Постанова

від 19.10.2023 по справі 169/130/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 169/130/22 Головуючий у 1 інстанції: Тітівалов Р. К. Провадження № 22-ц/802/901/23 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю:

секретаря судового засідання Губарик К. А.,

розглянувши умісті Луцькуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Турійської гімназії імені Ганни Жежко Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за апеляційною скаргою відповідача Турійської гімназіїімені ГанниЖежко Турійськоїселищної радиКовельського районуВолинської областіна рішенняТурійського районногосуду Волинськоїобласті від04липня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона працює у Турійській гімназії на посаді вчителя української мови та літератури. Наказом керівника навчального закладу від 25 листопада 2021 року № 47 К/ТР її відсторонили від роботи з 25 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19.

Позивач вказувала, що жодних умисних дій, спрямованих на ухилення від щеплення, вона не вчиняла, вищевказаний наказ є незаконним, передчасним та таким, що порушує її конституційне право на працю, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Турійської гімназії від 25 листопада 2021 року № 47 К/ТР про її відсторонення від роботи, стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 листопада 2021 року.

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 04 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Турійської гімназії імені Ганни Жежко Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області від 25 листопада 2021 року № 47 К/ТР «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Турійської гімназії імені Ганни Жежко Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 25 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно в розмірі 36054 грн 85 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з Турійської гімназії імені Ганни Жежко Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп.

Стягнуто з Турійської гімназії імені Ганни Жежко Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області в дохід держави судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп.

Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач Турійська гімназіяімені ГанниЖежко Турійськоїселищної радиКовельського районуВолинської області подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подавався.

Сторони у справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи та причини неявки учасників справи суд апеляційної інстанції визнає неповажними.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що відсторонення позивача від роботи не було правомірним і не відповідає вимогам закону, оскільки дії роботодавця в цьому випадку, щонайменше, були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу директора Турійської гімназії від 25 листопада 2021 року № 47 К/ТР «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » належить задовольнити.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 15 серпня 1997 року працює на посаді вчителя української мови та літератури Турійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 ім. Г.Жежко, що підтверджується відомостями про роботу у її трудовій книжці (а. с. 7).

У подальшому було змінено назву школи та реорганізовано її на Турійську гімназію імені Ганни Жежко Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області.

Згідно із повідомленням директора Турійської гімназії від 03 листопада 2021 року № 2 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19» позивача повідомлено про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладу загальної середньої освіти.

Позивачу запропоновано надати підтверджуючий документ про наявність профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання щодо щеплення відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Із зазначеним повідомленням позивач ознайомлена 25 листопада 2021 року (а. с. 10).

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивач роботодавцю не надала, у зв`язку з чим наказом директораТурійської гімназії від 25 листопада 2021 року № 47 К/ТР «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача відсторонено від роботи з 25 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а. с. 11).

У зв`язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 внаслідок введення воєнного стану на території України, наказом заступника директора Турійської гімназії від 01 березня 2022 року № 8К/ТР ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року допущено до роботи (а. с. 41).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (ст. 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить».

Велика Палата Верховного Суду вважала, що «відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку, без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У ційже постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 14грудня 2022року усправі №130/3548/21вказано,що «застосуваннядо позивачапередбачених Переліком№ 2153та Законом№1645-ІІІзаходів непередбачало жодноїіндивідуальної оцінкивиконуваних неютрудових обов`язків,зокрема об`єктивноїнеобхідності підчас їхньоговиконання особистоконтактувати зіншими людьми».

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів».

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді вчителя української мови та літератури, а наказом директора Турійської гімназії від 25 листопада 2021 року № 47 К/ТР «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача відсторонено від роботи з 25 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, питання щодо дистанційної форми навчання адміністрацією не вирішувалось.

Отже, слід зазначити, що нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи не доведена. Визнаючи незаконним та скасовуючи наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи, суд правильно вказав, що застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо. У справі не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, а отже, оскаржуваний наказ директора з цих підстав необхідно визнати незаконним та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу (частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вказано, що «оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Проте, у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час такого відсторонення. Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за цей період (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 ).

Враховуючи ту обставину, що суд визнав відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи незаконним, то відповідно суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона має право на компенсацію втраченої частини заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи за період з 25 листопада 2021 року по день фактичного допущення її до роботи 28 лютого 2022 року (за 65 робочих днів).

Судом правильно застосовано норми Закону «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 р. № 100, та виходячи із розміру середньої зарплати позивачки 554,69 грн визначено до стягнення з відповідача суму 36054,85 грн середнього заробітку за час її відсторонення від роботи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в межах вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Турійської гімназіїімені ГанниЖежко Турійськоїселищної радиКовельського районуВолинської області залишити без задоволення.

Рішення Турійського районного суду Волинської області від 04 липня 2023 року в даній залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2023 року.

Головуючий-суддя

Судді: