Постанова

від 20.08.2024 по справі 683/396/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 683/396/23

провадження № 61-1714св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарський кооператив «Решнівецький»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вонсовичем Михайлом Михайловичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2023 року у складі судді Сагайдак І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» (далі - СГК «Решнівецький») про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов мотивовано тим, що 03 лютого 2007 року сторони уклали договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передала СГК «Решнівецький» земельну ділянку площею 2,7994 га з кадастровим номером 6824286900:02:001:0126, розташовану на території Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, строком на 10 років. Цей договір оренди зареєстровано у Державному реєстрі земель 15 лютого 2007 року за № 040774700147, у зв`язку з чим строк його дії закінчився 15 лютого 2017 року.

Проте відповідач без правової підстави продовжує користуватись зазначеною земельною ділянкою. У подальшому їй стало відомо, що СГК «Решнівський» продовжив термін користування її земельною ділянкою до 2026 року на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 12 грудня 2016 року № 362, про що зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 18412869 від 27 грудня 2016 року).

Позивачка не укладала з СГК «Решнівецький» додаткову угоду до договору оренди землі та не підписувала цю угоду. Оскільки сторони не досягли згоди щодо продовження строку оренди земельної ділянки, то додаткова угода є неукладеною, а строк дії оренди сплив. Спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні СГК «Решнівецький» без будь-яких правових підстав, а її зайняття відповідачем треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Відтак у порядку задоволення негаторного позову СГК «Решнівецький» зобов`язаний повернути позивачці земельну ділянку, а державна реєстрація його речового права на цю ділянку підлягає скасуванню.

Позивач просила суд усунути перешкоди їй у користуванні спірною земельною ділянкою площею 2,7994 га шляхом повернення цієї ділянки та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію додаткової угоди від 12 грудня 2016 року № 362 до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за договором оренди землі від 03 лютого 2007 року ОСОБА_1 передала СГК «Решнівецький» земельну ділянку в оренду на строк до 15 лютого 2017 року. Додаткову угоду від 12 грудня 2016 року № 362 підписала ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання висловила волевиявлення на продовження договірних відносин. Крім того, протягом 2017-2022 років сторони виконували зобов`язання за договором оренди, а ОСОБА_1 отримувала орендну плату, тому твердження позивача про неукладення додаткової угоди до договору оренди землі не відповідає її попередній поведінці та є недобросовісною дією, внаслідок чого судом має бути застосована доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами факт використання СГК «Решнівецький» спірної земельної ділянки всупереч її волі, то її позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 хоча і не підписувала додаткову угоду від 12 грудня 2016 року № 362 до договору оренди землі, однак висловила волевиявлення на продовження договірних відносин сторін, оскільки вона виконувала зобов`язання за договором оренди землі та отримувала орендну плату, а речове право СГК «Решнівецький» за цим договором зареєстровано в установленому порядку. Тому такий договір не можна вважати неукладеним. Оскільки ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення свого права у спірних правовідносинах, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений нею негаторний позов не підлягає задоволенню.

Аргументи учасників справи

26 січня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що обставини справи у постановах Верховного Суду, на які посилався апеляційний суд, не є тотожними обставинам у цій справі, а саме: у справі № 227/3760/19-ц спір стосується укладення договору оренди (найма) будівлі, а у справі № 338/180/17 - укладенні і виконання договору підряду.

СГК «Решнівецький» у період дії договору оренди не зверталось до неї з пропозицією про укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди, самостійно уклав додаткову угоду від 16 грудня 2016 року № 362 та безпідставно продовжив користуватись належною їй земельною ділянкою.

Висновки судів про отримання нею орендної плати, розмір якої встановлено додатковою угодою від 12 грудня 2016 року № 362, не відповідають обставинам справи і не підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно з умов додаткової угоди від 12 грудня 2016 року № 362 розмір орендної плати становить 2 417,87 грн в рік, тоді як за 2020 рік СГК «Решнівецький» перераховано ОСОБА_1 6 601,00 грн, за 2021 рік - 7 084,00 грн, за 2022 рік - 7 084,00 грн.

Ухвалення рішення судом на основі показань свідка ОСОБА_3 , яка працювала у 2007, 2016 роках та продовжує зараз працювати на посаді економіста СГК «Решнівецький», і разом з головним бухгалтером ОСОБА_2 мають відношення до укладення договорів оренди землі, а також взаємовідносин з орендодавцями, є безпідставним, оскільки цей свідок є працівником СГК «Решнівецький» і зацікавлений у вирішенні справи на користь свого роботодавця.

Вона не укладала з СГК «Решнівецький» додаткової угоди до договору оренди землі та не підписувала цю угоду, оскільки вона у свої 75 років не могла знати про закінчення терміну дії договору оренди, а відповідач, як добросовісний орендар, не повідомив її про це та не запропонував їй укласти з ним додаткову угоду відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі». Суди, визнаючи наявність її волевиявлення щодо фактичного укладення правочину, не вказали, якими саме нормами права вони керувались, що є порушенням норм матеріального права.

Тому суди безпідставно визнали обставину щодо поновлення договору оренди землі від 03 лютого 2007 року на підставі додаткової угоди від 12 грудня 2016 року № 362 лише з підстав отримання плати за користування землею.

У квітні 2024 року СГК «Решнівецький» надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що судова практика Верховного Суду, на яку посилається скаржник, не є релевантною щодо обставин у цій справі. Суди встановили, що між сторонами тривають довгострокові відносини щодо оренди землі. Договір оренди землі від 03 лютого 2007 року також був підписаний не самим позивачем, а її сестрою ОСОБА_3 , проте був схвалений ОСОБА_1 . Вона регулярно отримувала орендну плату до 2017 року, а з 2017 року отримувала грошові кошти на особовий рахунок в «Укргазбанк». При цьому реквізити для здійснення оплати ОСОБА_1 надала особисто. Жодних претензій щодо неналежного виконання чи невиконання умов договору орендарем позивач не пред`являла.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди землі від 03 лютого 2007 року договір вважається продовженим/поновленим на той же строк на тих же умовах також у випадку, якщо орендар не направить заяву про бажання продовжувати договірні відносини, але буде продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець в термін не пізніше 30 днів після закінчення погодженого строку оренди не направить орендарю у письмовій формі заперечення з цього приводу. Заперечення, заявлені поза цим строком, не приймаються. Термін дії договору закінчився 15 лютого 2017 року, у зв`язку з чим працівник СГК «Решнівецький» ? ОСОБА_2 у телефонному режимі узгодила з орендодавцем питання щодо поновлення договори оренди додатковою угодою, а ОСОБА_1 пообіцяла підписати вказану угоду. Так як ОСОБА_1 не з`являлася до господарства для підписання додаткової угоди, а підприємству необхідно було його зареєструвати в Єдиному реєстрі речових прав право оренди земельної ділянки, то ОСОБА_2 на місці особистого підпису орендодавця підписала додаткову угоду вказавши прізвище орендаря.

Факт непідписання договору (підроблення підпису в договорі) контрагентом, підписання договору з перевищенням повноважень або особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення цього правочину, не є безумовним приводом для визнання такого договору неукладеним.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 11 травня 2023 року у справі № 357/3155/21).

УхвалоюВерховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,7994 га, кадастровий номер 6824286900:02:001:0126, розташованої на території колишньої Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка).

03 лютого 2007 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала СГК «Решнівецький» земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років із внесенням орендарем орендної плати у натуральній формі у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 366,18 грн на рік, з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди землі від 03 лютого 2007 року сторони передбачили, що цей договір та відповідно строк оренди земельної ділянки може бути продовженим/поновленим на той же строк на тих же умовах. Цей договір вважатиметься продовженим/поновленим на той же строк та на тих же умовах також у випадку, якщо орендар не направить заяву про бажання продовжувати договірні відносини, але буде продовжувати користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець в термін не пізніше, ніж за 30 днів після закінчення погодженого строку оренди не направить орендарю у письмовій формі заперечення з цього приводу.

Додатковою угодою від 12 грудня 2016 року № 362 ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» внесли зміни до договору оренди землі від 03 лютого 2007 року. Зокрема, сторони продовжили строк оренди земельної ділянки на 10 років і визначили розмір орендної плати з розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з усіма коефіцієнтами індексації (80 595,55 грн), що складає 2 417,87 грн на рік.

27 грудня 2016 року Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації зареєструвало у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право СГК «Решнівецький» на оренду земельної ділянки (номер запису про інше речове право № 18412869).

Протягом 2017-2022 років СГК «Решнівецький» вносив ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зазначено, що «належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації додаткової угоди, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона не укладала та не підписувала з відповідачем 12 грудня 2016 року додаткової угоди № 362 про продовження терміну дії до договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2007 року;

відмовляючи у задоволенні позову, суди вважали, що після закінчення строку договору оренди від 03 лютого 2007 року, тобто протягом 2017-2022 років, СГК «Решнівецький» продовжив використання земельної ділянки та сплачував орендну плату за таке використання ОСОБА_1 , яка, у свою чергу, приймала цю плату, тобто сторони виконували умови договору оренди землі від 03 лютого 2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 12 грудня 2016 року № 362. За таких обставин виключається кваліфікація договору оренди як неукладеного, який виконувався обома сторонами;

касаційний суд звертає увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки не є належним способом захисту порушеного права;

ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, у зв`язку із цим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію додаткової угоди до договору оренди землі як неукладеної. Аналогічно і доводи відповідача щодо обставин добросовісності орендодавця, яка отримувала орендну плату від відповідача, належить оцінювати за умови звернення орендодавця із належною вимогою.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації слід було відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вимога про повернення позивачу належної їй земельної ділянки може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права оренди у СГК «Решніський».

Суди правильно відмовили у задоволенні позову, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2023 року у справі № 357/3155/21, колегія суддів не приймає, оскільки механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінитив мотивувальних частинах, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко