Ухвала

від 18.10.2023 по справі 600/1466/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1466/23-а

Головуючий у І інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

18 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Злагода» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Злагода» до Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувся до суду з позовом до Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця №15249 від 16.09.2022 року про стягнення з СВК Злагода виконавчого збору у розмірі 26000 грн. за примусове виконання рішення суду;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 16.09.2022 року №15264 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року - без змін.

08 вересня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача, СВК Злагода, про ухвалення додаткової постанови у справі ти вирішення питання про розподіл судових витрат у справі, понесених у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанцій.

Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати, понесенні на правову допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ст. 252 КАС України).

Враховуючи, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалена судом в порядку письмового провадження, розгляд заяви СВК "Злагода" здійснюється в порядку письмового провадження.

Судова колегія, розглянувши заяву позивача та надавши оцінку доводам заявника щодо підставності вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, в призмі наданих заявником доказів, відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Як встановлено судом, до клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу заявником додано: копію Договору про надання правової допомоги від 06.02.2023 №03/23; копію Додаткової угоди №1 від 01.08.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 06.02.2023 №03/23; копію Акту виконаних робіт (послуг) №2 від 01.09.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 06.02.2023 №03/23 та Додаткової угоди №1 від 01.08.2023 року; копію видаткового касового ордеру від 05.09.2023 року на суму 3000 грн.

Так, відповідно до Акту виконаних робіт (послуг) №2 від 01.09.2023 року Адвокат надав Клієнту (позивачу у справі) наступні юридичні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовка відзиву на апеляційну скаргу з додатками до неї, їх відправка до суду та апелянту.

Загальний обсяг часу, витраченого на надання правової допомоги часу склав 11 годин, вартість наданих послуг - 3000 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені: договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню, у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

В даному випадку, судова колегія вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача в розмірі 3000 грн., не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

В призмі розгляду даного питання суд зважає на те, що обсяг наданих послуг адвокатом не потребували витрачання значної кількості часу, оскільки адвокат, приймаючи участь у справі ще під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснив детальне вивчення та правовий аналіз всіх обставин справи і відповідно написання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало ні додаткового вивчення обставин справи, ні аналізу норм чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст відзиву на апеляційну скаргу практично є ідентичним змісту позовної заяви, що викликає сумнів у необхідності затрати великої кількості часу на його підготовку за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції, а тому, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, є необґрунтованим та підлягає зменшенню.

Тож, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та того, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є дещо неспівмірною щодо складності справи і витраченого адвокатом часу, а тому судова колегія вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 1000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Злагода» про ухвалення додаткової постанови у справі №600/1466/23-а - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34091195, Чернівецька область, Дністровський район, м. Сокиряни, вул. Стуса, 2-В, 60200) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Злагода» (ЄДРПОУ 30812774, Чернівецька область, Дністровський район, с. Романківці, вул. І.Франка, 10, 60226) судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи №300/1466/23-а в суді апеляційної інстанції за надану професійну правничу допомогу у розмірі - 1000 грн. (одна тисяча гривень).

У задоволені решти вимог заяви відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.