Рішення

від 18.10.2023 по справі 140/9308/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/9308/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фреш Рітейл до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фреш Рітейл (далі ТзОВ Фреш Рітейл, позивач) звернулося з позовом до Київської митниці (далі Київська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.04.2023 № UA 100190/2023/000012/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі контракту №04/04/2023 від 04.04.2023 придбало в компанії ZLATIBOR - TRANS DOOEL (Македонія) товар, а саме: капусту білоголову, свіжу, врожаю 2023 року.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Київської митниці митну декларацію №23UA100190555047U8, в якій було визначено митну вартість даного товару в сумі 8400 Євро. Додатково до митної вартості товару було включено витрати на транспортування в розмірі 60000,00 грн.

Разом з митною декларацією декларант надав митному органу пакет документів на підтвердження митної вартості, а саме: контракт №4/04/2023 від 04.04.2023; рахунок-проформу №3/23 від 19.04.2023; банківську виписку (SWIFT) про проведення оплати за товар від 19.04.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №01/23 від 06.04.2023; прайс-лист від 19.04.2023; декларацію країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №19/04 від 19.04.2023; довідку про транспортні витрати №23/04 від 23.04.2023; товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.04.2023; інші документи по товару, зазначені в картці відмові.

Позивач вважає, що подані документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом і не мали жодних розбіжностей. Проте, не зважаючи на надання всіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього, митний орган відмовив в митному оформленні товару і прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів від 25.04.2023 № UA 100190/2023/000012/2.

Позивач також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Також позивач зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Однак, відповідач не проводив відповідні консультації. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с. 50).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с. 52-58). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 23.04.2023 за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 23.04.2023 № UA100190/2023/555047 на товар встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 53, статей 54, 57, 368 МК України додаткові документи, перелік яких викладений в електронному повідомленні від 24.04.2023. Однак у строк, встановлений частиною 3 статті 53, пунктом 2 частини 2 статті 255 МК України, листом від 24.04.2023 №2404/1 декларантом запитувані додаткові документи не надані та отримано повідомлення від декларанта про те, що декларант не в змозі надати документи в 10 денний термін, тобто декларантом не вжито заходів встановлених частиною 2 статті 52, частинами 3 та 4 статті 53, статтею 58 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за МД від 23.04.2023 № UA100190/2023/555047 встановлено, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 23.04.2023 №UA100190/2023/555047 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 МК України з тих підстав, що надані декларантом документи містять розбіжності, зокрема: 1) у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів № 04/04/2023 від 04.04.2023 та у банківському платіжному документі swift від 19.04.2023 зазначено поштовий індекс 2431 разом з тим як у МД №23UA100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) 03/23 від 19.04.2023, що стосується товару, зазначено поштовий індекс 2400 та відрізняються відбитки печаток та підписи уповноважених осіб експортера; 2) наданий прайс-лист від 19.04.2023 № б/н виробника товару без терміну дії; 3) декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Перевірити достовірність декларування транспортних витрат не було можливості. Від надання інших додаткових документів декларант відмовився.

Зазначає, що декларантом не вжито заходів, встановлених частиною 2 статті 52, частиною 3 статті 53, статті 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення у зв`язку із чим посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини 4 статті 57 МК України. Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що у максимально наближеному до митного оформлення оцінюваних товарів часі наявна інформація про митні оформлення товарів з ідентичними характеристиками за вищими рівнями митної вартості. Так, за митними деклараціями від 20 03.2023 №UA100350/2023/434220 та від 26.03.2023 № UA408020/2023/021623 здійснено митне оформлення ідентичних товарів. У митного органу виникли підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

У відповідності до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості ідентичних та або подібних за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є таким, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

З врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір витрат на правову допомогу або ж відмовити у їх стягненні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2023 між ТзОВ Фреш Рітейл (покупець) та компанією ZLATIBOR - TRANS DOOEL (Македонія) (продавець) було укладено договір №04/04/2023 (а.с.22-24), згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар: свіжі фрукти та овочі. Згідно з пунктом 2.1. контракту ціна на кожну партію товару, а також строки постачання вказуються в інвойс/проформах до цього контракту.

Передплата в розмірі 100% здійснюється протягом 3 робочих днів з дати виставлення інвойсу на оплату, але не пізніше моменту завантаження товару. Інші умови оплати зазначаються в інвойсі (пункт 2.3 контракту).

Відповідно до п.2.4 контракту умови постачання FCA Strumica, Macedonia, CPT Луцьк CPT Київ, Україна, інші умови зазначаються в інвойсі. Загальна сума контракту становить 500000 Євро.

На виконання умов договору, 17.04.2023 компанія ZLATIBOR - TRANS DOOEL» виставила позивачу про-фактуру №3/23, згідно з яким вартість товару, вагою 15000 кг за ціною 0,56 Євро/од становить 8400 Євро (а.с. 25, 26 переклад).

23.04.2023 ТзОВ СТ-БРОК Україна (декларант позивача) для митного оформлення ввезеного на територію України товару Капуста білоголова, свіжа, врожай 2023 року, вагою нетто 15000 кг до Київської митниці подав МД №23UA100190555047U8 (а.с.69). У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 8400 Євро. Митна вартість становить 396557,76 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 40,0664 грн за 1 Євро, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 60000,00 грн.

До митної декларації додано: контракт №04/04/2023 від 04.04.2023; рахунок-проформу №3/23 від 17.04.2023; рахунок-фактуру № 03/23 від 19.04.2023; банківську виписку (SWIFT) про проведення оплати за товар від 19.04.2023; прайс-лист від 19.04.2023; декларацію країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №19/04 від 19.04.2023; довідку про транспортні витрати №23/04 від 23.04.2023; товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.04.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські та платіжні документи; транспортні документи та документи, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування (акт виконаних робіт, заявка на перевезення, рахунок за виконання транспортно-експедиційних послуг); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а. с. 113).

На електронне повідомлення митниці позивач подав заяву від 24.04.2023 №2404/1 у якій повідомив митний орган, що ним для підтвердження заявленої митної вартості було надано усі наявні документи, також на запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості додатково було надано копію митної декларації країни відправлення №23МКХР4050000111В2 від 19.04.2023, прайс-лист від 19.04.2023 та замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) від 19.04.2023 № 19/04. Щодо надання інших додаткових документів зазначив, що відповідно до пунктів 2, 3 частини 4 статті 54 МК України в запиті відсутня письмова інформація про аргументовані причини на підставі яких у митної служби виникла необхідність надання вищезазначених документів, а також не вказано, які саме відомості та конкретно які документи потрібно надати, що не дає змогу визначити, яку саме інформацію для підтвердження митної вартості необхідно надіслати.

Зважаючи на те, що загальний перелік поданих документів є достатнім для визначення митної вартості товару, а також враховуючи специфіку товару щодо його обмеженого терміну зберігання та реалізацію, просив в найкоротший термін завершити процедуру контролю заявленої митної вартості.

25.04.2023 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100190/2023/000012/2 (а.с.11-15), а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) за №UA100190/2023/000145 (а.с.16-17).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України та за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 23.04.2023 № 23UA100190555047U8 документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи місять розбіжності, а саме: 1) у зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів № 04/04/2023 від 04.04.2023 та у банківському платіжному документі swift від 19.04.2023 зазначено поштовий індекс 2431 разом з тим як у МД № 23UA100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) 03/23 від 19.04.2023, що стосується товару зазначено поштовий індекс 2400 та відрізняються відбитки печаток та підписи уповноважених осіб експортера; 2) наданий прайс-лист від 19.04.2023 № б/н виробника товару без терміну дії. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - довідник цін (тарифи) на товари та або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме, найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів, (прайс-лист) - довідник цін (тарифи) на товари та або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Наданий на вимогу митного органу прайс - лист №б/н від 19.04.2023 не від виробника товарів.

Відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення та неповний пакет зазначених вище документів, а саме, - відсутній акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості.

Від надання усіх інших додаткових документів декларант відмовився.

Виходячи з вищевикладеного, декларантом не вжито заходів встановлених частиною 2 статті 52, частиною 3 статті 53, статті 58 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини 4 статті 57 МКУ.

Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

За результатами проведених консультацій встановлено, що у митного органу наявна інформація, що відповідає вимогам статті 59 МКУ та можливе застосування другорядного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МКУ, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Відповідно до статті 9 Закону України від 01 07 2004 № 1955-IV «Про транспортно- експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Декларантом до митного оформлення не подано для підтвердженням витрат експедитора документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не місять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не містять відомостей щодо ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2.2.14 Методичних рекомендацій перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що у максимально наближеному до митного оформлення оцінюваних товарів часі наявна інформація про митні оформлення товарів з ідентичними характеристиками за вищими рівнями митної вартості. Так, за митними деклараціями від 20.03.2023 №UA100350/2023/434220 та від 26.03.2023 № UA408020/2023/021623 здійснено митне оформлення ідентичних товарів імпортером яких було ТОВ «Сільпо-Фуд», ТОВ «Цитрекс-Україна» з рівнем митної вартості 1,1 дол. США/кг.

Керуючись частиною 3 статті 53 МК України запропоновано декларанту надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом не надані митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та не спростовані наявні розбіжності в документах.

Причинами через які заявлену митну вартість не може бути визнано є: неподання всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості товару у повному обсязі.

Відтак відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару прийнято рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме: товар на рівні 1,1 дол. США/кг за МД від 20.03.2023 №UA100350/2023/434220 та від 26.03.2023 № UA408020/2023/021623.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA100190555145U7 від 25.04.2023 (а.с. 20-21) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: капусти білоголової, свіжої, врожаю 2023 року та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, контракт №4/04/2023 від 04.04.2023; рахунок-проформу №3/23 від 19.04.2023; банківську виписку (SWIFT) про проведення оплати за товар від 19.04.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №01/23 від 06.04.2023; прайс-лист від 19.04.2023; декларацію країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №19/04 від 19.04.2023; довідку про транспортні витрати №23/04 від 23.04.2023; товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.04.2023.

Водночас, декларант позивача заявою від 24.04.2023 № 2404/1 повідомив митний орган, що для підтвердження заявленої митної вартості було надано усі наявні документи, також на запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості додатково було надано копію митної декларації країни відправлення №23МКХР4050000111В2 від 19.04.2023, прайс-лист від 19.04.2023 та замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) від 19.04.2023 № 19/04. В той же час зазначив, що загальний перелік документів є достатнім для визначення митної вартості товару та просив завершити процедуру митного контролю заявленої митної вартості в найкоротший термін (а.с. 106-107).

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за МД від 23.04.2023 №UA100190/2023/555047 виникли у зв`язку з тим, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 04/04/2023 від 04.04.2023 та у банківському платіжному документі swift від 19.04.2023 зазначено поштовий індекс 2431, разом з тим як у МД №23UA100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) 03/23 від 19.04.2023, що стосується товару, зазначено поштовий індекс 2400 та відрізняються відбитки печаток та підписи уповноважених осіб експортера.

З цього приводу суд зазначає, що 04.04.2023 між ТзОВ Фреш Рітейл (покупець) та компанією ZLATIBOR - TRANS DOOEL (Македонія) (продавець) було укладено договір №04/04/2023 (а.с.22-24), згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар: свіжі фрукти та овочі. Згідно з пунктом 2.1. контракту ціна на кожну партію товару, а також строки постачання вказуються в інвойс/проформах до цього контракту.

На виконання умов договору, 17.04.2023 компанія ZLATIBOR - TRANS DOOEL виставила позивачу проформу №3/23 та рахунок-фактуру (інвойс) від 19.04.2023 № 03/23 на загальну суму 8400 Євро.

ТзОВ Фреш Рітейл на підставі рахунку-проформи здійснило оплату за товар, що підтверджується банківською випискою від 19.04.2023 (а.с. 29, 30 переклад).

Крім цього, в декларації країни відправлення №23MKXP4050000111В2 (графа 22) вартість товару по рахунку виставлена експортером в сумі 8400 Євро (а.с. 33, 34 переклад). Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару в повному обсязі сплачена позивачем.

Посилання відповідача на розбіжності у поданих документах, а саме, що в контракті № 04/04/2023 від 04.04.2023 та у банківському платіжному документі swift від 19.04.2023 зазначено поштовий індекс 2431, тоді як в МД №23UA100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) № 03/23 від 19.04.2023 зазначено 2400, суд вважає безпідставними, оскільки наведені розбіжності при написанні поштового індексу будь-яким чином не впливають на рівень заявленої митної вартості товарів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Наведене свідчить про те, що жодних розбіжностей надані під час митного оформлення документи по вартості товару не містили.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що поданий прайс-лист від 19.04.2023 виданий не виробником товару.

З цього приводу суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.01.2018 у справі №816/747/15-а.

Доводи митного органу, що прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту),та не містить всіх обов`язкових реквізитів, суд відхиляє, оскільки вказане не впливає на ціноутворення, а також не спростовує реальну вартість товару.

Крім того, прас-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості.

В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листів, виданих саме стороною контракту, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості товарів в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах.

Відповідач не навів доводів, на підставі яких він вважає, що до ціни товару, перелік якого наведений в прайс-листі, включені не всі складові вартості цього товару або будь-яких інших доводів в обґрунтування критичної оцінки цього документа.

Що стосується наявності розбіжностей у витратах пов`язаних із транспортно-експедиційними послугами, суд зазначає наступне.

Частиною десятоюстатті 58 МК Українипередбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство імпортувало товар на умовах поставки FCA (згідно з Інкотермс), що означає невключення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами частини десятоїстатті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам митниці щодо не підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2023 між ТзОВ Фреш Рітейл (Замовник) та ТОВ «Сардонікс В» (Виконавець) укладено замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги №19/04 (а.с.35).

Згідно з статтею 929 ЦК України за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч.1 ст. 932 ЦК України).

У відповідності до умов замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги №19/04 від 19.04.2023 визначені істотні умови перевезення, а саме: найменування товару, його вага, кількість та об`єм, пункт завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, транспортний засіб та його державний реєстраційний номер, ПІБ та інші особисті дані водія, строк виконання перевезення та його вартість, а також необхідні додаткові умови.

Інформація, зазначена в замовленні-договору на транспортно-експедиторські послуги №19/04 від 19.04.2023 повністю відповідає інформації, зазначеній в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) (а.с. 37, 38 переклад), а також довідці про транспортні витрати від 23.04.2023 № 23/04, що видана безпосереднім перевізником, який залучений експедитором до перевезення.

В товарно-транспортній накладній (СМR), а також довідці про транспортні витрати від 19.04.2023, що надавалися митному органу зазначено маршрут перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, вартість перевезення.

Так, відповідно до довідки про транспортні витрати від 19.04.2023, транспортні витрати по перевезенню вантажу автомобілем АВ5666Вм/ НОМЕР_1 за маршрутом Strumica (Македонія) - с. Мартусівка (Україна) складає 110000,00 грн, в тому числі: вартість перевезення до кордону України 60000,00 грн; вартість перевезення по Україні 50000,00 грн. страхування вантажу не проводилось.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом напідтвердження витрат на перевезення товарів.

Як встановлено судом, відповідно до замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №19/04 від 19.04.2023 оплата за надані послуги проводиться у формі безготівкового розрахунку протягом 3 днів після отримання оригіналів документів (рахунку, акту наданих послуг, СМR).

Передбачені замовленням-договором на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №19/04 від 19.04.2023 підтверджуючі документи, а саме акт виконаних робіт не надавався товариством до митниці під час митного оформлення імпортованого товару.

При цьому, суд враховує умови замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) №19/04 від 19.04.2023 згідно з якими оплата за надані послуги проводиться у формі безготівкового розрахунку протягом 3 днів після отримання оригіналів документів (рахунку, акту наданих послуг, СМR).

Як слідує з матеріалів справи, позивач до суду подав акт №S23-000143 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.04.2023, платіжні інструкції № 194 від 02.05.2023, № 195 від 03.05.2023 на підтвердження понесених витрат на транспортування, які складені після завершення митного оформлення та доставлення товару до місця призначення.

Тобто, з наведеного випливає, що акт виконаних робіт був складений ТзОВ «Сардонікс В» лише після фактичного надання послуг перевезення, а відтак не міг ще бути складений станом на час здійснення митного оформлення товару.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 23.04.2023 № 23/04, яка була пред`явлена до митного оформлення, вартість перевезення по до кордону України становить 60000,00 грн (а.с. 36).

Вказана сума 60000,00 грн витрат на перевезення товару, яка зазначена в довідці про транспортні витрати додана декларантом до митної вартості.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант у спірному випадку до фактурної вартості додавав також транспортні витрати в сумі 60000,00 грн по маршруту: Strumica (Македонія) п/п Порубне, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 23.04.2023 № 23/04.

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки і їх вплив на правильність визначення митної вартості є передчасними та безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджували вартість витрат пов`язаних із транспортуванням товару.

Частиною 11 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Тобто, позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України, до ціни товару було додано лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та плата експедитору.

Протилежного судом не встановлено.

Слід зазначити, що подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятоїстатті 58 Митного кодексу України.

Суд вважає, що зазначені відомості не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчили, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд вважає, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

Також суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій МД №UA100350/2023/434220 від 20.03.2023, №UA408020/2023/021623 від 26.03.2023, рівень митної вартості 1,1 дол.США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також не може залишитися поза увагою і той факт, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю (за штуку), тоді як митний орган в оскаржуваних рішеннях використав цінове значення за кілограм, тобто, інше цінове визначення, ніж у документах, узгоджених покупцем і продавцями товару (позивачем та його контрагентами).

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.04.2023 № UA 100190/2023/000012/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2684,00 грн сплачений платіжною інструкцією від 10.05.2023 №200.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №Д08/05/23-1 від 08.05.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс», акту приймання-передачі наданих послуг від 10.05.2023, рахунку-фактури № 10/05/23-3 від 10.05.2023, платіжної інструкції від 10.05.2023 № 201) позивач сплатив адвокатському об`єднанню «Преміум Сервіс» кошти в загальній сумі 7500,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення (0,5 год.) - 500,00 грн, складання та формування позовної заяви (5 год.) - 7000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

При цьому, суд зазначає, що надання правничої інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення, включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 25.04.2023 № UA 100190/2023/000012/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фреш Рітейл судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фреш Рітейл (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, код ЄДРПОУ 42048228).

Відповідач: Київська митниця (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8а, код ЄДРПОУ 43997555).

Суддя Р.С. Денисюк