Рішення

від 06.10.2023 по справі 441/1663/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1663/22 2/441/138/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2023 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.

з участю секретаря судового засідання Гордієнко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтбуд ЛВ» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и в :

директор КухтицькийА.С.в інтересахТОВ «АльтбудЛВ»,11.11.2022звернувся всуд зпозовом до ОСОБА_1 про поверненнябезпідставно набутогомайна -віброплити «DRO-MASZDRB80,110кг» мотивуючитим,що 05.08.2022 відповідачу у користування для виконання трудових обов`язків був переданий будівельний інструмент - віброплита «DRO-MASZ DRB 80, 110 кг», що після звільнення 11.10.2022 з роботи, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 будівельний інструмент не повернув та добровільно повертати відмовляється. Покликаючись на вимоги ст. 1212, 1213ЦК України, просив зобов`язати відповідача повернути ТОВ «Альтбуд ЛВ» безпідставно набуте майно та стягнути судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 23.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а 31.01.2023 ухвалою суду, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08.05.2023, позивачу відмовлено у задоволенні заяви про зміну предмета позову (а.с. 30).

Представник позивача ОСОБА_2 у заяві від 03.10.2023 вимоги підтримав, просив про розгляд справи за його відсутності (а.с. 98).

Представник відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву від 12.01.2023 вимоги заперечив мотивуючи в основному тим, що віброплиту «DRO-MASZ DRB 80, 110 кг» позивач відповідачу не передавав, таке майно у ОСОБА_1 - відсутнє, крім цього зазначив про необгрунтованість посилань позивача на положення ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки як убачається із змісту позовної заяви, спір щодо майна виник під час перебування сторін у трудових відносинах, відтак такі відносини регулюються положеннями КЗпП України, а не ЦК України, в судове засідання 06.10.2023 представник відповідача не з`явився у заяві від 03.10.2023, просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вказана норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Поряд з цим, відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Зазначений висновок узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 24.09.2014 у справі №6-122цс14, а також підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.06.2018 у справі №314/3995/15 та постанові від 22.05.19 у справі №742/2664/18.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Так, як убачається із змісту позовної заяви, копії трудового договору про роботу за сумісництвом, інших матеріалів справи, 21.03.2018 між сторонами укладено трудовий договір, згідно якого відповідача ОСОБА_4 прийнято на посаду виконавця робіт ТОВ «Альтбуд ЛВ» (а.с. 2-11).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору, ОСОБА_4 прийняв на себе зобов`язання своєчасно і у повному обсязі виконувати трудові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією, накази та розпорядження, локальні нормативні акти Роботодавця (правила, інструкції, положення тощо), окрім цього зобов`язаний дбайливо ставитись та забезпечувати схоронність майна Роботодавця, наданого для виконання трудових обов`язків, вживати заходів для запобігання заподіянню шкоди (п. 3.1.6. Договору).

Згідно копії наказу №1110/22, ОСОБА_4 11.10.2022 звільнено з посади виконавця робіт ТОВ «Альтбуд ЛВ», на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 19).

11.11.2022, ТОВ «Альтбуд ЛВ» в особі директора Кухтицького А.С., покликаючись на положення ст. 1212, 1213 ЦК України, звернулось в суд з позовом про повернення відповідачем майна - віброплити «DRO-MASZ DRB 80, 110 кг», яке останній набув 05.08.2022, без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

За змістом п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідач ОСОБА_1 з 21.03.2018 по 11.10.2022 перебував у трудових відносинах із позивачем ТОВ «Альтбуд ЛВ», що убачається із копії трудового договору про роботу за сумісництвом, посадової інструкції виконавця робіт (виконроба), інших матеріалів справи (а.с. 5-11).

Згідно позовної заяви, віброплиту «DRO-MASZ DRB 80, 110 кг» ОСОБА_4 , для виконання трудових обов`язків, ТОВ «Альтбуд ЛВ» передано 05.08.2022.

За наведеного убачається, що спір між сторонами виник під час перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ТОВ «Альтбуд ЛВ», про що зокрема ствердив представник позивача ОСОБА_2 , подаючи 21.01.2023 заяву про зміну предмету позову з цих підстав, відтак застосування до спірних правовідносин положень ст.1212ЦК України є неможливим.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19).

Враховуючи наведене, у позові ТОВ «Альтбуд ЛВ» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Згідно ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Стаття 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдиниіосновоположних свобод 1950 року.Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представник відповідача Жиравецький Т.М. у заяві від 02.08.2023 просить про стягнення з позивача на користь відповідача витрат понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 32000 грн. 00 коп.

Представник позивача Федейко А.Ю.у клопотаннівід 29.09.2023 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32000 грн. 00 коп. заперечив мотивуючи тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних представником робіт та є значно завищеним відповідно до всіх розумних цінових рамок, інше. Просить зменшити розмір витрат понесених відповідачем у зв`язку із розглядом справи до 15000 грн. 00 коп.

Так, 30.12.2022 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс», укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, Адвокатське обєднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договорм та за домовленістю Сторін.

За положеннями пункту 4.1. Договору Сторони домовились, що вартість послуг Адвокатського об?єднання з надання правової допомоги за цим Договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін в Актах про надання правової допомоги, які формуються Адвокатським об?еднанням в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) направляються засобами поштового чи комунікаційного зв?язку за його місцезнаходженням.

На підставі ордеру серія ВС№1097491, інтереси відповідача ОСОБА_1 в суді представляв адвокат Жиравецький Т.М., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №944 виданого 26.12.2003 Львівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

Із змісту клопотання від 02.08.2023, із Рахунку-фактури №01 від 01.08.2023 сума заявлена представником позивача до стягнення у розмірі 32000 грн. 00 коп., складається з:

підготовки, написання і подання відзиву на позовну заяву 11.01.2023 - 5 годин, з гонораром у розмірі 10000 грн. 00 коп.;

підготовки, написання та подання заперечення на заяву про зміну предмету позову 27.01.2023 - 3 години, з гонораром у розмірі 5000 грн. 00 коп.;

участі адвоката у судовому засіданні 31.01.2023 - 2 години, з гонораром 3000 грн. 00 коп.;

участі адвоката у судовому засіданні 13.03.2023 - 2 години, з гонораром 3000 грн. 00 коп.;

участі адвоката у судовому засіданні 27.03.2023 - 2 години, з гонораром 3000 грн. 00 коп.;

підготовки, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу 05.04.2023 - 3 години, з гонораром 5000 грн. 00 коп.;

участі адвоката у судовому засіданні 04.07.2023 - 2 години, з гонораром 3000 грн. 00 коп.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За наведених обставин, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та конкретних обставин справи і зокрема ціни позову, предмету спору, що обсяг наданих адвокатських послуг не вимагали у адвоката з повною вищою юридичною освітою та стажем роботи в галузі права значної юридичної та технічної роботи, значення справи для сторін та їх фінансового стану, а також часу потраченого адвокатом на участь в судових засіданнях, інших обставин справи, суд вважає, що заявлена представником позивача сума (32000 грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Суд також враховує, що такий вид правової допомоги як участь у судових засіданнях представника відповідача 31.01.2023 та 04.07.2023 на які затрачено 44 хвилини та 2 хвилини відповідно, вартістю по 3000 грн. 00 коп. кожне, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів ст. 137 ЦПК України.

При цьому, в судовому засіданні 13.03.2023, за яке адвокатом заявлено відшкодування витрат у розмірі 3000 грн. 00 коп. представник ОСОБА_3 був відсутній, а судове засідання 27.03.2023 (з гонораром 3000 грн. 00 коп.) - не відбулося, у зв`язку із направленням справи до Львівського апеляційного суду.

За наведеного, ураховуючи положення ст. 137 ЦПК України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги заперечення представника відповідача щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу до 18000 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 247, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, ст. 1212, 1213 ЦК України, ст. 3, 21 КЗпП України суд, -

в и р і ш и в :

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтбуд ЛВ» (кодЄДРПОУ41390227, місцезнаходження вул. Конюшинна, 9 в м. Львів) до ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , прож. на АДРЕСА_1 ) про повернення безпідставно набутого майна - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтбуд ЛВ» на користь ОСОБА_1 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер