Постанова

від 29.08.2023 по справі 761/37827/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №761/37827/21 Головуючий у 1 інстанції: Мальцев Д.О.

Провадження №22-ц/824/10856/2022 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

29 серпня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Сушко Л.П., Олійника В.І.

при секретарі Дуб С.І.

розглянувши апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» на веб-сайті https://ukranews.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 розмістило статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» такого змісту:

«Колишній член спостережної ради збанкрутілого «Дельта Банку» ОСОБА_2 готує документи для погодження Національним банком свого призначення на посаду члена правління в «Сбербанку», де він зараз працює начальником Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів. Про це повідомили джерела Українських новин в банківській сфері.

Проте, отримання такого погодження від банківського регулятора є дуже малоймовірним. Профільне законодавство дозволяє Національному банку погоджувати на керівні посади лише тих претендентів, які відповідають вимогам щодо професійного досвіду, а також мають бездоганну ділову репутацію. При цьому, репутація претендента не може вважатись бездоганною, якщо він більше шести місяців займав керівну посаду в іншому банку, протягом року до визнання такого банку неплатоспроможним.

Саме цей критерій може стати причиною відмови у погодженні ОСОБА_3 на посаду.

Національним банком України і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підтверджено Українським новинам, що 06.04.2012 року Загальними зборами «Дельта Банку» ОСОБА_3 було обрано до складу спостережної ради строком на 3 роки, де він здійснював свої повноваження до дати віднесення «Дельта Банку» до категорії неплатоспроможних, 03.03.2015 року.

Більше того Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який займається процедурою ліквідації «Дельта Банку», стверджує, що в період виконання своїх повноважень члена спостережної ради «Дельта Банку», ОСОБА_2 приймав рішення, які призвели до завдання цьому банку збитків та визнання його неплатоспроможним. Це стало причиною звернення Фонду до ОСОБА_3 і інших керівників Банку з позовом про відшкодування збитків в розмірі 19 млрд. гривень. Але тоді справа була закінчена у зв`язку з процесуальними порушеннями з боку Фонду.

Національний банк вбачає в таких подіях очевидну ознаку небездоганності ділової репутації ОСОБА_3 , тому слід очікувати, що в погодженні його на керівну посаду в «Сбербанку» буде відмовлено».

Позивач стверджував, що інформація, яка міститься у зазначеній статті, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_7» є недостовірною та такою, що завдає значної шкоди честі і діловій репутації позивача.

ОСОБА_1 у позові зазначав, що ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини» є власником сайту, на якому було розміщено зазначену статтю. Крім того, оскільки у статті міститься посилання на Фонд та НБУ, як на джерело отримання спірної інформації, позивач вважав, що відповідачі спільно поширили стосовно нього недостовірну інформацію.

У статті прямо зазначається його прізвище та ім`я, поточне місце роботи позивача, а тому є достатні підстави вважати, що вказана інформація стосується його безпосередньо.

Позивач зазначав, що з 06 квітня 2012 року до 03 березня 2015 року він не був призначений на посаду та не здійснював повноваження члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк», тому не міг приймати будь-яких рішень в цьому статусі протягом вказаного періоду, оскільки згідно з Положенням про Спостережну раду ПАТ «Дельта Банк», затвердженим рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Дельта Банк» наказом від 22 квітня 2011 року № 16 (далі - Положення про Спостережну раду ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_1 не вступив у повноваження члена Спостережної ради, його повноваження не були юридично оформлені, позивач не був акціонером АТ «Дельта Банк» та не отримував довіреності на представництво інтересів АТ «Дельта Банк» від акціонера банку.

Поширена недостовірна інформація порушує його особисті немайнові права, оскільки позивач працює у банківській сфері, має певну ділову репутацію, а твердження у зазначеній статті завдає суттєвої шкоди діловій репутації позивача, оскільки зображує останнього як посадову особу АТ «Дельта Банк», яка неналежно виконувала свої обов`язки, допускала порушення вимог законодавства України та навіть умисно вчиняла протиправні дії, які нібито призвели до завдання банківській установі збитків у колосальному розмірі 19 млрд. грн та визнання цією установи неплатоспроможною.

Також твердження, зазначені у статті, належать до ознак небездоганної ділової репутації позивача у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та є перешкодою для призначення останнього на керівні посади у банківській сфері.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_8 на веб-сайті https://ukranews.com у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 " претендує на нову посаду в банківській сфері», а саме:

«ІНФОРМАЦІЯ_9.

ІНФОРМАЦІЯ_10.»;

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини» (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, код ЄДРПОУ 25389186) не пізніше одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті https://ukranews.com під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » спростування наступного змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 " претендує на нову посаду в банківській сфері» була поширена інформація про те, що ОСОБА_1 з 06.04.2012 року по 03.03.2015 року виконував повноваження члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк» та приймав рішення, які завдали АТ «Дельта Банк» збитків та призвели до визнання цього банку неплатоспроможним. Вказана інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 у вказаний період не перебував на посаді члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк»».

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 24.01.2022 Національний банк України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог Національний банк України заперечує приналежність йому авторства статті з огляду на те, що автором статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» зазначено фізичну особу ОСОБА_5 , а банк не є розповсюджувачем спірної Інформації, оскільки не є власником веб-сайту (в мережі «Інтернет) http://ukranews.com.

Вважає, що висновок суду про те, що спірна інформація була поширена Національним банком України, є припущенням, яке не доведено жодним доказом, та ґрунтується виключно на голослівних твердженнях позивача та ТОВ Інформаційне агентство «Українські новини».

За таких обставин Національний банк України є неналежним відповідачем, а пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того та обставина, що позивач з 06.04.2012 по 03.03.2015 здійснював повноваження члена Спостережної ради AT «Дельта Банк» підтверджується Протоколом № 3 річних загальних зборів акціонерів AT «Дельта Банк» від 06.04.2012, копія якого міститься в матеріалах справи.

Зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги надану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб копію Протоколу №3 річних загальних зборів акціонерів AT «Дельта Банк» від 06.04.2012, оскільки, на його думку, всупереч вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України зазначена копія не була належним чином засвідчена ані AT «Дельта Банк», який за твердженням Фонду надав йому цей документ, ані самим Фондом, що свідчить про недопустимість такого доказу.

На думку апелянта, суд самоусунувся від покладеного на нього процесуального обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи, оскільки міг з власної ініціативи витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, і лише у разі неподання оригіналу такого доказу, мав право не приймати до уваги його копію.

20 червня 2022 року адвокат Дворцов В.І. - представник ОСОБА_1 направив відзив на апеляційну скаргу. У відзиві заперечував проти задоволення апеляційній скарги, просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, покласти на апелянта судові витрати по правовій допомозі.

Постановою 21 липня 2022року Київського апеляційного суду, апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 26 квітня 2023 року, Постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року скасовано, в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

В судовому засіданні адвокат Дворцов В.І. - представник ОСОБА_1 заперечував проти апеляційній скарги, просив її відхилити.

Представники Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Бірюк І.В. та Шутов О.О. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У справах про захист гідності, честі та ділової репутації повинні розмежовуватись відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При розгляді справ вказаної категорії юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Задовольняючи позов суд першої вважав, що зі змісту оспорюваної статті джерелом оспорюваної інформації є Національний Банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а поширювачем ТОВ "Інформаційне агентство "Українські новини".

Формулювання статті у вигляді фраз: «Національним банком України і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підтверджено Українським новинам…» та «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який займається процедурою ліквідації «Дельта Банку», стверджує, що…» свідчить про пряме посилання на Національний Банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як на джерела інформації.

Із зазначеного суд першої інстанції зробив висновок, що недостовірна інформація була поширена зокрема і Національним Банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, які на думку суду є належними відповідачами у цій справі.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що твердження у статті що позивача був членом спостережної ради АТ "Дельта Банк" не були підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд визначає характер такої інформації та з`ясовує, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно правової позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "факти" колегія суддів зазначає, що упункті 39 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета" і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначив, що, на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави(§ 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 вересня 2018 року у справі N 683/1540/16-ц, підстав для відступлення від якої касаційний суд не вбачає.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду № 1 від 27.02.2009 " Про судову практику у справах про захист честі гідності та честі фізичної особи та ділової репутації фізичної та юридичної особи відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція.

Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було зазначено відповідачами по справі ТОВ Інформаційне агентство "Українські новини" на веб-сайті якого була розміщена стаття, Національний Банк України і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" як джерело оспорюваної інформації.

Автор статті ОСОБА_7 до участі в справі в якості відповідача не залучався і участі у справі не приймав.

Згідно з висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 757/8134/19-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 742/628/17, зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві, та висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18, від 07 червня 2022 року у справі № 742/1440/21, від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17, про те, що у разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішувалось, суд відмовляє з цих підстав.

Крім того колегія суддів вважає, що доказів того, що джерелом оспорюваної інформації є Національний Банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, матеріали справи не містять. Наявне посилання на це у статті не є належним та допустимим доказом, що підтверджує.

На думку колегії суддів суд першої інстанції не проаналізував, які з наявних у матеріалах справи доказів підтверджують походження оспорюваної інформації саме від Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які зазначені як джерела, з яких отримана оспорювана інформація.

Доказів на підтвердженняпоходження інформаціїопублікованої в статті "Колишній керівник "Дельта Банку" претендує на нову посаду в банківській сфері" щодо її отримання від Національного банку України та Фонду гарантування фізичних осіб матеріали справи не містять, а висновки суду першої інстанції з цього приводу ґрунтується на припущенні і доводах позивача.

Колегія суддів виконуючи вказівки Верховного суду викладені у постанові від 24 квітня 2023 року долучила до матеріалів справи нові докази надані представником НБУ, а саме: Протокол № 447 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 16 січня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 456 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 11 лютого 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 460 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 03 березня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 461 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 04 березня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 468 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 16 січня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 477 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 19 травня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 482 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 1 липня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 483 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 02 липня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 487 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 22 липня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 488 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 28 липня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 496 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 10 вересня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 505 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 17 жовтня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 507 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 7 листопада 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 509 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 03 грудня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 510 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 15 грудня 2014 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 517 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 20 січня 2015 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 517 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 20 січня 2015 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 520 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 16 лютого 2015 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 521 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 18 лютого 2015 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради), Протокол № 523 Спостережної Ради ПАТ "Дельта Банк" від 27 лютого 2015 року ( ОСОБА_1 член спостережної ради).

Зазначені протоколи передані відповідно до акту № 4 від 24.12.2021 на зберігання НБУ.

Як зазначив Верховний суд зазначені докази у сукупності із раніше поданими доказами мають значення для правильного вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З наданих суду копій протоколів встановлено, що позивач ОСОБА_1 був членом Спостережної ради до 2015 року.

Зазначене також підтверджується Протоколом загальних зборів № 2, здійснення позивачем повноважень члена Спостережної ради АТ «Дельта Банк» з 06.04.2012 по 03.03.2015.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Колегія суддів вважає, що позивач не надав суду доказів недостовірності оспорюваної позивачем інформації викладеної у оспорюваної ним статті. Не довів, що Національний Банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є джерелом, авторами та розповсюджувачамиоспорюваної позивачем інформації, що дає підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Національного банку України (ЄДРПОУ 00032106, 01601 м. Київ,вул. Інститутська, 9) судові витрати у розмірі 9988 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2023 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко