Рішення

від 20.10.2023 по справі 683/396/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/396/23

2/683/390/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1

адвоката Вонсовича М.М.

представника відповідача СГК «Решнівецький» -

адвоката Грицая Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/396/23, 2/683/390/2023 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» (далі СГК «Решнівецький») і просить усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,7994 га, кадастровий номер 6824286900:02:001:0126, шляхом її повернення, а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію додаткової угоди №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що вона є власником земельної ділянки площею 2,7994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286900:02:001:0126, що розташована на території Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Вказану земельну ділянку 03 лютого 2007 року вона передала в оренду СГК «Решнівецький», уклавши з останнім відповідний договір оренди землі строком на 10 років. 15 лютого 2007 року вказаний договір оренди землі був зареєстрований в Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №040774700147, тому строк дії вказаного договору оренди повинен був закінчитись 15 лютого 2017 року. Однак, СГК «Решнівецький» продовжує користуватись належною їй земельною ділянкою без будь-яких правових підстав, оскільки додаткової угоди на продовження терміну дії попереднього договору вона не укладала.

У січні 2023 року їй стало відомо, що СГК «Решнівецький» продовжило строк користування належною їй земельною ділянкою на підставі додаткової угоди №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року, згідно якої строк дії договору оренди землі продовжено ще на 10 років.

Оскільки додаткової угоди до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року вона не укладала, тому просить в судовому порядку захистити її порушене право.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 лютого 2023 року у даній справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Вонсович М.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. Посилається на те, що ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року, інших осіб на її підписання не уповноважувала, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаного правочину, а відтак, вважає, що додаткова угода до договору оренди землі є неукладеною. СГК «Решнівецький» користується земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , без будь-яких правових підстав, поза волею ОСОБА_1 , що є підставою для усунення їй перешкод, як власнику, у користуванні земельною ділянкою та повернення цієї земельної ділянки позивачці. Представник визнав, що на протязі 2017-2022 років ОСОБА_1 отримувала орендну плату від СГК «Решнівецький» у повному обсязі. Вказав, що у 2021 році ОСОБА_1 дізналась, що інші орендарі платять значно більшу орендну плату, а ніж СГК «Решнівецький», а тому вона почала вживати заходи, щоб передати земельну ділянку іншому орендареві.

Представник відповідача СГК «Решнівецький» - адвокат Грицай Л.М. в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що 03 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7994 га, кадастровий номер 6824286900:02:001:0126, строком на 10 років, який зареєстровано 15 лютого 2007 року. Вказаний договір оренди землі був підписаний не ОСОБА_1 , а її сестрою ОСОБА_2 . Однак, в подальшому ОСОБА_1 схвалила вказаний правочин, оскільки регулярно отримувала від СГК «Решнівецький» орендну плату і з її сторони не було жодних претензій щодо неналежного виконання чи невиконання умов договору з боку відповідача. Термін дії договору оренди від 03 лютого 2007 року закінчився 15 лютого 2017 року. Так як орендар не має права використовувати земельну ділянку без відповідного договору оренди, наприкінці 2016 року працівник СГК «Решнівецький» ОСОБА_3 в телефонному режимі узгодила із ОСОБА_1 питання щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі строком на 10 років, на що ОСОБА_1 погодилась та мала з`явитись у контору підприємства та підписати додаткову угоду. Оскільки ОСОБА_1 не з`являлась для підписання угоди, а підприємству необхідно було зареєструвати додаткову угоду до договору оренди землі, тому ОСОБА_3 на місці особистого підпису орендодавця підписала додаткову угоду, зазначивши прізвище « ОСОБА_4 ». Додаткова угода до договору оренди землі №362 від 12 грудня 2016 року була зареєстрована 29 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказує, що ОСОБА_1 схвалила дії ОСОБА_3 щодо підписання додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки на протязі 2017-2022 років вона щорічно отримувала орендну плату, яку СГК «Решнівецький» перераховував їй на платіжну картку, номер якої вона особисто надала в контору підприємства. Також усі ці роки відповідач сплачував за ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб. Тому, посилання позивачки на протиправне користування СГК «Решнівецький» належною їй земельною ділянкою вважає безпідставним, через що у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №113829 від 11 травня 2006 року є власником земельної ділянки площею 2,7994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286900:02:001:0126, що розташована на території Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (на час розгляду справи територія Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області).

03 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала для СГК «Решнівецький» у строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 2,7994 га терміном на 10 років.

15 лютого 2007 року договір оренди землі від 03 лютого 2007 року був зареєстрований у Старокостянтинівському районному відділі регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040774700147.

Зі змісту додаткової угоди №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року, вбачається, що земельну ділянку площею 2,7994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286900:02:001:0126, ОСОБА_1 передала в строкове платне користування для СГК «Решнівецький» ще на 10 років.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №319650848 від 05 січня 2023 року вбачається, що державним реєстратором Барановською О.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 грудня 2016 року, індексний номер рішення 33281792, номер запису про інше речове право 18412869, зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6824286900:02:001:0126 за СГК «Решнівецький», орендодавцем якої вказано ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року.

На протязі 2017-2022 років ОСОБА_1 отримувала орендну плату від СГК «Решнівецький» за користування належною їй земельною ділянкою у повному обсязі, що підтвердив в судовому засіданні представник позивачки адвокат Вонсович М.М. Даний факт підтверджується також наданими відповідачем платіжними документами, зокрема, реквізитами для зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 в АТ «Укргазбанк» від 03 листопада 2020 року; платіжним дорученням №428 від 27 листопада 2020 року, згідно якого ОСОБА_1 отримала від СГК «Решнівецький» 6601 грн. як оплату за оренду землі за 2020 рік; платіжною інструкцією №1258 від 23 серпня 2021 року, згідно якої ОСОБА_1 отримала від СГК «Решнівецький» 7084 грн. як оплату за оренду землі за 2021 рік; платіжною інструкцією №2657 від 01 грудня 2022 року, згідно якої ОСОБА_1 отримала від СГК «Решнівецький» 7084 грн. як оплату за оренду землі за 2022 рік.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що строк дії договору оренди землі від 03 лютого 2007 року повинен був закінчитись 15 лютого 2017 року, однак відповідач продовжує користуватись належною їй земельною ділянкою без будь-яких правових підстав. Додаткової угоди №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року із СГК «Решнівецький» вона не укладала і не підписувала, її волевиявлення на укладення такої угоди не було, а тому вказана додаткова угода є такою, що не укладена.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У частині першій статті 627ЦК зазначено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6Закону України«Про орендуземлі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13Закону України«Про орендуземлі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19Закону України«Про орендуземлі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі №227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) також вказано, що:

«6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

6.39. Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір,

який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Отже, при розгляді справ, що виникають з приводу договорів оренди земельних ділянок, судам необхідно встановити, чи існувало волевиявлення сторін договору щодо фактичного укладення правочину, чи виконується він сторонами, а саме, чи використовується товариством, як орендарем, спірна земельна ділянка і чи отримує позивач, як орендодавець, відповідну орендну плату. Тобто чи виконуються сторонами свої зобов`язання за договором.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 567/1437/19, провадження № 61-18670св21, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі №567/1042/22, провадження №61-9773св23.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є повернення земельної ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації додаткової угоди №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року, з посиланням на те, що додаткова угода до договору оренди землі нею не підписувалась, а отже, що ця додаткова угода є неукладеною.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судове засідання представник відповідача СГК «Решнівецький» - адвокат Грицай Л.М. надав для огляду оригінал додаткової угоди до договору оренди землі №362 від 12 грудня 2016 року, зі змісту якої вбачається, що в графі «Підписи сторін» під записом «Орендодавець ОСОБА_1 » наявний рукописний запис « ОСОБА_5 ».

У поданому до суду відзиві представник відповідача СГК «Решнівецький» - адвокат Грицай Л.М. вказував, що додаткову угоду до договору оренди землі №362 від 12 грудня 2016 року замість ОСОБА_1 підписала працівник СГК «Решнівецький» ОСОБА_3 . Ці обставини представник відповідача визнав також і в судовому засіданні.

Отже, враховуючи, що представник відповідача визнав, що додаткову угоду до договору оренди землі №362 від 12 грудня 2016 року ОСОБА_1 не підписувала, тому ця обставина доказуванню не підлягає.

Разом з тим, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» існують довготривалі договірні відносини щодо оренди належної позивачці земельної ділянки.

Так, відповідач користувався належною позивачці земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 03 лютого 2007 року, який був укладений строком на 10 років та мав закінчитись 15 лютого 2017 року.

У п.3.2 договору оренди землі від 03 лютого 2007 року сторони передбачили, що цей договір та відповідно строк оренди земельної ділянки може бути продовженим/поновленим на той же строк на тих же умовах. Цей договір вважатиметься продовженим/поновленим на той же строк та на тих же умовах також у випадку, якщо орендар не направить заяву про бажання продовжувати договірні відносини, але буде продовжувати користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець в термін не пізніше, ніж за 30 днів після закінчення погодженого строку оренди не направить орендарю у письмовій формі заперечення з цього приводу.

СГК «Решнівецький» з 2007 року безперервно користувалось і на даний час користується належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, сплачує їй щорічно орендну плату, яку остання приймає. Будь-яких заперечень з приводу продовження використання відповідачем земельної ділянки після 2017 року ОСОБА_1 не висловлювала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка працює на посаді економіста в СГК «Решнівецький», показала, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка з 2007 року перебувала в оренді в СГК «Решнівецький». У 2016 році працівники СГК «Решнівецький» переукладали договори оренди тих земельних ділянок, строк оренди по яких закінчувався у 2017 році. Хтось із родичів ОСОБА_1 приніс в контору СГК «Решнівецький» усі необхідні

документи для укладення додаткової угоди до договору оренди землі. Працівник СГК «Решнівецький» ОСОБА_3 , яка на той час займалась оформленням договорів оренди, попросила її передати ОСОБА_1 , щоб та прийшла та підписала додаткову угоду до договору оренди землі. Вказує, що вона особисто приїхала до ОСОБА_1 та передала, щоб та приїхала та підписала додаткову угоду, на що ОСОБА_1 сказала, що вона не може приїхати, бо «пересувається на двох палках», і попросила, щоб договір підписали за неї. Вона передала слова ОСОБА_1 для ОСОБА_3 і остання, напевне, написала на договорі прізвище « ОСОБА_4 ».

Протокольною ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2023 року суд визнав явку позивачки ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою для дачі особистих пояснень по справі, однак остання на неодноразові виклики до суду не з`явилась.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Вонсович М.М. в судовому засіданні вказував, що ОСОБА_1 не знала про укладення додаткової угоди до договору оренди землі і нікого не уповноважувала її підписувати.

Разом з тим, зміст показань свідка ОСОБА_2 про обставини та події, очевидцем та учасником яких вона була особисто, які є детальними та послідовними, суд визнає допустимим та достовірним доказом, який спростовує твердження позивачки та її представника, що ОСОБА_1 не було відомо про укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Крім того, про обізнаність ОСОБА_1 щодо існування додаткової угоди до договору оренди землі свідчить і та обставина, що вона на протязі 2017-2022 років щорічно отримувала від СГК «Решнівецький» орендну плату, надала до СГК «Решнівецький» реквізити для зарахування орендної плати на відкритий в АТ «Укргазбанк» поточний рахунок від 03.11.2020, тобто вона знала, що договір оренди землі від 03 лютого 2007 року, який укладався на 10 років, закінчився у 2017 році, що відповідач продовжує користуватись її земельною ділянкою, не заперечувала проти цього та приймала від нього орендну плату.

Отже, досліджені судом докази вказують на те, що оспорювана позивачкою додаткова угода №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року виконується сторонами. ОСОБА_1 було відомо про укладення додаткової угоди до договору оренди землі, орендар користувався спірною земельною ділянкою і виконував свої зобов`язання за договором в частині сплати позивачці орендної плати, яку остання приймала, що свідчить про наявність волевиявлення сторін договору щодо фактичного укладення правочину.

Щодо доводів ОСОБА_1 про не підписання нею додаткової угоди до договору оренди землі, то суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 на протязі 2017-2022 років отримувала орендну плату, розмір якої був встановлений додатковою угодою №362 від 12 грудня 2016 року, тобто була згідна із умовами, викладеними у ній.

Крім того, суд звертає увагу, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17.

Очевидно, що дії ОСОБА_1 , яка уклала 03 лютого 2007 року договір оренди землі строком на 10 років, та знала про його закінчення у 2017 році, однак проявила волевиявлення на продовження договірних відносин, надавши згоду відповідачу на подальше використання земельної ділянки та отримуючи на протязі 2017-2022 років орендну плату на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, про укладення якої їй було достеменно відомо, а згодом пред`являє позов про повернення їй земельної ділянки, посилаючись на неукладеність додаткової угоди до договору оренди землі, суперечить її попередній поведінці (надання згоди на продовження використання земельної ділянки відповідачем та отримання плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним.

Оскільки позивачка не довела належними та допустими доказами факт використання відповідачем спірної земельної ділянки всупереч її волі, тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: с. Решнівка Хмельницького району Хмельницької області, 31133, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Сільськогосподарський кооператив «Решнівецький», місцезнаходження: с. Решнівка Хмельницького району Хмельницької області, 31133, код ЄДРПОУ 30743376.

Повний текст рішення виготовлено 20 жовтня 2023 року.

Суддя: