Рішення

від 22.01.2024 по справі 543/761/23

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/761/23

2/543/57/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Черниша Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся всудзпозовом до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

У позовній заяві вказано, що у 2000 році позивач почав добросовісно та відкрито користуватись одноповерховою господарчою нежитловою будівлею, яка розташована в с. Маяківка, Лубенського (колишнього Оржицького) району, Полтавської області, поблизу території молочно-товарної ферми відділку №3 СТОВ «Агрофірма «Оржицька», для власних потреб. Власник даної будівлі відсутній та не був відомий позивачу, будівля ніким не використовувалась.

Позивач зазначає, що з 2000 року по даний час він користується даною будівлею для власних потреб за її цільовим призначенням. За час користування даною будівлею позивач у власних інтересах утримує дану будівлю, проводить поточні ремонти, доглядає за нею та за власні кошти провів ряд поліпшень, уклав договір про постачання електричної енергії.

ОСОБА_1 вказує, що власник будівлі, якою користується позивач, відсутній, будівля не перебуває у власності, утриманні чи обліку Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, як органу, уповноваженому управляти майном відповідної територіальної громади, так як інший власник відсутній. Позивач, з метою проведення реєстрації права власності на вказану будівлю, звернувся до відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради, проте отримав відмову в такій реєстрації, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Разом з тим, позивач звернувся до Оржицької селищної ради про присвоєння адреси для будівлі якою користується, але отримав відмову у присвоєнні такої адреси, оскільки право власності на будівлю не зареєстроване. Також, позивачем з метою приведення у відповідність документації на будівлю було замовлено та розроблено техніком з інвентаризації нерухомого майна план виробничого будинку, відповідно до якого визначено усі необхідні ідентифікуючі ознаки на будівлю якою користується позивач.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач ОСОБА_1 просив суд визнати за ним у порядку набувальної давності, право приватної власності на нерухоме майно, а саме на виробничий одноповерховий будинок позначений в технічній документації літерою «А-1», площа основи забудови 127,2 м?, загальною площею (приміщень) 105,3 м?, який розташований в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та залучено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька» до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, у своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання, в якому просив справу розглянути без його участі, вказав, що при ухваленні рішенні покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

У поясненні представник третьої особи вказав, що спірна будівля із 2000 року не належала до господарського двору молочно-товарної ферми Агрофірми «Оржицька». Правовстановлюючі документи на даний об`єкт не виготовлялися, дана будівля не була внесена до обліку основних засобів підприємства. Представник третьої особи вказав, що підприємству відомо, що позивач із 2000 року відкрито користується даною будівлею, СТОВ «Агрофірма «Оржицька» жодних претензій до ОСОБА_1 не пред`являло, вважало таке володіння добросовісним.

Суд, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем до 31.03.2021 (а.с. 47-48, 62).

Згідно повідомлення СТОВ «Агрофірма «Оржицька» одноповерхова господарча будівля орієнтовно площею 128 м?, що розташована на земельній ділянці, виділеній під забудову і обслуговування молочно-товарної ферми відділку № 3 СТОВ «Агрофірма «Оржицька» в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області використовується із 2000 року ОСОБА_1 . СТОВ «Агрофірма «Оржицька» не являється власником даної будови (а.с. 60).

Позивач звертався до Оржицької селищної ради із заявою про реєстрацію за ним права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на одноповерхову будівлю, орієнтовною площею 128 м?, що розташована поряд з молочно-товарною фермою в с. Маяківка, Лубенського району Полтавської області (а.с. 49). Відділом державної реєстрації Оржицької селищної ради ОСОБА_1 було відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки надані ним документи не відповідають вимогам ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не ідентифіковано право власності на об`єкт нерухомого майна, не проведено інвентаризацію на об`єкт нерухомого майна, не подано технічну документацію на об`єкт нерухомого майна (а.с. 50).

Оржицькою селищною радою позивачу було відмовлено у присвоєнні адреси для будівлі, орієнтовною площею 128 м?, яка розташована поруч з молочно-товарною фермою в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області, оскільки право власності на будівлю не зареєстровано (а.с. 53-55).

Земельна ділянка під спірною господарчою будівлею Оржицькою селищною радою у власність ОСОБА_1 не надавалася, земельний податок не нараховувався (а.с. 52).

З повідомлення Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вбачається, що інформація про щодо приватизації земельної ділянки, яка знаходиться під будівлею, якою користується ОСОБА_1 , у Державному земельному кадастрі відсутня (а.с.57-58).

Згідно повідомлення Оржицької селищної ради господарча будівля, яка розташована поряд з молочно-товарною фермою в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області, не є об`єктом комунальної власності Оржицької селищної ради, не зруйнована внаслідок бойових дій, не є об`єктом житлового фонду та не визначена як об`єкт безхазяйного майна. Відповідно до вище викладеного в селищної ради відсутні правові підстави проводити обстеження даного об`єкта з метою встановлення факту користування будівлею громадянином ОСОБА_1 (а.с. 51).

У актіобстеження об`єктанерухомості від23.06.2023вказано,що ОСОБА_1 користується одноповерховоюгосподарчою будівлеюорієнтовно площею128м?,що розташованав с.Маяківка Лубенськогорайону Полтавськоїобласті (а.с.72-75). Позивачем укладався договір про постачання електричної енергії до спірного об`єкта (а.с. 63-72).

Згідно повідомлення КП «Лубенське МБТІ» станом на 29.12.2012 право власності на нерухоме майно в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області за ОСОБА_1 КП «Лубенське МБТІ» не оформлялось, право власності на майновий комплекс молочно-товарної ферми в с. Маяківка також не оформлялось (а.с. 59).

Техніком з експлуатації нерухомого майна експертом ОСОБА_2 виготовлено план виробничого будинку на об`єкт нерухомості за адресою: с. Маяківка, Лубенський район, Полтавська область (а.с. 80-85).

Вартість спірної нежитлової будівлі становить 23800,00 грн. (а.с. 86-91).

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 показав, що він працював у радгоспі «Оржицький» до 2000 року, коли звільнився і вирішив зайнятися своїм господарством. Після цього він почав вирощувати у своєму господарстві велику рогату худобу, вирощувати зернові культури на власних земельних ділянках. В цей час він зіткнувся з проблемою, яка полягала в тому, що йому не було куди ставити свій трактор і сівалку. Позивач пояснив, що він зацікавився приміщенням, яке було розміщене в селі Маяківка біля колишньої молочно-товарної ферми радгоспу «Оржицький». Позивач вказав, що спочатку він хотів придбати це приміщення, але дізнався, що на це приміщення немає жодних документів. Він звертався до посадових осіб тодішньої Оржицької районної державної адміністрації, до посадових осіб селищної ради, до голови місцевого сільськогосподарського господарства, яке використовувало молочно-товарну ферму, ОСОБА_3 , і йому повідомляли, що документів на вказане приміщення немає. ОСОБА_3 повідомив, що ця будівля «нічийна» і сказав, що він не заперечує проти того, щоб позивач заходив до неї і починав її використовувати. Після цього позивач почав використовувати згадану будівлю, організував скошування бур`янів та вирубування чагарників навколо неї. Позивач організовує догляд за прилеглою до будівлі територією до цього часу. Позивач вказав, що він використовує цю будівлю безперервно до цього часу. Після початку користування будівлею позивач відремонтував дах будівлі, який місцями протікав, відремонтував вхідні двері, вставив вікна, яких взагалі не було, побілував будівлю, місцями відремонтував підлогу, провів електроенергію, організував опалення приміщення. Позивач вказує, що за весь час користування приміщенням йому ніхто ніяких претензій з приводу користування цим майном не висловлював. Позивач оплачував послуги з постачання до будівлі електроенергії. Позивач вказав, що хоче визнати за собою право власності на цю будівлю, зокрема, і для того, щоб офіційно сплачувати відповідні податки та збори, пов`язані з володінням цим майном. Позивач зазначив, що якби він не користувався цією будівлею, то вона б була обов`язково зруйнованою, вказавши при цьому, що всі подібні споруди, які розміщувалися поряд зі спірною будівлею (наприклад, заправна станція, приміщення колишньої птахоферми), які не використовувалися місцевим сільськогосподарським підприємством, на даний час вже давно зруйновані.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що позивач дійсно відкрито і безперервно користувався спірною будівлею приблизно з 2000 року. Свідок допомагав позивачеві проводити ремонт цієї будівлі, наводити лад навколо будівлі. Свідок вказав, що вважає, що якби позивач не використовував цю будівлю, то вона була б зруйнованою як інші подібні будівлі, які знаходилися поблизу.

Свідок ОСОБА_5 показав, що йому відомо, що позивач спочатку хотів купити спірну будівлю і дізнавався кому вона належить і чи є на неї відповідні документи. Свідок пояснив, що після того, як позивач дізнався, що ця будівля нікому не належить, останній почав її використовувати приблизно з 2000 року для своїх потреб. Свідок вказав, що позивач користується цією будівлею відкрито і безперервно до цього часу, ремонтує її і здійснює догляд за нею. Свідок вказав, що вважає, що якби позивач не використовував цю будівлю, то вона була б зруйнованою як інші подібні будівлі, які знаходилися поблизу.

Свідок ОСОБА_6 показав, що йому відомо, що позивач відкрито і безперервно користується спірною будівлею з 2000 року. Свідок особисто допомагав позивачеві ремонтувати цю будівлю, здійснювати догляд за нею та за прилеглою територією. Свідок вказав, що вважає, що якби позивач не використовував цю будівлю, то вона була б зруйнованою як інші подібні будівлі, які знаходилися поблизу (наприклад, будівля колишньої заправної станції, яку розібрали якісь особи).

Свідок ОСОБА_7 показав, що йому відомо, що позивач відкрито і безперервно користується спірною будівлею з 2000 року. Свідок допомагав позивачу ремонтувати цю будівлю, здійснювати догляд за цією будівлею та за прилеглою територією. Свідок вказав, що вважає, що якби позивач не використовував цю будівлю, то вона була б зруйнованою як інші подібні будівлі, які знаходилися поблизу.

Статтею 15ЦКУкраїни визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідност.344ЦКУкраїни особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно пунктів 9, 11, 14 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих таперехіднихположеньЦК про те, що правила статті 344 ЦКпро набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦКпоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 Цивільного кодексу Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним. Вказане узгоджується зі змістом постанови Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 923/82/19.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 175/4741/16.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За таких обставин, враховуючи, що позивач більше 10роківвідкрито,безперервно тадобросовісноволодіє нерухомиммайном,а саме:виробничим одноповерховим будинком який розташований в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області, з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. При цьому суд враховує також те, що від відповідача у справі не надійшло заперечень проти задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15, 328, 344 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 142, 247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (місцезнаходження:вул.Центральна,21,сел.Оржиця,Лубенський район,Полтавська область,код ЄДРПОУ21054106),третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька» (місцезнаходження: с. Тарасенкове, Лубенський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 00845855), про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку набувальної давності, право приватної власності на нерухоме майно, а саме на виробничий одноповерховий будинок, позначений в технічній документації літерою «А-1», площа основи забудови 127,2 м?, загальною площею (приміщень) 105,3 м?, який розташований в с. Маяківка Лубенського району Полтавської області.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 30.01.2024.

Суддя