Постанова

від 26.09.2023 по справі 910/1041/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/1041/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2.

від відповідача: Литвин В.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (повний текст рішення складено: 21.04.2023)

у справі №910/1041/23 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва»

про стягнення 1 953 037,1 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» про стягнення 1 953 037,1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 200/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/1041/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню у розмірі 1 135 414 грн 70 коп., штраф у розмірі 817 622 грн 40 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 29 295 грн 56 коп.

24.05.2023 на виконання вказаного рішення було видано наказ.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів порушення договору поставки в частині строків, що є підставою для застосування штрафних санкцій передбачених договором, а відповідач не довів наявності обставин, які б звільняли його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Анва» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/1041/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також апелянт просить у випадку прийняття рішення про стягнення неустойки застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 33 ГК України та зменшити розмір стягуваної неустойки на 90% та розстрочити виконання судового рішення на рік шляхом встановлення щомісячної сплати суми боргу рівними частинами. Судові витрати покласти на позивача.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1041/23.

05.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Анва» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/1041/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23 та призначено до розгляду на 19.07.2023.

28.06.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу

19.07.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку зі звільненням судді-учасниці колегії ОСОБА_1 у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 № 718/0/15-23.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.08.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1041/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1041/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Розгляд справи призначено на 26.09.2023.

У судове засідання 26.09.2023 з`явились представники сторін, які надали пояснення по суті спору.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим, прийнятим без надання належної оцінки наявним у справі доказам, що є підставою для його скасування.

Апелянт стверджує, що бойові дії безпосередньо вплинули на можливість виконання договору, а відповідач ще 18.06.2022 повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин.

Позивач наголошує, що його виробничі потужності знаходяться в Миколаївській області, а тому окрім постійних повітряних тривог пов`язаних з ракетною небезпекою, місто Вознесенськ регулярно піддавалось артилерійським обстрілам, що значно унеможливило своєчасне виконання договору, крім того, відповідач вказує, що не зважаючи на те, що він зареєстрований в Черкаській області, він не міг виконати Договір в Черкаській області, оскільки за місцем реєстрації знаходяться лише офісні та складські приміщення.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б звільняли його від обов`язку своєчасного виконання договору.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представниця позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

Сторонами у справі 16 травня 2022 року укладено договір №200/ВЗЗ-2022, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу формений одяг, а позивач прийняти та оплатити його вартість.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до договору.

Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком № 1 до договору від 16.05.2022, якою погоджено найменування товару (асортимент) - штани костюма літнього польового, ціну за одиницю - 730,02 грн, кількість товару - 20 000 одиниць та загальну вартість - 14 600 400,00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, сканкопія якої надсилається позивачем з його офіційної електронної пошти на електронну пошту відповідача вказану в розділі 13 договору. Відповідач зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити позивачу отримання заявки.

У заявці зазначається найменування товару, місце його поставки, кількість та інша необхідна інформація.

Пунктом 5.2. договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження за адресами у містах Києві, Львові, Одесі, Дніпрі тощо згідно заявок позивача.

Відповідно до пункту 5.6. договору право власності на товар переходить від відповідача до позивача після прийняття товару на склад позивача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це представників сторін у відповідній видатковій накладній.

Згідно з підпунктом 6.3.1. договору відповідач зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

Заявкою № 78/8/2-686 від 09.06.2022 позивач визначив наступні строки та кількість поставки товару:

- до 31.07.2022 - 4 000 одиниць;

- до 15.08.2022 - 4 000 одиниць;

- до 31.08.2022 - 4 000 одиниць;

- до 15.09.2022 - 4 000 одиниць;

- до 30.09.2022 - 4 000 одиниць.

Факт отримання та погодження заявки № 78/8/2-686 відповідачем підтверджується підписом його директора.

Матеріалами справи підтверджується фактична поставка відповідачем товарів у наступні строки та кількості:

- видатковою накладною №171 від 15.08.2022 на товар у кількості 980 одиниць вартістю 715 419,60 грн;

- видатковою накладною №199 від 31.08.2022 на товар у кількості 3 020 одиниць вартістю 2 204 660,40 грн;

- видатковою накладною №322 від 07.12.2022 на товар у кількості 1 000 одиниць вартістю 730 020,00 грн;

- видатковою накладною №324 від 08.12.2022 на товар у кількості 1 500 одиниць вартістю 1 095 030,00 грн;

- видатковою накладною №325 від 08.12.2022 на товар у кількості 1 500 одиниць вартістю 1 095 030,00 грн.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач за умовами договору № 200/ВЗЗ-2022 від 16.05.2022 зобов`язався поставити позивачу товар у кількості 20 000 одиниць не пізніше 30.09.2022, проте свої зобов`язання виконав лише частково у кількості 8 000 одиниць (40% від визначеної договором кількості) та з суттєвим порушенням строків.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень представників сторін у судових засіданнях решту товару у кількості 12 000 одиниць відповідачем не було поставлено позивачу.

Відповідач, обґрунтовуючи причини невиконання своїх зобов`язань за укладеним господарсько-правовим договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин, які полягають у систематичних ракетних та артилерійських обстрілах починаючи з 15.06.2022 в районі знаходження виробничих потужностей останнього.

В якості доказу неможливості виконати зобов`язання за договором від 16 травня 2022 року повністю та у встановлені строки, відповідачем надано суду копію листа Вознесенської районної військової адміністрації від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11, за змістом якого в Миколаївській області та, зокрема, у місті Вознесенськ (на території Вознесенської міської територіальної громади) починаючи з 15.06.2022 кількість ракетних обстрілів у порівнянні з березнем-першою половиною червня 2022 року збільшилась та щодоби становила в середньому 8-9 разів.

Крім того, відповідачем у якості доказу існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором від 16.05.2022 надано сертифікат №0500-22-1985 від 27.12.2022, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія Російської Федерації проти України, ракетні та артилерійські обстріли та обстріли з РСЗВ по території Вознесенської міської територіальної громади Миколаївської області, які унеможливили виконання зобов`язань за договором від 16.05.2022 в строк.

Посилаючись до здійснення ракетних та артилерійських обстрілів територіальної громади міста Вознесенськ як на основну підставу звільнення від господарсько-правової відповідальності за вчинене правопорушення відповідач мав прямий процесуальний обов`язок довести суду належними доказами у перш за все:

- факт наявності на території міста Вознесенськ у відповідача ділянки, цеху чи будь-якої іншої складової виробництва одягу;

- прямого причинно-наслідкового зв`язку зі збільшенням обстрілів території громади та неможливістю здійснення виробничої діяльності;

- неможливість виконання замовлення на виробництві за місцем реєстрації у місті Чигирин (понад 700 метрів квадратних виробничих та складських приміщень).

Зазначений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано. Суду не доведено належними доказами як факту, що наявні на території Вознесенської громади виробничі потужності відповідача є єдиним об`єктом де могло бути вироблено речі, які є предметом договору, водночас в самому Договорі не зазначено, що одяг має бути виготовлено саме в місті Вознесенськ.

Крім того, відповідачем не доведено об`єктивної неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним ним договором № 200/ВЗЗ-2022 з огляду на посилення ракетних обстрілів саме міста Вознесенськ.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-IX. У подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Надалі, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX. Згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно, станом на час укладення сторонами у справі договору № 200/ВЗЗ-2022, на час його виконання та на час винесення судом рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан.

Таким чином, відповідач на момент укладення договору мав передбачати та усвідомлювати можливі негативні наслідки, які мали доволі очевидний характер, що можуть ускладнити виконання зобов`язань.

Крім того, за умовою пункту 8.1. договору № 200/ВЗЗ-2022 підставою для звільнення від відповідальності є обставини непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Оскільки воєнний стан, військові дії, ракетні та артилерійські обстріли тощо є обставинами, що існували на час укладення договору, останні не можуть бути визнані належними фактичними підставами для звільнення від відповідальності за порушення умов цього договору.

Водночас, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір санкцій, які підлягають стягненню з огляду на наступне.

Суд бере до уваги надані відповідачем листи, зокрема, Вознесенської районної військової адміністрації від 26.12.2022 № 1341/04.02-23/11, від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11, в яких повідомлено про збільшення ракетних обстрілів території, на якій знаходяться виробничі потужності відповідача, та відповідно кількості повітряних тривог. При цьому суд зважає на те, що на виробничих об`єктах та підприємствах оголошення сигналу «повітряна тривога» зумовлює обов`язкове залишення виробничих приміщень працівниками та переміщення до укриттів.

Надані Товариством листи, адресовані його контрагентам (від 21.06.2022 №185, від 21.06.2022 №186, від 05.07.2022 №190, від 29.07.2022 №208, від 15.08.2022 №219 від 19.09.2022 №243 долучені до відзиву на позовну заяву), свідчать, що Товариство вживало всіх можливих заходів з виконання свого зобов`язання за договором перед позивачем.

При цьому, судом взято до уваги пояснення відповідача, що основні фонди у вигляді швейного обладнання, фактично, забезпечують випуск (пошиття) продукції, реалізація якої дозволяє підприємству існувати далі. Підприємство не має можливості диверсифікації виробництва, воно не здатне виробляти будь-що інше, окрім вузького спектру швейних виробів, не має досвіду в інших галузях виробництва чи в інших напрямках господарської діяльності. Зникнення будь-якого з двох компонентів (наприклад, працівників - через неможливість виплачувати заробітну плату, або у випадку перевезення обладнання в інше місце; швейного обладнання - через звернення на нього стягнення), які в сукупності забезпечують діяльність Товариства, може призвести до припинення існування підприємства.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з тим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та / або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про можливість зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 80%, беручи до уваги серед іншого і те, що визначена позивачем загальна сума неустойки становить 1/7 ціни договору.

У таких висновках колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду, який вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів відзначає, що судом відхиляються доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, водночас судом встановлено наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на 80%.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 227 082,94 грн та штраф у розмірі 163 524,48 грн, в іншій частині у задоволені позову суд відмовляє.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем його права на своєчасне отримання товару і вказане право підлягає захисту шляхом стягнення штрафних санкцій у визначеному судом розмірі.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач довів належними та допустимими доказами обґрунтованість заявленого позову, однак з огляду на обставини справи, судом встановлено наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Нормами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У свою чергу, нормами ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів дослідила доводи відповідача, що бойові дії безпосередньо вплинули на можливість виконання договору, а відповідач ще 18.06.2022 повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин, однак зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення такого повідомлення як поштою так і вручення особисто представнику позивача, а тому колегія суддів відхиляє доводи щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили у червні 2022 року.

Крім того, колегією суддів досліджено доводи відповідача, що його виробничі потужності знаходяться в Миколаївській області, а тому окрім постійних повітряних тривог пов`язаних з ракетною небезпекою, місто Вознесенськ регулярно піддавалось артилерійським обстрілам, що значно унеможливило своєчасне виконання договору, крім того, відповідач вказує, що не зважаючи на те, що він зареєстрований в Черкаській області, він не міг виконати Договір в Черкаській області, оскільки за місцем реєстрації знаходяться лише офісні та складські приміщення.

За результатами перевірки вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що умови договору не містять жодних положень, що місцем виконання договору є саме місто Вознесенськ, а тому відповідачем не доведено наявності обставин непереборної сили, які б повністю звільняли відповідача від відповідальності за неналежне виконання Договору, водночас з огляду на обставини справи у їх сукупності, колегією суддів встановлено наявність обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, що не було досліджено судом першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його зміни.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23 підлягає зміні з прийняттям рішення про часткове задоволення позову.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23 підлягає частковому задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, у зв`язку обґрунтованістю заявленого позову, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/1041/23 в наступній редакції.

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анва» (20901, Черкаська обл., Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 3, ідентифікаційний код 03058052) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 227 082,94 грн (двісті двадцять сім тисяч вісімдесят дві грн 94 коп.), штраф у розмірі 163 524,48 (сто шістдесят три тисячі п`ятсот двадцять чотири грн 48 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 29 295,56 грн (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять грн 56 коп.).

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.»

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2023.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Є.Ю. Шаптала

І.А. Іоннікова