду, що є порушенням його конституційних прав.

Враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно дост. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на те, що судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, вона підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ЧернишаЄвгенія Анатолійовичав інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 08 серпня 2023 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна