Постанова

від 19.10.2023 по справі 640/27759/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/27759/21

адміністративне провадження № К/990/301/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Смоковича М. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№ 7» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року (суддя - Літвінова А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (колегія суддів у складі: Аліменка В. О., Бєлової Л. В., Безименної Н. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

1. У вересні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№ 7» (далі також - ТОВ «Іванківська ПМК-№7», товариство, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - Укртрансбезпека, відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08 червня 2021 року № 244129 винесену в.о. заступника Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Бобко І. А. про застосування до ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

2. Позов обґрунтовано тим, що транспортний засіб, габаритно-ваговий контроль якого проведено відповідачем, належить на праві приватної власності ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7», однак під час здійснення відповідного перевезення позивач не виступав автомобільним перевізником, адже транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «Спеціалізоване управління № 630». Окрім цього ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» вказувало, що спірною постановою відповідачем не визначено об`єктивні ознаки наявності складу правопорушення, а відтак остання не відповідає вимогам закону, що є самостійною підставою для її скасування.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

3. Інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку № 000268 від 29 квітня 2021 року на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянків таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

4. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 (далі також - Порядок № 422), співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена перевірка транспортного засобу Howo, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7».

5. Результати зважування оформлені довідкою від 06 травня 2021 року, у якій, зокрема, зафіксовано, що загальна маса транспортного засобу складає 40,460 т, маса першої осі - 7,550 т, другої осі - 16,595 т, третьої осі - 16,315 т.

6. Посадовою особою, яка здійснює габаритно-ваговий контроль, складено та акт від 06 травня 2021 року № 0058502 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів у якому, зокрема, зафіксовано, що навантаження на одиночну вісь склало 32,910 т при нормативно допустимому - 16 т.

7. Водій вказаного транспортного засобу відмовився від підпису акту.

8. До акту від 06 травня 2021 року складено розрахунок № 0058502 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, згідно якого у зв`язку із перевищення нормативного навантаження на здвоєні вісі на 32,910 т (105,69%), визначено плату за проїзд у розмірі 111,38 Євро.

9. Також, посадовою особою, яка здійснює габаритно-ваговий контроль, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства автомобільним транспортом під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06 травня 2021 року № 264776, у якому зафіксовано що під час перевірки належного ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» транспортного засобу марки Howo, номерний знак НОМЕР_1 , виявлено порушення, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу. Відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

10. Відповідачем складено лист-повідомлення від 19 травня 2021 року № 36696/19.1/24-21, згідно якого останній повідомляє позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 08 червня 2021 року.

11. Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 244129 від 08 червня 2021 року, якою до ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штрафні санкції у розмірі 34 000 грн.

12. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

13. Судами також установлено, що позивачем додано до матеріалів справи товарно-транспортну накладну без номеру від 06 травня 2021 року, у якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Спеціалізоване управління № 630». Позивач указував на те, що саме ця товарно-транспортна накладна була дійсною в момент проведення спірної перевірки.

14. Відповідачем додано до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № 10 від 06 травня 2021 року, у якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7». Відповідач указував на те, що саме цю товарно-транспортну накладну було надано Інспектору Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в момент проведення спірної перевірки.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

15. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року позов ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 08 червня 2021 року № 244129 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суб`єктом юридичної відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є автомобільний перевізник. Судом указано, що ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» передало транспортний засіб, щодо якого проводилась перевірка, у тимчасове платне користування ТОВ «Спеціалізоване управління № 630», тому позивач не був автомобільним перевізником в момент спірного порушення, що, зокрема, підтверджується наданою позивачем товарно-транспортною накладною від 06 травня 2021 року, де перевізником зазначено ТОВ «Спеціалізоване управління № 630». При цьому, суд відхилив відомості, які відповідач зазначав як надані йому в момент проведення перевірки водієм відповідного транспортного засобу, зокрема товарно-транспортну накладну № 10 від 06 травня 2021 року, через недоліки в її заповненні.

17. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року залишено без змін.

18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач є неналежним суб`єктом господарювання, який повинен нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства. Указано, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

19. 03 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

20. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу у тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон). Згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Розглядаючи спір щодо оскарження рішення про притягнення автомобільного перевізника до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм суди мають враховувати документи, які надані такими перевізниками в момент проведення перевірки. Врахування інших наданих порушниками документів призводить до можливості уникнення їх відповідальності за відповідні порушення. Суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги не ті документи, які надавалися порушником в момент перевірки, а інші документи, які, в порушення вимог закону, не були надані контролюючому органу під час такої перевірки для визначення належного автомобільного перевізника.

Позиція інших учасників справи

21. Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

22. 03 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Укртрансбезпеки на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у цій адміністративній справі.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_1, суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е. - для розгляду цієї адміністративної справи.

24. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 640/27759/20 за позовом ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови. Витребувано із Київського окружного адміністративного суду справу № 640/27759/20 за позовом ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови.

25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року № 1347 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/27759/20 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10 серпня 2023 року № 815/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 10 серпня 2023 року № 2512-к «Про відрахування судді Данилевич Н. А. зі штату Верховного Суду».

26. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Єресько Л. О., Смоковича М. І. - для розгляду цієї адміністративної справи.

27. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятними з огляду на таке.

32. Касаційне провадження в цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Верховним Судом у постановах: від 06 вересня 2023 року у справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22 та інших подібних - сформовано сталу та послідовну судову практику щодо застосування статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, про що прохав скаржник в касаційній скарзі.

33. Судами в цій справі установлено, що інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів (пункт 3 цієї постанови).

34. Рейдова перевірка відбулася, зокрема, щодо транспортного засобу, який належить позивачу.

35. Враховуючи підстави позову та доводи учасників справи в цій справі суди мали з`ясувати чи був позивач в момент указаної перевірки дійсним автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

36. Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, в цій справі Верховний Суд виходить з такого.

37. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).

39. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

40. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

41. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

42. Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

43. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

44. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

45. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

46. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

47. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

48. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

49. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

50. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

53. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

54. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

55. У цій справі в основу оскаржених судових рішень покладено висновок про те, що наданий позивачем доказ (товарно-транспортна накладна, яка надана ним вперше вже під час розгляду цієї справи судом) оформлені належним чином і враховується судами, а доказ, який наданий відповідачем (зокрема, товарно-транспортна накладна, яка була надана Укртрансбезпеці водієм транспортного засобу в момент оформлення протоколу відповідного порушення), містить недоліки в її оформленні, у зв`язку із чим судами не враховується.

56. Зазначивши такий висновок, суди не з`ясували хто є суб`єктами, які заповнюють відповідний відхилений судами документ, чи є таким суб`єктом Укртрансбезпека і хто несе тягар наслідків, зокрема, за недоліки в заповненні такого документу, який було надано відповідачу як контролюючому органу водієм транспортного засобу.

57. При цьому, суди залишили поза увагою і без належного аналізу надані учасниками справи докази в їх сукупності, зокрема те, що надана позивачем товарно-транспортна накладна не містить номеру, натомість у долучених у матеріали справи відповідачем доказах (акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06 травня 2021 року; розрахунок № 0058502 від 06 травня 2021 року) є посилання саме на товарно-транспортну накладну № 10 від 06 травня 2021 року, у якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» і яку судами передчасно відхилено як доказ.

58. Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обмежився виключно висновком про законність та обґрунтованість такого рішення і не надав жодної оцінки указаним доводам апеляційної скарги та посиланням на відповідні докази, які є основними для встановлення дійсного автомобільного перевізника.

59. Судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

60. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень.

61. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є недопустимим.

62. Отже, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів щодо встановлення дійсних обставин справи, які склалися між учасниками справи в момент здійснення спірної перевірки із посиланням на норми законодавства, якими врегульовано такі правовідносини, у зв`язку із чим не встановили усі дійсні фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим передчасно дійшли висновків по суті вимог без належного мотивування.

63. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

65. Згідно вимог частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

66. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

67. Водночас, відповідно до Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності з 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. При цьому, у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

68. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько М.І. Смокович