Рішення

від 20.12.2024 по справі 640/27759/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року №640/27759/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№ 7» (07200, Київська обл., Іванківський р-н., смт. Іванків, вул. Щорса, буд. 32, код ЄДРПОУ 41038569)доДержавної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)провизнання протиправною та скасування постановивстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№ 7» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.06.2021 №244129 винесену в.о. Заступника Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Бобко І.А, у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№7».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №244129 від 08 червня 2021 року, з якою позивач не погоджується у зв`язку з тим, що Укртрансбезпека допустила низку порушень при прийнятті оскаржуваної постанови, не дослідило усі наявні докази, а тому оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де ним, серед іншого, зазначено про правомірність прийнятого ним рішення. Представник Державної служби України з безпеки на транспорті стверджує, що при перевірці було використано ТТН від 06.05.2021, у відповідності до якої автомобільним перевізником є ТОВ «Іванківська ПМК-№7», а долучені останнім договір оренди та ТТН до позовної зави під час перевірки не надавались, що ставить під сумнів їх існування під час здійснення перевезення. Також відповідач вказує, що габаритно-ваговий контроль проведений в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те суб`єктом. З урахуванням наведеного та, із посиланням на судову практику Верховного Суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року позов ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 08 червня 2021 року № 244129 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн; вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року залишено без змін.

19 жовтня 2023 року постановою Верховного суду касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/27759/21 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/27759/21 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку №000268 від 29.04.2021, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянків таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена перевірка транспортного засобу Howo, номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№7».

Результати зважування оформлені довідкою від 06.05.2021 у якій, зокрема, зафіксовано, що загальна маса транспортного засобу складає 40,460 т, маса першої осі - 7,550 т, другої осі - 16, 595 т., третьої осі - 16,315 т.

З урахуванням наведеного посадовою особою, яка здійснює габаритно-ваговий контроль, складено та акт від 06.05.2021 №0058502 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів у якому, зокрема, зафіксовано, що навантаження на що навантаження на одиночну вісь склало 32, 910 т при нормативно допустимому - 16 т. Водій вказаного транспортного засобу відмовився від підпису акту.

До акту від 06.05.2021 №0058502 складено розрахунок плати за проїзд, великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів згідно якого у зв`язку із перевищення нормативного навантаження на здвоєні вісі на 32,910 т (105,69%), визначено плату за проїзд у розмірі 111,38 Євро.

Також посадовою особою, яка здійснює габаритно-ваговий контроль, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства автомобільним транспортом під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.05.2021 №264776 автомобільним транспортом у якому зафіксовано що під час перевірки належного ТОВ «Іванківська ПМК-№7» транспортного засобу марки Howo, номерний знак НОМЕР_1 , виявлено порушення, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу. Відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Відповідачем складено лист-повідомлення від 19.05.2021 №36696/19.1/24-21, згідно якого останній повідомляє позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 08.06.2021.

В подальшому, з урахуванням наведених обставин Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №244129 від 08.06.2021, якою до Товариства обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№7» на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штрафні санкції у розмірі 34000,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

Підставою для застосування до позивача штрафу, передбаченого абзацом 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», слугував акт перевірки, яким зафіксовані порушення водієм вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За змістом статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» №1534-IX, який набув чинності 01 жовтня 2021 року, статтю 48 після частини другої доповнено двома новими частинами такого змісту:

«При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України».

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказане порушення законодавства стосується статей розділу ІІІ Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме «Внутрішні перевезення вантажів».

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконував внутрішнє перевезення за маршрутом с. Гатне до с. Круглик.

З приводу доводів позивача, що товарно-транспортно накладна №10 від 06 травня 2021 року була наявна у водія, проте до позовної заяви було надано іншу товарно-транспортну накладну від 06.06.2021 №б/н, суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Тобто, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Надані до позову матеріали відносно наявної товарно-транспортної накладної №б/н від 06 травня 2021 року не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.

Надання її (товарно-транспортної накладної) згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Як вбачається з акту, водій був з ним ознайомлений, від пояснень відмовився, але не заперечував щодо фактичного перевізника за даним перевезенням (позивача), який використовує транспортний засіб.

Більше того, з доданої до позовної заяви товарно-транспортної накладної від 06 травня 2021 року №б/н вбачається, що вона складена із порушенням пункту 11.7 розділу 11 Наказу Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (надалі Наказ №363).

В пункті 11.7 Наказу 363 визначено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.

В той же час, в товарно-транспортній накладній №б/н від 06 травня 2021 року взагалі відсутні записи в розділі «Вантажно-розвантажувальні операції», щодо коли було завантажено і коли розвантажено автомобіль, незважаючи на той факт, що відповідне транспортування вантажу вже відбулось 06 травня 2021 року.

Відтак, згадана товарно-транспортна накладна №б/н від 06 травня 2021 року, хоч і наявна в матеріалах справи, проте не може вважатись належним доказом в підтвердження наявності останньої під час здійснення перевірки.

Також, до матеріалів справи не надано жодних доказів, наприклад, журналу реєстрації товарно-транспортних накладних, з яких би вбачалося видача останньої перед здійсненням перевезення.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що відповідно до акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від січня 2022 року № 310977 ТОВ «Такром Україна» виконувало вантажне перевезення без належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05 липня 2022 року № 326951 у розмірі 17 000,00 грн, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344- III.

З приводу твердження позивача про те, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями щодо притягнення до відповідальності за відсутність протоколу перевірки стану транспортного засобу, зазначаємо, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06 травня 2021 року №0058502 винесено через за наявними у водія документами, що передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Таким чином, твердження позивача в цій частині не заслуговують на увагу під час розгляду даної справи.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено, судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванківська ПМК-№ 7» (07200, Київська обл., Іванківський р-н., смт. Іванків, вул. Щорса, буд. 32, код ЄДРПОУ 41038569) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.