Постанова

від 28.03.2024 по справі 140/9308/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/9308/23 пров. № А/857/22103/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Рітейл» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Денисюк Р.С.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш Рітейл» (далі ТзОВ «Фреш Рітейл») звернулось в суд з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25 квітня 2023 року № UA 100190/2023/000012/2.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі контракту № 04/04/2023 від 04 квітня 2023 року придбало в компанії «ZLATIBOR TRANS» DOOEL (Македонія) товар, а саме: капусту білоголову, свіжу, врожаю 2023 року. З метою митного оформлення товару через декларанта подало до Київської митниці митну декларацію № 23UA100190555047U8, в якій було визначено митну вартість товару в сумі 8400 євро, додатково до митної вартості товару було включено витрати на транспортування в розмірі 60000,00 грн. Звертає увагу на те, що разом з митною декларацією декларант надав митному органу пакет документів на підтвердження митної вартості, а саме: контракт № 4/04/2023 від 04 квітня 2023 року; рахунок-проформу № 3/23 від 19 квітня 2023 року; банківську виписку (SWIFT) про проведення оплати за товар від 19 квітня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 01/23 від 06 квітня 2023 року; прайс-лист від 19 квітня 2023 року; декларацію країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 19/04 від 19 квітня 2023 року; довідку про транспортні витрати № 23/04 від 23 квітня 2023 року; товарно-транспортну накладну (CMR) від 19 квітня 2023 року; інші документи по товару, зазначені в картці відмові. Вважає, що подані документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом і не мали жодних розбіжностей. Проте, не зважаючи на надання всіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього, митний орган відмовив в митному оформленні товару і прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів від 25 квітня 2023 року № UA 100190/2023/000012/2. Зауважує, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні, окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 25 квітня 2023 року № UA 100190/2023/000012/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Рітейл» судовий збір у розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість, відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТзОВ «Фреш Рітейл» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту. На думку суду першої інстанції, заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 7500 грн є завищеною, тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України прийшов до висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до частини 3 статті 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за МД від 23 квітня 2023 року № UA100190/2023/555047 встановлено, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 23 квітня 2023 року №UA100190/2023/555047 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 МК України з тих підстав, що надані декларантом документи містять розбіжності, зокрема: 1) у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів № 04/04/2023 від 04 квітня 2023 року та у банківському платіжному документі swift від 19 квітня 2023 року зазначено поштовий індекс 2431 разом з тим як у МД № 23UA100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) 03/23 від 19 квітня 2023 року, що стосується товару, зазначено поштовий індекс 2400 та відрізняються відбитки печаток та підписи уповноважених осіб експортера; 2) наданий прайс-лист від 19 квітня 2023 року № б/н виробника товару без терміну дії; 3) декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, перевірити достовірність декларування транспортних витрат не було можливості. Зауважує, що обгрунтовано застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України), джерелом для коригування митної вартості слугувала інформація, надана в рамках Митного кодексу та митна деларація від 20 березня 2023 року № UA100350/2023/434220, де митними органами визнані митні вартості подібних за характеристиками товарів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA 100190/2023/000012/2 від 25 квітня 2023 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 04 квітня 2023 року між ТзОВ «Фреш Рітейл» (покупець) та компанією «ZLATIBOR TRANS» DOOEL (Македонія) (продавець) було укладено договір № 04/04/2023 згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар: свіжі фрукти та овочі (а.с.22-24).

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна на кожну партію товару, а також строки постачання вказуються в інвойс/проформах до цього контракту.

Згідно з пунктом 2.3 Договору передплата в розмірі 100% здійснюється протягом 3 робочих днів з дати виставлення інвойсу на оплату, але не пізніше моменту завантаження товару. Інші умови оплати зазначаються в інвойсі.

Відповідно до пункту 2.4 Договору умови постачання FCA Strumica, Macedonia, CPT Луцьк CPT Київ, Україна, інші умови зазначаються в інвойсі. Загальна сума контракту становить 500000 Євро.

На виконання умов Договору, 17 квітня 2023 року компанія «ZLATIBOR TRANS» DOOEL» виставила позивачу про-фактуру № 3/23, згідно з яким вартість товару, вагою 15000 кг за ціною 0,56 Євро/од становить 8400 Євро (а.с.25,26).

23 квітня 2023 року ТзОВ «СТ-БРОК» Україна (декларант позивача) для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Капуста білоголова, свіжа, врожай 2023 року», вагою нетто 15000 кг до Київської митниці подав МД №23UA100190555047U8 (а.с.69). У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 8400 Євро. Митна вартість становить 396557,76 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 40,0664 грн за 1 Євро, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 60000,00 грн.

До митної декларації додано: контракт № 04/04/2023 від 04 квітня 2023 року; рахунок-проформу № 3/23 від 17 квітня 2023 року; рахунок-фактуру № 03/23 від 19 квітня 2023 року; банківську виписку (SWIFT) про проведення оплати за товар від 19 квітня 2023 року; прайс-лист від 19 квітня 2023 року; декларацію країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 19/04 від 19 квітня 2023 року; довідку про транспортні витрати № 23/04 від 23 квітня 2023 року; товарно-транспортну накладну (CMR) від 19 квітня 2023 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські та платіжні документи; транспортні документи та документи, що підтверджують здійснення розрахунку за вартість транспортування (акт виконаних робіт, заявка на перевезення, рахунок за виконання транспортно-експедиційних послуг); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.113).

На електронне повідомлення митниці позивач подав заяву від 24 квітня 2023 року № 2404/1 у якій повідомив митний орган, що ним для підтвердження заявленої митної вартості було надано усі наявні документи, також на запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості додатково було надано копію митної декларації країни відправлення № 23МКХР4050000111В2 від 19 квітня 2023 року, прайс-лист від 19 квітня 2023 року та замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) від 19 квітня 2023 року № 19/04. Щодо надання інших додаткових документів зазначив, що відповідно до пунктів 2, 3 частини 4 статті 54 МК України в запиті відсутня письмова інформація про аргументовані причини, на підставі яких у митної служби виникла необхідність надання вищезазначених документів, а також не вказано, які саме відомості та конкретно які документи потрібно надати, що не дає змогу визначити, яку саме інформацію для підтвердження митної вартості необхідно надіслати. Зважаючи на те, що загальний перелік поданих документів є достатнім для визначення митної вартості товару, а також враховуючи специфіку товару щодо його обмеженого терміну зберігання та реалізацію, просив в найкоротший термін завершити процедуру контролю заявленої митної вартості.

25 квітня 2023 року Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 100190/2023/000012/2 (а.с.11-15), а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) за № UA 100190/2023/000145 (а.с.16-17).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України та за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 23 квітня 2023 року № 23UA 100190555047U8 документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи місять розбіжності, а саме: 1) у зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких договорів № 04/04/2023 від 04 квітня 2023 року та у банківському платіжному документі swift від 19 квітня 2023 року зазначено поштовий індекс 2431 разом з тим як у МД № 23UA 100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) 03/23 від 19 квітня 2023 року, що стосується товару зазначено поштовий індекс 2400 та відрізняються відбитки печаток та підписи уповноважених осіб експортера; 2) наданий прайс-лист від 19 квітня 2023 року № б/н виробника товару без терміну дії. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - довідник цін (тарифи) на товари та або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме, найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів, (прайс-лист) - довідник цін (тарифи) на товари та або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Наданий на вимогу митного органу прайс лист № б/н від 19 квітня 2023 року не від виробника товарів; 3) Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення та неповний пакет зазначених вище документів, а саме, - відсутній акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості.

Вказано, що від надання усіх інших додаткових документів декларант відмовився.

Виходячи з вищевикладеного, декларантом не вжито заходів встановлених частиною 2 статті 52, частиною 3 статті 53, статті 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини 4 статті 57 МК України.

Отже, подані декларантом основні документи, на думку відповідача, не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

За результатами проведених консультацій встановлено, що у митного органу наявна інформація, що відповідає вимогам статті 59 МК України та можливе застосування другорядного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Відповідно до статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно- експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Декларантом до митного оформлення не подано для підтвердженням витрат експедитора документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не місять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не містять відомостей щодо ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2.2.14 Методичних рекомендацій перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що у максимально наближеному до митного оформлення оцінюваних товарів часі наявна інформація про митні оформлення товарів з ідентичними характеристиками за вищими рівнями митної вартості. Так, за митними деклараціями від 20 березня 2023 року № UA100350/2023/434220 та від 26 березня 2023 року № UA408020/2023/021623 здійснено митне оформлення ідентичних товарів імпортером яких було ТОВ «Сільпо-Фуд», ТОВ «Цитрекс-Україна» з рівнем митної вартості 1,1 дол. США/кг.

Керуючись частиною 3 статті 53 МК України запропоновано декларанту надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом не надані митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та не спростовані наявні розбіжності в документах.

Причинами через які заявлену митну вартість не може бути визнано є: неподання всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості товару у повному обсязі.

Відтак відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару прийнято рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме: товар на рівні 1,1 дол. США/кг за МД від 20 березня 2023 року № UA100350/2023/434220 та від 26 березня 2023 року № UA408020/2023/021623.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA100190555145U7 від 25 квітня 2023 року (а.с.20-21) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України (далі МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частин третьої - шостої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ? це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Колегія суддів зауважує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто встановлення митної вартості за ціною договору (контракту). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Водночас застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: капусти білоголової, свіжої, врожаю 2023 року та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Київської митниці митну декларацію від 23 квітня 2023 року № 23UA100190555047U8.

До вказаної митної декларації позивачем долучено такі документи: контракт № 4/04/2023 від 04 квітня 2023 року; рахунок-проформу № 3/23 від 19 квітня 2023 року; банківську виписку (SWIFT) про проведення оплати за товар від 19 квітня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 01/23 від 06 квітня 2023 року; прайс-лист від 19 квітня 2023 року; декларацію країни відправлення; замовлення-договір та транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 19/04 від 19 квітня 2023 року; довідку про транспортні витрати № 23/04 від 23 квітня 2023 року; товарно-транспортну накладну (CMR) від 19 квітня 2023 року; інші документи по товару, зазначені в картці відмові.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом за ціною договору в розмірі 8400 Євро (додатково до митної вартості товару було включено витрати на транспортування в розмірі 60000,00 грн).

Наданий до митного оформлення Інвойс від 19 квітня 2023 року № 03/23 у розумінні ст. 52 МК України містить відомості про вартість товарів.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем надіслано позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.

На електронне повідомлення митниці позивач подав заяву від 24 квітня 2023 року № 2404/1 у якій повідомив митний орган, що ним для підтвердження заявленої митної вартості було надано усі наявні документи, також на запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості додатково було надано копію митної декларації країни відправлення № 23МКХР4050000111В2 від 19 квітня 2023 року, прайс-лист від 19 квітня 2023 року та замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) від 19 квітня 2023 року № 19/04. Щодо надання інших додаткових документів зазначив, що відповідно до пунктів 2, 3 частини 4 статті 54 МК України в запиті відсутня письмова інформація про аргументовані причини на підставі яких у митної служби виникла необхідність надання вищезазначених документів, а також не вказано, які саме відомості та конкретно які документи потрібно надати, що не дає змогу визначити, яку саме інформацію для підтвердження митної вартості необхідно надіслати.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача правових підстав надіслання вимоги про надання додаткових документів, колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як встановлено судом першої інстанції, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за МД від 23 квітня 2023 року № UA100190/2023/555047 виникли у зв`язку з тим, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 04/04/2023 від 04 квітня 2023 року та у банківському платіжному документі swift від 19 квітня 2023 року зазначено поштовий індекс 2431, разом з тим як у МД № 23UA100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) 03/23 від 19 квітня 2023 року, що стосується товару, зазначено поштовий індекс 2400 та відрізняються відбитки печаток та підписи уповноважених осіб експортера.

З матеріалів справи слідує, що 04 квітня 2023 року між ТзОВ «Фреш Рітейл» (покупець) та компанією «ZLATIBOR TRANS» DOOEL (Македонія) (продавець) було укладено договір № 04/04/2023 (а.с.22-24), згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар: свіжі фрукти та овочі. Згідно з пунктом 2.1. контракту ціна на кожну партію товару, а також строки постачання вказуються в інвойс/проформах до цього контракту.

На виконання умов договору, 17 квітня 2023 року компанія «ZLATIBOR TRANS» DOOEL виставила позивачу проформу № 3/23 та рахунок-фактуру (інвойс) від 19 квітня 2023 року № 03/23 на загальну суму 8400 Євро.

ТзОВ «Фреш Рітейл» на підставі рахунку-проформи здійснило оплату за товар, що підтверджується банківською випискою від 19 квітня 2023 року (а.с.29,30 переклад).

Крім цього, в декларації країни відправлення № 23MKXP4050000111В2 (графа 22) вартість товару по рахунку виставлена експортером в сумі 8400 Євро (а.с.33,34 переклад). Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару в повному обсязі сплачена позивачем.

Посилання відповідача на розбіжності у поданих документах, а саме, що в контракті № 04/04/2023 від 04 квітня 2023 року та у банківському платіжному документі swift від 19 квітня 2023 року зазначено поштовий індекс 2431, тоді як в МД № 23UA100190555047U8 та у рахунку-фактурі (інвойсі) № 03/23 від 19 квітня 2023 року зазначено 2400, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки наведені розбіжності при написанні поштового індексу жодним чином не впливають на рівень заявленої митної вартості товарів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Стосовно твердження скаржника, що однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що поданий прайс-лист від 19 квітня 2023 року виданий не виробником товару, колегія суддів зазначає наступне.

До переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Доводи митного органу, що прайс-лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), та не містить всіх обов`язкових реквізитів, є необгрунтованими, оскільки вказане не впливає на ціноутворення, а також не спростовує реальну вартість товару.

Крім того, прас-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості.

В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листів, виданих саме стороною контракту, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості товарів в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах.

Стосовно наявності розбіжностей у витратах, пов`язаних із транспортно-експедиційними послугами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Фреш Рітейл» імпортувало товар на умовах поставки FCA (згідно з Інкотермс), що означає невключення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами частини десятої статті 58 МК України.

Як слідує з матеріалів справи, 19 квітня 2023 року між ТзОВ «Фреш Рітейл» (Замовник) та ТОВ «Сардонікс В» (Виконавець) укладено замовлення-договір на транспортно-експедиторські послуги № 19/04 (а.с.35).

Згідно з статтею 929 ЦК України за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч.1 ст. 932 ЦК України).

Відповідно до умов замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги № 19/04 від 19 квітня 2023 року визначені істотні умови перевезення, а саме: найменування товару, його вага, кількість та об`єм, пункт завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, транспортний засіб та його державний реєстраційний номер, ПІБ та інші особисті дані водія, строк виконання перевезення та його вартість, а також необхідні додаткові умови.

Інформація, зазначена в замовленні-договору на транспортно-експедиторські послуги № 19/04 від 19 квітня 2023 року повністю відповідає інформації, зазначеній в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) (а.с.37,38 переклад), а також довідці про транспортні витрати від 23 квітня 2023 року № 23/04, що видана безпосереднім перевізником, який залучений експедитором до перевезення.

В товарно-транспортній накладній (СМR), а також довідці про транспортні витрати від 19 квітня 2023 року, що надавалися митному органу зазначено маршрут перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, вартість перевезення.

Так, відповідно до довідки про транспортні витрати від 19 квітня 2023 року, транспортні витрати по перевезенню вантажу автомобілем АВ5666Вм/АВ6244ХТ за маршрутом Strumica (Македонія) с. Мартусівка (Україна) складає 110000,00 грн, в тому числі: вартість перевезення до кордону України 60000,00 грн; вартість перевезення по Україні 50000,00 грн. страхування вантажу не проводилось.

У постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний Суд зазначив, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 19/04 від 19 квітня 2023 року оплата за надані послуги проводиться у формі безготівкового розрахунку протягом 3 днів після отримання оригіналів документів (рахунку, акту наданих послуг, СМR).

Передбачені замовленням-договором на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 19/04 від 19 квітня 2023 року підтверджуючі документи, а саме акт виконаних робіт не надавався товариством до митниці під час митного оформлення імпортованого товару.

При цьому, колегія суддів враховує умови замовлення-договору на транспортно-експедиторські послуги (перевезення вантажу) № 19/04 від 19 квітня 2023 року згідно з якими оплата за надані послуги проводиться у формі безготівкового розрахунку протягом 3 днів після отримання оригіналів документів (рахунку, акту наданих послуг, СМR).

Як слідує з матеріалів справи, позивач до суду подав акт № S23-000143 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 квітня 2023 року, платіжні інструкції № 194 від 02 травня 2023 року, № 195 від 03 травня 2023 року на підтвердження понесених витрат на транспортування, які складені після завершення митного оформлення та доставлення товару до місця призначення.

Тобто, з наведеного слідує, що акт виконаних робіт був складений ТзОВ «Сардонікс В» лише після фактичного надання послуг перевезення, а відтак не міг ще бути складений станом на час здійснення митного оформлення товару.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 23 квітня 2023 року № 23/04, яка була пред`явлена до митного оформлення, вартість перевезення до кордону України становить 60000,00 грн (а.с.36).

Вказана сума 60000,00 грн витрат на перевезення товару, яка зазначена в довідці про транспортні витрати додана декларантом до митної вартості.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант у спірному випадку до фактурної вартості додавав також транспортні витрати в сумі 60000,00 грн по маршруту: Strumica (Македонія) п/п Порубне, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 23 квітня 2023 року № 23/04.

Таким чином, доводи Київської митниці про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки і їх вплив на правильність визначення митної вартості є передчасними та безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджували вартість витрат пов`язаних із транспортуванням товару.

Частиною 11 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Тобто, позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України, до ціни товару було додано лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та плата експедитору.

Подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України.

Колегія суддів зазначає, що зазначені відомості не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчили, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Як слідує з оскаржуваного рішення, відповідач визначив митну вартість за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 08 лютого 2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій МД №/2023/434220 від 20 березня 2023 року, №/2023/021623 від 26 березня 2023 року, рівень митної вартості 1,1 дол.США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю (за штуку), тоді як митний орган в оскаржуваних рішеннях використав цінове значення за кілограм, тобто, інше цінове визначення, ніж у документах, узгоджених покупцем і продавцями товару (позивачем та його контрагентами).

Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Враховуючи вищенаведене, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 25 квітня 2023 року № 100190/2023/000012/2.

Рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не оскаржене, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 140/9308/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.