Ухвала

від 19.10.2023 по справі 380/12464/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №380/12464/22

адміністративне провадження №К/990/31281/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року в справі № 380/12464/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича, Державного підприємства «Дія», Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича, Державного підприємства «Дія», Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії Львівської міської ради з віднесення пунктом 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» до компетенції Виконавчого комітету Львівської міської ради;

- зобов`язати Львівську міську раду підготувати ухвалу та винести її на розгляд ради щодо розмежування між виконавчими органами Львівської міської ради повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова» та віднесення даного повноваження до відання виконавчого органу з питань архітектури, керівником якого за посадою є головний архітектор Львівської міської ради;

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття пункт 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» повноваження з «Надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова»;

- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича щодо розгляду заяви ОСОБА_1 на видачу містобудівних умов та обмежень від 12 липня 2022 року, що зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером MU01:1256-8159-9407-9007;

- зобов`язати виконавчий комітет Львівської міської ради та заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича до вчинення дій із вилучення запису про відмову ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень, з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

- зобов`язати Державне підприємство «Дія» та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України вилучити запис про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва та внести запис про те, що проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» у зв`язку з ненаданням уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22 липня 2022 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та нечинним п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08 липня 2021 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради». Визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №507 від 26 травня 2016 року «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень».

Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22 липня 2022 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року в справі № 380/12464/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25 вересня 2023 року скаржник направив на адресу суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Обґрунтовуючи підстави звернення з даною касаційною скаргою скаржник посилається на приписи пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки їх застосовано без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 461/2935/16-а, від 16 березня 2020 року у справі №461/5179/16-а.

Однак, Суд критично оцінює посилання скаржника на неврахування правових висновків викладених у вказаних постановах Верховного Суду з огляду на те, що у цій справі предметом оскарження є, крім іншого, дії відповідача щодо віднесення до компетенції Виконавчого комітету Львівської міської ради надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема, у межах історичного ареалу м. Львова.

Натомість, у справах № 461/2935/16-а, №461/5179/16-а предметом спору було визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які видані неналежним суб`єктом владних повноважень (Управлінням архітектури ДМ Львівської МР), з огляду на чинність ухвали Львівської міської ради № 3704 від 8 липня 2010 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».

Суд зауважує, що наведені скаржником постанови та оскаржуване судове рішення прийняті хоч і у подібних правовідносинах, проте за різних фактичних обставин справи, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 380/12464/22.

Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Наведене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наявність якої обгрунтована посиланням на зазначені вище судові рішення, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Верховного Суду прийняті у справах, правовідносини у яких, є подібними.

Також як підстави касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо єдиного визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з видачі містобудівних умов та обмежень.

Крім того, касаційна скарга містить посилання й на інші порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, які потребують ретельної перевірки.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

З огляду на вказане та необхідність перевірити наведені обставини колегія суддів вважає, що слід відкрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження за скаргою скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року в справі № 380/12464/22.

Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/12464/22.

Установити учасникам справи строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій